Медикаментозна алергія: класифікація побічної дії лікарських засобів

За статистикою ВООЗ, у розвинених країнах 15–35% населення страждає на алергічні захворювання, які являють собою велику соціальну та економічну проблему. Стрімке зростання захворюваності пов’язане з багатьма чинниками: екологічними негараздами, соціальними та сімейними стресами, несприятливими умовами життя, нераціональним харчуванням, наявністю шкідливих звичок тощо. У структурі алергічних захворювань не останнє місце посідають лікарські алергії, найнебезпечнішим проявом яких є анафілактичний шок.

Актуальність проблеми медикаментозної алергії

Проблема виникнення побічних реакцій (зокрема алергічного походження) при застосуванні діагностичних та лікарських засобів є дуже актуальною. За даними європейських наукових публікацій, вони зустрічаються у 10–20% населення, причому:

• у 3% випадків є причиною звернення до лікарів;
• у 5% випадків стають причиною госпіталізації;
• у 3% випадків стають приводом для інтенсивної терапії;
• у 12% випадків призводять до збільшення тривалості перебування у стаціонарі;
• в 1% випадків є причиною летальності (за цим показником посідають 5 місце після серцево-судинних, онкологічних, легеневих захворювань і травм).

Подібна ситуація, очевидно, характерна і для України, де частота медикаментозної алергії серед населення коливається в межах 1–2%, що теоретично може спричинити від 100 до 2 000 смертних випадків від медикаментозного анафілактичного шоку щороку.

Серед причин зростання частоти випадків побічної дії лікарських засобів, зокрема медикаментозної алергії, характерних для України, можна назвати:

• інтенсифікацію хіміотерапії захворювань;
• недоліки системи охорони здоров’я: ігнорування протоколів лікування захворювань, низька кваліфікація медичних працівників у галузі фармакотерапії й алергології, самолікування та лікування за порадами аптечних працівників тощо. У структурі випадків побічних реакцій, за даними фармаконагляду, у період з 1996 по 2007 роки 85,8% склали несерйозні передбачувані реакції, 13,1% – серйозні передбачувані реакції. Тобто переважну більшість небажаних реакцій на ЛЗ можна було передбачити, а отже, уникнути.

МА частіше виникає при застосуванні антибіотиків, місцевих знеболювальних засобів, вакцин та сироваток, анальгетиків, вітамінів. Вона частіше притаманна особам працездатного віку, найчастіше спостерігається у жінок міського населення. Серед осіб, які часто та тривало лікуються, її частота може досягати 15%. Прояви медикаментозної алергії стоять на заваді професійній діяльності для 17% санітарок, 6–30% лікарів різних спеціальностей, 30–45% медичних сестер різних спеціальностей.

Класифікація побічної дії лікарських засобів

Побічна реакція – будь-яка небажана негативна реакція, що виникає при застосуванні ЛЗ у звичайних дозах, рекомендованих для профілактики, діагностики, лікування захворювань або з метою модифікації фізіологічних функцій організму. За Rawling M. D., Tompson J.W. (1991), побічні реакції поділяють на кілька підвидів:

• побічна реакція типу А (залежить від дози лікарського засобу) – зумовлена ​​фармакологічними властивостями й токсичністю лікарського засобу чи його метаболітів, проявляється надмірним терапевтичним ефектом або посиленням його дії;
• побічна реакція типу В (не залежить від дози лікарського засобу) – найчастіше зумовлена ​​імунологічними (насамперед алергічними) ефектами лікарського засобу та є непередбаченою;
• побічна реакція типу С виникає внаслідок тривалого застосування лікарського засобу (толерантність, залежність, синдром скасування, кумулятивні ефекти) та є дозозалежною;
• побічна реакція типу D – відтерміновані ефекти лікарського засобу, що виникають через місяці або навіть роки після лікування (тератогенні, мутагенні, канцерогенні).

Хоча, за світовими даними, у структурі побічних реакцій на лікарські препарати переважають дозозалежні токсичні реакції (понад 70%), в Україні, за даними фармаконагляду, побічні реакції алергічної природи (належать до типу В) становлять 57,24% (частка уражень шкіри становить 37,2%).

Механізми розвитку медикаментозної алергії

Переважна більшість лікарських засобів є неповноцінними алергенами – гаптенами. Тільки поєднуючись в організмі з білками сироватки крові, вони набувають властивості повноцінного алергену. Проти такого кон’югованого алергену в організмі відбувається вироблення антитіл – сенсибілізація та, як і щодо інших алергенів, при повторному надходженні лікарського засобу в організм відбувається відомий каскадний процес: взаємодія алергену з антитілами або сенсибілізованими лімфоцитами – виділення медіаторів – патофізіологічна реакція.

Однак необхідно пам’ятати про одне важливе доповнення: будь-який лікарський засіб проходить в організмі численні перетворення, метаболізується, і лише певний метаболіт є кінцевим. Це до певної міри пояснює складність ідентифікації медикаментозних алергенів.

Якщо в результаті біотрансформації лікарського препарату утворюється речовина, здатна поєднуватися з білками плазми або іншою молекулою-носієм, то при цьому створюється передумова для сенсибілізації. Такі метаболічні зміни є більш важливими для розвитку медикаментозної алергії, ніж первинна структура лікарського засобу. Сенсибілізуючі властивості можуть мати ті препарати або їх метаболіти, які своїми бічними ланцюгами здатні вступати в хімічну реакцію з білками. З макромолекулою може зв’язуватися велика кількість гаптенних груп. У цих випадках розвиток алергічної реакції свідчить про те, що імунна система реагує на чужорідний комплекс, що утворився. У тих випадках, коли лікарські засоби утворюють слабкі зв’язки з білками, а імунні комплекси, що утворилися, руйнуються при обробці алергену в макрофазі, сенсибілізація не виникає.

Медикаментозна алергія може перебігати за будь-яким із чотирьох типів імунологічних реакцій (по P.G.H.Gell і P.R.A.Coombs, 1964), у зв’язку з чим можуть змінюватись її клінічні прояви (таблиця 1). Часто у хворих на медикаментозну алергію спостерігається поєднання кількох типів медикаментозних алергічних реакцій, один з яких переважає. Нерідко побічні реакції на лікарські препарати можуть мати змішаний, токсико-алергічний характер.

Тип МАР	Клас антитіл	Основні медіатори	Основні клінічні прояви
Анафілактичний	IgE	Гістамін, лейкотрієни, простогландини	Свербіж, висип, шок, риніт, задуха
Цитотоксичний	IgG, IgM Циркулюючі імунні комплекси (ЦІК)	Фрагменти комплементу, радикали	Гемопатії (анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія тощо)
Імунно-комплексний	IgG, IgM	Фрагменти комплементу, радикали	Ураження ЦІК (гепатити, нефрити, перикардити тощо), мультиформна ексудативна еритема, сироваткова хвороба тощо.
Клітинний	Лімфоцити	Лімфокіни	Контактний дерматит

Табл. 1. Типи медикаментозних алергічних реакцій (МАР)

---

За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна