Ефективність ін'єкційного ліполізу у боротьбі з жировими відкладеннями

Ігор Руденко , дерматовенеролог, Seniour Clinical Research Physician, ICON (Німеччина)

Ожиріння - це захворювання, що призводить до порушення цілого ряду функцій і значно обмежує пацієнта. Деколи навіть незначні локальні жирові відкладення (ЛЖО) мотивують людину звернутися до фахівця з роботи з тілом.

Методики схуднення досить потрібні в косметології - часом вони одні з найпопулярніших в клініках. Чого тільки не роблять люди, щоб позбутися зайвої ваги! Однак для більшості пацієнтів вибір у бік ліпосакції є страшним: вони бояться наркозу, ускладнень, болю, тривалого відновлення, нерівної шкіри, гіперпігментації. Тому все більший інтерес викликають нехірургічні методи зменшення жирової тканини.

Дані методи прості у виконанні, малоінвазивні, не вимагають складної реабілітації та можуть виконуватися амбулаторно або в умовах стаціонару одного дня. До них відносяться косметичні обгортання, різні апаратні процедури, такі як кріоліполіз , кавітація (ударно-хвильова терапія), ліполітичний масаж, а також ін'єкційний ліполіз . Останній метод має найбільше поширення та особливо популярний завдяки відносно невеликій вартості, хорошій ефективності та високому профілю безпеки.

Особливості ін'єкційного ліполізу

Ідея ін'єкційного ліполізу виникла понад 15 років, коли з'явилися перші препарати для мезотерапії целюліту. У процесі роботи з цією методикою зони показань розширилися, і тепер лікуванню піддаються не тільки стегна, а й зони локальних жирових відкладень, у тому числі на передній черевній стінці, здухвинному гребені та крижах, жирові валики на бічних поверхнях тулуба, стегнах, сідницях, області «галіфе» та колін, преаксилярних областях, в області клімактеричного горбика, а також другого підборіддя. Процедури почали проводити також при корекції недостатніх результатів ліпосакції, особливо за необхідності вирівнювання рельєфу шкіри.

Незабаром виявилося, що робота такими ліполітиками, як фосфатидилхолін, тріак, L-карнітин, не дає локального ефекту ліполізу. Тільки один із «гравців» довів у результаті свою ефективність як локальний ліполітик – дезоксихолева кислота, або дезоксихолат.

Дезоксихолат натрію (дезоксіхолева кислота, ДХ) відноситься до групи вторинних жовчних кислот. Останні дослідження показують, що саме дезоксихолат натрію відповідальний за лізис мембран адипоцитів у культурі клітин. Він викликає дезорганізацію клітинних мембран, лізис клітин і цим створює хімічне руйнування жирової тканини.
Ефективність ін'єкційного ліполізу залежить від багатьох факторів:

• гормональний статус (інсулін/контрінсулярні гормони);
• стан підшкірного жиру;
• харчовий статус;
• техніка виконання ін'єкції;
• дозування;
• супутні процедури.

Результати бувають яскравішими, якщо ін'єкції виконують у так званий м'який жир, тобто в області, де немає вираженого набряку та фіброзу тканин. Найуспішніше піддаються корекції області верхньої та середньої третини передньої черевної стінки, бічних валиків на тулубі, преаксилярні області, а також друге підборіддя. Клімактеричний горбик хоч і піддається лікуванню, але схильний до рецидиву. Дещо нижча ефективність процедур в області спини, в нижній третині передньої черевної стінки, на внутрішній поверхні стегон.

До небезпечних зон корекції відноситься внутрішня поверхня плеча, оскільки при виконанні ін'єкцій у цій галузі велика ймовірність отримати великі гематоми, поширений набряк, біль та дискомфорт. Також, на нашу думку, небезпечно виконувати ін'єкції у місцях скупчення інфраорбітального жиру через високий ризик розвитку некрозу та гематом даної галузі.

