Реабілітація після епіляції: можливі побічні ефекти

До побічних ефектів епіляції лазерними та нелазерними джерелами належать: 

• еритема; 
• опіки; 
• поява гіпер- або гіпопігментації; 
• можливе рубцювання.

Опіки можуть з’явитися або при неправильному підборі параметрів для проведення процедури відповідно до фототипу шкіри (висока щільність енергії, тривалі імпульси, недостатнє охолодження), або при проведенні процедури на досить засмаглій шкірі, або при проведенні процедури на погано підготовленій ділянці (оптимальна довжина волосся в оброблюваній зоні становить 1–3 мм). Також термічне пошкодження шкіри можливе в тих випадках, коли клієнт приймає які-небудь препарати з фотосенсибілізуючою дією (тетрацикліни, сульфаніламіди, гормональні контрацептиви, ретиноїди) або користується косметикою з ретинолом. Прийом подібних препаратів або використання косметики припиняється мінімум за 2 тижні до проведення процедури. У випадках, коли певні препарати застосовуються завжди, і ми не можемо скасувати призначене лікування (наприклад, сахарознижуючі засоби, гормональні препарати), ми обов’язково повинні попередити клієнта про високий ризик появи побічних ефектів. Правильно зібраний анамнез завжди дозволить попередити їх появу. 

При виникненні опіку варто припинити процедуру, провести тривале охолодження травмованої зони з наступною обробкою протизапальними та епітелізуючими препаратами (пантенол). При проведенні епіляції на засмаглій шкірі кванти світла також поглинаються не тільки меланоцитами фолікула, а й епідермальними меланоцитами, що призведе до їхньої загибелі й появи такого ускладнення, як гіпопігментація. У результаті з’являються гіпопігментовані плями. Щоб попередити розвиток подібних ускладнень, категорично забороняється епіляція на засмаглій шкірі (після сонячної інсоляції, відвідування солярію), а також призначаються засоби з максимальним SPF-захистом. Процедура може проводитися не раніше, ніж через 1 місяць після останньої інсоляції, й не рекомендується в літній період часу на відкритих ділянках шкіри. З появою такого ускладнення нормальний колір шкіри відновлюється самостійно протягом декількох років. У випадку стійкої депігментації (зустрічаються рідко) єдино ефективним методом візуальної корекції є проведення мікропігментування даної ділянки. З появою гіперпігментації призначають проведення поверхневих хімічних пілінгів, мікродермабразії, відбілювальні креми на основі 1–4% гідрохінону, койєвої, аскорбінової, азелаїнової кислот. Рубці є результатом глибокого термічного впливу на шкіру й можуть з’явитися в людей зі схильністю до утворення гіпертрофічних і келоїдних рубців на місці сильного опіку. 

Реабілітація після електроепіляції

Реабілітаційний період після електроепіляції є завжди, оскільки методика інвазивна. Інвазивність методу вимагає також ретельного дотримання правил асептики та антисептики. Необхідна обов’язкова обробка зони епіляції та рук фахівця дезінфікуючими розчинами до та після процедури, використання тільки одноразових електродів і рукавичок для уникнення інфікування (можливого побічного ефекту при електроепіляції). Проводити процедуру за наявності на шкірі певних висипань категорично заборонено. А у випадку появи будь-яких запальних елементів після сеансу необхідна консультація дерматолога з метою призначення відповідного лікування. 

До можливих побічних ефектів у ранньому післяпрорцедурному періоді після електроепіляції належать: 

• поява перифолікулярної еритеми; 
• набряк і пастозність тканин; 
• крововиливи.

До віддалених побічних ефектів після електроепіляції належать: 

• поява скоринок;
• гіперпігментації;
• рубцювання;
• вростання волосся.

Перифолікулярна еритема є очікуваною при електроепіляції. Її тривалість, як правило, 20–60 хвилин. Для зменшення інтенсивності еритеми рекомендується застосування гель траумель, вольтарен гель, різні гідрогелі або настої лікарських трав (ромашки, календули тощо), попередньо охолоджених, що додатково викличе спазм капілярів і сприятиме зменшенню виразності еритеми.

