Набуті гіпермеланози: диференційна діагностика

Порушення меланінової пігментації класифікуються в дерматокосметології як:

• первинні, або вроджені, меланінові гіперпігментації (гіпермеланози (ГМ), які являють собою ембріональні вади розвитку шкіри і можуть проявлятися з народження або виникати пізніше. До них належать вроджені (пігментні невуси) або спадково зумовлені (ластовиння – ephelides, меланоз періорбітальний, лентигіноз) пігментації;
• набуті ГМ, які обумовлені активацією меланогенезу внаслідок різноманітних екзо- або ендогенних причин. До набутих ГМ належать мелазма, хлоазма, токсична меланодермія (меланоз Ріля), меланодермія при ендокринних захворюваннях, медикаментозні гіперпігментації.

Набуті ГМ

Мелазма – це набутий ГМ, представлений плямистою гіперпігментацією різноманітних форм та розмірів, в основі якого лежить підвищена чутливість меланоцитів до УФ-впливу внаслідок ендогенних причин: захворювань печінки, туберкульозу, пелагри, пухлин. Спостерігається як у жінок, так і у чоловіків, найчастіше локалізується на обличчі, проте може виникати на будь-яких ділянках тіла. Мелазму слід вирізняти посеред інших гіперпігментацій, зокрема медикаментозно зумовлених, токсичних, пов’язаних з ендокринними захворюваннями, вроджених тощо.

Хлоазма – це також набутий ГМ, який є гормонально зумовленим і пов’язаним виключно з жіночими статевими гормонами (на відміну від мелазми), тому цей термін має більш вузьке значення і вживається лише стосовно жінок. Може бути представлена гіперпігментацією у вигляді неправильної форми окреслень на щоках, в ділянці чола, верхньої губи, навколо сосків, по серединній лінії живота.

Серед причин хлоазми називають як фізіологічні (вагітність), так і патологічні (хвороби яєчників: полікістоз, пухлини тощо). 

Набуті медикаментозні ГМ – це дифузні, або обмежені, гіперпігментації будь-якої форми та розміру, різної локалізації, в тому числі на обличчі, що зумовлені прийомом таких медикаментів: 

• антибіотики (тетрацикліни, доксициклін, фторхінолони та ін.);
• сульфаніламіди;
• контрацептиви;
• сечогінні;
• проносні;
• антидіабетичні засоби. 

Меланоз Ріля – це токсична меланодермія, що виникає переважно на обличчі та шиї внаслідок впливу різних токсичних сполук (наприклад, парів бензину, нафтопродуктів тощо). Захворювання проходить три послідовні стадії розвитку:

• еритема;
• пігментація, іноді сітчаста, в поєднанні з роговими папулами;
• пойкілодермія шкіри («строката шкіра»).

Набуті ГМ при ендокринних захворюваннях:

• меланодермії при пухлинах гіпофіза або надниркових залоз – хвороба Аддісона, що характеризується первісним потемнінням долонь, підошов, ділянки складок з подальшою дифузною зміною кольору шкіри;
• пігментно-папілярна дистрофія шкіри (Acanthosis nigricans) – прояв паранеопластичного дерматозу (рак шлунка) або ендокринопатії (потемніння та стовщення шкіри в ділянці великих складок).

Диференційна діагностика

Ефективність дерматокосметологічних заходів при мелазмах залежить не стільки від вибору депігментуючих косметологічних впливів, скільки від визначення виду ГМ, встановлення чинника розвитку і насамперед – вирішення питання про доцільність впливу. І лише потім може розглядатися можливість застосування того чи іншого методу. 

Особливу обережність необхідно виявляти під час диференційної діагностики у випадку з пігментними невусами. 

Невус spilus – пігментна пляма cвітло-брунатного кольору з дрібними темними скупченнями, що має найчастіше зостериформне або сегментарне розташування. 

Галоневус (невус Сеттона) – пігментний невус, оточений зоною депігментації. Найчастіше спостерігається в дітей і молодих осіб, може виникати спонтанний регрес.

Невус Беккера – локальні гіперпігментації, зазвичай в ділянці плечового пояса, з гіпертрихозом у межах невуса. Спостерігаються переважно в чоловіків і є вадою розвитку (гамартромою). Посилюються при інсоляції.

Кожен невус у своєму розвитку проходить кілька стадій: 

• суміжний внутрішньоепідермальний невус – пігментна пляма брунатного або чорного кольору з гладенькою поверхнею діаметром до 5 мм, що поступово збільшується, не виявляється пальпуванням і зазвичай спостерігається в дитинстві або юнацтві; 
• епідермодермальний, або змішаний, невус – опукліший, діаметр біля 7 мм, менш інтенсивно пігментований, має вигляд папули або папіломатозного утворення на ніжці;
• дермальний невус, який може підніматися над поверхнею та набувати кольору шкіри (можливий спонтанний регрес із розвитком периневусного вітиліго). 

Вроджений меланоцитарний невус (гігантський пігментований невус) – виникає з народження, може мати або малий розмір (не більше ніж 1,5 см у діаметрі), або навпаки займати певний (досить великий) сегмент тіла. Нерівномірно пігментований, піднімається над поверхнею шкіри, зазвичай має нерівний рельєф і вкритий жорстким волоссям.

Диспластичний меланоцитарний невус (невус Кларка) – велика пігментна пляма (6-12 мм) неправильної форми з нерівномірним забарвленням, завжди має плямистий компонент, пласка або піднімається над поверхнею. Має високий ризик малігнізації внаслідок збереження проліферативної активності незрілих меланоцитів в епідермісі. Розташований переважно у верхній частині тулуба.

Невус Шпітц (веретеноклітинний меланоцитарний невус) – вроджене або набуте невоїдне меланоцитарне утворення, подібне до меланоми, у вигляді безсимптомного пухлиноподібного утворення чітко окресленої пласкої або напівкулястої форми. Може бути еластичним або щільним, світло-червоного, брунатного або чорного кольору. Можливі зростання і малігнізація.

Невус Ота – ділянка гіперпігментації шкіри обличчя в зоні іннервації трійчастого нерва, переважно від синьо-чорного до темно-брунатного кольору. Буває суцільним або дрібно поцяткованим. 

Невус Іто вирізняється локалізацією в ділянці лопатки та надключичної зони. 

Перед призначенням косметологічної процедури при ГМ необхідно з’ясувати причини пігментації та встановити наявність впливу чинників у цей момент. Далі слід відповісти на запитання, чи можна цю проблему вирішити косметологічними засобами. Якщо відповідь позитивна, обираємо потрібну тактику: фотозахист, відлущування (різного ступеня та глибини), вплив на меланогенез.