Сухість шкіри: витоки проблеми

Суха шкіра (або ксероз, від грецьких слів xero – сухий, та osis – хвороба, захворювання) – доволі поширене явище в повсякденній практиці косметолога. Однак поняття «ксерозу» містить у собі не тільки сухість шкіри як таку, але й ті симптоми, які можуть її супроводжувати, у тому числі запалення, свербіння тощо. 

Сухість шкіри найчастіше зумовлюється зменшенням секреції шкірного сала й порушенням функції рогового бар’єру. Внаслідок цих процесів відбувається зниження вмісту вологи, розвиток гіперкератозу, порушення процесів лущення та інші морфофункціональні зміни в епідермісі й дермі. 

Витоки проблеми

Як правило, шкіра містить 10–20% води. Якщо ця цифра нижча за 10%, то шкіра стає тендітною і на ній легко утворюються тріщини. У багатьох людей шкіра стає особливо сухою на обличчі, руках (особливо кистях), гомілках та інших відкритих ділянках тіла. 

Причиною розвитку патологічної сухості шкіри, може стати цілий ряд ендогенних та екзогенних факторів.

Підвищена сухість шкіри може мати фізіологічну природу – такий стан доволі часто спостерігається у дітей одразу після народження та спонтанно проходить через місяць, однак з 6-місячного віку сухість виникає знову у зв’язку зі зменшенням секреції шкірного сала. 

«Жертвами» ксерозу дуже часто стають люди похилого віку, оскільки в процесі старіння одночасно зі зниженням метаболічної активності шкіри зменшується активність сальних і потових залоз, особливо в нижній половині тіла, а також значно знижується продукування ліпідів поверхні шкіри (ЛПК), внаслідок чого гідроліпідна плівка не утворюється в достатній кількості.

Ксероз може асоціюватися також із дерматозами різної етіології – наприклад, псоріазом, хронічною екземою, іхтіозом, хворобою Девержі та, звичайно, з таким поширеним захворюванням, як атопічний дерматит. 

Сухість шкірних покривів нерідко буває зумовлена спадковістю. 

Причиною розвитку ксерозу може стати вживання деяких лікарських препаратів. Нерідко пересихання шкіри є побічним ефектом при застосуванні системних і зовнішніх ретиноїдів, спиртмістких розчинів і «бовтанок», препаратів бензоїл-пероксиду тощо. Сухість і атрофія шкіри розвивається також у результаті тривалого використання зовнішніх і системних глюкокортикоїдних препаратів. Під час експериментальних досліджень було встановлено, що навіть короткочасне (протягом 3 днів) нанесення на шкіру сильного зовнішнього стероїду супроводжується порушенням епідермального бар’єру. 

Часто ксероз розвивається після механічного або хімічного пошкодження шкіри. 

Крім того, надмірна сухість шкіри може супроводжувати деякі захворювання. Вона спостерігається у хворих з ендокринопатіями (гіпотиреоз, цукровий діабет), при хронічних інтоксикаціях, гіповітамінозах, онкологічних та гематологічних захворюваннях, при гепатитах, цирозах і хронічній нирковій недостатності. 

Серед екзогенних факторів, які найчастіше спричиняють сухість шкіри, у першу чергу варто назвати неправильний догляд. Часте миття під гарячим душем або у ванній, із використанням мила та гелів, що містять поверхнево-активні речовини, протирання шкіри тоніками й лосьйонами, які містять спирт, використання підсушуючих масок і засобів декоративної косметики порушують не тільки гідроліпідну мантію, але й життєдіяльність клітин у глибоких шарах шкіри.

Надмірне перебування на сонці також сушить шкіру, що стає особливо актуальним із настанням курортного сезону. Але пошкодження ультрафіолетовим випромінюванням проникає далеко за межі верхнього шару шкіри (епідермісу). Найбільш значні ушкодження відбуваються глибоко в дермі, де під впливом ультрафіолету колагенові й еластинові волокна руйнуються набагато швидше, ніж звичайно, тож це може стати причиною глибоких зморщок і провисання шкіри (сонячний еластоз). Ушкоджена в такий спосіб шкіра має вигляд сухої шкіри.

Тривалий вплив на шкіру несприятливих погодних умов (посушливий клімат, висока температура повітря й низький рівень вологості) також можуть викликати сухість шкіри. Крім того, улітку схожий стан може виникнути від довгого перебування в приміщенні з кондиціонером.

