Апаратна косметологія: як уникнути ускладнень

Лариса Радецька - к. м. н., лікар вищої категорії, фізіотерапевт, дерматокосметолог, старший лікар-методист ДК "СпортМедІмпорт" (Росія, Москва).

Все більше традиційних фізіотерапевтичних методик сьогодні використовуються в боротьбі з целюлітом і в омолоджувальних процедурах. Все частіше з'являються перспективні інноваційні розробки, здатні здійснити технологічну революцію в естетичній медицині. І при цьому виробники майже завжди говорять про відсутність ускладнень. А тим часом, при непрофесійному застосуванні навіть досить «м'які» апаратні методики здатні спровокувати небажані наслідки.

«Апаратна косметологія» – словосполучення, що міцно утвердилося в естетичній медицині, не має чіткого визначення. Найчастіше під цим терміном мають на увазі методи апаратної фізіотерапії, що застосовуються в терапевтичній медичній косметології з лікувальною та профілактичною метою. Апаратна фізіотерапія в естетичній медицині, застосовуючи різні фізичні фактори, має в своєму розпорядженні величезну кількість методик для роботи по обличчю та тілу. Багато приладів різних виробників нерідко конкурують і дублюють один одного. Тому вибір обладнання – непросте завдання, що поєднує кілька аспектів: економічну та клінічну ефективність, спектр послуг та потенціал апарату, «прозорість» параметрів і можливість їх коригувати і, звичайно, безпека технології для пацієнта і фахівця.

Необхідний контроль

Постійно зростаюча якість послуг в естетичній медицині потребує наукової обґрунтованості методів впливу, доказів їх ефективності та максимальної безпеки. Офіційним підтвердженням безпеки та ефективності запропонованих методів впливу після численних технічних та клінічних випробувань є реєстрація технологій у Міністерстві охорони здоров'я. При підтвердженій безпеці всі апаратні впливи повинні проводитися в ліцензованих установах лікарями та медсестрами, які мають професійну підготовку з терапевтичної естетичної медицини, апаратної косметології та володіють тим фізіотерапевтичним обладнанням, яке застосовують. Відсутність належної професійної підготовки під час роботи з косметологічним обладнанням є причиною порушення фізіотерапевтичних правил та канонів, розроблених вітчизняними та зарубіжними вченими, заміни наукових термінів комерційними назвами (наприклад, імпульсну електростимуляцію називають міоліфтингом, вакуумний масаж – дерматонією тощо).

Алгоритм впливу

Призначення фізіотерапевтичної технології вимагає від лікаря-дерматокосметолога знання фізіотерапії, розуміння принципів лікування фізичним впливом. Оскільки корекція більшості естетичних проблем потребує комплексного підходу, неминуче постає питання про доцільність та безпеку застосування та поєднання різних технологій, індивідуальної адаптації програм.

В даний час створені алгоритми діагностики та лікування в естетичній медицині, які втілені в концепції системної косметології та допомагають косметологу складати довгостроковий план професійного вирішення проблем пацієнта.

Які кроки слід зробити лікарю для призначення оптимальної терапевтичної програми?

1. Первинна консультація та діагностика, що включає:

• докладний анамнез соматичного здоров'я по органах та системах з акцентом на онкологічні та системні захворювання, психічні, у тому числі й у сім'ї, туберкульоз, захворювання крові, рецидивні інфекції та ін;
• інформацію про застосовувані раніше фізіотерапевтичні процедури (загальні та локальні), тривалість курсів, їх ефективність, переносимість і тривалість післядії;
• ретельний огляд пацієнта, особливо в зонах передбачуваного впливу, щодо стану епідермісу та дерми, порушень цілісності шкірного покриву, наявності невусів, підвищеного росту волосся або інших небажаних явищ та утворень, поверхневих судин, порушень пігментації тощо;
• постановку повного діагнозу.

2. Складання оптимальної індивідуальної патогенетично обґрунтованої програми фізіотерапевтичного впливу у комплексі з іншими методами естетичної медицини для вирішення поставленого завдання.

