Алергічні реакції: алгоритм дій косметолога при непередбачуваних імунних відповідях шкіри

Алергічні реакції та непередбачувані імунні відповіді шкіри є одним із найбільш стресових та потенційно небезпечних ускладнень у щоденній практиці лікаря-косметолога, вимагаючи негайної та професійної реакції.

Набряком Квінке називають гостре захворювання, при якому набряклість виникає на шкірних покривах, в підшкірних шарах на жировому прошарку, а також на поверхні слизових. Якщо набряк поширюється глибше і захоплює всю дерму і підшкірну клітковину (іноді поширюючись і на м’язи), то спостерігається поява великого, блідого, щільного інфільтрату, при натисканні на який не залишається ямки. Найчастіше набряки, названі на честь відомого лікаря з Німеччини Квінке, виявляються на обличчі, шиї, кистях і стопах з тильного боку, часта локалізація – губи, повіки, мошонка, слизові оболонки ротової порожнини (мова, м’яке небо, мигдалики). Нерідко набряк Квінке можна спостерігати і на поверхні тіла.

Найнебезпечнішими вважаються наслідки при набряку Квінке, що виникає на оболонках мозку, на суглобах, а також на внутрішніх органах.

Набряк Квінке може розвиватися як гостро, так і поступово. Характерно формування щільного безболісного набряку підшкірної жирової клітковини. Поширена локалізація – місця, де розташована пухка підшкірна клітковина: обличчя (особливо губи), ротова порожнину (м’яке небо, язик). Колір висипань частіше не змінений, рідше – рожевий. Сверблячка, на відміну кропив’янки, не характерний. У чверті випадків уражається дихальна система (гортань, трахея, бронхи). У таких випадках з’являються осиплість голосу, кашель, високий ризик розвитку асфіксії. Можливий набряк стінок стравоходу, шлунка, кишківника.

Набряклість тканин пов’язана з підвищеною судинною проникністю, спричиненою вивільненням медіаторів (гістаміну, простагландинів, лейкотрієнів, цитокінів та ін.) із сенсибілізованих опасистих клітин, базофілів при їх контакті з алергеном. Як алерген можуть виступати харчові продукти (арахіс, шоколад, молоко, екзотичні фрукти тощо), пилкові або пилові алергени, що вдихаються, а також лікарські препарати. Крім того, причиною набряку Квінке може стати вплив різних фізичних факторів, таких як холод, яскраве сонячне світло та ін., а також харчових, лікарських алергенів (сульфаніламідів, антибіотиків, ацетилсаліцилової кислоти, бромідів та ін.), косметичних засобів, запахів, підвищеної чутливість до холоду.

Особливо небезпечним є набряк Квінке в області гортані, який трапляється приблизно у 25% усіх випадків. При виникненні набряку гортані спочатку спостерігається захриплість голосу, «лаючий» кашель, потім наростає утруднення дихання з задишкою інспіраторного, а потім інспіраторно-експіраторного характеру. Дихання стає галасливим, стридорозним. Колір обличчя набуває ціанотичного відтінку, потім різко блідне.

Клінічна картина набряку Квінке в області гортані: хворі неспокійні, кидаються. При поширенні набряку на слизову оболонку трахеобронхіального дерева до картини гострого набряку гортані приєднується синдром бронхіальної астми з характерними хрипами дифузними експіраторного характеру. У важких випадках за відсутності раціональної допомоги хворі можуть загинути внаслідок асфіксії. При легкій та середній тяжкості набряк гортані продовжується від години до доби. Після стихання гострого періоду деякий час залишається захриплість голосу, біль у горлі, утруднене дихання, аускультативно вислуховуються сухі та вологі хрипи. Набряк Квінке в області гортані вимагає негайної інтенсивної терапії до трахеостомії.

При локалізації набряків на слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту виникає абдомінальний синдром. Зазвичай він починається з нудоти, блювання спочатку їжею, потім жовчю. Виникає гострий біль, спочатку локальний, потім розлитий по всьому животу, супроводжується метеоризмом, посиленою перистальтикою кишківника. У цей час може спостерігатися позитивний симптом Щоткіна. Напад закінчується профузним проносом.

При локалізації процесів на обличчі в процес можуть залучатися серозні мозкові оболонки з появою менінгеальних симптомів, таких як ригідність потиличних м’язів, різкий головний біль, блювання, іноді судоми. Зрідка внаслідок набряку лабіринтних систем розвивається синдром Меньєра. Клінічно він проявляється запамороченням, нудотою, блюванням.

Лікування кропив’янки та набряку Квінке

Передбачити їх розвиток неможливо, навіть докладно зібравши анамнез. А тому кожен лікар-косметолог має вміти вчасно надати першу допомогу пацієнтові. Для цього в кабінеті, де проводяться маніпуляції (а не в адміністратора чи ще десь!), має бути аптечка невідкладної допомоги. У продажу є готові аптечки, до складу яких входять адреналін, Супрастин, Преднізолон, Дексаметазон, Сальбутамол та інші препарати.

Алгоритм дій при тяжких алергічних реакціях має бути записаний і вкладений в аптечку, щоб в ургентній ситуації лікар не розгубився та не втратив дорогоцінний час.

Необхідно: припинити надходження алергену, змити залишки препарату з поверхні шкіри; ввести адреналін, Супрастин, Преднізолон або інші препарати, орієнтуючись на клінічну картину, що розвивається, і протокол лікування анафілаксії . Ампули не викидати – їх слід пред’явити співробітникам швидкої допомоги, яку слід викликати для госпіталізації пацієнта при середній або тяжкій алергічній реакції негайного типу.

