Ускладнення при мезо- та ботулінотерапії: помилки й заходи профілактики

Недостатньо виражений ефект від терапії або взагалі відсутність результату можливі при неправильному доборі препаратів для корекції тієї чи іншої проблеми або, як ми писали раніше, при некоректному призначенні процедур.

Більш складною проблемою є розвиток запалення або глибших змін на шкірі при порушенні складання мезококтейлю або застосуванні препаратів, які не показані для внутрішньошкірного введення (хлористий кальцій, жирові емульсії та ін.). Такі ситуації виникають переважно або через незнання фармакологічних властивостей використовуваних препаратів, або через неуважність лікаря, який помилково набрав у шприц не той препарат.

При роботі з препаратами гіалуронової кислоти (ГК) можлива тривала наявність папул. У нормі, залежно від концентрації ГК, папули мають зникати протягом 12–72 годин. В разі недооцінки ступеня зневоднення шкіри та введенні препаратів ГК папули ще довше можуть залишатися на шкірі та викликати як мінімум естетичні проблеми, а у разі постійного травмування руками пацієнта є ймовірність розвитку запальних ускладнень. Застосування препаратів ГК високої концентрації на шкірі нижніх повік, особливо при жирових грижах, може призвести до тривалої набряклістю в цій зоні і посилення в’ялості тканин після регресу набряків. Тому робота з препаратами ГК вимагає дотримання протоколу застосування згідно з рекомендаціями кожного конкретного виробника та з урахуванням стану шкіри.

Використання при мезотерапії антигомотоксичних препаратів (АГТП) може спричинити в деяких пацієнтів незадоволення результатами, що може бути пов’язане з повільнішим розвитком клінічного ефекту від роботи з препаратами цієї групи. Така ситуація обумовлена ​​механізмом дії АГТП – перепрограмування роботи шкіри й позаклітинного матриксу та поступовий перехід функціонування клітин шкіри на молодший рівень. Тобто клінічний результат розвивається із індивідуальною швидкістю, залежно від вихідного стану шкіри. Безперечною перевагою роботи з АГТП є безпека та загальна оздоровлююча дія на організм.

Претензії на слабкий клінічний ефект також часто трапляються при корекції ліподистрофії. Причиною незадоволеності таких пацієнтів є недооцінка етіологічних механізмів патології та завищені обіцянки. Мезотерапія ліподистофії без корекції ендокринних проблем від самого початку приречена на слабкий результат. Більше того, застосування ліполітиків за визначенням впливає на жирову тканину, руйнуючи та перебудовуючи її, – у такому випадку відбувається зменшення обсягів тіла пацієнтки, але при цьому вага знижується незначно (якщо проводиться лише мезотерапія), оскільки жир досить легкий. А пацієнтки чекають на втрати своїх кілограмів і, не отримавши цього, висловлюють незадоволеність. Щоправда, при цьому завжди зазначають поліпшення якості самої шкіри і часто, при повноцінному доборі препаратів, зменшення почуття тяжкості й набряків ніг. Тому фахівець, який призначає програму корекції ліподистрофії, має розуміти етіопатогенез цієї патології, всі методи лікування та прогнози для кожної пацієнтки.

Ускладнення при застосуванні ботулотоксину типу А

Найчастішою помилкою при роботі з препаратами ботулотоксину типу А (БТА) є недотримання протоколу роботи з препаратом, а саме:

• неправильне розведення, що призводить до недостатнього ефекту або дуже сильного блоку мімічних м’язів;
• введення препарату не в зону корекції – асиметрія обличчя, порушення змикання повік, птоз верхніх повік, потрапляння БТА в окорухові м’язи (порушення зору), порушення артикуляції та утруднення під час вживання їжі в періоральній ділянці;
• невідповідність дози препарату силі м’язів у певній зоні: у чоловіків недостатня доза спричиняє слабко виражений блок; можливе передозування, що проявляється птозом тканин чола та міжбрівної області при введенні БТА у кількох суміжних зонах.

Недотримання пацієнтом умов перебігу післяпроцедурного періоду (неправильний стан тіла відразу після введення БТА, прийом алкоголю найближчими днями, теплові процедури або будь-які процедури стимулюючого характеру) зумовлює ймовірність розвитку ускладнень або значно скорочують термін дії препарату у шкірі.

Грамотне інформування пацієнтів та загальне диференціювання (кому можна робити такі процедури, а кому не варто) є запорукою профілактики ускладнень через порушення ведення післяпроцедурного періоду.

Заходами профілактики цих ускладнень є сувора відповідність протоколу роботи з БТА з урахуванням індивідуальних особливостей шкіри, м’яких тканин обличчя та будови лицевого черепа, а також позиціонування процедури застосування БТА не як ізольованої методики, а у складі програми комплексного впливу на шкіру різних технологій з метою підвищення якості терапії та пролонгації її результатів.

Позитивним моментом щодо оцінки ускладнень застосування БТА є регламентований за часом ефект препарату (3-6 місяців на обличчі) та можливість корекції недостатньої дози додатковим введенням БТА або блокуванням передозування препаратами-антагоністами.