Целюліт та його корекція: стадії утворення целюліту

Немає єдиної класифікації целюліту, проте найчастіше косметологи виділяють чотири стадії. Який вигляд має прогресивна вікаріація (патогенетична еволюція) з позиції гомотоксикології?

Розглянемо целюліт з позиції гомотоксикології, виділивши стадію целюліту, клінічні прояви, патогенетичні зміни, фазу гомотоксикозу.

• I стадія, початкова

Шкіра на цій стадії поки така ж рівна і гладка, але довше гояться мікротравми та гематоми. З’являється пастозність, пізніше – набряки, які зникають.

Вже починається процес затримки рідини у підшкірній жировій клітковині, у ПКМ поступово накопичуються гомотоксини. Надмірна кількість токсинів спричиняє запальні реакції в мікросудинах шкіри.

Це фаза реакції.

• ІІ стадія, набрякла

З’являється невелика бугристість, помітна переважно при напруженому стані м’язів. Жирові відкладення стають щільними внаслідок того, що збільшується набряк і напружується тканина.

Збільшення кількості міжклітинної рідини призводить до зростання тиску всередині тканин і пошкодження судин мікроциркуляції та адипоцитів. Рідина накопичується і стискає вени, тим самим перекриваючи останню можливість для відтоку.

Це фаза депонування.

• ІІІ стадія, мікронодулярна

При забиранні шкіри в складку чітко видно «апельсинову кірку». Виникають ущільнення з «мікронодули». На шкірі виникають гематоми, що не проходять.

Рідина починає стискати артерії. Внаслідок аеробного голодування починається фіброз – розвивається сполучна тканина у вигляді сіточки, схожої на стільники, що оточує жирові часточки і перешкоджає нормальному метаболізму ліпідів у тканинах. Поверхневі вени ніг не можуть впоратися зі своєю роботою. У капілярах застоюється кров. Стінка капілярів слабшає. Проникність стінки судин зростає. Кров і лімфа надходять у тканини.

Це фаза імпрегнації.

• IV стадія, макронодулярна

Бугристість вже яскраво виражена при розслабленому стані м’язів. Через недостатнє кровопостачання на целюлітних зонах шкіра холодна і має синюшний відтінок. Защипування шкіри або натискання спричиняє біль.

Мікронодулі поєднуються в макронодулі. Продовжується розростання сполучної тканини, що переходить в умовах дефіциту кисню до склерозу. Набряком та склерозованою сполучною тканиною стискаються мікросудини та нервові закінчення.

• IV стадія – фаза дегенерації

Як видно з опису, целюліт стає естетичною проблемою лише з другої стадії, що належить до фази депонування. Для розуміння серйозності порушень в організмі на цьому етапі слід зазначити, що цій фазі гомотоксикозу відповідають такі захворювання, як нефролітіаз, жовчнокам’яна хвороба, атеросклероз тощо.

Мезотерапія є одним із найбільш ефективних методів корекції целюліту.

Серед її переваг можна виділити:

• фізіологічність методу;
• забезпечується «адресна доставка» активних речовин безпосередньо до клітин-мішеней (фібробластів, адипоцитів тощо);
• відбувається тимчасове (до 5-7 днів) депонування препаратів у підшкірно-жировій клітковині та шкірі, що забезпечує пролонгований терапевтичний ефект;
• висока ефективність;
• відсутність протипоказань;
• ідеальне поєднання з іншими методами лікування целюліту;
• мінімальний ризик ускладнень і побічних ефектів;
• амбулаторне проведення процедури загалом 1 раз на тиждень;
• економічний зиск для пацієнта.

Вибір препаратів, частота сеансів і тривалість курсу визначаються для кожного клієнта індивідуально з урахуванням причин, провідних патогенетичних механізмів та стадії целюліту; супутніх порушень (наприклад, наявність варикозного розширення вен, ожиріння тощо); віку клієнта; наявності загальносоматичних захворювань і протипоказань до застосування окремих препаратів.

Традиційно для лікування целюліту застосовуються ліполітики, препарати, що покращують метаболізм і трофіку підшкірно-жирової тканини та шкіри, дефіброзанти, лімфотоніки, ангіо- й венопротектори, ліфтингові препарати.

Однак попри виражену ефективність процедур, у пацієнтів часто спостерігається лише тимчасовий ефект від лікування. Застосовуючи лише алопатичні препарати та зовнішній вплив, ми тільки замінюємо ними детоксикаційну функцію самого організму, і в разі припинення процедур проблема повертається – найчастіше ще більш вираженою стадією. Важливо підійти до проблеми целюліту не тільки як естетичного дефекту, але як до індикатора порушення роботи найактивнішої системи нашого організму – позаклітинного матриксу (ПКМ), що визначає гармонію та узгодженість роботи всіх систем, а отже, і здоров’я загалом.

Останніми роками все частіше у косметології використовуються інтегративні методики. Холістичний підхід особливо необхідний в естетичній медицині, оскільки будь-яка «зовнішня» проблема (в’янення шкіри, порушення пігментації, ожиріння, целюліт) насамперед свідчить про порушення роботи внутрішніх органів та дисбаланс всього організму.

Гомотоксикологія та фізіологічна регуляційна медицина (ФРМ) – медичні концепції, що базуються на чіткому розумінні глибинних механізмів психофізіології, нейроімунології та біоенергетики людини, ставлячи за мету забезпечити організму умови до самовилікування на основі регулювання процесів саногенезу, адаптації та регенерації.

Відповідно до положень гомотоксикології, початок будь-якого захворювання є біологічно доцільним комплексом захисних реакцій організму, спрямованих на елімінацію токсинів з організму людини з метою нормалізації гомеодинаміки. Під гомотоксином мається на увазі будь-яка екзо- й ендогенна патогенна дія або токсична речовина (фізичні, хімічні, біологічні, психічні фактори), що спричиняє протидію захисних сил організму і призводить до розвитку патології. Якщо гомотоксини не виводяться належним чином, це виявляється у посиленні та хронізації процесу.

З точки зору гомотоксикології, целюліт (правильнішою була б нава целюлоз, проте ми будемо використовувати звичні терміни) – це гомотоксикоз не тільки гіподерми та позаклітинного матриксу дерми, а й усього організму. Причиною целюліту є дренажні, циркуляторні, імунні, гормональні розлади в організмі. Подібні зміни призводять до збільшення токсичного навантаження на організм в цілому і жирової тканини зокрема, оскільки жирова тканина і дермальний матрикс виконують функцію депонування токсинів, обмежуючи їх циркуляцію в організмі. Таким чином, целюліт – це один із механізмів захисту, який включається тоді, коли організм не здатний самостійно впоратися з ендотоксикозом.

З цієї причини гомотоксикологи розглядають целюліт не лише як ізольовану дистрофію гіподерми, а як прояв загального гомотоксикозу та погіршення стану організму загалом.

Звідси випливають принципи антигомотоксичної терапії целюліту:

• елімінація гомотоксинів з організму (детоксикація та дренаж тканин, органів і систем);
• стимуляція процесів саморегуляції органів та систем;
• відновлення гомеостазу на клітинному й гуморальному рівні;
• енергетична ревіталізація організму;
• профілактика і терапія супутніх захворювань.

Третя стадія целюліту (саме та проблема, з якою приходить більшість клієнтів) відповідає вже фазі імпрегнації. Ця фаза розташована в таблиці гомотоксикозу за біологічним перерізом, що відповідає незворотним змінам у клітині. Отже, за наявності целюліту у цій стадії позбутися його остаточно неможливо. Проте можна впливати на темп прогресу ліподистрофії, на вираженість ознак целюліту.