Ускладнення після мезотерапії: реакції уповільненого типу

До алергічних реакцій уповільненого типу належать:

• сироваткова хвороба;
• алергічний васкуліт і пурпура;
• лімфааденопатії;
• ураження внутрішніх органів (алергічний нефрит, гепатит та ін.).

У пізньому постін’єкційному періоді може розвиватися дерматит – захворювання, що виникає в результаті повторного впливу алергенів, які містяться в косметичних засобах. Цими речовинами можуть бути альбумін, бентоніт, каолін, біотин, колаген, еластин, гліцерин, ланолін, ліпосоми, екстракти плаценти, пропіленгліколь, маточне молочко, тирозин, сіль, агар-агар та інші хімічні речовини.

Інфекційні ураження м’яких тканин. Теоретично можливий широкий діапазон ускладнень:

• імпетиго;
• абсцес шкіри, фурункул та карбункул;
• флегмон;
• пілонідальна кіста;
• піодермія;
• еритразма.

Збудником гнійного процесу найчастіше є стафілокок (як єдине джерело або в асоціації зі стрептококом, кишковою паличкою, протеєм та іншими видами мікрофлори). Причиною розвитку гнійних ускладнень є порушення правил асептики або косметологом під час процедури, або пацієнтом у ранній постінвазивний період. Загальні клінічні прояви є типовими для гнійно-запальних процесів будь-якої локалізації: підвищення температури тіла від субфебрильної до 41 градуса (у тяжких випадках), загальне нездужання, слабкість, втрата апетиту, головний біль. Ступінь цих змін залежить від тяжкості патологічного процесу. В основі терапії таких ускладнень лежить своєчасне адекватне хірургічне втручання. Ключове слово – своєчасне: за найменшої підозри на інфекційне ускладнення негайно кличемо на допомогу хірурга!

Найчастіше у своїй практиці косметологи стикаються з піодермією.

Піодермія – гнійно-запальні захворювання шкіри, що спричиняють, як правило, піококи: стафілококи, стрептококи, значно рідше пневмококи, синьогнійна паличка тощо. Піодермії становлять 30-40 відсотків. Клінічно характеризуються нагноєнням шкіри, зазвичай перебігають гостро, рідше мають хронічний перебіг і, залежно від глибини ураження, можуть закінчуватися повним відновленням шкірного покриву або залишати рубці.

Абсцес шкіри – обмежене капсулою скупчення гною, що виникає при гострій або хронічній осередковій інфекції і призводить до тканинної деструкції в осередку (нерідко з перифокальним набряком). Особливістю абсцесу є наявність піогенної мембрани – внутрішньої стінки гнійної порожнини, що створюється тканинами, що оточують вогнище запалення (прояв нормальної захисної реакції організму). Піогенна мембрана вистелена грануляційною тканиною, вона відмежовує гнійно-некротичний процес і продукує ексудат.

Флегмона – розлите гнійне запалення м’яких тканин, що характеризується їх просочуванням гноєм з тенденцією до швидкого поширення та залучення до процесу прилеглих м’язів, сухожиль, жирової клітковини. Цим флегмон відрізняється від абсцесу, при якому є вогнище гнійного запалення, відмежований від навколишніх тканин так званої піогенної мембраною. Флегмона може розвиватися в будь-якій частині тіла, а при бурхливому перебігу захоплювати низку анатомічних областей, наприклад, стегнову, сідничну, поперекову та ін.

Некроз – це омертвіння, загибель тканин внаслідок токсичного впливу лікарського засобу. У косметологічній практиці може виникнути токсичний (за етіологічним фактором) прямий (за механізмом дії) некроз – внаслідок введення мезотерапевтичного препарату з порушенням правил проведення процедури та у разі неадекватного підбору препарату. Клінічним проявом некрозу може бути млява флегмона або невелика виразка. Важливим симптомом є анестезія шкіри, зумовлена, ймовірно, загибеллю нервів, як і у некротично змінених тканинах. Спостерігається локальний біль у місці ураження, гіперемія, підвищення температури та набряклість. Страждає загальний стан, прискорений пульс, значне підвищення температури. Найбільш важливим підходом до будь-якої інфекції шкіри є настороженість щодо можливості некротизуючої інфекції. Цей підхід дозволяє своєчасно діагностувати ураження та провести необхідну терапію.

Віддаленими ускладненнями, які можуть виникнути через два-чотири місяці після проведення процедур, є вірусний гепатит і ВІЛ-інфекція. На першому місці серед способів передачі вірусного гепатиту та ВІЛ у медустановах відзначають уколи ін’єкційною голкою. Причому в більшості випадків це обумовлено недбалим ставленням медперсоналу до використаних голок та іншого інструментарію. Висока ймовірність зараження обумовлена тим, що віруси стійкі у зовнішньому середовищі, інкубаційний період може тривати шість місяців. До того ж серед пацієнтів достатня велика кількість безсимптомних носіїв. Аби захистити себе від інфікування, слід кожного пацієнта розглядати як потенційного зараженого, оскільки навіть негативний результат дослідження сироватки крові пацієнта на наявність антитіл до ВІЛ може виявитися помилково-негативним. Це пов    язано з тим, що існує безсимптомний період від 3 тижнів до 6 місяців, протягом якого антитіла в сироватці крові ВІЛ-інфікованої людини не визначаються.

Висновок

Як і будь-яка медична маніпуляція, мезотерапія може давати ускладнення та побічні ефекти. Запорукою безпеки процедури є ретельний добір пацієнтів з урахуванням показань/протипоказань, адекватний вибір препаратів, а також ретельне дотримання протоколу процедури та санітарно-гігієнічних норм і правил.