Інʼєкційна терапія целюліту

Тема корекції целюліту та локальних жирових відкладень залишається актуальною протягом усього кінця XX ст. – початку XXI ст. Сучасні тенденції моди, на щастя, вже відходять від претензійного образу вічної дівчинки-анорексічки. Але навіть у ситуації моделювання настільки популярної останнім часом «бразильської попки», ми, проте, чітко розуміємо, що, незважаючи на бажання досягти певних, досить пишних форм, пацієнт абсолютно не зацікавлений у наявності «апельсинової кірки», адже часи оспівування «чарівних ямочок» безповоротно канули в Лету.

Аналізуючи можливості корекції целюліту і локальних жирових відкладень, ми маємо спиратися на патогенетичні процеси, які призводять до цих проблем.

Отже, в основі жирової тканини лежить адипоцит як доросла сформована клітина, оточена екстрацелюлярним матриксом. Жирова клітина як складова жирової тканини є результатом процесу диференціації мезенхімальної, а за останніми даними, у деяких генетично «обраних» — і гемопоетичної стовбурової клітини. У процесі життя адипоцит диференціюється, всі вакуолі, заповнені тригліцеридами, поступово зливаються в одну велику вакуоль, яка витісняє ядро практично до клітинної оболонки (рис. 1). Чим більше переповнена клітина, тим меншу функціональну активність виявляє клітинний апарат, який відповідає за енергетичний обмін: мітохондрії та комплекс Гольджі. Згодом у кожній окремо взятій клітині може створитися якесь порочне коло блокування обміну жирами.

Загалом жирова тканина є абсолютно необхідною складовою здорового організму та виконує велику кількість функцій: від підтримувальної до терморегуляційної. «Поломка» зазвичай відбувається у реалізації функції «запасу» поживних речовин.

Розрізняють два типи підшкірно-жирової клітковини (ПЖК).

• Тип 1. До нього належить функціональна жирова тканина, що рівномірно розподілена по тілу і створює основні обсяги та надлишок ваги. Заняття спортом, дієти і стреси впливають насамперед на неї, значно зменшуючи кількість.
• Тип 2. До нього належить резервна жирова тканина. Вона розташовується локально, у певних місцях, спотворюючи цим контури тіла. Резервна жирова тканина майже нечутлива до основних факторів схуднення: дієт, фізичних навантажень. Зони її скупчення як у жінок, так і у чоловіків часто зумовлені дією статевих гормонів, генетичною схильністю.

В основі формування целюліту та гіпертрофії локальних жирових відкладень (ЛЖВ) лежать, по суті, дуже схожі процеси.

Збільшення обсягу підшкірної жирової клітковини, звичайно, залежить від обсягу адипоцитів та їх кількості. З одного боку, за різними даними, кожна жирова клітина може збільшитись до 400 разів від початкового обсягу. З іншого боку, їх кількість може зростати в геометричній прогресії, що, як правило, пов'язане з генетичною схильністю та реакцією на гормональні зміни. Збільшення кількості клітин призводить до посилення апетиту, оскільки кожна нова клітина вимагає енергії, «зламаний» механізм енергетичного обміну призводить до моментального накопичення жирів і, як наслідок, формування «порочного кола» потребує надзвичайно мало часу.

У формуванні целюліту велике значення має реакція сполучної тканини. Посилення фіброзних перетяжок внаслідок порушення трофіки перетиснутими судинами, набряклість – це призводить до розвитку кожної наступної стадії целюліту.

Розглядаючи розвиток целюліту, ми зазвичай виділяємо чотири його стадії.

