Принципові відмінності пізніх акне

Пізніше акне

Проблема вугрових елементів виникає приблизно за 2-3 тижні до прояву поверхні шкіри. Хоча пацієнтам може здатися, що висипання утворюються за одну ніч, насправді процес набагато триваліший і складніший

У патогенезі акне виділяють кілька основних факторів: порушення циркуляції деяких гормонів, дисбаланс ліпідів, фолікулярний гіперкератоз, гіперплазія та гіперсекреція сальних залоз, активація флори на поверхні шкіри, розвиток запалення сальних залоз та навколо них. Наша шкіра є межею між внутрішнім та зовнішнім світом, і саме вона сильно реагує на сезонні зміни. Багато пацієнтів відзначають поліпшення стану влітку. За рахунок засмаги акне стають менш помітними, проте їхня кількість не зменшується. Більш того, ультрафіолет сприяє появі комедонів, а його високі еритемні дози різко знижують місцевий імунний захист та викликають посилення вугрової хвороби. Також встановлено, що акне не пов'язане з поганою гігієною або неправильним харчуванням.
Безумовно, самолікування завжди недостатньо чи неефективно, а часто й небезпечно, оскільки може призвести до прогресування вугрової хвороби, важких ускладнень та утворення рубців. Чим раніше розпочати лікування, тим швидше та ефективніше буде результат.

Принципові відмінності пізніх акне

На наш погляд, важливим питанням є принципові відмінності морфологічних та топографічних ознак пізніх акне у жінок. У цій віковій групі осередки ураження локалізуються переважно в нижній частині обличчя: в області щік, навколо рота та нижній частині підборіддя, набагато рідше залучається середня та верхня частина обличчя. Залучення до патологічного процесу спини, грудей, плечового поясу спостерігається значно рідше, як правило, після механічної дії, застосування масел для масажу, комедогенних засобів догляду за тілом, інтенсивних навантажень у спортивному залі, внаслідок зловживання протеїновими коктейлями та біологічно активними добавками, вітамінними комплексами. .

Слід зазначити, що пізні акне у жінок характеризуються переважанням папульозних елементів запального та незапального характеру, вузли, комедони та особливо пустули зустрічаються значно рідше.

З урахуванням постійного перебування пацієнток цієї групи у стані хронічного стресу, що нерідко супроводжується психовегетативними порушеннями та дезадаптацією, характер скарг превалює над об'єктивізацією клінічної картини. Нерідко пацієнтки відзначають виражену болючість, відчуття розпирання, тиску, пульсацію в осередках ураження, виражений свербіж та печіння, що, у свою чергу, веде до значного зниження якості життя.

В даний час виділено дві основні клінічні форми пізніх акне у жінок:

• Запальна форма: за даними літератури, зустрічається у 58% жінок. Дана форма характеризується появою папульозно-пустульозних елементів, у вкрай поодиноких випадках – вузлів. Підвищена робота сальної залози у вигляді себореї виражена незначною мірою;
• незапальна (ретенційна) форма, що зустрічається значно рідше. При цій формі, як правило, спостерігаються відкриті та закриті комедони, на тлі підвищеного відділення шкірного сала запальні елементи зустрічаються рідше [6].

При оцінці клінічних проявів пізніх акне значним аспектом, на наш погляд, є наявність ознак гіперчутливості шкіри, таких як осередки почервоніння та лущення, наявність судинного компонента у вигляді телеангіектазій. Також слід враховувати явища фотоушкодження та хроностаріння шкіри. Ознаки дегідратації шкіри, характерні для даної вікової групи, можуть посилюватися медикаментозним лікуванням, що проводилося раніше, а також нераціональним базисним доглядом за шкірою.

Всі вищеперелічені аспекти досі не дозволяють зупинятися у вивченні цього питання і змушують нас шукати нові і нові методи корекції цієї проблеми.

Лікування хворих на акне в будь-якому віці проводиться з урахуванням клінічної картини, ступеня тяжкості, а також має бути спрямоване на базисну корекцію домінуючих ланок розвитку захворювання. При цьому ми повинні пам'ятати про те, що топічна терапія та лікувальна косметика є дуже важливим компонентом терапії супроводу, а надалі можуть виконувати роль активної профілактики рецидивів захворювання. За останні роки в арсеналі дерматологів та косметологів з'явився широкий спектр засобів для догляду за шкірою, схильною до акне.