3. Формування довірчих відносин з пацієнтом – запорука взаєморозуміння та співробітництва у спільній роботі над його проблемами.

4. Вироблення індивідуалізованого пакету рекомендацій щодо способу життя (раціональне харчування, фізичні навантаження та ін.) та домашнього догляду під час інтенсивного курсу.

5. Спостереження пацієнта в динаміці та корекція програми лікування з урахуванням етапів роботи, сумісності методів.

6. Планування заходів, спрямованих на утримання досягнутого результату після завершення активного курсу як для домашнього догляду, так і для підтримуючих процедур.

З урахуванням використовуваної енергії

Призначення будь-якого природного чи преформованого фізичного чинника у відділенні фізіотерапії чи естетичної клініці зобов'язує враховувати специфічність його дії. Вона визначається видом фізичної енергії, локалізацією впливу, глибиною проникнення енергії в тканини та рівнем її поглинання, структурою та функціональною активністю цих тканин, дозою впливу та характером первинних біофізичних процесів, що відбуваються у тканинах при взаємодії з фізичним фактором.

Фізичні чинники діють різних рівнях інтеграції – на різні тканини, системи, організм загалом – і ініціюють первинні фізико-хімічні процеси у живих тканинах для регуляції реакцій адаптації, компенсації і відновлення. Зрештою досягається певний лікувальний ефект (лімфодренаж, міостимуляція, поліпшення мікроциркуляції та обмінно-трофічних процесів тощо).

Всі існуючі методи та технології в естетичній фізіотерапії класифікуються, в першу чергу, за фізичним фактором або видом енергії, що використовується (таблиця 1).

Таблиця 1. Класифікація методів апаратної фізіотерапії за фізичним фактором

Однак, при всій різноманітності можливостей використання різних апаратних методів впливу в косметології, незмінним залишається одне правило: не нашкодити! І головна умова профілактики ускладнень та небажаних наслідків – дотримання технологій, що потребує розуміння їх та методології їх застосування.

Протипоказання: загальні та специфічні

Усі фізіотерапевтичні методи впливу поєднує список загальних протипоказань для будь-якого впливу, але також для кожного з методів є характерні особливості та обмеження застосування.

Загальні протипоказання для призначення апаратних методів впливу :

• вагітність на будь-якому терміні;
• будь-який гострий стан (підвищена температура тіла, інфекційне захворювання, зневоднення, декомпенсований стан при хронічних захворюваннях, гостре підвищення або зниження артеріального тиску та ін.);
• новоутворення (злоякісні та доброякісні), схильність до новоутворень;
• системні захворювання (склеродермія, червоний вовчак та ін);
• захворювання серцево-судинної системи (гіпертонічна хвороба, II–III гіпертонічний криз, наявність кардіостимулятора, підвищена ламкість судин, купероз, варикозна хвороба, тромбофлебіт та ін.);
• захворювання легень (легенева недостатність та ін.);
• гінекологічні захворювання (фіброма, міома, полікістоз яєчників, ендометріоз, мастопатія та ін.);
• ендокринні захворювання (тиреотоксикоз та ін.);
• захворювання нирок та сечовивідної системи (хронічна ниркова недостатність, гострий пієлонефрит, гострий цистит та ін.);
• захворювання крові (порушення системи згортання, лейкоз, анемія та ін);
• захворювання опорно-рухового апарату (артрити, ревматизм в гострому стані та ін.);
• алергічні захворювання або реакції на різні види енергії, контактне середовище або засоби, що вводяться;
• психічні захворювання (епілепсія та ін);
• захворювання шкіри (гнійничкові, паразитарні захворювання, гнійні захворювання підшкірної жирової клітковини);
• індивідуальні несприятливі реакції на процедуру, що проводиться;
• порушення цілісності шкірних покривів у зоні впливу.

Крім загальних, необхідно враховувати і характерні протипоказання та обмеження застосування для кожного фізичного фактора залежно від його специфічності.

