Типове та нетипове акне: пубертат і зрілість

За статистикою 45% жінок стикаються з проблемою акне у віці від 21 до 30 років, 26% страждають від цієї патології в 31-40 років і 12% – в 41-50 років. Також, за даними США, середній вік хворих збільшився з 26,5 до 40,5 року. У Франції кожен п'ятий пацієнт консультується щодо акне. У Німеччині на це захворювання страждає до 26,8% жителів, причому частіше воно зустрічається у чоловіків. У країнах СНД така статистика не ведеться, проте це не свідчить про те, що проблеми не існує. Пацієнтів з акне стало не тільки більше, але й зросла кількість важковиліковних форм. Це може бути обумовлено погіршенням екологічної обстановки, що призводить до зростання генетичних порушень у популяції, а також збільшенням резистентності до лікарських препаратів, насамперед до антибіотиків. Але не менш актуальною є ця проблема і для підлітків віком 13-17 років.

Акне вважається мультифакторним хронічним захворюванням сально-волосяного апарату, в результаті якого відбувається підвищена секреція себуму, утворення закритих та відкритих комедонів та як наслідок запальних елементів.

Гіперсекреція шкірного сала та гіперплазія сальних залоз обумовлені впливом вільного тестостерону, дегідроепіандростерону та андростендіону, а також прогестерону, що має андрогенну й антиестрогенну активність. Також було доведено, що сальні залози різної локалізації мають різну кількість рецепторів до тестостерону. Цим пояснюється той факт, що у низки пацієнтів нерідко уражаються певні зони, наприклад, лише шкіра в підборідді або спині. У жінок у патогенезі дерматозу беруть участь периферичні гормональні дисфункції у кератиноцитах та себоцитах, пов'язані з гіперактивністю ферментів, що задіяні у метаболізмі андрогенів та прогестинів, а також гіперчутливість андрогенних рецепторів.

Клінічні прояви акне у підлітків та дорослих

Шкіра бере активну участь у метаболізмі стероїдних статевих гормонів. Вихідною сполукою для біосинтезу андрогенів, як і всіх стероїдних гормонів, є холестерин. Водночас шкіра людини є комплексом андрогенчутливих структур (сальні й потові залози, волосяні фолікули). Під контролем андрогенів знаходиться регулювання складу жирних кислот шкірного сала. Перші клінічні ознаки вугрової хвороби проявляються у пубертатному періоді на тлі гіперактивності статевих залоз.

Провокуючи висипання у підлітків, гормони не тільки збільшують кількість шкірного сала, але й змінюють склад, роблячи його в'язким та щільним. Крім того, людина генетично успадковує гормональний фон та особливості реакції шкіри. Тому якщо вугри виникли, наприклад, у 18 років, головною причиною ще називають спадковий фактор. Відповідно, ймовірність підліткових висипів вища у дітей тих батьків, які страждали або страждають від акне. Також слід очікувати на розвиток серйозної форми підліткових акне, якщо ця проблема була в обох батьків.

Акне в період статевого дозрівання супроводжується виникненням множинних закритих та відкритих комедонів у Т-зоні обличчя, запальних елементів та підвищеної себопродукції. Патологічний процес може самостійно вирішитись при нормалізації гормонального фону без формування післязапальних елементів.

Існують чіткі морфологічні відмінності між акне у підлітків та акне у дорослих. Вугри дорослих – це висипання, які існують до дорослого віку та зберігаються надалі або вперше з'являються після 18 років.

Патологічний процес має стійкий характер, з тривалими періодами рецидивів, які нерідко призводять до формування післязапальних елементів. Співвідношення запальних та незапальних елементів у дорослих вище, ніж у підлітків.

Попри те, що наукові дані не дають чітких відмінностей у патогенезі вугрових висипів у підлітків та дорослих, клінічні дані вказують на низку патогенетичних факторів, характерних для пізнього акне: стрес, вплив ультрафіолету, спадкові фактори, ожиріння, підвищення в крові атерогенних ліпопротеїнів, – які можуть вплинути на перебіг захворювання.

Одним з засобів, що добре зарекомендували себе в боротьбі з акне, в тому числі й у підлітків, є апарат Record 618 Optima. Процес лікування за допомогою цього апарату полягає у впливі імпульсом світла певної довжини на бактерії, що спричиняють прищі (Propionibacteriun acnes). Ці бактерії виробляють порфірин. Поглинаючи світло імпульсу, порфірин виділяють вільний кисень, який знищує бактерії. В результаті зменшується запальний процес, а теплова енергія сприяє якнайшвидшому загоєнню шкіри, відбувається стимуляція фібробластів. Крім цього, в результаті застосування апарату Record 618 Optima покращується колір і тонус шкіри обличчя, що, безумовно, важливо в терапії лікування акне.