Усі препарати можна умовно поділити на дві великі групи: фармацевтичні та косметичні (або парафармацевтичні). З препаратів першої групи лікар конструює схему лікування в кожному конкретному випадку. При цьому необхідно пам'ятати, що кожен препарат впливає на свою ланку патогенезу та має свою «родзинку». Призначення других – допоміжний догляд, підтримання шкіри у стані як під час лікувальних процедур, і після того, як лікувальний ефект досягнуто.

При гострому процесі першочергове завдання лікаря – зняти запалення. З цією метою застосовуються зовнішні антибактеріальні препарати: "Зінеріт" (цинк з еритроміцином), "Базирон" (в нього входить бензоїлпероксид, а також пом'якшувальні, зволожуючі добавки), "Далацин-Т", "Делекс-акне". Останній препарат цікавий тим, що містить сірку, що традиційно застосовується в терапії вугрів, яка пригнічує розвиток кліщів демодекс, швидко знімає запалення і має розсмоктуючу дію.

Коли гострий запальний процес купіровано, залишається проблема ліквідації глибоких пробок. У цей момент варто призначати препарати з протизапальною та кератолітичною діями. Це може бути «Діфферін» (на початковій стадії – у гелевій формі, пізніше – у вигляді крему). «Діфферин» («Адапален») цікавий своєю здатністю «витягувати» глибокі закупорки сальної залози, також забезпечує краще видалення закритих комедонів при чищенні. «Скінорен» використовується при більш поверховій закупорці сальної залози, відкритих комедонах, при легкій формі висипу вугрів.

Нарешті, на наступному етапі, коли шкіра загалом очистилася, постає завдання реабілітації. У цьому випадку ми також застосовуємо «Скінорен», але довго – протягом 2–3 місяців. Він видаляє останні запальні елементи та допомагає надати шкірі гладкого та здорового вигляду, вирівнює поверхню шкіри, регулює її кислотність. Крім того, цей препарат має легку відбілюючу дію, що дозволяє позбутися посттравматичної пігментації, що нерідко зустрічається.

Особливості лікування
Терапія акне повинна ґрунтуватися на анамнестичних даних, з урахуванням тривалості попереднього лікування, його ефективності, віку хворого, особливостей розвитку та перебігу рецидивів, наявності супутніх захворювань внутрішніх органів та вогнищ хронічної інфекції. Складність патогенезу та різноманітність клінічних форм вугрової хвороби є причиною різноманіття методів її лікування. Їх умовно можна розділити втричі групи, залежно від спрямованості:

• зниження секреції шкірного сала;
• нормалізація процесів кератинізації каналу сально-волосяного фолікула;
• мікробний фактор.

Для лікування акне використовують широкий спектр сучасних препаратів. За способом застосування вони поділяються на зовнішні та системні.

Застосування антибіотиків
Системні антибіотики при вугровій хворобі призначаються при легкому ступені тяжкості, яка не піддається іншим видам лікування, а також середньому. Препаратами вибору є тетрацикліни – вони накопичуються в сальних залозах і вибірково проникають до осередків запалення, пригнічуючи активність P. acnes, інгібуючи бактеріальні ліпази.

Однак застосування антибіотиків обмежене розвитком побічних ефектів (дисбактеріоз, кандидоз, імуносупресія та ін.) та ускладнень (токсикодермія, багатоформна ексудативна еритема, синдром Лайєлла). Крім того, існує низка недоліків даної терапії:

• по-перше, висока резистентність мікрофлори до цього антибіотика, що збільшується з кожним роком;
• по-друге, тривалість курсу: перші ознаки покращення наступають лише через тижні чи місяці після початку лікування;
• по-третє, часті рецидиви, які диктують необхідність проведення повторних багаторазових курсів.