В аптечці бажано мати систему для внутрішньовенного введення розчинів та флакон фізіологічного розчину, оскільки при розвитку шоку різко знижується тиск, а вчасно поставлена крапельниця може забезпечити можливість внутрішньовенного введення препаратів для більш ефективного лікування. Відповідно, має бути все необхідне для здійснення цієї маніпуляції: джгут, лейкопластир, система для крапельниці тощо.

Алергічні реакції уповільненого типу, розвиваючись через 48-72 години, не є такими загрозливими, але завдають безліч неприємностей пацієнтам: свербіж, почервоніння, набряк, лущення. Їхнє лікування відповідає протоколу терапії алергічного дерматиту.

При гострій кропив’янці та набряках Квінке проводять таке ж лікування, як і за інших гострих алергічних реакцій, з впливом на різні патогенетичні ланки процесу.

При гострій кропив’янці та набряку Квінке на перше місце виходять заходи щодо швидкого усунення симптомів. Легкі реакції можна лікувати лише з використанням антигістамінних препаратів. Швидкий розвиток дії сучасних антигістамінних препаратів дозволяє застосовувати препарати другої та третьої генерації, позбавлених седативного ефекту: Алерон, Ксізал, Зилола, Цетрилєв, Фексофаст, Еріус по 1 таблетці на добу.

Для швидкості дії можна запровадити ампульовані розчини Тавегіла, Супрастіна. Нерідко позитивний ефект мають очисні клізми та застосування ентеросорбентів (активоване вугілля, Поліфепам, Альгісорб, Ентеросгель, Смекта). Всі хворі на кропив’янку і набряк Квінке мають уникати прийому аспірину та інших нестероїдних протизапальних засобів, тому що вони спричиняють загострення вже наявної кропив’янки в 50% випадків. Також слід виключити прийом інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (капотен, енап, престаріум та ін.), тому що велика ймовірність розвитку набряку Квінке. Необхідно уникати неспецифічних тригерів, таких як гаряча ванна або алкоголь.

Слід виключити причинний фактор та можливі тригери, якщо їх вдалося визначити. Якщо встановлено «винний» харчовий продукт, то він виключається з дієти. Але нерідко при кропив’янці мають місце псевдоалергічні реакції на природні компоненти їжі та харчові добавки. Якщо при гострій кропив’янці усунення причинного фактора призводить до вирішення проявів через 24-48 годин, то при хронічній кропив’янці для поліпшення стану потрібно 2-3 тижні.

Слід уникати і таких факторів, як інсоляція при сонячній кропив’янці (важливо використання фотозахисних кремів з високим рівнем захисту), носіння тяжкості при кропив’янці, пов’язаній з впливом фізичних факторів, купання в холодній воді при холодовій кропив’янці тощо. Пацієнтам зі спадковим ангіо слід дотримуватись особливої обережності при видаленні зубів, наркозі з інтубацією.

Анафілактичний шок

Анафілактичний шок – це стан різко підвищеної чутливості організму, що розвивається при повторному введенні чужорідних білків та сироваток, медикаментів. Це одне з найнебезпечніших і найскладніших ускладнень лікарської алергії, що закінчується приблизно в 10-20% випадків летально.

Клінічні варіанти анафілактичного шоку з переважним ураженням:

• шкірних покривів з наростаючим шкірним свербінням, гіперемією, появою поширених кропив’янки, набряків Квінке;
• нервової системи (церебральний варіант) з розвитком сильного головного болю, появою нудоти, гіперестезії, парестезії, судом з мимовільним сечовипусканням та дефекацією, втратою свідомості з клінічними проявами на кшталт епілепсії;
• органів дихання (астматичний варіант) з домінуючою задухою та розвитком асфіксії через зміну прохідності верхніх дихальних шляхів внаслідок набряку гортані та порушення прохідності середніх і дрібних бронхів;
• серця (кардіогенний) з розвитком картини гострого міокардиту чи інфаркту міокарда та інших органів.

Ступінь вираженості анафілактичного шоку залежить від швидкості розвитку судинного колапсу та порушення функції головного мозку.

• Легкий ступінь анафілактичного шоку (тривалість розвитку – від декількох хвилин до 2 годин) проявляється гіперемією шкірних покривів, свербінням, чханням, першінням, ринореєю, запамороченням, головними болями, гіпотензією, тахікардією, почуттям жару, наростаючою слабкістю, неприємними відчуттями в різних областях.
• При анафілактичному шоці середньої тяжкості раптово з’являється сильний свербіж, потім відразу спостерігається утруднення дихання і різке зниження артеріального тиску, що і спричиняє шок. У хворого ледь промацується пульс, з’являється рясний піт, блідість або, навпаки, почервоніння шкіри. Людина відчуває різку загальну слабкість, незрозумілу тривогу, занепокоєння, страх, виникає втрата свідомості, мимовільна дефекація та сечовипускання.
• Анафілактичний шок тяжкого ступеня характеризується судинною недостатністю у вигляді колапсу та виникненням коми зі втратою свідомості, порушенням ритму серця, появою судом.

При анафілактичному шоці потрібна термінова допомога, тому що хвилини і навіть секунди зволікання та розгубленості лікаря можуть призвести до смерті хворого.

Лікування анафілактичного шоку ґрунтується на:

• блокуванні надходження ліків-антигена в кровотік;
• нейтралізації біологічно активних речовин, що рясно секретуються і надходять у кровотік в результаті реакції антиген-антитіло;
• відновленні гіпофізарно-наднирникової недостатності;
• виведенні хворого з колапсу;
• знятті бронхоспазму;
• ліквідації явищ асфіксії;
• зменшенні проникності судинної стінки;
• впливі на психомоторне збудження;
• запобіганні пізнім ускладненням з боку серцево-судинної системи, нирок, шлунково-кишкового тракту, ЦНС.