Пізніше акне на практиці лікаря-косметолога

Вже зморшки настав час коригувати, а всі вугри, як підліток, лікую.
Пацієнтка К., 47 років

Однак насправді навіть у самому визначенні «акне» є важливий пункт: це хронічне захворювання, яке потребує уваги протягом усього життя.

Інтеграція класичної дерматологічної корекції та новітніх досягнень космецевтики

Акне (вульгарні вугри) – це хронічне рецидивне захворювання шкіри, що є результатом гіперпродукції шкірного сала та закупорки гіперплазованих сальних залоз з подальшим їх запаленням.

В даний час встановлено, що у формуванні акне беруть участь чотири основні механізми:

• гіперпродукція секрету сальними залозами;
• фолікулярний гіперкератоз;
• діяльність бактерій (Propionibacterium acnes);
• запалення [1].

Акне вражає до 54% жінок віком від 18 років. До 44 років вугрова хвороба розвивається приблизно у 12% жінок і лише у 3% чоловіків [2].
Вугрова хвороба, або акне, відноситься до одного з найпоширеніших захворювань шкіри і виявляється у 85% людей віком від 12 до 25 років [3]. У 80% пацієнтів вона мимоволі дозволяється до 18–20 років, проте, за даними численних досліджень, у 20% пацієнтів інволюція йде повільніше, а 5% хворих регресу захворювання немає навіть у зрілому віці [4]. Прогресуючий перебіг акне, толерантність до терапії, що проводиться, викликають важкі запальні процеси в дермі та епідермісі з формуванням рубців і дисхромій [4]. Багатокомпонентність захворювання, різноманіття форм, провокуючих факторів та механізмів освіти ускладнюють терапію та призводять до формування стійкої негативної домінанти: усі засоби випробувані, нічого не допомагає.

Більшість вчених та практикуючих фахівців сходяться на думці, що пізніше акне частіше розвивається на тлі ендокринних порушень. Серед ендогенних факторів ризику пізніх акне, безумовно, провідну роль відіграє гіперандрогенія, яка може бути причиною порушення не тільки менструальної, а й репродуктивної функції. Все це у поєднанні з віковою супутньою патологією потребує міждисциплінарного підходу із залученням лікарів суміжних спеціальностей для розробки єдиного алгоритму обстеження та тактики лікування даної категорії хворих з метою виявлення тригерних факторів та факторів ризику, а також для виключення необґрунтованої терапії та поліпрагмазії [5].

Дерматокосметологічна тактика ведення пацієнтів з пізнім акне

Перший крок дерматолога – направити пацієнта на обстеження та консультації до ендокринолога, гінеколога та гастроентеролога, оскільки вугри можуть мати глибші причини, а саме гормональну природу. Крім того, важливо виявити наявність супутніх захворювань, призначити терапію та проводити своєчасне коригування у міру настання позитивних результатів.

Якщо акне розвивається як прояв синдрому гіперандрогенії, пов'язаної з гіпоталамо-гіпофізарно-наднирниковою недостатністю, пухлиною надниркових залоз або іншою ендокринною патологією, комбіновані оральні контрацептиви (КЗК) не вплинуть на шкіру. Водночас монотерапія КОК без лікувального догляду та зовнішньої терапії не сприяє досягненню належного естетичного ефекту [6].

Призначення зовнішньої дерматологічної терапії – другий, щонайменше важливий етап. Відомо, що з віком змінюються морфофункціональні характеристики шкіри, що має визначати менш агресивну, зокрема топічну терапію. Класичні схеми, які добре зарекомендували себе в лікуванні юнацької вугрової хвороби, можуть дати зворотний ефект – посилити перебіг захворювання у пацієнтів старшої вікової категорії. Фізіологічними підставами для цього є:

• вікова зміна бар'єрних властивостей шкіри. На думку DT Downing, дефіцит лінолевої кислоти при підвищеній секреції шкірного сала спричиняє локальну недостатність незамінної жирної кислоти фолікулярного епітелію, що призводить до порушення бар'єрних властивостей шкіри та фолікулярного гіперкератозу [7];
• збільшення на поверхні себоцитів кількості рецепторів до медіатора запалення гістаміну (Н1-рецептори), що активує синтез шкірного сала. Таким чином, використання топічних засобів, що мають подразнювальну дію, може провокувати надлишкове саловиділення.