Крововиливи можуть виникнути як внаслідок порушення техніки проведення процедури, так і при різних порушеннях згортання крові або при прийомі препаратів, які впливають на згортання крові (аспірин, гепарини, трентал), що необхідно з’ясувати на етапі збору анамнезу. З появою подібного побічного ефекту для домашнього догляду клієнтові рекомендується призначити спеціальні розсмоктуючі мазі (гепаринова). 

Для зняття пастозності й набряку тканин доцільно призначати троксевазин і його аналоги, примочки з таніном або вольтарен гель. 

Формування скоринок відбувається в результаті коагуляції клітин епідермісу, їхнє утворення прямо пропорційне силі застосовуваного струму. А основними причинами появи рубців після електроепіляції є або низька кваліфікація «фахівця» і грубе порушення техніки процедури, або інфікування поверхні й індивідуальна схильність до утворення гіпертрофічних і келоїдних рубців. Пацієнтам, які схильні до утворення гіпертрофічних і келоїдних рубців, краще відмовити в цій процедурі. Якщо під час сеансу навколо фолікула з’являється віночок некрозу при використанні сильного струму, то це говорить про те, що в цьому місці буде сформований рубчик. У такому випадку застосування ранозагоювальних та епітелізуючих засобів є обов’язковим. 

Постзапальна гіперпігментація найчастіше не вимагає додаткового лікування, тому що самостійно проходить через 6–9 місяців. Але у випадку надлишкової інсоляції безпосередньо після сеансу електроепіляції можлива поява більш стійких форм гіперпігментацій. З метою лікування гіперпігментації використовують різні види пілінгів (механічні, хімічні) і призначення косметичних засобів із максимальним SPF-захистом. 

З метою профілактики вростання волосся рекомендується обробляти шкіру косметичними засобами, які містять АНА-кислоти, до проведення процедури та через, як мінімум, 48 годин після. А вросле волосся, звичайно ж, видаляють механічно. 

Декілька слів про анестезію

Не існує безболісних методів видалення волосся. Всі методи епіляції болісні або чутливі. Найбільш агресивним методом за болісними відчуттями з перерахованих вище методик є електроепіляція – через її інвазивність. Чутливість при роботі лазерним променем і при фотоепіляції залежить від використовуваної системи охолодження (кріогенний спрей, охолоджуючі гелі тощо) Найбільш комфортним і найменш болісним методом є LHE-епіляція, яка не вимагає використання додаткового знеболювання. Але не слід забувати також і про різний больовий поріг на різних зонах (бікіні) і про індивідуальний больовий поріг. Тому в процедурах епіляції можуть додатково використовуватися різні види анестезії (аплікаційна, інфільтраційна, провідникова) або охолодження. 

Вибір виду анестезії залежить не лише від оброблюваної зони й від ступеня її чутливості, а й від методу епіляції. Наприклад, при електроепіляції анестезія обов’язкова, а при LHE-епіляції іноді досить охолодження льодом тільки в надчуттєвих зонах. Аплікаційна анестезія може використовуватися при всіх видах епіляції. При цьому виді знеболювання використовуються гелі або креми («Емла») під оклюзійну пов’язку (плівку) на 45–60 хвилин до початку процедури. 

Інфільтраційна анестезія є оптимальною при проведенні електроепіляції в ділянці бікіні й дозволяє досягти повного стійкого знеболювання протягом 40–60 хвилин. Анестетики (ксилокаїн, ультракаїн) вводять за допомогою голки «тунельним» методом. При цьому виді анестезії й при провідниковій анестезії не слід забувати про попереднє проведення алергологічної проби на чутливість до знеболюючого препарату, який планується використати. Провідникова анестезія використовується дуже рідко, наприклад при електроепіляції в ділянці обличчя й над верхньою губою, але забезпечує тривале знеболювання та комфортність процедури.