Ліполітична мезотерапія

Про одну з провідних методик у вирішенні проблеми целюліту

2023-07-14
Logo

Для ефективної терапії необхідно вибудовувати план лікування пацієнта, спираючись на етіопатогенетичну концепцію – поєднання здорового способу життя з корекцією харчування й лікування судинних розладів.

На сьогодні з упевненістю можна говорити, що в корекції зайвої ваги мезотерапія, тобто хімічна ліпосакція, за своєю ефективністю не поступається хірургічній. Особливо вона актуальна, коли йдеться про гормонально залежні зони, зони з генетично детермінованими жировими відкладеннями. Раціональне використання мезотерапевтичних препаратів у поєднанні з судинною терапією, дієтою та лімфодренажем дозволяє досягти вражаючих результатів. Застосовувані методики повинні ретельно дотримуватися лікарем, щоб уникнути побічних ефектів.

У сучасній естетичній медицині розроблено й активно застосовуються численні препарати з вираженою ліполітичною дією. Одним із провідних препаратів цього ряду є фосфатидилхолін.

Важливий ліполітик

Фосфатидилхолін (phosphatidylcholine) – представник групи фосфоліпідів, відкритий у 1847 році французьким ученим М. Гоблі. Ця речовина також відома під назвою «лецитин» (слово lecithin походить від грецького lekithos – «яєчний жовток», звідки він спочатку був отриманий). Фосфатидилхолін (ФХ) природним чином виробляється у печінці, є компонентом клітинних мембран, забезпечує їх еластичність, є основною речовиною нервової системи – на нього припадає близько 30% ваги сухого мозку та 15% ваги нервів. ФХ та інші фосфоліпіди підтримують структуру та проникність клітинних мембран, що необхідно для життєдіяльності клітин, засвоєння поживних речовин та передачі міжклітинної інформації, беруть участь у процесах метаболізму жирів у печінці. Він має емульгуючі властивості, що дозволяє йому розчиняти тригліцериди, готуючи їх до розщеплення, запобігає утворенню жовчних каменів, перешкоджає виникненню холестеринових бляшок у судинах завдяки зниженню рівня холестерину в крові. ФХ є головним джерелом холіну – речовини з високою ліпотропною активністю. До тканин, які використовують холін, належать мозок, нирки, печінка та селезінка. Холін стимулює синтез власного Фх  і попереджає надмірне накопичення жирів у печінці, тобто має так звану ліпотропну властивість. Холін використовується фактично кожною клітиною для синтезу різних фосфоліпідів, протеїнів та нейротрансмітера – ацетилхоліну, що забезпечує оптимальне функціонування нервової системи.

Нарешті, ФХ відіграє важливу роль в імунному захисті організму. Він збільшує опірність захворюванням: допомагає виробляти антитіла, стимулює ріст і активність фагоцитів (клітин, які оточують і поглинають віруси та мікроби, що вторглися в організм). Таким чином, ФГ підтримує клітинний обмін речовин, прискорює окислювальні процеси, забезпечує нормальний обмін жирів, допомагає виробляти енергію, покращує роботу мозку та серцево-судинної системи, сприяє засвоєнню вітамінів A, D, Е та К, підвищує опірність організму до впливу вірусів, мікробів і токсичних речовин, стимулює жовчовиділення й утворення еритроцитів та гемоглобіну.

Ефективний, але потребує уваги

Антицелюлітна та ліполітична дія ФХ пояснюється його здатністю стабілізувати мембрану адипоциту, підвищувати чутливість рецепторів адипоцитів до ліполітичних стимулів. Встановлено, що ФХ нормалізує метаболізм ліпідів та білків, зменшує прогресування целюліту, ефективно уповільнює розвиток фіброзу, прискорює регенерацію тканин, сприяє ретракції дерми. Його застосування як липолитика почалося з терапії ксантелазм – локалізованих інтрадермальних жирових утворень на повіках чи області очей, є проявом порушень ліпідного обміну. Згодом зони застосування ФХ розширилися, і на сьогодні існують методики його використання для різних ділянок тіла.