• Стадія початкового набряку. Практично немає видимого клінічного прояву. Пацієнтка відчуває, що «трохи набрякла», і зазвичай пов'язує це з ПМС. Характеризується початковим ураженням лімфатичних судин. Як правило, на цій стадії надзвичайно ефективні дієта, масаж тощо.
• Стадія вираженого набряку. Характеризується стійким неминущим щільним набряком, зблідненням і зниженою температурою тканин. На цій стадії починається ураження венозної системи. Все ще будуть ефективні дієти, масаж, лімфодренажні апаратні методики.
• Мікронодулярна стадія. Стійкий набряк призводить до формування «капсульного синдрому», коли організм починає будувати фіброзні капсули-стільники навколо зон із застійними явищами. Відбувається ураження кровоносного русла лише на рівні артеріол. Синдром «щипка» ще негативний (під час щипка пацієнт відчуває біль).
• Макронодулярна стадія. Великі «ямочки» зберігаються у будь-якій позі, без стискання тканин. Синдром «щипка» – позитивний (пацієнт не відчуває хворобливих відчуттів), відповідно, ми можемо говорити про ураження нервової системи.

Як ми розуміємо, кожна з цих стадій потребує власного алгоритму корекції. Не розглядаючи хірургічну корекцію, зосередимося на ін'єкційних методиках, які поширені набагато ширше та мають значну популярність.

Пацієнти звертаються до нас зазвичай на мікронодулярній та макронодулярній стадії целюліту. Ін'єкційна терапія целюліту передбачає прямі і непрямі ліполітики з подальшою корекцією тонусу «схудлих» тканин.

Використання прямих і непрямих ліполітиків

Методика передбачає покрокове перемикання: прямий липолитик – на першому етапі, непрямий липолитик – на другому і засоби для ліфтингу – на третьому. Така методика отримала назву Network lipolysis та зберігає свою актуальність протягом останніх років.

Інша методика, на наш погляд, більш краща, передбачає одночасне введення прямих ліполітиків в зони депресії, спричиненої фіброзним втягненням, і коктейлю, що стимулює лімфодренаж і містить антиоксиданти і непрямі ліполітики в зони стійкого набряку. На наступному етапі зберігається принцип ліфтингу тканин.

Прямі ліполітики, до яких належать препарати дезоксихолат та фосфотидилхолін, працюють за принципом руйнування мембрани жирової клітини та подальшої емульгації жирів.

Ще кілька років тому були розмови про заборону прямих ліполітиків у зв'язку з високою травматизацією тканин при їх введенні та досить високий рівень загального негативного впливу їх на організм. Однак після отримання в США схвалення FDA прямого ліполітика Kybella стало зрозуміло, що не слід зрікатися ефективних препаратів. Просто, як і всі продукти в медицині, вони мають застосовуватися підготовленими фахівцями за показаною методикою у пацієнтів з відсутністю протипоказань.

У своїй практиці я використовую коктейль ex temporo, що складається з 10 мл препарату Dermastabilon (фосфотидилхолін 50 мг/мл, дезоксихолат 20 50 мг/мл) та 10 мл (2 ампули) препарату RRS Silisorg (органічний кремній). Дезоксихолева кислота – жовчна кислота, що синтезується в природних умовах у шлунково-кишковому тракті шляхом дегідроксилювання первинних жовчних кислот.

Дезоксихолат натрію – сіль дезоксихолевої кислоти, що утворюється в печінці при зв'язуванні дезоксихолевої кислоти з амінокислотою. Дезоксихолева кислота і дезоксихолат натрію є амфіфільними сполуками і мають властивості детергенту. Вони емульгують жири з утворенням міцел, при цьому дезоксихолат натрію активніший.

Фосфатидилхолін (лецитин) – основний ліпідний компонент плазматичної мембрани клітини та мембран субклітинних органел. При диспергуванні у водній фазі фосфатидилхолін утворює ліпосоми.

У 2008 році було проведено подвійне сліпе рандомізоване дослідження, яке показало меншу кількість екхімозів, ущільнень і больових відчуттів у пацієнтів при введенні розчину фосфатидилхолін/дезоксихолат натрію порівняно з моновведенням дезоксихолату.

Одночасне використання фосфотидилхоліну та дезоксихолату на 35%, за численними клінічними дослідженнями, підвищує ефективність процедури, а додавання до препарату розчину біодоступного кремнію, за рекомендацією Ф. Депре та Е. Ранньової, більш ніж на 50% знижує ризик ускладнень, алергічних реакцій та зменшує прояви набряклості.