Механізм розвитку

Основним механізмом розвитку ксерозу є порушення бар’єрної функції рогового шару шкіри. Спеціальні дослідження останніх років переконливо довели, що одним із найважливіших параметрів, котрі характеризують стан шкірного бар’єру, є вміст рідини в роговому шарі, що забезпечує його пластичність і здатність до розтягування. 

Гідроліпідна мантія, яка утворюється на поверхні шкіри, перешкоджає її пересушуванню, підтримує постійне слабокисле середовище (4,5–5,5 рН) і відзначається бактерицидною, фунгістатичною та вірусостатичною дією. «Високоспеціалізовані» ліпіди (цераміди, жирні кислоти, холестерол), які формують гідроліпідну мантію, утворюють подвійні ліпідні прошарки між роговими лусочками, тим самим перешкоджаючи втраті води та забезпечуючи водонепроникність епідермісу. Будь-яке порушення зв’язування рідини в роговому шарі, зумовлене дією екзогенних токсинів чи ендогенних факторів, призводить до порушення гідроліпідної мантії рогового шару, зменшення продукції ЛПК, що також супроводжується збільшенням трансепідермальної втрати води. 

Утримувати воду роговому шару допомагають наступні компоненти:

• водорозчинний натуральний зволожуючий фактор, який складається з амінокислот, сечовини та молочної кислоти;
• міжклітинні ліпіди, які заповнюють простір між корнеоцитами та попереджають дифузію води через роговий шар;
• шкірне сало, яке створює на поверхні шкіри водовідштовхувальну плівку, яка перешкоджає випарюванню води, а також вивільняє гігроскопічний гліцерин, котрий зв’язує воду;
• поєднання білкової природи (наприклад, кератин), здатні набухати та зв’язувати воду.

Якщо система на кожному із цих рівнів через якусь причину починає гірше «працювати», то внаслідок зниження вологоутримуючих властивостей шкіри може розвинутися її сухість. При цьому роговий шар стає більш твердим і ламким, легше пошкоджується, при його зсуві під час руху можуть утворюватися тріщини та виникати свербіння.

Таким чином, порушення гідроліпідного балансу шкіри при зниженні активності сальних і потових залоз, а також у результаті зменшення утворення ліпідів, призводить до розвитку стійкого патологічного стану – ксерозу шкіри.

Догляд вдома та в салоні

Ми вже говорили про те, що сухість шкіри підсилюється внаслідок дії низки зовнішніх факторів: сонця, вітру, морської води, шкідливих умов праці тощо. Таким чином, щоб не пересушити шкіру в літній період, необхідно пам’ятати правила гігієнічного догляду за нею.

Клінічно суха шкіра виглядає зморшкуватою, тьмяною, неживою, втрачає свою еластичність. При цьому відзначається постійне легке відторгнення клітин рогового шару у вигляді появи на поверхні шкіри великої кількості сірувато-білих лусочок різних розмірів – від ледь помітних до дрібно-пластинчастих. Поверхня шкіри стає шорсткою на дотик, на ділянках постійного розтягування можуть спостерігатися поверхневі, а іноді й глибокі тріщини. Нерідко прояви ксерозу супроводжуються стійким почервонінням і огрубінням шкіри. При цьому людина може відчувати стягнення, поколювання, свербіння та навіть біль.

Основне в догляді за шкірою такого типу – повернення вологи та попередження її випарювання. Сучасна концепція живлення полягає в тому, що в шкіру необхідно постачати речовини, близькі за складом до ліпідів епідермісу. Це, насамперед, ненасичені жирні кислоти (лінолева, ліноленова, гама-лінолева, арахідонова), холестерол та його похідні, власне цераміди тощо. 

Заходи щодо відновлення ліпідної мантії мають включати в себе обмеження впливу зовнішніх агресивних факторів, нанесення поживних і захисних кремів, а також уведення в організм специфічних компонентів, необхідних для його нормального функціонування. 

Салонний догляд

Процедури, які проводяться при ксерозі шкіри, мають бути спрямовані на відновлення гідроліпідної мантії, зняття подразнення, попередження дегідратації шкіри та порушення обміну ліпідів в епідермісі. Для відновлення шкірного бар’єру шляхом заповнення ліпідів поверхні шкіри й води наразі застосовуються різноманітні креми, мазі, олії, емульсії, жири-емоленти для пом’якшення та зволоження шкіри тощо. 

Добре відомо, що підвищена сухість шкіри сприяє процесам старіння. Навіть на тлі незначного зневоднення епідермісу й дерми з’являється сіточка дрібних зморщок, стають більш вираженими глибокі зморшки, тому корекція проявів ксерозу також є профілактикою вікових змін.

