Комплексна корекція гіперпігментації шкіри: лікуємо причину

Що спричиняє надлишкове відкладення пігменту в шкірі?

Logo

При складанні програм корекції естетичних проблем шкіри необхідно передусім орієнтуватися на основні патоморфологічні процеси, які запускаються і перебігають у шкірі, залежно від наявної проблеми. У статті зупинимось окремо на гіперпігментації.

Гіперпігментація проявляється більш інтенсивним фарбуванням шкіри порівняно із сусідніми ділянками і виникає внаслідок підвищеного вмісту в клітинах пігменту. Певний колір шкіри формується в результаті наявності різної кількості п’яти видів пігментів, основним із яких є меланін. Залежно від кількості, він надає шкірі різні відтінки коричневого кольору та виробляється особливими клітинами – меланоцитами, розташованими в епідермісі. Синтез меланіну з молекул амінокислоти тирозину відбувається під дією ферменту – тирозинази. Фермент локалізується в спеціальних клітинних похідних (меланосомах), які доставляють синтезований пігмент у верхні шари епідермісу, де він захищає шкіру від ультрафіолетового випромінювання. 

Таким чином, наявність меланіну фізіологічно обґрунтована та необхідна. Однак процес його синтезу перебуває під контролем нервової й гуморальної систем, які зв’язують воєдино всі елементи організму людини. Відхилення від норми в одному органі спричиняють відповідні реакції в другому. 

Причини гіперпігментації різноманітні. Вона може бути пов’язана з порушенням функції залоз внутрішньої секреції (надниркових і статевих залоз), вагітністю, захворюванням печінки й жовчних шляхів. Збільшення пігменту в шкірі спостерігається також при порушенні вітамінного балансу в організмі (особливо вітаміну С), тривалої інтоксикації при різних хронічних інфекціях (туберкульоз, малярія, глистні інвазії), порушенні обміну речовин (пелагра, порфірія), після прийому деяких ліків (аргірія від нітрату срібла).

Види гіперпігментацій

Зустрічається кілька різновидів гіперпігментації шкіри.

Меланодермія – вроджене чи набуте захворювання, обумовлене порушенням пігментоутворення в шкірі. Уроджена дифузійна гіперпігментація шкіри може належати і до проявів расових особливостей. Дифузійна набута форма меланодермії зустрічається при порушенні функції надниркової залози – переважно в разі ураження його коркового шару. При цьому шкірні покриви дифузно пофарбовані в бурий чи бронзовий колір. Найбільш виражена гіперпігментація на відкритих ділянках шкіри: обличчі, шиї, кистях рук, а також в зоні ареол сосків, мошонки, промежині, білій лінії живота.

Осередкова гіперпігментація може спостерігатися на слизистих оболонках порожнини рота (внутрішня поверхня губ і щік, ясна, язик, піднебіння).

Генералізована пігментація нерідко розвивається при пухлинах гіпофізу, базедовій хворобі, гіпофізарній недостатності (синдром Симондса, синдром Бергмана). Після тривалого лікування препаратами миш’яку іноді з’являються миш’якові меланодермії у вигляді розлитих плям на шкірі тулуба й кінцівок. При зовнішньому чи внутрішньому застосуванні різних медикаментів (антипірин, амідопірин, хінін, сульфаніламіди) можуть виникати пігментні токсидермії. Поява токсичної меланодермії часто пов’язана із сенсибілізацією шкіри вуглеводнями (смоли, мастила, нафта).

Хлоазма (chloasma) належить до набутих обмежених меланоз. Пігментні плями, які розташовуються здебільшого на шкірі обличчя (чоло, щоки), мають обриси неправильної форми з різкими межами. Хлоазма часто виникає в період вагітності (chloasma gravidarum) і зникає з початком перших післяпологових менструацій, але може залишатися й протягом багатьох років. Хлоазми можуть спостерігатися в жінок, які страждають на запальні процеси статевих органів, а також у дівчат у період статевого дозрівання.

Обмежена пігментація чола (linea fusca) з’являється на обличчі в ділянці чола у вигляді лінії шириною близько 1 см. Хворого з такою пігментацією необхідно негайно направити до невропатолога, тому що вона часто спостерігається в осіб із захворюваннями центральної нервової системи (пухлини мозку, енцефаліти, сифіліс нервової системи).

Хлоазма печінкова (chloasma hepatica) виникає при хронічному захворюванні печінки із частими рецидивами. Пігментні плями розташовуються здебільшого на бічній поверхні щік з переходом на шию. Плями з вираженою сіточкою телеангіектазій не мають чітких обрисів.

Пігментний навколоротовий дерматоз Брока (dermatosis pigmentosa peribuccale Broca) проявляється симетричною пігментацією в окружності рота, підборіддя й у носогубних складках. Спостерігається майже винятково в жінок. Плями мають жовтувато-коричневий колір (кава з молоком) і нечіткі межі. Причиною можуть бути порушення оваріальної функції та шлунково-кишкового тракту.

Вторинні пігментації спостерігаються в результаті регресу низки шкірних захворювань: червоного плоского лишаю, екземи, піодермії, нейродерміту, опіків, а також вторинного сифілісу на місці папульозних висипань. 

Лікування гіперпігментацій залежить від причини, що спричинила надлишкове відкладення пігменту в шкірі. 

Методи корекції

Важливо пам’ятати, що чим більш вираженою є пігментація, тим менш інтенсивні процедури варто застосовувати. Так, у своєму арсеналі лікарі можуть використовувати такі методики: 

  • лазерне шліфування (1 раз на 6–12 місяців);
  • лазерне видалення пігменту №3 (1 раз на місяць);
  • відбілюючі пілінги №8 (1 раз на тиждень);
  • оксибрашинг із відбілюючими сироватками №6–8 (2 рази на тиждень);
  • ультразвук із відбілюючою сироваткою; 
  • оксигенотерапія №8–12. 

Для домашнього догляду рекомендовані:

  • крем денний/нічний, який блокує тирозиназу;
  • маска відбілююча;
  • сонцезахисний крем.

Per os:

  • вітамін С (500–1000 мг протягом 1,5 місяці);
  • метіонін;
  • параамінобензойна кислота;
  • полівітаміни;
  • пробіотики (приймати одночасно з полівітамінами);
  • за наявності ендокринної патології – лікування основного захворювання.

За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна

Читайте також