Анатомічний ліфтинг масаж обличчя

У сучасній косметології існує безліч методів для розв'язання проблем вікових змін обличчя, що виявляються у зміні контурів, зниженні тонусу шкіри.

Скептичне ставлення до масажних методик, що запанувало останнім часом у косметології, цілком зрозуміло: на тлі величезної кількості методів омолодження, схуднення, ліфтингу та детоксикації масаж виглядає старомодно й непереконливо.

Чому? Не в останню чергу тому, що багато косметологів почали сприймати масаж як послідовність дій, що вимагає заучування, а не розуміння. Масаж, проведений фахівцем, який не замислюється про те, для чого він виконує ті чи інші маніпуляції, втрачає сенс і може бути успішно замінений апаратними методиками.

Головна перевага ручного масажу полягає у його максимальній індивідуальності, можливості врахувати всі особливості конкретної людини у конкретний момент часу. Апарат, навіть найсучасніший і який має сотні програм на всі випадки життя, залишається машиною, що не має найголовнішої людської якості – сприйняття фізичної реакції йа емпатії.

Ліфтинг і вікові зміни обличчя

Ліфтингові програми залишаються складним завданням як для творців апаратних та хірургічних методик, так і для фахівців, які практикують терапевтичні методи впливу. Як результат цього ліфтинг не має достатньої термінологічної визначеності ні для клієнта, ні для косметолога, і зрештою все зводиться до одного – загального враження «омолодження», деякої свіжості рис обличчя та вигляду загалом. Для того щоб зрозуміти, як цього досягти, треба насамперед окреслити коло проблем, які призводять до такої зміни зовнішності, які ми сприймаємо як «старіння». Причому цей термін навмисно тут береться в лапки, оскільки загальне враження «вікове обличчя» не має відношення до справжнього старіння організму, що настає значно пізніше й по-іншому.

Старіння обличчя – це процес, що займає не один рік, але є деякі ознаки, які змінюють загальне враження більше, ніж інші. Насамперед до них можна віднести зміну лінії овалу обличчя, обваження нижньої третини та розвиток гравітаційних змін рельєфу підщелепної зони. Безумовно, основну групу ризику для раннього розвитку такого роду змін становлять жінки, які мають надмірну вагу у поєднанні з досить тендітною кістковою структурою, і ті жінки, вага яких збільшилася досить швидко за короткий проміжок часу.

За відсутності зайвої ваги сама по собі фражильна або астенічна конституція не є визначальними факторами ризику для гравітаційного птозу, оскільки м'язова структура нижньої третини обличчя досить збережена, часто старіє повільніше і відіграє роль «подушки безпеки» для дерми довгі роки. З іншого боку, виражена надмірна вага може призвести до розвитку гравітаційних змін навіть за сприятливих анатомічних особливостей. Фактично лише певна форма кісткового скелета – «квадратне обличчя» – здатна утримати м'які тканини від вікового опускання у всіх випадках.

Гравітаційні зміни можуть, своєю чергою, призвести до досить виражених змін циркуляції і трофіки обличчя в цілому, тому досить швидко до «овалу», що поплив, приєднуються і носогубні складки, і опущення кутів рота, і поява набряклості в області очей і середньої третини обличчя, а іноді й телеангіектазії шкіри.

Авторська методика: теорема та докази

Які ж анатомічні механізми задіяні у виникненні цих змін, а відповідно, чи є сенс шукати способи впливу?

З точки зору анатомії та фізіології, є чотири групи проблем, розв'язання яких можна знайти за допомогою мануальних методів:

• дистонія м'язів шиї та верхнього плечового пояса;
• порушення циркуляції та набряклість обличчя й шиї;
• гіпотонія м'язового каркасу обличчя;
• зниження еластичності шкіри.

Для кожної з цих проблем методика впливу має розроблятися, виходячи з патогенетичних принципів – тобто з урахуванням причин виникнення змін та точкового впливу на неї. Безглуздо намагатися впливати на м'язовий корсет за допомогою компонентів косметичних препаратів, але не більше сенсу у спробах за допомогою класичного масажу досягти зміни характеристик власне шкіри.

Таким чином, анатомічний масаж-ліфтинг має складатися з чотирьох основних модулів:

• відновлювальний масаж шийно-комірової зони та верхньої третини спини за необхідності;
• активний дренаж обличчя та шиї;
• стимулюючий масаж обличчя;
• масаж обличчя для ретракції шкіри.

Досвідчений фахівець, який володіє необхідним набором мануальних методик, цілком здатний створити авторську методику масажу, побудованого на подібних принципах, та відпрацювати власні терапевтичні модулі.