Призначення будь-якого виду електричної енергії протипоказано на залозисту тканину (щитовидна залоза, молочна залоза та ін), область серця. Категорично заборонено застосування електротерапії за наявності у пацієнта штучного водія ритму серця (кардіостимулятора)!

Для методів електротерапії та термотерапії , при застосуванні яких вплив, як правило, дозується за відчуттями пацієнта, протипоказанням є порушення больової та теплової чутливості шкіри, особливо у зоні впливу. Не виявлене перед процедурою порушення чутливості призведе до появи електричних чи термічних опіків під час процедури. Таке ускладнення вимагатиме тривалішого лікування, ніж зазвичай, особливо при електричних опіках.

Кількість процедур електротерапії на курс може варіювати від 6–8 до 16–20, залежно від поставленого завдання та динаміки процесу, а також ефективності застосовуваної технології. Призначення повторного курсу можливе не раніше, ніж через 2 місяці після завершення попереднього, але проводиться не більше 4 курсів на рік.

При призначенні процедур світлотерапії (фото- та лазерне омолодження, фото- та лазерна епіляція та ін.) необхідно орієнтуватися на фототип шкіри пацієнта за Фітцпатриком для вибору адекватної інтенсивності впливу, провести тестові спалахи, підбираючи інтенсивність від мінімальної до терапевтичної потужності. Поступове збільшення дози енергії в тесті потрібне для визначення чутливості та індивідуальної реакції шкіри на вплив. Обмежено застосування фототехнологій при фотодерматозі, порушенні больової та термічної чутливості.

Кількість процедур при застосуванні світла залежить від поставленого завдання, спектра чи довжини хвилі та терапевтичного результату. Зареєстровані у Міністерстві охорони здоров'я технології мають точний опис методології кожного виду фотопроцедур.

Ультразвукова терапія не проводиться при різко вираженому неврозі, в ділянці серця, виступаючих кісткових поверхонь (колінний і ліктьовий суглоби, остисті відростки хребців та ін.). Контактне середовище та лікарські або косметичні засоби, що використовуються для ультразвукової терапії та фонофорезу, можуть викликати алергічні реакції. Слід уточнювати у пацієнта при збиранні анамнезу схильність до подібних явищ. При вперше виявленій непереносимості процедури – скасовувати її та використовувати інший вид енергії без контактного середовища. Крім того, тривалість процедури ультразвукової терапії завжди дозована за часом. При значно виражених проблемах та необхідності роботи з великим обсягом тканин час роботи на кожну проблемну зону суттєво скорочується. Таке завдання допомагають вирішувати апарати, оснащені кількома ультразвуковими випромінювачами, які можна встановити стаціонарно на всі необхідні зони.

Кількість процедур ультразвукової терапії на курс може становити до 15, повторні курси призначаються не раніше ніж через 2 місяці після закінчення попереднього, але проводиться не більше 4 курсів на рік.

Для магнітотерапії особливим протипоказанням є різко виражена гіпотензія, хоча за такого стану в умовах естетичної клініки або косметичного салону не варто проводити жодних процедур.

Проведення процедур механотерапії, термотерапії та баротерапії потребує уважного огляду судин шкіри. Наявність розширених вен і капілярів, судинних зірочок, ламкості судинної стінки, частої появи гематом при незначних забитих місцях є застереженням їх застосування.

Використання високочастотного електромагнітного поля в радіочастотному діапазоні, що набуло поширення останніми роками в естетичній медицині, потребує ретельного відбору пацієнтів. Для призначення пацієнту RF-терапії необхідно враховувати сумарно всі протипоказання як високочастотних, так термічних фізичних чинників. За наявності папілом на шкірі пацієнта в зоні впливу необхідне їхнє попереднє видалення через високий ризик поширення вірусного процесу.