Для глибокого очищення в салонному догляді добре зарекомендували себе ензимні пілінги, м’які скраби-ексфоліанти та гомажі із вмістом воску, парафіну чи синтетичних добавок (поліетиленові кульки). Рекомендуються також молочні пілінги в гелевій формі з L-молочною кислотою та аргініном, які підсилюють десквамацію епітелію, регулюють обмінні процеси в шкірі, забезпечують цитопротекторну дію, захищаючи клітини від процесів окиснення, підвищують загальний вміст вологи в шкірі, посилюють синтез епідермальних ліпідів, відновлюючи структуру порушеного епідермального бар’єру. 

Косметичні засоби, які використовуються при надмірній сухості шкіри, зазвичай містять такі активні регенератори, як алое, гіалуронова й гліциретинова кислоти, олії шипшини, примули, карите, екстракти берези, ромашки, календули, гамамелісу, липи, мальви тощо. Ці компоненти чудово зволожують і відновлюють чутливу й атопічну шкіру, активізують роботу цитокінів тощо.

Важливу роль у корекції ксерозу відіграють масажі, які, окрім стимуляції обмінних процесів, усувають надлишкове лущення шкіри та оптимізують функцію сальних залоз. Для масажу шкіри доцільно використовувати препарати, котрі містять олії зародків пшениці й горіха макадамії, оливкову й абрикосову олії, вітамін А, які сприяють утриманню вологи та є чудовими емолентами. 

Основне завдання масок для шкіри такого типу – регенерація гідроліпідної мантії та утримання вологи в роговому шарі епідермісу. Багато косметичних фірм випускають спеціальні засоби, основу яких становлять емоленти (олії жожоба, какао, бджолиний, карнаубський воски). Відновлюючи властивості мають олії примули вечірньої, манго, кукуї, авокадо, енотери.

Захисний крем, який завершує салонні процедури з догляду за сухою шкірою, повинен містити цераміди, фосфоліпіди, вітаміни А и Е, F (лінолеву, ліноленову та арахідонову незамінні жирні кислоти), оклюзивні ліпіди (утворюють захисну дихаючу плівку), азулен (знімає запалення та бореться з можливими інфекціями) тощо.

Домашній догляд

При вираженій сухості шкіри в домашньому догляді необхідно постійне використання кремів захисного характеру, які протекціонують функцію шкірного сала. 

У гігієнічному догляді варто обмежити використання мила та інших ПАР, емульгаторів. Демакіяж має проводитися за допомогою молочка для сухої й чутливої шкіри із вмістом гідрофільних олій, воску жожоба, бджолиного воску, тригліцеридів капронової та каприлової кислот, пальмової олії, какао.

Для зволоження поверхневих шарів шкіри варто використовувати зволожуючі креми. Краще робити це ввечері після прийняття душу, коли шкіра містить багато вологи. Відповідний крем легко підібрати в лінії домашнього догляду професійної косметики: він має бути максимально комфортним і не повинен подразнювати шкіру. 

Особливість вечірнього догляду полягає в тому, що рекомендується наносити жирний живильний крем за 1–1,5 години до сну (щоб він встиг максимально увібратися), залишки якого знімаються серветками.

При вираженій сухості шкіри тіла доречно приймати спеціальні ванни із додаванням рослинних олій, які дозволяють м’яко очистити шкіру та заповнити в ній брак ліпідів, сприяючи відновленню природного балансу та перешкоджаючи її пересиханню.

Важливо пам’ятати також про догляд за шкірою рук. Вона найбільше піддана сухості, незалежно від віку, у зв’язку з несприятливим зовнішнім впливом кліматичних факторів, тому для зволоження й захисту добре використовувати крем, який містить гліцерин, силіконовий віск, мигдальну олію.

Один раз на рік доцільно проводити курс домашньої терапії за допомогою кремів із гліколевою кислотою для нормалізації процесів лущення та інтенсивного зволоження.

Висновок

Таким чином, ксероз – це порушене сало- і потовиділеня, неадекватна вазомоторна реакція, дефіцит амінокислот у роговому шарі, порушення ліпідів шкіри, дегідратація, відчуття дискомфорту, що часто супроводжується свербінням, і загалом знижена якість життя пацієнта. Усе це, поряд зі специфічним лікуванням самого дерматозу, вимагає додаткового зовнішнього впливу у вигляді курсу салонних процедур та щоденного догляду за cухою шкірою з використанням різних пом’якшуючих, зволожуючих та антисептичних засобів.

---

За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна