Відбілювальні засоби: активні компоненти

---

Олександра Шох, косметолог, візажист, велнес-тренер, спеціаліст у галузі маркетингу та комунікацій (Німеччина)

---

Шляхетна блідість здавна вважалася уособленням чистоти, краси й аристократизму. Наприклад, в Японії завдяки своїй бездоганній білій шкірі гейші мають високий соціальний статус. У багатьох культурах рівна, ніжна і світла шкіра вважається втіленням класичної краси. З деякого часу Європа переживає період грандіозного повернення до аристократичної блідості. Темні вікові плями, великі пори та порушення пігментації перешкоджають наданню шкірі модної нині «порцеляни». Саме тому косметика, що освітлює, так звані відбілювальні продукти, є популярними засобами не тільки в країнах Азії. Відбілювальні препарати, виготовлені із застосуванням високих технологій, здатні на більше, ніж просто відбілювання. Крім основного впливу, вони надають ефективну підтримку для боротьби з видимими ознаками старіння шкіри.

Нерівномірна пігментація зустрічається у більшості людей, незалежно від місця їх походження чи кольору шкіри. Розглянемо, як відбуваються процеси зміни кольору шкіри та як діють відбілювальні засоби.

Зміни кольору шкіри

Колір шкіри та її здатність до засмаги залежать від кількості меланіну, що міститься в ній – натурального пігменту шкіри. Меланін певною мірою захищає ядра клітин від шкідливого впливу ультрафіолетових променів, поглинаючи сонячне світло. Чим більше меланіну виробляється, тим темніша шкіра. Меланін виробляється меланоцитами. Ці спеціальні клітини розташовані в базальному шарі епідермісу шкіри. Швидкість новоутворення меланіну регулюється ключовим ензимом – тирозиназою, який визначає співвідношення кількості меланіну, що міститься в шкірі, і меланіну, який необхідно виробити. У людей зі світлою й темною шкірою абсолютно однакова кількість меланоцитів. Різниця ж у кольорі шкіри та пігментації пояснюється тим, що у людей з темною шкірою меланоцити активніші, і тому пігменти не руйнуються ензимами так, як у людей зі світлою шкірою. Через старіння шкіри, гормональні або інші зміни ці ензими можуть перестати розкладати меланін у достатній кількості. Таким чином, з'являється нерівномірна пігментація шкіри. Підвищена вироблення меланіну з одного боку і знижена здатність до його розкладання з іншого боку є основними причинами для виникнення різних порушень пігментації шкіри, наприклад, лентиго (вікові плями), хлоазми й ефеліди (ластовиння). Тому основні методи корекції пігментації орієнтовані на придушення активності тирозинази.

Різноманітність діючих речовин

На сьогодні вибілювальні засоби випускаються у формі кремів, лосьйонів або концентратів. Активні компоненти депігментуючих засобів різноманітні, відрізняються ефективностю й мають різне походження.

Для зменшення продукції меланіну зазвичай застосовують:

• речовини, що зворотно пригнічують синтез меланіну в меланоцитах (гідрохінон, азелаїнова кислота);
• інгібітори ферменту тирозинази (арбутин, койєва кислота);
• похідні аскорбінової кислоти (аскорбіл-2-фосфат магнію).

Крім цього, виробництво меланіну зменшують речовини, що зв'язують двовалентні іони металів, необхідні для синтезу меланіну (мідь, цинк, залізо), протизапальні засоби, антиоксиданти.

Ще в Стародавній Персії за часів правління Ахаменідської династії для освітлення шкіри та надання їй еластичності використовували гідрохінон. Ця активна речовина використовується для освітлення шкіри і в наші дні. Гідрохінон виявляє токсичність щодо меланоцитів, а також є слабким інгібітором тирозинази. Чим вища концентрація гідрохінону в відбілювальних засобах, тим сильніший його вплив на меланоцити, але тим вища і ймовірність його токсичного впливу на клітини шкіри. У косметологічній практиці найчастіше використовуються 1-2% препарати гідрохінону, в деяких випадках допускається 4% концентрація.

Однак у Європі та багатьох інших країнах в основному забороняється застосування гідрохінону у косметичних засобах для шкіри. Навіть у Америці, де його використання дозволено, нині ведеться оцінювання та критичний аналіз доцільності застосування цієї речовини. Досі ще до кінця не з'ясовано механізм дії гідрохінону, але існують припущення, що ця активна речовина може мати цитотоксичну та канцерогенну дію.

Як альтернатива використовуються також похідні гідрохінону.

Вироблення меланіну пригнічує арбутин, одержуваний з екстракту мучниці, шовковиці, білої шовковиці або брусонетії паперової. Арбутин привернув увагу виробників косметики після того, як експерименти показали його здатність пригнічувати синтез меланіну, не чинячи при цьому токсичної дії на меланоцити та інші клітини шкіри.

Коєва кислота, про застосування якої сперечаються фахівці, дуже ефективно відбілює шкіру. Серед сучасних відбілювальних засобів коєва кислота за популярністю змагається з гідрохіноном та арбутином. Основним її недоліком є потенційна алергенність. Тому перед тим, як застосовувати препарати з коєвою кислотою, необхідно провести пробу на ліктьовому згині. У Швейцарії заборонено використання коєвої кислоти, оскільки було знайдено доказ того, що вона надає мутагенну дію на бактерії та може спричинити у чутливих людей контактний дерматит. Як і гідрохінон, коєву кислоту у відбілювальних препаратах часто комбінують із гліколевою кислотою.

Натуральна азелаїнова кислота, що успішно використовується для лікування акне, зустрічається в пшениці, рисі та ячмені і є органічною кислотою жирного ряду. Її осітлювальний ефект пояснюється токсичним впливом на меланоцити. Для використання азелаїнової кислоти як фармацевтичний компонент необхідно отримати спеціальний дозвіл відповідних органів.

Слід зазначити, що в Німеччині застосування ефективних концентрацій названих вище речовин у косметології не дозволяється.

Ефективне поєднання

Зазвичай у косметичних відбілювальних засобах депігментуючі компоненти поєднуються з речовинами, які прискорюють відлущування рогового шару й оновлення епідермісу. Ці засоби здатні не лише освітлювати шкіру. Завдяки революційним інноваціям у формулах цих продуктів немає підстав миритися з ознаками передчасного старіння. У багатьох відбілювальних засобах містяться альфа-або бетагідроксикислоти, ретиноїди та вітамін С. Усі вони з давніх-давен вважаються ефективними помічниками у боротьбі проти старіння шкіри.

Альфагідроксикислоти. До цієї групи активних речовин належать гліколева, молочна, яблучна, винна та лимонна кислоти, які є природними компонентами фруктів і молока. Вони відлущують відмерлі клітини на поверхні та стимулюють процес так званої десквамації, або, іншими словами, природного відштовхування цих клітин. Таким чином, нові та здорові клітини швидше потрапляють на поверхню шкіри. За ідеальних умов це надає шкірі молодого вигляду, покращує її структуру і колір. Шкіра набуває рожевого кольору, оскільки альфагідроксикислоти посилюють здатність шкіри до накопичення вологи. Однак цей ефект не є тривалим – додаткова волога використовується рівно в тій кількості, яка потрібна для відповідного догляду.

Бетагідроксикислоти відлущують шкіру так само, як альфагідроксикислоти, але подразнюють її менше. Вони згладжують зморшки та освітлюють пігментні плями. Але тут потрібна обережність: як і альфагідроксикислоти, вони підвищують світлочутливість шкіри, тому захист від сонця є головною вимогою при застосуванні цих речовин.

До косметичних ліній для відбілювання часто додають ретиноїди – натуральні або синтетичні речовини, що діють в організмі подібно до вітаміну А. Ретиноїди впливають на розмноження і диференціювання клітин, на синтетичну активність спеціалізованих клітин, мають імуномодулюючу і протизапальну дію. Ретиноїди, як і вітамін С, перешкоджають передчасному старінню шкіри.

Вітамін С є сильним антиоксидантом, що стимулює вироблення колагену шкіри. Він суттєво скорочує утворення зморшок та допомагає усувати пошкодження, спричинені дією сонця. Використовувати аскорбінову кислоту як відбілювальний агент тривалий час не вдавалося, оскільки в чистому вигляді вона вкрай нестабільна і легко окислюється, а більшість її стабільних аналогів погано проникає через шкіру. Стабільні форми вітаміну С, здатні проникати через шкіру та зберігати при цьому активність, були розроблені та почали використовуватися зовсім нещодавно. Однією з таких речовин є аскорбіл-2-фосфат магнію.

Отримані з рослин

Завдяки вивченому механізму дії рослинних препаратів, які застосовуються для відбілювання шкіри, з'явилася можливість комбінувати їх, створюючи максимально безпечні й ефективні композиції.

Найбільш постійним компонентом відбілювальних засобів на рослинній основі є екстракт мучниці звичайної, який крім відбілювального володіє також в'яжучою, антисептичною, регенеруючою та антиоксидантною діями.

У деяких косметичних лініях як активний інгредієнт використовується екстракт кореня солодки, головним компонентом гідрофобної фракції якого є глабридин, що інгібує тирозиназу. Глабридин також зменшує запалення шкіри та запобігає УФВ-індукованій пігментації.

Також варто згадати такі відбілювальні інгредієнти:

• Екстракт паперової шовковиці – ефективний у концентрації, починаючи з 0,4%, не подразнює шкіру.
• Алоезин – речовина, що міститься в алое й інгібує тирозиназу. Оскільки вона досить повільно проникає у шкіру, її часто використовують у ліпосомальних препаратах або у комбінації з речовинами, що збільшують проникність шкіри.

Як допоміжні інгредієнти використовують екстракти таких рослин, як береза, ромашка, кава, рута, огірок, грейпфрут, плющ, лимон, папая, ананас, зародки рису, обліпихи, зеленого чаю, винограду.

Будь-який косметичний засіб є досить складною композицією, до якої може входити десяток інгредієнтів. Речовини, що інгібують меланогенез та мають відлущувальну, протизапальну та антиоксидантну дію, комбінуються таким чином, аби згладити негативні ефекти токсичних компонентів, зменшити ризик ускладнень, підвищити ефективність, покращити стан шкіри.

Необхідно пам'ятати

Братися за розв'язання проблеми гіперпігментації немає сенсу, якщо причина, що її спричинила, продовжує діяти. Іноді з усуненням причини пігментація нормалізується самостійно, в інших випадках можна обмежитися застосуванням відлущувальних засобів. Відбілювання гіперпігментації, що є симптомом внутрішнього захворювання, може спровокувати розвиток серйозних ускладнень.

Традиційно відбілювання шкіри передбачає відлущувальні процедури та заходи щодо зниження продукції меланінів. Останніми роками, коли стала очевидною роль у розвитку гіперпігментації вільних радикалів та медіаторів запалення, до відбілювальних засобів стали вводити антиоксиданти та протизапальні засоби. Обов'язковою умовою всіх процедур, спрямованих на відбілювання, є захист від УФ-випромінювання, що передбачає застосування УФ-фільтрів з високим ступенем захисту (SPF>15).

Серед відбілювальних засобів є сильнодіючі, але мають побічні ефекти, і більш безпечні, що діють м'яко і поступово, але не дають таких швидких і помітних результатів. При застосуванні сильних відбілювальних засобів треба бути готовим до можливих ускладнень, наприклад, можуть виникати алергія, дерматити, більш серйозні порушення пігментації.

Джерело: KOSMETIK international journal, №4 (38), 2009, стор.50-53