Генетичний паспорт у практиці лікаря

Мауріціо Чеккареллі ( Maurizio Ceccarell i ) , професор, директор Міжнародного центру Ae . Phy . Med . з вивчення та досліджень в галузі естетичної медицини, професор фізіології та естетичної медицини в університеті Барселони (Іспанія) та університет e Камерино (Італія)

Генетичний паспорт, як відбиток пальця, унікальний і не змінюється протягом усього життя. Для лікарів це мапа, яка допоможе виробити індивідуальний план лікування кожного пацієнта. Мутації, від одиничних пошкоджень хромосом до пошкодження всього ланцюга ДНК, можуть бути спровоковані в тому числі зовнішніми впливами, наприклад ультрафіолетовим випромінюванням. Розглянемо деякі варіанти подібних змін, безпосередньо пов'язаних зі старінням шкіри, та способи мінімізації їх впливу

Поняття генетичного паспорта виникло відносно недавно – після того, як в результаті досліджень вдалося зібрати досить повну картину послідовності генів та наявності поліморфізму. Дані записуються у вигляді певної комбінації літер та цифр, роблячи інформацію універсальною, зрозумілою генетику будь-якої країни.

Однонуклеотидний поліморфізм, або СНІП (Single Nucleotide Polymorphism, SNP), заміна одиночної азотистої основи, є найчастішим типом мутацій. Збій може статися в процесі кепування при регуляції зв'язків РНК-полімерази в конкретних оперонах; на етапі сплайсингу, коли інтрони нарізаються і видаляються, а фрагменти екзонів зшиваються та використовуються для синтезу білка; в процесі трансляції, коли на матричній РНК синтезується білок, може відбутися заміна амінокислот, пов'язана з зчитуванням триплету нуклеотидних залишків, що чергується; і, нарешті, тривимірна конструкція новоутвореного білка може виявитися сформованою некоректно і працювати неправильно.

При складанні протоколу косметологічного лікування на підставі генетичного обстеження пацієнта необхідно знати такі показники:

• експресію генів, які відповідають за правильне формування основних компонентів шкіри (еластину, ретикулярного колагену та гіалуронової кислоти);

• метаболізм дермальної деструкції, що визначається активністю металопротеїназ у його генетичній експресії;

• стійкість до окисного пошкодження, за яке відповідають гени, що синтезують клітинні антиоксиданти (супероксиддисмутазу, глутатіон, каталазу);

• стійкість до впливу запального ушкодження (гени IL6, IL10, TNF), що спричиняє передчасне старіння.

Однак слід пам'ятати, що мутації ДНК не завжди викликають подальшу зміну фенотипу - вони можуть компенсуватися на різних перехідних етапах (від читання гена до утворення білка). Експресія регулюється процесами ацетилювання гістонів та процесом метилювання азотистих основ.

ПОЛІМОРФІЗМ ГЕНІВ І ЙОГО КОРЕКЦІЯ

Очевидно, що ми не можемо змінити генетику, але в наших силах оптимізувати реалізацію біологічних функцій та уповільнити перебіг старіння шкіри. Наприклад, деякі генетичні ушкодження призводять до пригнічення вироблення ферментів, що у свою чергу уповільнює певні процеси. Нівелювати негативний вплив збою можна за допомогою рівняння Міхаеліса – Ментен.

У разі виявлення генетичних поліморфізмів, які відповідають за формування або руйнування дермального матриксу, необхідно дозовано вводити у високій концентрації попередник (прекурсор) недостатнього ферменту. Це дуже важливо, тому що ми повинні стимулювати виробництво власного ферменту організмом, а не давати його вже готовому вигляді.

Колаген

Поліморфізм AG чи AA гена COL3 ALFA1.

Колаген III типу є найважливішим компонентом позаклітинного матриксу молодої шкіри і регулюється геном COL3 ALFA1. Присутність поліморфізмів AG і AA цього гена викликає зниження синтезу ретикулярного колагену, а порушення співвідношення ретикулярного і фіброзного колагену, своєю чергою, викликає передчасне старіння шкіри. У разі присутності цього поліморфізму необхідно активувати функції фібробластів факторами зростання тромбоцитів за допомогою PRP-терапії. Процедуру рекомендується проводити двічі на рік.

