Тіло: фактори впливу на стан шкіри

Ідеальні пропорції

У світі ідеали краси диктують стандарти. Ідеальні пропорції старанно вираховані нашими сучасниками упродовж століть. Майстри-косметологи, які володіють знаннями та навичками у догляді за тілом, були вірними помічниками жінок на шляху до досконалості. Масаж, обгортання з різних засобів: солей, збору трав, олій, лікувальних грязей. Процедури з аромамаслами та спа-процедури – все це давнє мистецтво збереження молодості й краси жіночого тіла.

Еталон Венери

Які ж сьогодні підходи до омолодження тіла? Чи існують сучасні методи та принципові методи збереження та навіть поліпшення форм? Що таке ідеальні пропорції, так званий стандарт Венери? Вважають, що це 90–60–90. Однак в ідеалі все не зовсім так.

За стандарт Венери прийнято вважати приблизно рівні співвідношення окружності стегон до окружності грудей із різницею обсягом талії 20–30 сантиметрів. Наприклад, це може бути 100–70–100. Такий підхід не новина, адже саме за цим принципом, враховуючи ріст людини, створюють лекала для пошиття одягу, тому жінці з фігурою, наближеною до стандартної, легко підібрати собі гардероб у бутиках. Не вірите? Запитайте про це у будь-якої швачки!

Проте дбати про тіло потрібно не лише через красу, статус і стильний гардероб, а й заради здоров'я. Еталон Венери – це не тільки пропорції, а й рівний хребет, тіло з добре розвиненими м'язами та мінімальними жировими відкладеннями під шкірою.

У юності ми всі маємо гарне тіло, максимально наближене до стандарту, а різниця в обсягах коливається незначною мірою, залежно від морфотипу. Але з часом відбувається ціла низка змін: спадкова схильність, спосіб життя, гастрономічні уподобання, стреси, гормональний збій, клімакс, прийом контрацептивів, аліментарне ожиріння та багато іншого. Через надмірне відкладення жиру деформується силует, утворюючи негарні складки й опуклості. У нормі жир рівномірно розподіляється у підшкірно-жировому шарі, утворюючи плавні жіночі форми. Неприємні зміни також пов'язані із накопиченням жиру в так званих жирових пастках. У нормі жирова складка коливається не більше від 15 до 2 сантиметрів, залежно від зони тіла. Якщо вона більша, то вже можна помітити погіршення силуету.

Існують різні погляди спеціалістів на проблему целюліту. Деякі стверджують, що целюліт – це норма для жіночого організму, а всі розмови про «некрасивий» силует – це лише комерційний прийом косметологів. Також є думки, що застосування апаратної та мануальної корекції не є виправданими, оскільки целюліт у жінок – це особливість будови жирової тканини, пов'язана з гормональним фоном.

Целюліт: причини виникнення

Целюліт – це норма чи патологія?

Целюліт – це зміна структурної організації жирової тканини та її гіпертрофія. Формування целюліту відбувається в гіподермі, яка складається з жирової тканини, утвореної адипоцитами та супутніми клітинами (преадипоцитами). Адипоцити – великі клітини, що містять вакуолі з тригліцеридами, ці клітини легко змінюють обсяг залежно від жирів. У розвитку целюліту провідною ланкою є гіпертрофія адипоциту, накопичення рідини у сполучній тканині гіподерми та її наростання. Адипоцит втрачає зв'язок із мікроциркуляторним руслом, і такий жир недоступний для регуляції при спробі скинути зайву вагу. Називають різні причини такого стану.

Давайте розглянемо основні з них:

• аліментарне ожиріння – коли порушується рівновага між синтезом жиру та його розпадом;
• гіподинамія – нестача руху, що призводить до застою мікроциркуляції крові та особливо лімфи;
• спадкова схильність, пов'язана з особливостями фігури та жирових пасток;
• варикозні розширення вен, які спричиняють набряки, застій у тканинах і накопичення токсинів;
• порушення функції статевих гормонів (гіперестрагенія), нестача функції щитоподібної залози (гіпотиреоз).

Ще одна найважливіша причина – надмірне вживання алкоголю та нікотину. Нікотин пов'язує кисень, внаслідок чого погіршується киснева ємність крові та його утилізація клітинами. Алкоголь пригнічує цитохром-P450-трансаміназну систему печінки та знижує швидкість утилізації її метаболітів, що сприяє їхньому відкладенню у жирових клітинах стегон.

