Пептидна регуляція активності ферментів - основна ланка в управлінні старінням

На щастя, технічний прогрес в естетичній медицині призвів до того, що вчені досягли вершин своєї наукової творчості та створили унікальні речовини, здатні повністю регулювати роботу клітин, впливаючи на всі ланки у патогенезі старіння. Ім'я цих речовин – біоміметичні пептиди.

Нещодавно в косметологічному світі існувало переконання в тому, що достатньо ввести в шкіру гіалуронову кислоту (ГК), вітаміни, мінерали - і все стане на свої місця: фібробласти почнуть ділитися, запустяться процеси синтезу колагену, еластину і збільшиться кількість ендогенної ГК. Але поява біоміметичних пептидів дещо перевернула погляд на геропротективні програми у косметології.

Біоміметичні пептиди - це невеликі сполуки, що складаються з певної послідовності амінокислот і мають максимальну селективність по відношенню до клітини. Їх вибірковість забезпечується рецепторним механізмом дії. Для кожного пептиду, що вводиться в шкіру ззовні, існує певний рецептор мембрани клітини. Взаємодія "пептид-рецептор" призводить до активації послідовних біохімічних реакцій, внаслідок чого досягається той чи інший терапевтичний ефект.

Селективність пептидів зумовлює відсутність звикання та забезпечує максимальну безпеку для шкіри та організму в цілому. Важливим є спосіб отримання пептидів, оскільки від цього залежатиме їх активність і ефективність. На сьогоднішній день існує два методи:

• гідроліз;
• біосинтез.

Суть гідролізу полягає у розщепленні великих білків до невеликих пептидів, але в даному випадку результативність таких сполук буде дуже незначною.

На відміну від гідролізованих пептидів, біосинтетичні одержують із певного набору амінокислот. Залежно від того, які амінокислоти входять у пептид, визначатиметься його специфічність. Біоміметичні пептиди, отримані шляхом біосинтезу, мають максимальну ефективність, оскільки кожен пептид має сувору вибірковість щодо рецепторів на мембрані клітини. Отже, використання препаратів на основі біосинтетичних пептидів дозволяють максимально точно впливати на всі ланки в патогенезі старіння та вирішувати вузькоспрямовані завдання.

Залежно від спрямованості дії, біоміметичні пептиди можна поділити на три групи:

• інгібітори - клас пептидів, що блокують ферменти, що призводять до деструктивних змін компонентів екстрацелюлярного матриксу;
• стимулятори - пептидні комплекси, що запускають процеси проліферації клітин (фібробласти, кератиноцити), стимуляції синтезу колагену, еластину, фібронектину та ГК;
• міорелаксанти - пептиди, що мають ботулоподібну дію.

Відомо, що, починаючи з 25-27 річного віку, у шкірі відбуваються структурні зміни клітин та міжклітинної речовини. Відзначається активне зниження кількості глікозаміногліканів, основним з яких є ГК, «правильного» колагену (цілісні волокна заміщаються на фрагментовані) та еластину. Факторів, які впливають всі ці процеси, досить багато: надмірна інсоляція; стреси; прийом лікарських засобів; генетична схильність; гормональні зміни. Будь-яка з наведених причин призводить до того, що в організмі порушується баланс між процесами синтезу і розщеплення основних структур міжклітинного матриксу. А також прискорюються процеси, що призводять до передчасної загибелі клітин.

Деструкція ГК та волоконного каркасу шкіри обумовлені роботою гіалуронідази та ферментів із групи матриксних мелаллопротеїназ (ММР).

Матриксні металопротеїнази поділяють на кілька підгруп, залежно від субстратної специфічності (субстрат - речовина, на яку впливає фермент.):

• колагенази;
• желатинази;
• стромелізини;
• мембранно-пов'язані ММР;
• некласифіковані.

У рамках косметології найбільший інтерес викликає клас колагеназ та желатиназ, а саме матриксна металопротеїназа 2 типу (ММР2). ММР2 забезпечує деградацію колагену I, IV, V, VII, X, XI типів, фібронектину, еластину та ламініну. Кількість ММР2 може змінюватись в залежності від статусу ендокринної системи. Наприклад, при достатньому рівні жіночих статевих гормонів активність ММР2 пригнічується, не відбувається надмірна активація руйнування компонентів позаклітинного матриксу, отже, інволюційні процеси не переходять у активну фазу.

Але з настанням менопаузального періоду у жінок рівень ММР2 зміщується у бік збільшення, оскільки гормональні перебудови протікають дуже інтенсивно, і саме в цей період активно проявляються вікові зміни шкіри. Ще один стан при якому спостерігається гіперпродукція ММР2 - гіпотиреоз. Знижений синтез гормонів Т3, Т4 призводить до посиленого синтезу ММР і, як наслідок, прискорюються процеси старіння, знижується тургор та еластичність шкіри. А проведення ін'єкційних геропротективних програм дає винятково короткостроковий результат.

Гіалуронідаза - це фермент, що руйнує ендогенну гіалуронову кислоту. Ступінь активності гіалуронідази у всіх людей різна, і виділити точні вікові рамки неможливо. Крім того, існують так звані групи ризику – це пацієнти з генетично сухою шкірою та особи, які зловживають засмагою. Для гіалуронідази УФ-випромінювання є свого роду каталізатором активності ферменту. В результаті швидкість деградації гіалуронової кислоти збільшується практично на 50%, відбувається зміщення балансу у бік руйнування, отже, синтез нової ГК залежатиме від функціональної активності фібробластів і, у разі пониженого потенціалу основних клітин дерми, процеси старіння шкіри автоматично потенціюються. Тому в літній період особливо актуальним є застосування препаратів, що блокують цей фермент і підвищують антиоксидантний статус шкіри. У разі нехтування антиоксидантним захистом відбувається інтенсифікація вільно-радикальних реакцій, що призводять до пошкодження клітин та порушень у процесах синтезу білків.

Таким чином, проводячи anti-age терапію, недостатньо лише стимулювати оновлення екстрацелюлярного матриксу, необхідно домогтися гальмування його руйнування, забезпечивши баланс між синтезом та деструкцією.

Вперше опубліковано: Косметолог №3, 2016