Крім цього, для стимуляції вироблення власного ретикулярного колагену необхідно вводити папульно інтрадермально 10 мл стерильного розчину з високою концентрацією попередників колагену (гліцин, пролін, гідроксипролін). Або ж наносити у вигляді гелю поверхнево, як маску, на шкіру обличчя, шиї, рук і ділянку декольте після пілінгу або нідлінгу. Процедуру рекомендується проводити щомісяця.

Еластін

Поліморфізм гена GG E milin 1.

Еластичні волокна дерми на 90% складаються з мікрофібрил еластину та молекул, що консолідують їх цілісність. Серед цих молекул дуже важливе значення для правильної організації волокон займає Emilin 1, який допомагає підтримувати якість еластичних волокон та зміцнює структуру шкіри, а також забезпечує зв'язок між колагеновими волокнами. Присутність цього поліморфізму говорить про знижений синтез еластину, що призводить до втрати пружності шкіри.

Для лікування таких пацієнтів необхідно стимулювати синтез Emilin 1. Як і в попередньому випадку активуємо функції фібробластів, вивільняючи фактори росту за допомогою ін'єкційного введення плазми крові, збагаченої тромбоцитами (PRP-терапія). А також стимулюємо вироблення власного еластину введенням у високих концентраціях папульно интрадермально його попередників (лізину, проліну, гідроксипроліну, гідроксилізину). Або ж наносимо у вигляді гелю на обличчя, шию, руки та область декольте після пілінгу або нідлінгу. Процедуру рекомендується проводити один раз на місяць.

Гіалуронова кислота

Поліморфізм гена GGi HAS 1.

Цей ген кодує білок, який синтезує один із основних компонентів сполучної тканини – гіалуронову кислоту, концентрація якої в тканинах організму природним шляхом зменшується з віком. Наявність поліморфізму GGi свідчить про зниження вироблення гіалуронової кислоти, недолік якої призводить до втрати шкірою вологи.

Корекція цього поліморфізму включає запровадження високих концентрацій попередника ГК – ацетилглюкозаміну. У цій ситуації можна вводити безпосередньо в дерму нестабілізовану гіалуронову кислоту, але при цьому важливо контролювати її кількість, оскільки передозування ГК викликає активацію металопротеїназ, що призводить до передчасного старіння шкіри. У нормі рівень гіалуронової кислоти в шкірі дорівнює 0,318 мг / см3 . Беручи до уваги, що при поліморфізмі Ggi гена HAS1 її недолік становить близько 50%, ми робимо приблизно 70 папульних ін'єкцій (концентрація ГК 1,1%), при цьому кількість введеної речовини не повинна перевищувати 0,15 мг/мл, рекомендована відстань між вколами – 1 см. Кількість гіалуронової кислоти, що вводиться, на кожну папулу – приблизно 0,015 мл.

Металопротеїнази

Поліморфізм 5 A /5 гена MMP 3.

Металопротеїнази третього типу, або MMP3 матриці, поряд з іншими металопротеїназ секретуються і індукуються запальними цитокінами і руйнують основні компоненти дерми. Поліморфізм 5A/5 гена MMP3 характеризується надмірною функцією дермальної металопротеїнази, що призводить до швидкого руйнування дерми та її старіння. Лікування включає інфільтрацію препаратом із високою концентрацією цистеїну для блокування активного центру цих ферментів. Препарат вводиться папульно інтрадермально. У разі використання гелю він наноситься на шкіру обличчя, шиї, рук та області декольте після пілінгу або нідлінгу. Процедуру рекомендується проводити раз на місяць.

Оксидативний стрес

Поліморфізм СС або ТТ гена SOD; поліморфізм CC гена MnSOD2; поліморфізми CT або TT гена MnSOD2; поліморфізми CT чи TT гена CAT; поліморфізм DEL гена GSTM.

Наявність вищезгаданих поліморфізмів передбачає зниження здатності клітин шкіри боротися з вільними радикалами. Для відновлення цієї функції потрібне введення додаткових антиоксидантів у вигляді ін'єкцій препаратів із високими концентраціями аскорбінової кислоти та глутатіону.

Каталаза є клітинний фермент, що бере участь у нейтралізації активних форм кисню. Присутність поліморфізмів CT чи TT свідчить про зниження цієї функції клітин.

Що стосується поліморфізмів СС або ТТ гена SOD (супероксиддисмутаза), у цьому випадку пошкодження викликані надлишком перекису водню. Для вирішення проблеми слід вводити препарат із високим вмістом глутатіону.

