Ін’єкційні методики: помилки та їх наслідки

Сьогодні пацієнти сміливіше звертаються до фахівців, які володіють ін’єкційними технологіями. А ті, хто вже має досвід застосування, підвищують свої вимоги до препаратів, якості результату, тривалості його дії та мінімізації побічних ефектів. Це зумовлює підвищення стандартів у проведенні таких маніпуляцій.

Важливим юридичним аспектом є робота із легальними препаратами. У цьому випадку відповідальність за якість препарату несе не тільки лікар, який проводить процедуру, а й виробник або офіційний дистриб’ютор.

І тим не менш, мезотерапія, контурна пластика та застосування ботулотоксину типу А (як і будь-які інші інвазивні маніпуляції) загрожують розвитком ускладнень і побічних ефектів.

Класифікувати ускладнення можна за різними критеріями:

• загальні ускладнення (характерні для всіх методик);
• приватні ускладнення (характерні для кожної окремо);
• ускладнення, що виникли з вини лікаря (ятрогенні помилки, порушення протоколу проведення процедури фахівцем);
• ускладнення, що виникли з вини пацієнта (недотримання рекомендацій у післяпроцедурному періоді).

Загальні помилки ін’єкційних методик

Найчастішою помилкою, якої припускаються фахівці естетичної медицини, є те, що під час первинної консультації не проводиться повноцінний огляд та збір анамнезу пацієнта, і лікування починається відразу після огляду зони обличчя. А для того, щоб забезпечити хороший результат після процедури, косметолог має отримати максимум інформації про стан здоров’я пацієнта (за його словами), зібрати алергологічний та косметологічний анамнез, з’ясувати, які препарати застосовувалися раніше (особливо це актуально для філерів), коли були проведені попередні процедури тощо.

Повністю оглянути шкірний покрив всього тіла на первинній консультації потрібно для того, щоб отримати додаткову клінічну інформацію про стан шкіри та м’яких тканин, скелета, типу розподілу підшкірно-жирової клітковини, наявності на шкірі тих чи інших утворень. При цьому потрібно обов’язково реєструвати всі ці дані у картці пацієнта чи на фото. З одного боку, зібрана інформація відбиватиме всі особливості вашого пацієнта, що дуже важливо для складання правильного алгоритму лікування, а з іншого – дозволить уникнути претензій пацієнта щодо нерезультативності лікування тощо.

Після огляду пацієнта фахівець має «поставити діагноз» – професійно розповісти пацієнтові про проблеми його шкіри та запропонувати відповідні варіанти корекції. Поширеною помилкою на цьому етапі є призначення процедур не за медичними показаннями. Наприклад, повним пацієнтам із щільною шкірою чи надлишками шкіри не варто призначати ліфтингові програми. Незважаючи на свою доведену ефективність, ці процедури дадуть мінімальний результат у цієї категорії пацієнтів, і лікар, поза сумнівом, після закінчення лікування зіткнеться з абсолютно обґрунтованими претензіями пацієнта.

Таким чином, план лікування має бути суворо індивідуальним. Потрібно враховувати не ізольовані проблеми обличчя або тіла, а ґрунтуватися на аналізі всього вищесказаного та за необхідності залучати консультації суміжних фахівців чи різноманітні обстеження. Недооцінка фахівцем етіопатогенетичних аспектів прояву тих чи інших змін на шкірі та м’яких тканинах і, відповідно, невірний прогноз терапії насамперед свідчить про недостатню кваліфікацію косметолога, а по-друге, призведе до незадовільного чи короткочасного результату та конфлікту з пацієнтом.

Оформлення поінформованої згоди та фотодокументування вихідної картини дозволяє провести профілактику ускладнень юридичного порядку, оскільки в цьому випадку пацієнт поділяє міру відповідальності за свої дії під час лікування. Зміни шкіри при деяких видах впливу (наприклад, при проведенні мезотерапії) відбуваються поступово та поволі, і пацієнт не завжди фіксує покращення – у такому разі порівняння з першими знімками дозволить довести ефективність лікування.

До ускладнень психоемоційного характеру належить розбіжність отриманого результату з очікуваним для пацієнта. Така ситуація може виникнути або за наявності у нього характерологічних особливостей, або при проведенні процедури не за показаннями. Отже, оцінка психологічного статусу пацієнта теж має проводитися фахівцем і впливати на складання плану лікування.

Алергічні ускладнення ін’єкційних методик являють собою досить серйозну загрозу як для здоров’я та життя пацієнтів, так і для кар’єри лікаря, і найкращими заходами профілактики є суворе дотримання протоколів проведення процедур, проведення алергопроб і робота перевіреним і сертифікованими препаратами.

Власне технічними ускладненнями ін’єкційних методик є мікрогематоми, болючість та інфекційні ускладнення.

Мікрогематоми скоріше можна віднести до побічних ефектів інвазивних методик – причому потрібно пам’ятати, що групою ризику в цьому випадку є курці, жінки в менопаузальному періоді і під час менструації, пацієнти з куперозом, а також ті, хто приймає антикоагулянти (наприклад, аспірин при головному болі або фізики). Таким чином, ці ризики мають бути оцінені та обумовлені під час первинної консультації.

Болючість уколів загальновідома – застосування аплікаційної або провідникової анестезії дозволяє значно знизити ступінь чутливості, але, за твердженням французької школи мезотерапевтів, анестезія при мезотерапії зменшує її ефективність. У будь-якому випадку ця ситуація має вирішуватися індивідуально.

Інфекційні ускладнення класифікують на бактеріальні та вірусні. Утворення в місцях ін’єкцій гнійничкових елементів свідчить або про грубі порушення правил асептики лікарем, або порушення постпроцедурного періоду пацієнтом. Отже, запорукою розвитку подібних ускладнень є суворе дотримання протоколу та повноцінне інформування пацієнтів. До вірусних ускладнень належить, перш за все, загострення герпетичної інфекції – найчастіше в периоральній зоні або при роботі в ділянці торсу.

Профілактикою цього стану буде ретельний збір анамнезу та оцінка ризику розвитку подібних проявів.