Мезотерапія: дієвий метод впливу на якість шкіри

Стаття виходить у рамках проєкту «Стресооборона. Український рецепт».

Суть методики

Засновником методу є Мішель Пістор (Michel Pistor), який з 1952 року починає вивчати вплив прокаїну на зменшення болю та лікування вогнищ запалення при місцевому внутрішньошкірному введенні препарату якнайближче до зони ураження. У результаті цих досліджень у 1958 році в журналі Prеsse Medicale №44 вийшла стаття, де вперше був введений термін «мезотерапія». Ця дата і вважається датою народження цього методу.

Мішель Пістор

Мезотерапія знайшла застосування в різних галузях медицини: травматології, спортивній медицині, дерматології, гінекології та інших. Але зірковим часом її розвитку стало застосування в естетичній медицині. Давайте згадаємо основні принципи мезотерапії, які були визначені Мішелем Пістором: «рідко, мало, у потрібне місце». Стосовно естетичної медицини це означає:

• сеанси не частіше 1 разу в 7 днів;
• обсяг препарату за один сеанс зазвичай не перевищує для обличчя — 2-3 мл, для тіла — до 10 мл;
• препарат вводиться спеціальними техніками в шкіру (епідерміс, дерма, ретинакула кутіс) обличчя або волосистої частини голови, а також в гіподерму.

Ефект мезотерапії спричиняється власне дією голки (множинні проколи шкіри, «суха мезотерапія») і специфічною фармакологічною дією речовини, що застосовується. І ці обидва механізми бажано враховувати при плануванні процедури.

Введення препаратів за допомогою голки дозволяє провести їх через природні бар’єри шкіри та зробити адресну доставку медикаментів у потрібні шари. При цьому значна травматизація якраз і провокує процеси регенерації, подібні тим, що виникають при пошкоджені шкіри, але контрольовано і в менших масштабах. Внаслідок пошкодження клітин вивільнюються біологічно активні речовини, що каталізують різні реакції: з одного боку — інтенсифікуються обмінні процеси, з іншого — регенеративні, які спрямовані на відновлення структури міжклітинного матриксу.

Техніки мезотерапії голкою (класичні)

Техніка наппаж — це численні часті проколи голкою на різну глибину.

Епідермальний наппаж дуже поверхневий, частота вколів — 1-3 мм. Не супроводжується утворенням «кров’яної роси», безболісний. Практично не має реабілітаційного періоду (може бути еритема до 30-60 хв.). Такою технікою доцільно вводити локально препарати , які викликають сильне подразнення або болючі відчуття (наприклад, такі, як вітамін С у високій концентрації, гліколева кислота). Враховуючи поверхневу дію, отриманий ефект та великий розхід препарату, вважаю, що можливо і доцільно запропонувати пацієнту альтернативні процедури з таким самим або більш вираженим результатом. Наприклад, апаратні процедури або хімічні пілінги.

Дермальний наппаж застосовується частіше. Препарат вводиться в більш глибокі шари шкіри (сосочковий чи ретикулярний), глибина введення — 1-2 мм, частота проколів — 1-3 мм. Завжди за умови правильно виконаної техніки супроводжується ефектом «кров’яної роси», коли з кожного місця проколу виділяється мікродоза крові. Якраз це і є свідченням виконання техніки на правильній глибині. Дермальний наппаж потребує філігранного володіння технікою, досить великої кількості препарату, що залишається на поверхні, певної реабілітації (можуть залишатись мікрогематоми). При правильній техніці гематом не може бути, тому що судини більшого діаметру залягають глибше, а наппаж проводиться більш поверхнево. Оптимальними зонами вважаю шию та периорбітальну зону (пам’ятаємо про дуже тонку шкіру та судини в цій зоні!). Для роботи з тілом, вважаю, що є більш ефективні техніки. Ця техніка також використовується не дуже часто.

Техніка папули використовується найчастіше. У залежності від глибини введення препарату виділяють епідермальні та дермальні папули. Вони можуть бути різного діаметру — від 0,3 до 2-3 мм з частотою вколів приблизно 8-10 мм. Папули діаметру 5-6 мм зараз практично не використовуються. Діаметр та глибина введення визначаються препаратом, що вводиться, зоною введення та бажаним результатом.

Лайфхак. Для отримання більш вираженого ефекту ущільнення шкіри локально (у найбільш проблемних зонах) потрібно вводити препарат частіше (кожні 2-4 мм), папули при цьому меншого розміру, глибина стандартна. Єдине, що вимагає особливої уваги, — це периорбітальна зона. Якщо тонус шкіри в цій ділянці знижений та супроводжується значним надлишком, то вводити препарат потрібно обережно, збільшуючи обсяг препарату з кожною процедурою в міру того, як щільність шкіри підвищується, а площа зменшується. Тоді пацієнт не буде відчувати значного дискомфорту після процедури. На одну процедуру орбітальної зони може використовуватись від 0,3 до 1,5 мл препарату (осяг залежить від різних чинників).

Техніка «бугорки», або «мікробугорки» вважається різновидом техніки папули. При цьому препарат вводиться в глибоку дерму в невеликій кількості так, щоб не контурував над поверхнею шкіри. Зазвичай ця техніка використовується для щільних препаратів та препаратів з частково ретикульованою гіалуроновую кислотою. Якщо такі препарати вводити папульно, то вони триматимуться довго, іноді кілька місяців, що створить значний дискомфорт для пацієнта.