Важливо пам'ятати, що для ефективного застосування ФХ з метою корекції целюліту та локальних жирових відкладень необхідно суворо дотримуватись протоколу застосування препарату. Помилки й ускладнення, що виникають при його використанні, в більшості випадків є результатом недбалості фахівців естетичної медицини, які нехтують ретельним збиранням анамнезу пацієнта, аналізом показань та протипоказань, а також дотриманням правил введення препарату, які мають низку відмінностей від більшості мезотерапевтичних коктейлей.

Показання та протипоказання

Показаннями до мезотерапевтичного введення ФХ є целюліт і локальні жирові відкладення, а також корекція результатів ліпосакції (в разі нерівномірного видалення жирової клітковини). Дуже хороші результати, застосовуючи ФХ, мезотерапевт може отримати, використовуючи його в зонах, які традиційно вважаються зонами проблемної корекції, – задня поверхня стегна, зона галіфе, жирові відкладення в області сьомого шийного хребця – так званий клімактеричний горб.

Список протипоказань передбачає загальні протипоказання для інвазивних методик: вагітність, лактація, некомпенсований діабет, колагенози, хвороби печінки та нирок, соматичні, інфекційні захворювання тощо. Необхідно звернути увагу на ретельний збір анамнезу. Якщо пацієнт зазначає випадки алергічних реакцій на сою, це є абсолютним протипоказанням до застосування цього препарату, оскільки джерелом ФХ, що застосовується в медицині, є соєві боби.

Особливості проведення процедури

Найвища разова доза ФХ становить 500 мг. Допускається введення препарату не частіше ніж один раз на тиждень. Тобто ми говоримо про разову тижневу дозу ФГ, перевищення якої може призвести до небажаних ускладнень. Розумніше розпочинати терапію з мінімально ефективної дози – 100–150 мг активної речовини, що у середньому розведенні ФХ із розрахунку 80 мг на 1 мл становить до 2 мл мезотерапевтичного коктейлю. З кожним наступним сеансом, якщо мінімальна доза виявиться неефективною, можливо її збільшення. Кількість мезотерапевтичного коктейлю, що вводиться при кожній ін'єкції, не має перевищувати 0,2 мл. Точки вколів розташовуються з відривом щонайменше 2 см один від одного. Для оптимального розподілу препарату раціонально розташовувати точки вколів у шаховому порядку. ФХ має вводитися строго в підшкірно-жирову клітковину, перпендикулярно поверхні шкіри, методом інфільтрації. При введенні ФХ необхідно спочатку закінчити введення розчину, припинивши тиск на поршень шприца, а після цього виймати голку зі шкіри, щоб мінімізувати появу так званої «відбійної» краплі. Після завершення сеансу необхідно провести інтенсивне розминання зони ін'єкцій з метою рівномірного розподілу мезотерапевтичного коктейлю у підшкірно-жировій клітковині. Пацієнта необхідно попередити про те, що в місці введення препарату розвиватиметься запальна реакція, що супроводжуватиметься характерними ознаками – набряком, еритемою, хворобливістю, місцевою гіпертермією. Низка пацієнтів зазначає субфебрильну температуру у першу добу після проведення процедури. Рекомендований курс лікування – 4–7 процедур з інтервалом від 7 до 14 днів, визначається залежно від дози препарату, що вводиться, та індивідуальної реакції пацієнта на процедуру.

Необхідний супровід

Терапія із застосуванням ФХ обов'язково має супроводжуватися загальним судинним лікуванням. Для отримання високоефективного результату необхідно перед введенням ФХ провести капіляромезотерапію області хребетного стовпа та проєкції великих судин кінцівок судинними препаратами з метою стимуляції крово- та лімфотоку. Обов'язковим також є введення в схему ліполітичної терапії лімфодренажного масажу. Пацієнти, які страждають надмірною вагою, як правило, ведуть малорухливий спосіб життя, так званий спосіб життя повної людини. Як наслідок, у таких людей до 30% лімфатичних судин перебувають у «сплячому», неактивному стані, що суттєво знижує ефективність лікування. Стимуляція кровоносного та лімфатичного русла сприятиме покращенню евакуації емульгованих тригліцеридів та, відповідно, оптимізації результату терапії.