Особистий досвід роботи й переваги певних особливостей мануального впливу дозволяють мені запропонувати досить оригінальний метод масажу, який може бути цілком доступний як косметологам, так і масажистам та фахівцям у сфері spa-методів.

Відновлювальний масаж шийно-комірцевої зони

Основна мета впливу – домогтися відновлення властивого здоровому молодому організму синергізму м'язів задньої поверхні шиї та плечової зони. З роками у великої кількості людей виникають різноманітні порушення постави, пов'язані з віковими порушеннями трофіки хребта, і з тривалим вимушеним стоянням, що пояснюється особливостями професійної діяльності або способу життя. Характерним є розвитку кіфозу та сколіозу грудного відділу з посиленням природного шийного лордозу. При цьому трапецієподібний м'яз набуває стійкої гіпертонічності, іноді з вогнищами міогелозів, рухи в шийному відділі стають скутими і приносять дискомфорт, одночасно до всього перерахованого вище може приєднатися слабкість м'язів плеча і передньої поверхні шиї, що пояснюється фізіологічним антагонізмом цих м'язових груп. Масаж має бути спрямований на відновлення тонусу м'язів, тому починається він з м'якого розслаблюючого впливу на м'язи шийно-комірцевої зони. Масаж може проводитися в положенні лежачи на спині, клієнт має прийняти максимально комфортну позу, для чого можна використовувати валики, підігріті рушники та методики загального розслаблення – музичний супровід, приглушене світло, техніку ароматерапії. Масажист проводить прийоми у повільному темпі, м'яко та ритмічно, поступово збільшуючи глибину впливу. Основними прийомами є глибоке двостороннє погладжування, що чергується, й одночасне односпрямоване розтирання фалангами пальців і великими пальцями, вичавлювання, м'яке щипцеподібне розтирання краю трапецієподібного м'яза. Вібраційні прийоми проводяться м'яко, в основному використовується стабільна та лабільна вібрація долонею та пальцями, ударні прийоми рекомендується виключити. Після досягнення м'язового розслаблення цієї групи м'язів можна перейти до стимулюючого масажу верхньої третини плеча з використанням прийомів інтенсивного розтирання подушечками пальців і фалангами, можливе використання технік пиляння і перетирання з поступовим захопленням внутрішньої поверхні плеча, а потім і області біцепса. Гіперемія, яка може бути досить вираженою, має послужити сигналом до переходу до прийомів групи розминання, серед яких найбільш важливим є S-подібне різноспрямоване розминання, яке виконується обома руками з максимально повним захопленням. Масаж може бути завершений проведенням ударних прийомів вібрації, інтенсивним потряхуванням і струшуванням кінцівки.

При правильно проведеному масажі можна відразу побачити результат, який забезпечують механізми рефлекторної м'язової взаємодії, – посилення тонусу м'язів передньої поверхні шиї та дна ротової порожнини, іноді й підвищення тонусу великого грудного м'яза, поява помірної гіперемії області шиї та декольте, вилицевої області обличчя.

Активний дренаж обличчя та шиї

Після здійснення впливу на м'язи рекомендується перейти до активного дренажу. Для цього пропонується використовувати метод тривимірного дренажу обличчя та шиї. Тривимірний дренаж являє собою поєднання послідовних впливів на всі ланки лімфатичної та судинної системи: лімфатичні колектори, м'язи, що служать анатомічним орієнтиром у топографії великих виносних судин, і поверхнева мережа капілярів.

Вплив на колектори проводиться за допомогою прийомів помпажу за відсмоктувальною методикою, в першу чергу проводиться помпаж нижчележачих колекторів за такою схемою: підключичні та надключичні лімфовузли, ланцюжок лімфатичних вузлів, що супроводжує грудинноключичнососцеподібний м'яз, потім вузли краю нижньої щелепи та новколовушна зона, області ока та рота.

Грудинноключичнососцеподібний м'яз і великі вилиці обличчя проробляються м'яким щипцеподібним розминанням з акцентом на черевце м'яза, яке відіграє роль м'язової помпи в забезпеченні лімфатичного дренажу обличчя і шиї.

Заключним етапом дренажу стає поверхневе погладжування масажними лініями, що має на меті активацію відтоку лімфи по мережі поверхневих капілярів. Погладжування проводиться послідовно, від відділів нижчележачих до вищележачих, від центру обличчя до периферії. Дуже важливо підтримувати постійний повільний темп масажу та зберігати максимальну площу контакту у момент проведення прийомів.

Дренаж забезпечує додаткову розслаблюючу дію, і якщо на цьому етапі клієнту вдається задрімати, це може дати ще один позитивний ефект – зростання впливу парасимпатичної нервової системи, що призводить до посилення механізмів, що регенерують.

