Розацеа: патофізіологічні механізми та зовнішні прояви

Розацеа – хронічне рецидивне захворювання, як правило, шкіри обличчя, що має поліетіологічну природу і характеризується стадійним перебігом, супроводжується почервонінням шкіри центральної частини обличчя (еритема), розширенням дрібних та поверхневих судин шкіри обличчя, набряком, утворенням папул, пустул.

Хворі на розацеа становлять близько 10% серед усіх звернень до дерматолога. Дерматоз починається зазвичай у 30-40 років, досягає розквіту між 40-50 роками, частіше хворіють жінки.

Патофізіологічні механізми виникнення та розвитку розацеа досі є предметом наукових суперечок. Численні дослідження показують участь великої кількості імунних клітин, протеаз,  клітин крові, медіаторів запалення, антимікробних пептидів, які послідовно призводять до гіперваскуляризації, запалення та гіперплазії сполучної тканини й сальних залоз.

Однією з версій, чому розвивається розацеа, дослідники називають зміни захисного шкірного пептиду. Генетично обумовлене підвищення цього антимікробного пептиду призводить послідовно до гіперваскуляризації, запалення та гіперплазії сполучної тканини та сальних залоз. Спровокувати розвиток захворювання можуть уроджена сприйнятливість до шкідливих факторів довкілля, захворювання шлунково-кишкового тракту, ендокринні порушення, а також висока роль кліща Demodex folliculorum. Причинами дебюту хвороби найчастіше стає вживання пряної, гарячої їжі, міцного алкоголю, вплив сильного сухого вітру, різкі перепади температур від спеки до холоду.

Згідно з новими тенденціями у висвітленні патогенезу, провідну роль визначають реакції вродженого імунітету шкіри з підвищеним вмістом катецилидину.

Всі зазначені вище фактори призводять до розвитку хронічного запалення, порушення регуляції нейросудинних зв’язків у шкірі та неоангіогенезу, пошкодження архітектури міжклітинного матриксу. Клінічно формується стійка еритема, на її тлі – телеангіектазії, папули та пустули, а у важких стадіях – фіматозні зміни.

Лікування захворювання – тривале і не завжди призводить до стійких задовільних результатів, що значно знижує якість життя пацієнтів.

Тому терапія розацеа проводиться комплексно і дерматологом, і косметологом, щоб не тільки впливати на причину хвороби, а й одночасно пом’якшувати її зовнішні прояви.

Зовнішні прояви

Патофізіологія розацеа пов’язана з нестійким станом (лабільністю) кровоносних та лімфатичних судин, які періодично звужуються й розширюються. Клінічно це телеангіектазії, відчуття припливів жару, гіперемічні плями.

Аналогічні дефекти спостерігаються у пацієнтів, шкіра яких постраждала від надмірної інсоляції. Схожі ознаки присутні при акне, демодекозі та деяких інших шкірних захворюваннях.

Важливо, щоб косметолог міг відрізнити їх та вибрати правильну тактику догляду за шкірою.

Хоча розацеа на обличчі ще називають рожевими вуграми, хвороба сильно відрізняється від вульгарної вугрової висипки та акне.

Для розацеа не властива поява комедонів, утворення абсцесів і формування рубців. А перебіг акне ніколи не супроводжується припливами та червоними плямами, почуттям жару на обличчі, проявом сіточки кровоносних судин.

Косметична корекція

Вибір терапії для кожного пацієнта здійснюється індивідуально, з урахуванням факторів, що спровокували розацеа на обличчі, типу шкіри та стадії хвороби, наявності супутніх захворювань. Якщо пацієнт з розацеа звернувся по допомогу у тій фазі хвороби, коли шкіра рясно уражена папулами та пустулами, потрібна специфічна терапія у дерматолога.

Оскільки провідну роль у патогенезі розацеа на обличчі відіграють судинні порушення та пов’язані з ними запальні процеси, обґрунтованою рекомендацією для косметологічного лікування буде застосування препаратів, механізм дії яких полягає в усуненні запалення, зміцненні капілярів, і сформувати комплексну програму терапії, яка здатна пригнічувати запалення та впливати на судинну ознаку, зміцнюючи стінки судин і відновлюючи порушену мікроциркуляцію.

---

За матеріалами «Les Nouvelles Esthétiques Україна»