Проблема постпубертатного акне

Проблема акне стосується величезної кількості дорослих, вкрай негативно позначаючись на загальному стані здоров'я. Постпубертатне акне має цілу низку відмінних рис, а також вимагає іншого підходу до терапії. Необхідно враховувати вікові аспекти хвороби, оскільки лише комплексне розуміння проблеми допоможе у пошуку найкращого рішення.

При виборі того чи іншого методу лікування необхідно враховувати вік пацієнта, оскільки захворювання в постпубертатному періоді може важко піддаватися терапії, зріла шкіра більше схильна до подразнення при застосуванні місцевих препаратів. Також необхідно враховувати той факт, що відповідь цієї групи пацієнтів може розвиватися дуже довго, про що слід попереджати заздалегідь.

Багатокомпонентність захворювання, різноманіття форм, провокуючих факторів та механізмів утворення ускладнюють терапію та призводять до формування стійкої негативної домінанти – усі засоби випробувані, але нічого не допомагає.

Більшість вчених та практикуючих фахівців збігаються на думці, що пізнє акне частіше розвивається на тлі ендокринних порушень. Серед ендогенних факторів ризику пізніх акне, безумовно, провідну роль відіграє гіперандрогенія, яка може бути причиною порушення не тільки менструальної, а й репродуктивної функції. Все це у поєднанні з віковою супутньою патологією потребує міждисциплінарного підходу із залученням лікарів суміжних спеціальностей для розробки єдиного алгоритму обстеження й тактики лікування цієї категорії хворих з метою виявлення тригерних факторів та ризиків, а також для виключення необґрунтованої терапії та поліпрагмазії.

Роль лікаря-косметолога

Перший крок дерматолога – направити пацієнта на обстеження та консультації до ендокринолога, гінеколога та гастроентеролога, оскільки вугри можуть мати глибші причини, а саме гормональну природу. Крім того, важливо виявити наявність супутніх захворювань, призначити терапію та проводити своєчасне коригування у міру настання позитивних результатів.

Якщо акне розвивається як прояв синдрому гіперандрогенії, пов'язаної з гіпоталамо-гіпофізарно-наднирниковою недостатністю, пухлиною надниркових залоз або іншою ендокринною патологією, комбіновані оральні контрацептиви (КОК) не вплинуть на шкіру. Водночас монотерапія КОК без лікувального догляду та зовнішньої терапії не сприяє досягненню належного естетичного ефекту.

Призначення зовнішньої дерматологічної терапії – другий, не менш важливий етап. Відомо, що з віком змінюються морфофункціональні характеристики шкіри, що має визначати менш агресивну, зокрема топічну терапію. Класичні схеми, які добре зарекомендували себе в лікуванні юнацької вугрової хвороби, можуть дати зворотний ефект – посилити перебіг захворювання у пацієнтів старшої вікової категорії.

Фізіологічними підставами для цього є:

• вікова зміна бар'єрних властивостей шкіри, дефіцит лінолевої кислоти при підвищеній секреції шкірного сала спричиняє локальну недостатність незамінної жирної кислоти фолікулярного епітелію, що призводить до порушення бар'єрних властивостей шкіри та фолікулярного гіперкератозу;
• збільшення на поверхні себоцитів кількості рецепторів до медіатора запалення гістаміну (Н1-рецептори), що активує синтез шкірного сала. Таким чином, використання топічних засобів, що мають подразнювальну дію, може провокувати надлишкове саловиділення.

 

Читай також:

Постакне. Є проблема – є рішення

Косметологічна корекція

Вибір косметологічної корекції ґрунтується на фізіологічних потребах як підліткової, так і вікової шкіри. Лікування пацієнтів всіх видів акне повинно мати комплексний та злагоджений характер. Виходячи з вищесказаного, основними напрямами в терапії цих видів акне є:

• виявлення та терапія супутніх захворювань;
• підбір топічної терапії, спираючись на фізіологічні особливості шкіри;
• відмова від агресивних методів очищення шкіри (для пацієнтів з постпубертатним акне);
• використання протизапальних пептидів у зовнішньому базовому догляді.

Залежно від ступеня тяжкості та об'єктивної клінічної картини дерматолог-косметолог обирає оптимально щадну та ефективну топічну терапію з обов'язковим підбором базового косметологічного догляду та призначенням професійних процедур.

Безумовно, якогось одного ідеального засобу у дерматокосметології не існує. У будь-якому віці для успішної терапії акне потрібна довіра пацієнта до лікаря, методичне дотримання рекомендацій і, звичайно, терпіння.

Ця стаття є частиною спецпроєкту "АКНЕ".

Вперше статтю було опубліковано 2020 року.