Один чи в тандемі?

На сьогодні дуже спірною є методика введення до складу коктейлів речовин, що порушують цілісність мембрани адипоциту, наприклад, дезоксихолату натрію. По-перше, при найменшому порушенні правил введення коктейлів дуже високі ризики важких ускладнень, зокрема некрозів. По-друге, в більшості випадків наші зусилля щодо зниження обсягу підшкірно-жирової клітковини спрямовані на генетично детерміновані зони, ті, де жир запобігає переохолодженню важливих з точки зору репродуктивних функцій органів. Прагнучи отримати зниження обсягу підшкірно-жирової клітковини в животі, стегон, ми можемо в деяких випадках порушити фізіологічну рівновагу. Якщо колонія адипоцитів буде знижена до критичного мінімуму, то як компенсаторне явище може виникнути переродження стовбурових клітин, так званих клітин-попередників, адипоцитів, що призведе до компенсаторного ожиріння. Воно набагато важче піддається мезотерапевтичній корекції, тому що компенсаторні адипоцити більш стійкі до зовнішнього впливу. І далеко не завжди можна отримати задовільні результати, застосовуючи навіть такі агресивні методи, як введення дезоксихолату натрію, введення гіпоосмолярного розчину методом мезодисолюції та інші. Переважним є ізольоване введення ФХ, яке дає цілком задовільний клінічний ефект.

Вважається, що в місці введення цього препарату розвивається мікрозапалення, за якого, як і за будь-якого запалення, відбувається викид біологічно активних речовин з гранулоцитів та гуморальних факторів асептичного запалення (інтерлейкінів тощо) з агранулоцитів. Це призводить до пошкодження мембрани жирової вакуолі та виходу тригліцеридів в адипоцит з подальшим їх ферментативним гідролізом на гліцерин та жирні кислоти. Подальший катаболізм жирів перебігає так, як описано вище.

Існує й інша точка зору, викладена Катрін де Гурсак, згідно з якою фосфатидилхолін утворює з жирами міцели (як у кишківнику при перетравленні жирів) та стимулює діяльність ліполітичних ферментів [1]. Для досягнення найкращого результату автор використовує фосфатидилхолін у парі з дезоксихолатом, який руйнує стінки жирових клітин і забезпечує лізис адипоцитів з виходом внутрішньоклітинного вмісту у міжклітинний простір. У зв'язку з цим автор радить суворо дотримуватись протоколу процедури – вводити дезоксихолат натрію на глибину не менше ніж 10 мм (у класичній мезотерапії глибина ін'єкції становить 2–4 мм). Наш досвід показує, що введення дезоксихолату натрію з іншими ліполітиками класичною технікою (глибина – 4 мм) не спричиняє побічних реакцій, а ось застосування фосфатидилхоліну допустиме тільки на глибину 13 мм. Проводячи процедуру, слід пам'ятати про інші чинники ризику ускладнень, крім неправильної глибини введення, а саме недотримання інтервалу між сеансами, дози препарату на одиницю площі тіла, введення гиперосмолярного (без належного розведення) розчину.

Згідно з третьою гіпотезою (Hasengschwandtner), фосфатидилхолін не здатний розірвати ні клітинну мембрану адипоциту, ні мембрану жирової вакуолі. При введенні препарату у підшкірно-жирову клітковину відбувається вивільнення ферментів з мітохондрій адипоцитів [2]. В результаті запускається каскад реакцій під дією ферментів, що розщеплюють жири (тригліцеридліпаза, дигліцеридліпаза, моногліцеридліпаза), активність яких зберігається протягом восьми тижнів. Жирні кислоти, що утворюються в цих реакціях, транспортуються в печінку (за допомогою білків), де запускається механізм β-окислення жирних кислот.