Європейські фізіологи неодноразово доводили тісний зв'язок між утворенням целюліту й засміченням організму токсинами, це відбувається через порушення нормального функціонування кишківника. Жінки, які страждають на целюліт, часто скаржаться на застійні явища в жовчному міхурі, печінці та нирках.

Давно відомо, що за станом дерми та гіподерми можна судити про здоров'я організму загалом. Коли фахівець збирає анамнез у жінки з целюлітом, то майже завжди з'ясовується сукупність вищезгаданих причин, а отже, твердження, що целюліт – це норма, не зовсім коректне. Швидше за все, це стан, що межує з патологією, певний показник порушення обміну речовин.

Що робити?

Пацієнтка, яка приходить до естетиста, не завжди чітко розуміє проблему. Завдання фахівця – чітко та в доступній формі пояснити принцип роботи з тілом та необхідність складання правильного протоколу комплексного підходу, раціональності застосування тієї чи іншої фізпроцедури, а також періоду часу появи результату.

Грамотний фахівець обов'язково має документувати вихідний стан клієнта в анкеті, де вказується вік, стать, фізичні навантаження, шкідливі звички, харчування, вживання води, режим праці та відпочинку, можливі протипоказання. Обов'язково намагайтеся умовити пацієнтку зробити фотографії до, у процесі та після курсу процедур. Перед курсом розгляньте разом із пацієнткою всі фото та визначтеся зі схемою роботи, враховуючи її побажання. Є такі вади, на які ваша підопічна, можливо, не звертала уваги або не знала, що вони зазнають корекції.

Обов'язково проводимо антропометричні виміри, визначаємо товщину жирової складки в проблемній зоні, визначаємо пальпаторно її площу та щільність, також дивимося на наявність целюліту і його ступінь. Все це згодом доведе результативність під час корекції та виправдає вашу працю.

Обов'язково визначаємо морфотип клієнта. Існують різні класифікації, але найпоширенішою в естетичній медицині є класифікація за характером розподілу жирової тканини – андроїдний та геноїдний, хоча у цих морфотипів будова скелета і стан м'язів відрізняються. Наприклад, у «геноїда» анатомічно ширше таз, більший гребінь клубової кістки, а грудна клітка і лінія плечей більш жіночні, мускулатура у верхній частині тіла розвинена слабо. В «андроїда» навпаки – міцний широкий торс, добре заповнений мускулатурою, вузький таз, стрункі ноги.

Розподіл жирової тканини в обох морфотипів різний. Так, «андроїдне» абдоменально-вісцеральне ожиріння характеризується надмірною кількістю вісцерального жиру, а також відкладенням підшкірного жиру у верхній половині тулуба, а саме на спині, в області лопаток, сьомого шийного хребця, на плечах, боках. Вигляд у таких жінок непропорційний, вони виглядають гладкими та безформними. Якщо у пацієнта ІІІ ступінь ожиріння, то жінка нагадує гусеницю, талії у них немає і на перший погляд здається, що зліпити фігуру в цьому випадку і домогтися хоча б наближеності до нашого стандарту дуже важко, проте це не так, і в разі правильного підходу жінки наближаються майже до ідеальних форм.

Пацієнтці необхідно пояснити, що, окрім поганого естетичного вигляду, такий тип ожиріння дуже шкодить здоров'ю та загрожує розвитком соматичних ускладнень: серцевих захворювань, діабету, гіпертензії, порушеннями менструального циклу, болями у суглобах та попереку.

Якщо індекс маси тіла відповідає ІІІ ступеню ожиріння, то пацієнтка потребує консультації ендокринолога й дієтолога. У дієтологічній корекції перспективи сприятливі, оскільки це ожиріння найчастіше не пов'язане з станом целюліту й адипоцит швидше здатний розпочати розщеплення молекул жиру на енергоспоживання.

Існує ціла низка факторів, що впливають на об'єм і форму передньої черевної стінки, грамотно впливаючи на які ми отримаємо результат без особливих зусиль та надовго.

Вроджена або набута слабкість мускулатури та зв'язкового апарату, які в нормі відіграють роль м'язового корсету й мають підтримувати внутрішні органи, є найчастішою причиною збільшення обсягу талії.