Коктейль вводиться класично: ми затискаємо великим і вказівним пальцем об'єм жирової клітковини, що коригується, і вводимо препарат, контролюючи, щоб він у жодному разі не потрапив у м'язову тканину.

Слід попередити пацієнта, що застосування прямих ліполітиків завжди супроводжується вираженим набряком та хворобливістю у місці введення. Перед призначенням прямих ліполітиків ми, звичайно, збираємо анамнез у пацієнта про відсутність протипоказань (особливо старанно акцентуємо увагу на відсутності захворювань печінки та жовчовивідних шляхів), в ідеалі робимо загальний біохімічний аналіз крові, аби переконатися, що показники в нормі. Після процедури рекомендуємо пацієнтові питво, препарати, що протектують печінку.

Іноді як додаткову превентивну профілактика ускладнень я призначаю ін'єкції Cynalcan (екстракт артишоку 2%) та Centellasial (екстракти центели азіатської, фукусу пухирчастого та плюща), які мають гепатопротекторну, протизапальну, репараторну, репарувальну, репаруючу дію, мають ефект клітинного активатора.

Корекція «+зон» проводиться одночасно з введенням Dermastabilon. Як ви розумієте, нашим основним завданням у цих зонах є:

• нормалізувати кровообіг;
• стабілізувати й редукувати розмір адипоцитів;
• за можливості призупинити диференціацію клітин в адипоцити.

Для впливу по всіх трьох напрямах я використовую препарат потужної ліполітичної та антикоксидантної, судинної й лімфодренажної дії.

Зараз йде багато розмов про клітинну активуючу дію фукоксантину – пігменту, що отримується з коричневих водоростей. На жаль, немає значних європейських досліджень на цю тему, проте він визнається досить ефективним інгредієнтом, який посилює загальну дію формул ліполітичних препаратів.

На жаль, багато препаратів додають до своїх складів недосліджені інгредієнти, особливо часто з такою ситуацією ми стикаємося з застосуванням мезопрепаратів на основі пептидів. У Європі отримали схвалення буквально поодинокі формули, решта визнано не до кінця вивченими. Деякі великі компанії навіть втратили CE сертифікат на власні продукти через застосування у своїх складах таких «немедичних» пептидів.

Техніка введення

При корекції целюліту препарат вводиться досить поверхнево, у підшкірну жирову клітковину. При корекції ЛЖВ голка вводиться на всю глибину. Препарат абсолютно безпечний, і навіть можливе потрапляння його до м'язової тканини не призведе до розвитку ускладнень.

При поєднанні корекції целюліту і ЛЖВ можна використовувати техніку подвійного введення, коли на першому етапі ми виконуємо підшкірне папульне введення в зону целюліту, потім розгортаємо голку і виходимо глибоко в жировий пакет.

Окремий етап корекції, що настає після отримання ефекту ліполітиків, – корекція пружності шкіри. Для цих цілей ідеальним є використання препаратів, що поєднують гіалуронову кислоту, біодоступний кремній та ДМАЕ.

Таким чином, у своїй практиці я зазвичай використовую такий алгоритм.

1. Одночасна корекція прямими і непрямими ліполітиками – 4-7 процедур, інтервал 1 раз на тиждень, кількість процедур варіюється за показаннями
2. Корекція еластичності й тонусу шкіри – 3-4 процедури, 1 раз на тиждень.

Якщо кориговані обсяги були досить великими, то для корекції тургору тканин використовую додатково хрестоподібну техніку постановки мезонитів.

Цей алгоритм знайшов широке застосування як у моїй практиці, так і у моїх колег, і зарекомендував себе як безпечний і високоефективний.

Ця стаття є частиною спецпроєкту: «ЦЕЛЮЛІТ»

Ознайомитись з усіма статтями цієї теми ви можете:

СПЕЦПРОЄКТ «ЦЕЛЮЛІТ»

Література:

• Ольга Антонюк, Косметолог №6, 2015

Стаття вперше була опублікована на сайті 16 березня 2021 року