Всі теорії, що розглядають механізм дії фосфатидилхоліну, сходяться в одному: для поліпшення дії цього препарату необхідний допоміжний компонент, що має пряму емульгувальну дію на тригліцериди. Як такий компонент до складу препаратів фосфатидилхоліну завжди додають дезоксихолат натрію, навіть якщо він не фігурує в назві.

Мезотерапевтична практика показує, що при використанні препаратів фосфатидилхоліну ліполіз відбувається значно швидше, ніж при призначенні інгібіторів фосфодіестерази.

Дезоксихолат натрію – сіль жовчної кислоти, яка відповідає за емульгування тригліцеридів та їх подальший метаболізм. Використовується як ліполітик прямої дії самостійно та у складі препаратів фосфатидилхоліну. У дезоксихолату натрію є ще одна важлива властивість: без нього не можна отримати прозорий або трохи опалесцентний водний розчин фосфатидилхоліну (спробуйте розчинити підшкаралупову оболонку яйця у воді – вийде каламутна завись, а додайте дезоксихолат натрію або будь-яку іншу сіль жовчної кислоти – і розчин стане прозорим). Тому будь-який водний розчин фосфатидилхоліну завжди містить дезоксихолат натрію (виробник не завжди вказує його кількість, і такі препарати використовують відповідно до протоколу компанії-продавця). Максимальна доза на одну процедуру – 5 мл.

Непрямі ліполітики

Кофеїн має непряму ліполітичну активність, тобто інгібує фосфодіестеразу, а також сприяє утилізації вільних жирних кислот. Потрібно пам'ятати про те, яку дію надає кофеїн на організм людини: він сприяє підвищенню артеріального тиску й активізує симпатичну нервову систему. Тому у випадку пацієнтів з артеріальною гіпертензією не рекомендується використовувати препарати на основі кофеїну в дозі понад 2 мл на процедуру (у пацієнтів із нормальним артеріальним тиском – 5 мл на процедуру). Оскільки дози 2 мл ліполітичного препарату недостатньо щодо процедури, препарати кофеїну використовують у складі коктейлів.

Екстракт артишоку – непрямий ліполітик рослинного походження. Крім ліполітичної дії, артишок має лімфодренажний і жовчогінний ефект. Як лімфодренажний засіб артишок з успіхом застосовується в антицелюлітних програмах. Однак препарати на його основі не можна використовувати у пацієнтів з жовчнокам'яною хворобою: стимулюючи жовчовиділення, артишок може сприяти жовчній коліці, оскільки при цьому камені в жовчному міхурі починають рухатися, спричиняючи біль. Тому не варто перевищувати максимально допустиму дозу на один сеанс мезотерапії – 10 мл.

Артишок можна віднести до так званих препаратів-хамелеонів: він має різну дію при введенні різними техніками та в різних коктейлях із препаратами інших груп. Наприклад: у ліполітичних коктейлях при використанні техніки інфільтрації він має ліполітичну дію, а при поєднанні з лімфодренажними компонентами та введенні класичної інтрадермальної техніки – лімфодренажну.

Метаболічні препарати

Метаболічні препарати беруть участь в обмінних процесах, у тому числі в ліпідному обміні, покращуючи виведення продуктів розпаду ліпідів з адипоцитів та перешкоджаючи ліпогенезу, що сприяє завершенню ліполітичного процесу.

L-карнітин стали відносити до ліполітиків з легкої руки лікарів естетичної та спортивної медицини. Строго кажучи, L-карнітин є не ліполітиком, а метаболіком. Він стимулює обмінні процеси, а саме енергетичний, ліпідний та вуглеводний обмін, нормалізує кислотно-лужну рівновагу й має детоксикувальну та антигіпоксичну дію. L-карнітин чудово поєднується з ліполітиками в коктейлях. Це основний компонент, на основі якого виробляють більшість харчових добавок для спортивного харчування. Максимально допустима доза на процедуру – 10 мл.

