Рубці: формування, диференціальна діагностика, характеристика

2021-10-29
Logo

Проблема реабілітації пацієнтів із рубцевими ураженнями шкіри обличчя і до сьогодні не втратила своєї актуальності.


Христина (Новак) Мусихіна , пластичний хірург, спеціаліст з контурної пластики, аспірант кафедри отоларингології на базі Олександрівської клінічної лікарні, спеціаліст у галузі естетичної хірургії, косметології


Це зумовлено кількома чинниками:

1) високим рівнем травматизму та збільшенням числа оперативних втручань з приводу вроджених вад розвитку, онкологічних та інших захворювань у щелепно-лицевій області;

2) збільшеними вимогами пацієнтів хірургів та дерматологів до естетичних результатів;

3) удосконаленням існуючих методик діагностики та лікування;

4) впливом на психоемоційну сферу, соціальний статус та суспільну адаптацію хворих.

Аналіз розподілу рангових значень у структурі захворюваності пацієнтів на дерматокосметологічний профіль свідчить, що в загальній структурі оборотності рубцеві ураження обличчя та шиї становлять 25,0%. Найбільша оборотність з приводу косметичних дефектів припадає на жінок віком 31-40 років і становить 21,5% від загальної кількості пацієнтів. Серед різних соціальних груп населення найбільший рівень відвідуваності виявлено в осіб інтелектуальної праці, співвідношення чоловіків та жінок становить 33 та 67%.

Як відомо, процес утворення рубця після пошкодження поверхневого шару тканин при травмах, захворюваннях, операціях є біологічною закономірністю і сприймається як «неминуче зло» і лікарями та пацієнтами. Однією з важливих особливостей процесу рубцювання тканин є та обставина, що остаточне формування рубця завершується через кілька місяців (а іноді й років), і в ці терміни оцінюється пацієнтом.

Незважаючи на бурхливий розвиток естетичної медицини, проблема поліпшення якості рубців, як і раніше, хвилює і пацієнтів, і лікарів. Основною причиною цього є та обставина, що на якість майбутнього рубця завжди впливають три основні групи факторів:

а) пов'язані з пацієнтом;

б) залежні від фахівця;

в) обумовлені об'єктивними обставинами (захворювання, травма тощо).

І тут лікар стикається з необхідністю системного аналізу ситуацій, який об'єктивно важкий та суб'єктивно недосконалий. Тим більше, що всі спроби вплинути на біологічно детермінований процес формування рубцевої тканини мають жорсткі рамки можливого.

Хочу в цій статті нагадати колегам про стадії формування рубців, сучасні методи лікування, а також диференціальну діагностику видів рубців.

Види рубців

  • Нормотрофічний рубець: не змінює загальний рельєф поверхні шкіри, має блідий колір, нормальну або знижену чутливість та близьку до нормальних тканин еластичність.
  • Атрофічний рубець: розташовується нижче за рівень навколишньої шкіри, має бліде забарвлення, знижену чутливість; виникає в місцях натягу тканин, при введенні кортикостероїдів у незрілий гіпертрофічний рубець і т.д.

  • Гіпертрофічні рубці являють собою зрілу сполучну тканину, що виступає над рівнем навколишньої шкіри, яка покрита шаром епідермісу. Основні фактори утворення гіпертрофічного рубця: гіперергічна реакція сполучної тканини на травму та відносно несприятливі умови загоєння рани.
  • Келоїдні рубці мають пружну консистенцію, нерівну, злегка зморшкувату поверхню. По краях рубця епідерміс потовщується і розростається у вигляді акантозу, але ніколи не відшаровується і не лущиться. Основна ознака келоїду - завзятий прогрес, поширення на непошкоджені навколишні тканини.

Що визначає параметри рубців?

До цієї характеристики входять загальні чинники, такі як вік пацієнта. Добре відомий такий науковий факт, що активність процесу репарування регенерації тканин найвища у дитинстві та молодості. У зрілому віці процеси загоєння рани та утворення рубців значно інертніші, а в літньому віці і зовсім сповільнюються.

Спадковий фактор. Біологічно детерміновані реакції організму, що запускаються під час утворення ран, мають у кожної людини свої, генетично обумовлені особливості. В останні роки отримано дані про генетичну схильність до утворення гіпертрофічних та келоїдних рубців (негроїдна раса).

Імунний статус пацієнта. Від стану імунної системи пацієнта насамперед залежить процес первинного загоєння рани. Важливим вважається збирання анамнезу, наявність у пацієнта будь-яких хронічних захворювань. Насамперед фахівець повинен з'ясувати, чи приймає пацієнт якісь медикаменти.

«Навіть найкращий пластичний хірург безсилий допомогти людині позбутися внутрішніх проблем та комплексів. Все починається із зміни мислення»

Література:

  • Анічков Н.М., Волкова К.Г., Гаршин В.Г. Морфологія загоєння ран. - М.: Медгіз. - 1951.
  • Dermatol, 2001. - № 137. - P. 1429-1434.
  • Martin D., Umraw N., Gomez M., Cartotto R. Зміни в досліджуваному vobjective bum scare assessment over time: виявляє пацієнта з whatwe think? // J. Burn Care Rehabil. 2003. - № 24. - P. 239-244.
  • Анікін Ю.В. Профілактика та лікування післяопікових та післяопераційних рубців / Ю.В., Анікін, Н.Г. Кікорія // Аннали пластичної, естетичної та реконструктивної хірургії. - 2004. - №4. - С. 35-36
  • Білоусов А.Є. Рубці як глобальна проблема пластичної хірургії/А.Є. Білоусов // Аннали пластичної, естетичної та реконструктивної хірургії. - 2004. - № 4. - С. 41-42
  • Козлов В.А. Лікування келоїдних рубців/В.А. Козлов, С.С. Мушківська,
  • Психоемоційні розлади у пацієнтів, які страждають на акне / Монахов С.А та ін. // Російський журнал шкірних та венеричних хвороб. - 2003.

Фото надані автором.

Читайте також