Поліморфізм CC гена MnSOD2 призводить до пригнічення вироблення шкірою власних антиоксидантів (супероксиддисмутазу). Супероксиддисмутаза є антиоксидантним ферментом, який відповідає за нейтралізацію активних форм кисню за допомогою перетворення на пероксид водню. Люди зі зниженою ферментативною функцією схильні до накопичення радикалів та передчасного клітинного старіння. В даному випадку має сенс провести терапію за схемою: 10 мг аскорбінової кислоти, що відповідає 0,05 ммоль, та 15 мг глутатіону, відповідних 0,05 ммоль. Частота процедури, що рекомендується, – один раз на місяць.

При поліморфізмі CT або TT гена MnSOD2 пацієнт схильний до надмірного синтезу пероксиду водню, який шляхом активації реакції Фентону посилює окисне ушкодження. Люди з поліморфізмом CT або TT гена CAT схильні до захворювань, пов'язаних з окисидативним стресом. У цьому випадку рекомендується ін'єкувати глутатіон для блокування перекису водню (глутатіон-S-трансфераза, сімейство детоксикаційних та антиоксидантних ферментів).

При поліморфізмі DEL гена GSTM у пацієнта значно знижено функцію вироблення власних антиоксидантів. В цьому випадку ми вводимо аскорбінову кислоту (0,05 ммоль) та глутатіон (0,05 ммоль) для оптимізації власних антиоксидативних процесів.

Запалення

Поліморфізм СС або CG гена IL6; поліморфізм АА гена TNF-alpha; поліморфізми GA або GG гена IL10

Всі вони визначають надмірну відповідь на запалення в результаті окисного пошкодження та утворення активних форм кисню, як наслідок відбувається деградація дермальної матриці, активація металопротеїназ та формування фіброзу, пов'язаного зі зсувом рН у кислу сторону.

Інтерлейкін-6 є протизапальним цитокіном, який секретують макрофаги та Т-лімфоцити, бере участь у регуляції запальної відповіді при гострому та хронічному процесі. Люди з поліморфізмом CC або CG гена IL-6 мають високий плазмовий рівень інтерлейкіну-6 і мають велику схильність до запальних реакцій.

TNF-alpha (tumor necrosis factor – alpha, фактор некрозу пухлини – альфа) також є протизапальним цитокіном. Поліморфізм АА цього гена обумовлює схильність до погіршення запального процесу, що, відповідно, призводить до пошкодження тканин.

Генетичний поліморфізм GA або GG гена IL-10, який пригнічує вивільнення прозапальних цитокінів, пов'язаний зі зниженням виробництва інтерлейкіну-10 і з більш вираженим запальним ушкодженням.

За наявності вищеперелічених негативних поліморфізмів пацієнтам необхідно регулювати перебіг запальних реакцій та зменшувати наслідки (активація металопротеїназ, збільшення кількості вільних радикалів та закислення тканин) запальної відповіді. Також необхідно знизити активність запальних M1-макрофагів і привести їх назад у регенераційний стан M2-макрофагів, адже М1 виробляють катехоламіни, які мають судинозвужувальну дію, впливаючи тим самим на шкірну мікроциркуляцію.

При виявленні цих поліморфізмів необхідно призначити терапію антиоксидантами – 10 мг аскорбінової кислоти, 15 мг глутатіону для блокування активних форм кисню, а також вводити цистеїн для регуляції активності металопротеїназ та бікарбонат натрію як буфер з метою запобігання ацидозу тканини. Також призначаємо адеметіонін, щоб привести макрофаги у стан M2 (механізм нівелювання дії запальних генів S-аденозилметіоніном описаний у науковій літературі).

Пацієнти з подібними проблемами потребують регулярного використання цілого ряду речовин, що захищають від згубного впливу УФ-променів, і повинні дуже уважно ставитися до тривалості перебування на сонці, надмірна інсоляція протипоказана.

Проведена наукова та клінічна робота дозволяє усвідомлено підходити до всіх проблем, пов'язаних із генетичним поліморфізмом. Аналіз проводиться один раз, але пацієнту призначається підібраний під нього протокол, який можна використовувати протягом усього життя. Дана методика не виключає застосування інших класичних процедур, таких як введення ботулотоксину, контурна пластика, пілінг тощо, але тільки вона виявляє та допомагає усунути причину передчасного старіння, впливаючи безпосередньо на її джерело – генетичний поліморфізм.

Вперше опубліковано вLes Nouvelles Esthetiques 2017/№5