М'язово-зв'язкова недостатність найчастіше розвивається внаслідок:

• порушення обміну речовин (надмірна вага, діабет);
• вік, особливо після клімаксу;
• важка фізична праця;
• відсутність правильної підготовки до пологів та відновлювальних заходів після них;
• хронічний кашель тощо.

Недостатністю м'язово-зв'язкового апарату називається гіпотонія м'язів, що формують черевну порожнину й тазове дно. Коли порушується їх підтримувальна функція, шлунок, кишківник і тазові органи зсуваються вниз, а зв'язки, що утримують їх, перерозтягуються. Внутрішні органи прагнуть в малий таз і вентрально посилюють внутрішньочеревний тиск, збільшується навантаження на м'язи корпусу і черевного преса, ті, своєю чергою, неспроможні протистояти такому впливу. Як результат цих складних та небезпечних для здоров'я процесів ми спостерігаємо неестетичне випинання в ділянці живота, яке згодом лише посилюється надмірним відкладенням вісцерального та підшкірного жиру в цій області.

Чи можна з цим боротися і чи варто вірити у помітний і стійкий результат? Звичайно, тим паче коли йдеться не лише про естетику, а й про здоров'я.

Багато пацієнток, тільки-но розпочавши заняття в спортзалі, кидають їх, тому що тренування здаються занадто важкими і болючими, а поліпшення зовнішнього вигляду ⎼ практично нездійсненним завданням, посильним тільки пластичному хірургу. Я намагаюся зруйнувати це упередження і даю направлення на консультацію хірурга лише у занедбаних випадках або якщо підозрюється грижа.

Також намагаюся пояснити пацієнтці, що миттєвого ефекту не буде, треба набратися терпіння. Результати корекції також доведеться підтримувати. Я рекомендую підтримувальну процедуру не рідше одного разу на місяць, тоді результат не тільки збережеться, а й покращиться, а наступний курс принесе більше видимого ефекту.

Існує спеціальний комплекс апаратних впливів, мануальних технік і фізичних вправ, що зміцнюють діафрагму, м'язи черевного преса та м'язи спини.

Конституція тіла пацієнтки й тактика ведення

До кожної пацієнтки має бути індивідуальний підхід. У карті клієнта враховую все: вік, супутні захворювання, артеріальний тиск, стан м'язів і шкіри, проблеми з хребтом, період клімаксу тощо. Для кожної клієнтки розробляю свій комплекс вправ ⎼ від простого до складного.

Якщо пацієнтка з нормальним індексом маси тіла, але слабкими м'язами, то починаємо відразу з міостимуляції, навантаження даємо в межах комфортних відчуттів (я віддаю перевагу ледве помітному скороченню м'язів). Поєднувати можна з мануальним або апаратним вакуумно-роликовим масажем.

Якщо діагностується підшкірно-абдомінальне та вісцеральне ожиріння, то до зменшення жирової складки обмежуємося масажем. Можна додати ультразвукову кавітацію (особливо при фіброзі). Тільки після досягнення видимого результату підключаємо міостимуляцію в режимі тонізація або збільшення м'язової маси.

Поступово вводимо фізичні вправи для зміцнення м'язів спини та преса. Починаємо завжди з перевернених асан («берізку» вміють робити все). Якщо жінка страждає на запори, а зараз проблеми з кишківником і застоєм жовчі є практично у всіх, то додатково призначаємо вправи та масаж для покращення перистальтики й відтоку жовчі. Привчаємо до питного режиму.

Якщо пацієнтку турбують в'ялість шкіри та стрії, то на заключному етапі можна зробити радіохвильовий ліфтинг або мезотерапію коктейлями з ДМАЕ, колагеном, еластином тощо.

Якщо пацієнтка астенічної статури, то тут не обійтися без гіперпротеїнової дієти в комплексі з процедурами.

Лікарю слід пам'ятати, що до початку складання курсу лікування можуть знадобитися консультації, обстеження та лікування в інших фахівців.

---

Любов Малиш, косметолог-естетист по тілу, провідний спеціаліст з роботи на ексклюзивному обладнанні LPG-system (Франція) багатопрофільного медико-діагностичного центру БМДЦ, член Асоціації косметологів та аромологів України (Україна)
Les Nouvelles Esthetiques 2017 №3 (103)
Les Nouvelles Esthetiques 2017 №2 (102)