Техніка проведення інтраліпотерапії

Сеанс інтраліпотерапії проводиться у процедурному кабінеті з дотриманням усіх правил асептики та антисептики. Лікар проводить ін'єкції в стерильних рукавичках, шкіра в області ін'єкції двічі обробляється дезінфікуючим розчином (хлоргексидин, спирт 70%).
Існує практика розведення одного флакона препарату розчином лідокаїну 2% (0,2 мл). Це дещо знижує болючі відчуття під час ін'єкції. Препарат вводиться строго в підшкірну жирову клітковину за допомогою спеціальних гнучких голок калібру 24 і 25 G і завдовжки 10 і 7 см.
Перед проведенням процедури в положенні пацієнта стоячи проводиться розмітка області ін'єкцій і намічається точка для введення голки, що дозволяє обробити всю зону, що планується, або більшу її частину. Робота здійснюється віяловим способом, з мінімальною кількістю вколів. Мінімізація вкол голки сукупно з іншими факторами дозволяє знизити ризик інфекційних ускладнень.
Введення препарату проводиться на глибину близько 1,5 см (уточнюється залежно від зони та характеру жирових відкладень) лінійно-ретроградним шляхом у віяловій техніці. Болюсне запровадження виключається.

Постпроцедурний догляд

Лікар повинен попередити пацієнта, що після проведення процедури йому необхідно щодня вживати приблизно 1,5-2 літрів рідини для активації дренажних процесів та детоксикації (іноді стан інтоксикації першого дня після процедури називають «грипоподібним синдромом»). Добова калорійність їжі в цей період не повинна перевищувати 1200-1500 ккал. Слід включити до раціону антиоксиданти, джерела мікроелементів, поліненасичені жирні кислоти, а споживання вуглеводів та тугоплавких жирів різко скоротити.

Крім того, небажано носити тісний одяг, що стискає та натирає місця ін'єкцій. Однак при корекції стегон, тулуба та субментальної області можна рекомендувати носити компресійну білизну.

Догляд за шкірою в області ін'єкцій у перші 3-7 днів після процедури включає застосування засобів зовнішньої терапії з протинабряковою, протизапальною та ангіопротекторною дією, а при яскраво вираженому запаленні (розвиненій гіперемії, болі, набряку, підвищенні місцевої температури тканин) можна рекомендувати холодові обгортання, кріотерапію, мікроструми. У разі крайньої необхідності допустимо прийом нестероїдних протизапальних засобів та/або аналгетиків.

Для покращення виведення продуктів ліполізу рекомендуються гепатопротектори, ферментні препарати, засоби для покращення мікроциркуляції крові, також виправдане призначення апаратних лімфодренажних процедур (LPG), карбокси- та озонотерапії. Згодом можна використовувати традиційні антицелюлітні креми та гелі, що містять нікотинову кислоту та кофеїн, проводити грязьові обгортання.
Протягом тижня після процедури необхідно відмовитись від відвідування солярію, лазні, сауни, спортивного залу.
При виникненні ускладнень - високої температури (понад 37,8 ° С), пульсуючого болю в місцях ін'єкцій, вираженої асиметрії, тривалих стійких набряків і почервоніння тканин, вираженої інтоксикації - пацієнту необхідно негайно звернутися до лікаря.

Результати

Ефект від процедури оцінюють за 1 місяць. Рекомендований курс – 4 процедури з періодичністю 1 процедура на 4 тижні.

Процедури ін'єкційного ліполізу хоч і не замінюють ліпосакцію, проте проведення хімічного руйнування обмеженого обсягу жирової тканини, особливо в зонах, недоступних для ліпосакції, за наявності у пацієнтів протипоказань до оперативного втручання та інших клінічних ситуаціях є методом вибору.

Позбавлятися локальних жирових відкладень чи ні – справа індивідуальна. Основне завдання фахівця у такому разі – проконсультувати та правильно підготувати пацієнта, забезпечити максимально безпечне та комфортне проведення процедури, а також допомогти у реабілітаційному періоді для отримання максимального ефекту.

Вперше опубліковано: KOSMETIK international journal, №1 (55)/2014