Щоб уникнути таких ускладнень, як загострення будь-яких наявних у пацієнта хронічних неспецифічних захворювань, перша процедура, а іноді й кілька перших процедур, проводяться при більш м'яких параметрах та відчуттях. Це забезпечить запуск численних реакцій адаптації, компенсації та відновлення, регуляцію біофізичних процесів у тканинах, на рівні органів та систем, організму. Особливо важливим є дане застереження для пацієнтів старшої вікової групи – у них спостерігається уповільнення процесів метаболізму та адаптації внаслідок хронологічної зміни гормонального фону. Невеликого зниження дозувань впливу вимагають і пацієнти, які нещодавно перенесли якісь гострі захворювання та стани.

Комплексний вплив

Використання будь-якого фактора одноразово не дає змоги отримати весь комплекс бажаних адаптивних реакцій – як місцевих, так і загальних. Отримання результату завжди вимагає курсового впливу, що забезпечує кумулятивний ефект за багатьох технологій. Деякі технології, навіть після завершення курсу процедур, протягом декількох тижнів дають зростання позитивної динаміки.

Але науково доведено, що максимально виражений та стійкий результат із тривалим періодом післядії спостерігається при комплексному впливі на проблему із застосуванням кількох лікувальних факторів-синергістів різної фізичної природи. Вони працюють, взаємно посилюючи дію один одного, стимулюючи різні шляхи фізико-хімічних процесів. При цьому більша кількість органів і систем залучаються до перехресних захисних ефектів, вища функціональна потужність клітин, стійкіша адаптація. Отже, формується довготривалий і досконаліший структурний слід у «тканях-мішенях», тривалий період післядії після отриманого курсу процедур.

Таким чином, комплексність ведення пацієнта – це цілісний погляд на організм та вплив, по можливості, на всі ланки етіопатогенезу проблеми та її наслідки. Для цього виконуються такі заходи:

• по-перше, корекція способу життя пацієнта, його харчування, фізичної активності, надаються рекомендації щодо домашнього догляду;
• по-друге, призначення курсу фізіотерапевтичних процедур, причому кількох фізичних факторів-синергістів, поєднано (одноразово) або послідовно (по черзі в одне відвідування);
• по-третє, використання косметичних засобів із проблеми завершує професійні процедури у кабінеті косметолога і застосовується самостійно в домашніх умовах для пролонгації ефекту.

Крім того, виходячи з цілісного бачення проблеми, вплив бажано проводити не тільки на вказану пацієнтом зону, а й на організм в цілому. Загальні процедури запускають компенсаторні реакції лише на рівні всього організму, і цьому тлі вже спостерігається поліпшення процесів метаболізму в проблемної зоні лише на рівні сегмента. Місцевий вплив після загального дасть локально значно більш виражений ефект, ніж тільки місцеві процедури.

Тому важливим є дотримання наступних принципів:

1. До лікувальної програми доцільно включати загальну процедуру:

• загальна процедура на день може бути лише одна! І вона проводиться першою;
• усі місцеві процедури проводяться після загальної;

2.Местные впливу «піднімаються» від глибших шарів тканин до поверхневим, т. е. спочатку застосовуються технології та методи глибше проникаючої енергії;

3. Завершуються дії застосуванням косметичних засобів.

Довготривале утримання отриманого результату досягається за рахунок проведення підтримуючих процедур між курсами активної фізіотерапії. Їхня необхідність полягає у утриманні системи адаптації організму на тому високому рівні, якого вдалося досягти в комплексному лікуванні.

Отже, практичне застосування фізіотерапевтичних методів у практиці лікаря-дерматокосметолога дає низку незаперечних переваг і базується насамперед на глибоких теоретичних засадах. Умова успішної роботи спеціаліста – розуміння застосовуваних технологій та дотримання методології для здійснення раціонального вибору програми лікування чи корекції естетичних недоліків без ризику отримання небажаних наслідків у пацієнта.

Ця стаття є частиною спецпроекту АПАРАТНА МЕДИЦИНА

Ознайомитись з усіма статтями цієї теми ви можете:

СПЕЦПРОЕКТ. АПАРАТНА МЕДИЦИНА

Література:

KOSMETIK international journal, №1(39), 2010, стор.30-34