Активно проведений тривимірний дренаж сам собою є самостійною процедурою, яку можна інтегрувати в процедуру косметичного догляду для посилення її впливу і забезпечення більш повного засвоєння косметичних інгредієнтів.

Стимулюючий масаж обличчя

Для того, щоб домогтися «підйому» нижньої третини обличчя, використовується третій модуль масажу-ліфтингу – стимулюючий м'язовий масаж, спрямований на відновлення та посилення тонусу основних каркасних м'язів обличчя: грудинноключичнососцеподібного, нижньощелепного, м'язів дна ротової порожнини та великого вилицьового м'яза. На цьому етапі основними масажними прийомами є одностороннє розтирання подушечками пальців та одностороннє щипцеподібне розминання з фіксацією дистальної точки кріплення м'яза. Розминання проводиться досить глибоко й інтенсивно, важливо забезпечити максимальну фіксацію та відсутність зміщення шкіри у всіх напрямках. Модуль стимуляції мімічних м'язів займає близько 5-6 хвилин, проводиться енергійно, до відчуття тепла та яскравої локальної гіперемії.

Масаж обличчя з метою ретракції шкіри

Після досягнення цих результатів масажист переходить до завершального модуля масажу – проведення прийомів сполучнотканинного масажу в області нижньої та середньої третини обличчя. Масаж рефлекторних зон сполучної тканини був розроблений Елізабет Дікке (1884–1952) емпірично 1929 року на собі у зв'язку з ангіопатією. Надалі вчені Кольрауш, Вольф, Лейбе теоретично обґрунтували сполучнотканинний масаж, пояснивши його ефективність впливом на вегетативні нервові закінчення, якими багата сполучна тканина, а також різноманіттям його функцій. Техніка виконання сполучнотканинного масажу відрізняється від інших видів масажу. Вона полягає у здійсненні подразнення натягом сполучної тканини кінчиками середнього та безіменного пальців. При цьому там, де виражені сполучнотканинні зони, виникає характерне ріжуче відчуття: складається враження, що масаж роблять нігтями. Залежно від шару, що зміщується під час виконання масажу, глибини впливу, довжини штриха розрізняють шкірну, підшкірну і фасціальну техніку. Для забезпечення ефекту ліфтингу масаж проводиться у шкірній техніці із здійсненням усунення між шкірою та підшкірною клітковиною. Результатом правильно виконаного сполучнотканинного масажу є посилення місцевого кровообігу, відновлення трофіки, швидке та помітне посилення еластичності шкіри, відновлення лінії овалу обличчя, поява «фактурності». Гіперемія, що супроводжує виконання масажу, досить своєрідна, неяскрава та локально відмежована. Цей масажний модуль займає трохи більше ніж 10 хвилин. Під час проведення масажу рекомендується обмежити вплив областю шиї, нижньої третини обличчя та в окремих випадках – середньої третини.

Post scriptum

Анатомічний масаж-ліфтинг рекомендується проводити курсом, як і переважну більшість масажних впливів. Тривалість процедури становить 30–40 хвилин, кількість процедур під час проведення коригуючого курсу масажу становить від 8 до 12, залежно від віку та вираженості вікових і гравітаційних змін. Інтервал між процедурами не має становити більше ніж 5–7 днів, оптимально дотримуватись інтервалу у 2–3 дні – таким чином курс масажу займає 1–2,5 місяці. Якщо масаж інтегрується в процедуру косметичного догляду, рекомендується виконувати його після проведення очищення шкіри, до нанесення активно діючих, концентрованих препаратів. У цьому випадку можна обмежитись інтервалом у 7–9 днів між процедурами, оскільки косметичні інгредієнти забезпечать більшу стабільність результату.

Специфічних протипоказань до проведення масажу немає, але рекомендується пам'ятати про обережність та уникати інтенсивних прийомів у тих зонах, де присутні виражені телеангіектатичні зміни. У цих областях можна приділити більшу увагу прийомам другого і четвертого модуля – дренуючому і сполучнотканинному масажу.

Загалом процедура оцінюється косметологами як можливість швидкого отримання досить стійкого результату ліфтингу обличчя і шиї. Точне дотримання принципів анатомічної та фізіологічної взаємодії забезпечує високу ефективність методу. Основна умова для досягнення ефекту одна: масажист повинен мати достатню кваліфікацію та знання для того, щоб провести масаж, враховуючи індивідуальні особливості кожного клієнта.

---

Вперше опубліковано: KOSMETIK international journal, №1(39), 2010