Лікування ретиноїдами

З метою лікування вугрової хвороби, незалежно від ступеня тяжкості, також застосовуються ретиноїди: зовнішньо у вигляді мазей та кремів, а при важких формах – системно. На сьогоднішній день це єдині препарати, застосування яких призводить до різкого зменшення секреції сальних залоз та настання стійкої ремісії. Під впливом ретиноїдів відбувається значне зменшення сальних кіст, у яких, власне, і виникає запалення. Цим пояснюється як швидкий, а й стійкий клінічний ефект після його призначення, адже усуваються основні умови надмірного розмноження бактерій.
Однак побічні ефекти ретиноїдів добре відомі. Це сухість шкіри обличчя та губ, рідше – слизової носа та очей, можливе почервоніння та лущення шкіри, розвиток фотосенсибілізації, болі у м'язах та суглобах, підвищення печінкових трансаміназ.
Крім того, необхідно пам'ятати, що роаккутан є тератогенним препаратом. Основним протипоказанням до призначення жінкам дітородного віку є вагітність чи планування вагітності. В ході лікування роаккутаном необхідно контролювати функцію печінки: проведення лабораторних аналізів через місяць після початку терапії, а потім кожні три місяці. Якщо рівень печінкових трансаміназ перевищує норму, необхідно зменшити дозу або відмінити його.

Гормональна терапія

Ще однією відомою схемою лікування є гормональна терапія. Її призначають жінкам з пізніми гіперандрогенними, уперто протікають акне, порушеннями менструального циклу та іншими ознаками гіперандрогенії. Як антиандрогенні препарати в даний час використовують гестагенні та комбіновані естроген-гестагенні контрацептивні препарати, антиандрогенний ефект яких заснований на принципі конкурентного зв'язування рецепторів в органах-мішенях, у тому числі в сальних залозах, а також прямому впливі на комедоноутворення.
Ускладнення прийому гормональних засобів: може наступити вторинна аменорея (викликана синдромом гиперторможения яєчників); ризик розвитку тромбоутворення; тенденція до гіпертензії; порушення толерантності до глюкози. Ці порушення мають виражений дозозалежний ефект. Лікування чоловіків гормональними препаратами супроводжується зниженням лібідо, а також розвитком гінекомастії та азооспермії. Також доведено, що при одночасному прийомі тетрациклінів та гормональних контрацептивів ефективність останніх знижується у 6-7 разів.

Можливості косметології
В останні роки в терапії акне стали популярні різні способи шліфування шкіри. Це мікродермабразія (механічне шліфування шкіри), хімічні пілінги, лазерне шліфування шкіри. Всі вони є процедурою видалення тонкого верхнього шару шкіри різними способами і в ряді випадків дозволяють досягти швидкого і вражаючого результату, що, безумовно, підвищує якість життя пацієнтів з акне. Так, гарною кератолітичною та протизапальною дією мають α-гідроксикислоти, саліцилова кислота. Для лікування запальних форм акне з великою кількістю папул та пустул ця кислота використовується в комбінації з триетилцитратом. Саме триетилцитрат, що входить до складу пілінгу, здатний контролювати бактеріальну колонізацію та процес запалення.

Однак використання всіх методів шліфування показано тільки при легкій та середньоважкій формі акне без яскраво виражених запальних проявів, а також з метою запобігання подальшій трансформації комедонів у запальні елементи.

Література:

• Марія Ширшакова, дерматолог, косметолог, асистент кафедри «Лікувальна справа» ГОУ ДПО РМАПО Росздрава, сертифікований тренер з ін'єкційних препаратів компанії ТОВ «Мерц Фарма», науковий консультант НОЦ «Експерт» (Росія, Москва)
• Тетяна Аль Сабунчі, кандидат медичних наук, дерматовенеролог, косметолог, науковий консультант НОЦ "Експерт" та Товариства лікарів мезотерапевтів (Росія, Москва)
• KOSMETIK international journal, №2/2011
• Аліна Мантула, к. м. н., завідувачка відділення універсальної дерматологічної клініки «Євродерм» (Україна)
• Богдан Литвиненко, директор ТОВ «Інститут псоріазу та хронічних дерматозів» (Україна)
• Les Nouvelles Esthetiques Україна3 (103)/2017