Залежно від ступеня тяжкості та об'єктивної клінічної картини дерматолог-косметолог обирає оптимально щадну та ефективну топічну терапію з обов'язковим підбором базового косметологічного догляду та призначенням професійних процедур.

Косметологічна корекція
Вибір косметологічної корекції ґрунтується на фізіологічних потребах вікової шкіри. Зокрема, до її завдань входять такі.
Очищення шкіри. Пацієнти з акне прагнуть відчуття максимальної чистоти. Для цього дуже часто в хід йдуть скрабуючи засоби (з грубими абразивними частинками), гелі з великим вмістом кислот, спиртовмісні розчини та лосьйони. Всі ці заходи, спрямовані, начебто, видалення жирного блиску, призводять, навпаки, до посилення секреції шкірного сала. Спрацьовує компенсаторний захисний механізм: чим посиленішими ми руйнуємо поверхневі ліпіди шкіри, тим активніше йде їх синтез. Також речовини з потенційно дратівливою дією стимулюють чутливі нерви шкіри, з яких виділяються нейропептиди, що підсилюють запалення. Отже, очищення шкіри має бути максимально делікатним.

Засобами вибору є міцелярна вода, м'які гелі, що очищають, атравматичні пінки. Використання зволожуючих засобів для очищення шкіри призводить до стійких позитивних терапевтичних результатів.

Нормалізація кератинізації. Раціональне призначення препаратів на основі гідроксикислот та саліцилової кислоти справляється із завданням ексфоліації шкіри та підтримки кислотно-лужного балансу. Добре зарекомендували себе і ензимні кремові пілінги, що містять амілазу і ліпазу, а також цераміди, що зміцнюють ліпідний бар'єр.

Використання космецевтичних препаратів, спрямованих на нормалізацію гормонального тла шкіри. Багато космецевтичних компаній активно розробляють зовнішні засоби, спрямовані на блокування в сальній залозі синтезу активного дигідротестостерону (ДГТ) з неактивного. Найбільш перспективними рослинними інгредієнтами можна назвати протеїни сої, конюшину та хміль.

Нейрокосметика як спосіб боротьби із запаленням у шкірі. Термін «нейрокосметика» відомий з 2000-х років, і лише сучасна біоінженерія та біохімія подарували йому нове життя. Поява синтетичних біологічно активних пептидів, спрямованих на запобігання викиду нейротрансмітерів шкірними нервами, дозволяє контролювати рівень запалення у шкірі.

Ось деякі пептиди, рекомендовані для поєднаної дерматокосметологічної корекції акне:

• синтетичний пептид Oligopeptide-10 розроблений американською компанією Grant Industries для протистояння P-Acne Becterium. Новий пептид має додаткові можливості у зниженні симптомів грибкової інфекції, лупи та себореї;
• Bodyfensine (INCl: Acetyl Dipeptide-3) – стимулює вироблення власних захисних білків бета-дефензинів, покращуючи антибактеріальну функцію шкіри;
• Rigin (INCl: Palmytoil Tetrapeptide-3) – пригнічує секрецію ІЛ-6 базальними кератиноцитами, відновлюючи цитокіновий баланс.

Використання зволожуючих засобів. У багатьох дослідженнях доведено, що сухість шкіри є фактором, що погіршує перебіг хвороби та знижує ефективність лікування [8]. З огляду на цей факт необхідно індивідуально підбирати зволожуючі косметичні засоби, які можна використовувати за принципом пошарового нанесення разом з топічними дерматологічними препаратами.

Сучасна косметологія – високотехнологічна наука. Щороку з'являються нові космецевтичні засоби та переглядаються погляди на класичні речовини.

