Корекція целюліту: чому монометодики є малоефективними

Целюліт – це загальноприйняте позначення естетичного недоліку, локалізованого в ділянці стегон, сідниць і нижньої частини живота. Зовні проявляється зміною стану шкіри та лінії силуету. Гістологічно целюліт є різновидом ліподистрофії, тому, на мій погляд, доцільно використовувати визначення «вікова естрогензалежна локалізована ліподистрофія», в якому відбито основні чинники його розвитку:

• прояви целюліту виникають з віком;
• поява цього естетичного недоліку залежить від особливостей гормонального статусу;
• целюлітні прояви завжди локалізовані;
• целюліт є різновидом ліподистрофії.

Застосування монометодики в лікуванні зазначеного недоліку є гіпотетично можливий лише у випадку існування безпечного інструмента впливу на естрогенні механізми ушкодження жирової клітковини.

Сучасна естетична медицина не має подібних методів. Тому лікувальні заходи слід спрямовувати на мінімізацію ризику розвитку патології, а також відновлення трофіки жирової клітковини. 

Оскільки чинники ризику целюліту різноманітні, то і вплив має бути комплексним. Для нормалізації кровообігу та лімфотоку жирової клітковини, профілактики фіброзу та склерозу мають застосовуватися комплексні безпечні методи.

Вибір тактики корекції

При виборі тактики корекції целюліту необхідно враховувати:

• особливості гормонального статусу жінки, тривалість і характер менструального циклу, вираженість предменструального синдрому, спосіб контрацепції, гінекологічний анамнез;
• вік та особливості способу життя;
• наявність/відсутність надмірної маси тіла;
• особливості харчування;
• наявність/відсутність хронічних захворювань; 
• стан венозної та лімфатичної систем нижніх кінцівок;
• наявність/відсутність патології хребта;
• особливості розвитку целюліту, форма, стадія розвитку;
• алергічний статус. 

Отже, монометодики для корекції целюліту є малоефективними.  

• Антицелюлітної дієти не існує. Цілком достатньо раціонального харчування.
• Фізичне навантаження з урахуванням протипоказань та індивідуальних особливостей організму, безперечно, приносить користь. Але спеціального антицелюлітного комплексу не існує, є види навантаження, показані або протипоказані при ліподистрофії.
• Масаж як фізіотерапевтичний вплив може слугувати основою комплексного лікування. Звичайно, за умови правильного призначення та виконання. Головні методи – лімфодренувальний і ліполітичний. Додаткові – класичний лікувальний масаж спини, сполучнотканинний масаж, рефлексотерапія, масаж для поліпшення моторики кишківника, моделююча техніка. При розробці індивідуального курсу враховуються всі показання й індивідуальні особливості організму.
• Сучасна професійна косметологія має в своєму арсеналі широкий спектр препаратів, що справляють виражений лікувальний та профілактичний ефекти. За врахування всіх індивідуальних особливостей, вдалого вибору й регулярного використання препаратів результати можуть бути вражаючими. Крім того, такий вплив є досить безпечним.
• Мезотерапія, на наш погляд, не може застосовуватися з метою корекції ліподистрофії через низку причин (відносно велика травматичність за умови регулярного проведення процедур, високий ризик розвитку ускладнень, відсутність достовірно підтверджених даних щодо результативності, потенційна небезпека регулярної інвазії та введення активних інгредієнтів у тканину, яка володіє доведеною ендокринною активністю). 
• Ліпосакція є методом корекції об’єму жирової тканини, проте вона не виявляє терапевтичного ефекту щодо ліподистрофії. Більш того, неминуча травматизація, післяопераційний лімфостаз і фіброз є потужними чинниками, що практично завжди призводять до прогресування тяжкого перебігу ліподистрофії (Illouze, 2001. IMCAS, Paris). Тому дуже важливі підготовка і реабілітація пацієнтів до та після оперативного втручання.

Повністю запобігти целюліту майже неможливо, оскільки зміни жирової клітковини пов’язані з ушкоджувальною дією естрогенів та прогестерона. Проте цілком реально значно віддалити виникнення його перших проявів. 

Рекомендації з профілактики

Профілактичні заходи доцільно розпочинати замолоду, в перші роки становлення менструального циклу. Тут рекомендації досить стандартні: 

• здорове харчування та підтримка стабільної нормальної ваги в межах ІМТ 18-25; 
• адекватні фізичні навантаження;
• контроль рівня стресу;
• відсутність шкідливих звичок;
• індивідуальний підбір косметичних засобів для домашнього догляду і їх використання з урахуванням особливостей циклу;
• індивідуальний професійний косметичний догляд з урахуванням особливостей циклу (4-12 процедур на рік).

Для контролю за ефективністю процедур рекомендовано застосовувати антропометрію, специфічні тести, термографію, доплерографію, в окремих випадках – денситометрію. Головний критерій – задоволеність пацієнта досягнутим результатом. Антицелюлітні процедури рекомендовано проводити кожні 3-7 днів, курс становить 10-12 сеансів. 

Сьогодні в лікуванні целюліту застосовуються різноманітні апаратні методики. Безперечно, дуже важливі метод фізіотерапевтичного впливу та якість апаратів. Велика проблема полягає в необхідності застосування різних видів впливу, досить широкому переліку протипоказань і регулярному контролі безпеки.

На наш погляд, висококваліфікований фахівець після проведення діагностики й урахування всіх індивідуальних особливостей може досягти результату за допомогою різноманітних засобів.

Тому буде некоректним поділяти їх на «ефективні» та «неефективні». У своїй практиці я регулярно здійснюю тестування й експертизу десятків препаратів, тож з упевненістю можу стверджувати, що більшість із них є цілком ефективними – за умови ретельного дотримання вимог щодо використання. 

У роботі з фізіотерапевтичними апаратами дуже важливо враховувати протипоказання та чітко дотримуватися схем лікування. Проте існують методи, які себе певним чином зарекомендували. Гідне місце серед них посідає вплив дозованим вакуумом, пресотерапія. З іншого боку, міостимуляція, дуже популярна 8-10 років тому, сьогодні майже повністю забута. 

За матеріалами дискусії в Les Nouvelles Esthetiques Україна, №2 (114), 2019