Екстракт зеленого чаю має лімфодренажний та антиоксидантний ефекти, а також потенціює дію непрямих ліполітиків. Цей препарат є одночасно артеріо- і венотоніком: він покращує артеріальний приплив та венозний відтік, лімфовідтік. У складі ліполітичного коктейлю його дія спрямована на покращення кровотоку, посилення мікроциркуляції та активізацію лімфодренажної функції. При розрахунку дози екстракту зеленого чаю на одну процедуру слід керуватися таким правилом: загальний об'єм коктейлю на власне сеанс мезотерапії не має перевищувати 15 мл, об'єм коктейлю для інфільтрації в гіподерму також не більше ніж 15 мл.

Якщо говорити про особливості клінічного використання непрямих ліполітиків, ці препарати не спричиняють хворобливості в момент введення. Їхня дія більш м'яка, тому на відміну від прямих ліполітиків, вони не дають запальної реакції, набряклості та гематом. Їх можна застосовувати протягом усього курсу терапії. Проте за ліполітичною активністю вони поступаються прямим ліполітикам.

Робота з ліполітичними препаратами у різних зонах

Найтриваліший курс, як правило, необхідний у зоні «стегна – сідниці». Він передбачає 12–16 процедур, що проводяться 1 раз на тиждень, потім 4 процедури, 1 раз на 2 тижні. Підтримувальні процедури – 1 раз на місяць. Ліполітики залучають після розм'якшення жиру та появи клінічних ознак поліпшення вено- та лімфоструму (обсяг проблемних зон зменшується, проблемні області при пальпації стають м'якшими, шкіра легше збирається у складку, нерівний рельєф шкіри у вигляді «апельсинової кірки» може стати помітнішим).

У зоні «живіт – поперек», як правило, тканини при пальпації м'які, набряклості не спостерігається, тому ліполітичні препарати можна вводити з першої процедури. Глибина введення під час використання техніки інфільтрації на тілі – 13 мм.

У зоні «обличчя – шия – декольте» ліполітики застосовують для корекції локальних жирових відкладень в області підборіддя (друге підборіддя) та щік («брили»). Глибина введення менше, ніж на тілі – 6–8 мм. Найчастіше застосовують готові коктейлі з непрямою ліполітичною дією, тому що вони рідше залишають по собі гематоми та набряклість. При введенні ліполітика в область щік, що нависають, слід пам'ятати про те, що шкіра над ікловою ямкою (fossa canina) і гайморовою пазухою дуже густо пронизана кровоносними судинами. Тому місце уколу слід притиснути сухим ватним диском на 2-3 хвилини. Максимальний обсяг ліполітичного коктейлю, що вводиться в зоні «обличчя – шия – декольте» за одну процедуру, – 5 мл. Для більш естетичного вигляду зони після процедури рекомендується застосовувати крем, який сприяє якнайшвидшому загоєнню шкіри, а також перешкоджає утворенню гематом та виникненню набряклості.

У зоні «верхній плечовий пояс» ліполітики застосовують для корекції локальних жирових відкладень на плечі та в проєкції VII шийного хребця («вдовий горбик»). Максимальний об'єм, що вводиться за одну процедуру в цій області, – 5 мл. Рекомендована глибина введення – 6 мм.

Ця стаття є частиною спецпроєкту: «ЦЕЛЮЛІТ»

Ознайомитись з усіма статтями цієї теми ви можете:

СПЕЦПРОЄКТ «ЦЕЛЮЛІТ»

Література

  1. Де Гурсак К. Мезотерапія целюліту. Новий підхід до корекції целюліту із застосуванням соєвого лецитину (фосфатидилхоліну) // Мезотерапія. – 2010. – № 11. – С. 32–38.
  2. Knoll B. Ілюстрований Atlas of Esthetic Mesotherapy / Deutsches Bundesinstitut fur Arzneimittel und Medizinprodukte. – 2004.

Стаття вперше була опублікована на сайті 22 лютого 2021 року

Читайте також