Лікування пацієнтів з пізнім акне повинно мати комплексний та злагоджений характер. Виходячи з вищесказаного, основними напрямками в терапії пізнього акне є:

• виявлення та терапія супутніх захворювань;
• підбір топічної терапії, спираючись на фізіологічні особливості дорослої шкіри;
• відмова від агресивних методів очищення шкіри;
• використання протизапальних пептидів у зовнішньому базовому догляді

Безумовно, якогось одного ідеального засобу в дерматокосметології не існує. Для успішної терапії акне потрібна довіра пацієнта до лікаря, методичне дотримання рекомендацій і, звичайно, терпіння.

Література

1. Акне та розацеа / За ред. Н. Н. Потекаєва. - М.: «Видавництво Біном». - 2007. - 216 с., іл.
2. Goulden V., Stables GI, Cunliffe WJ Prevalence of facial acne in adults // J Am Acad Dermatol. - 2007.
3. Кубанова AA та співавт. - 2003. - WY Cunliffe. - 1993.
4. Аравійська Є. Р. із співавт. - 2000. Кубанова AA - 2003. Перламутров Ю. Н. та співавт. - 2008.
5. Шкода С. А. Фактори ризику пізніх акне у жінок: автореферат дис. ... кандидата медичних наук: 14.01.10 / Шкода Сергій Андрійович [місце захисту: ГБОУ ВПО Перший Московський державний медичний університет ім. І. М. Сєченова МОЗсоцрозвитку Росії]. - Москва. - 2012. - 21 с.
6. Проценко Т. В. Ранні та пізні акне. Клінічна імунологія. Алергологія. Інфектологія - 2009.
7. Downing DT, Stewart ME, Wertz PW, et al Essential fatty acids and acne // J. Am Acad Dermatol. - 1986.
8. Swinyer LJ, Swinyer TA, Britt MR // Topical agents alone in acne.
9. Катерина Глаголєва, лікар-дерматокосметолог, науковий редактор порталу про естетичну медицину, головний лікар бюро краси ComeMode (Росія, Санкт-Петербург)
10. KOSMETIK international journal, №1 (55) / 2015, стор. 62-65

Від редакції:

Останніми роками прояви вугрової хвороби у жінок після 25 років, звані пізні акне (acne tarda), стали зустрічатися дедалі частіше. При цьому їхня остаточна регресія спостерігається лише з початком клімактеричного періоду.

Серед особливостей перебігу захворювання такі:

• вражає переважно жінок (на відміну підліткової захворюваності, яка приблизно однакова в обох статей);
• наявність супутньої патології, здебільшого ендокринного характеру, що зумовлює патогенетичний фон у розвиток акне в жінок;
• клініко-анатомічні особливості акне (локалізація висипів в області нижньої третини особи, лінії підборіддя та шиї; як правило, переважання запальних папул та пустул);
• висока частота сезонних загострень та загострень після інсоляції; низька частота на тлі дієтичних похибок;
• негативний вплив на якість життя жінок, більш виражений у порівнянні з чоловіками;
• значна представленість екзогенних форм акне (медикаментозних, механічних), а також екскорійованих акне.

У більшості випадків пацієнтки з пізніми акне мають легку та середньотяжку форму захворювання, з невеликою кількістю висипів. В основному переважають папульозні та папуло-пустульозні елементи, рідше вузлувато-кістозні форми вугрів. У 20% жінок відзначаються регулярні передменструальні загострення у вигляді появи 1-3 нових акне за 2-5 діб до початку чергової менструації, після закінчення menses спостерігається повний регрес висипань. У деяких хворих вугровий висип присутній постійно.

Розрізняють дві клінічні форми пізніх акне у жінок – запальну та ретенційну. Пізні акне нерідко поєднуються з низкою інших змін шкіри та волосся, описаних як MARSH-синдром (мелазма, акне, розацеа, себорея, гірсутизм).

• За матеріалами Білоусова Т. А., Горячкіна М. В. /// Клінічна дерматологія та венерологія. - № 4, 2012.