Процедура може супроводжуватись певними больовими відчуттями в залежності від індивідуального порогу чутливості пацієнта. Для збільшення комфорту можливе застосування топічних анестетиків. Реабілітація триває 1-3 доби. При значному збільшенні розміру папул, їх почервонінні, відчутті зуду та тривалості більше ніж 3 доби потрібно оглянути пацієнта, визначити причину цього та при потребі надати необхідну допомогу.

Для лінійної техніки використовуються голки довжиною 6-13 мм, глибина введення препарату — дермальна, 1,5-2 мм (голка просвічується крізь шкіру). При цій техніці голка вводиться паралельно поверхні шкіри на визначеній глибині. Препарат виводиться або на виході голки (лінійно-ретроградна техніка) або перед голкою, коли голка просувається, в об’ємі введеного препарату (лінійно-антроградна/антероградна техніка). Друга техніка зменшує ризик пошкодження судин і виникнення гематом, але потребує більшу кількість препарату.

Зазвичай лінійна техніка використовується для ефекту значного ущільнення шкіри та «ліфтинг»-ефекту. При цьому розташування лінійних проколів може бути під різними кутами та утворювати умовну сітку – техніка «армування» шкіри («сітка», «ромби», «папороть», «сендвіч» і т.п.). Реабілітація достатньо довга – може бути до тижня за рахунок гематом, які супроводжують процедуру армування шкіри. Але і отриманий ефект більше виражений ніж від папульної техніки.

Лайфхак. Якщо ви плануєте займатись контурною пластикою з використанням голки, то саме тут можете відпрацювати її безпечно та бездоганно.

Доцільно обговорити використання канюлі для мезотерапії лінійною технікою. Потрібно наголосити, що канюлею неможливо працювати в дермі. Її введення можливе або гіподермально (у жирових пакетах, наприклад, ліполітики), або субдермально, наскільки можливо поверхнево для канюлі. При цьому буде чути характерне «пошкрябування». Цю техніку є певний сенс використовувати для деяких біоревіталізантів та біорепарантів для індивідуальних протоколів для різних морфотипів старіння. Потрібно також враховувати, що якщо ми використовуємо канюлю, то втрачаємо частину ефекту рефлекторного скорочення шкірного лоскута (результат «сухої мезотерапії»). Реабілітація проходить легко та швидко. Фармакологічну дію груп препаратів коротко розглянемо пізніше.

Лайфхак. Відпрацьовуючи цю техніку поверхнево, ви засвоюєте навички використання канюлі. Це допоможе швидше освоїти роботи в анатомічно складних та небезпечних зонах для проведення об’ємної та контурної пластики, дозволить розуміти в подальшому, в яких тканинах та шарах обличчя ви знаходитесь, власне «відчувати» канюлю.

Мезопрепарати

В одній статті неможливо дати огляд всіх груп мезопрепаратів, тож зупинюсь на основних (тих, що вживаються найчастіше) та наведу приклади розробки індивідуальних протоколів.

Мезотерапія в Україні (як і в світі) починалась із застосування алопатичних препаратів як монотерапії або приготування «коктелей». Але сьогодні в естетичній медицині вони використовуються не часто, потребують глибоких знань фармакології та хімії. І хоч і мають зазвичай більш привабливу вартість, та ефективність і зручність застосування спеціально створених мезопрепаратів значно вищі.

Окремо можна виділити гомеомезотерапію — використання гомеопатичних ін’єкційних препаратів за спеціальними схемами.

На сьогодні маємо певну плутанину в трактуванні терміну «мезотерапія». Це або техніка введення препаратів, про що йшла мова на початку статті. Або термін, що позначає процедуру використання спеціальних препаратів, зазвичай у вигляді розчинів мезотерапевтичною технікою. У цьому випадку курс процедур становить 5-10 сеансів 1 раз на тиждень, пацієнтам рекомендовані також підтримуючі процедури 1 раз на місяць, курс повторювати двічі на рік. Сьогодні в зв’язку з прискоренням темпу життя і зростанням вимог пацієнтів такі схеми використовуються все рідше.

Популярними стають препарати, спеціально створені для застосування в сфері естетичної медицини. Вони створюються після серйозних наукових досліджень та виробляються з застосуванням сучасних технологій.

Основними препаратами для гідратації шкіри залишаються біоревіталізанти — препарати на основі нативної гіалуронової кислоти. Вони можуть застосовуватись як монотерапія для молодих пацієнтів, для профілактики, для пацієнтів з дрібнозморшковим морфотипом старіння, власне для лікування зневоднення шкіри незалежно від причини. Потрібно обережно призначати біоревіталізанти пацієнтам з деформаційно-набряковим морфотипом старіння, особливо віковим. Неправильне призначення або надмірне використання ГК в цьому випадку може призвести до виникнення набряків і посилення пастозності.

Лайфхак. Якщо шкіра пацієнта дегідратована, першою процедурою будь-якого курсу повинна бути біоревіталізація (неретикульована ГК без додатків). Це дозволить шкірі дати правильну очікувану відповідь та подальшим процедурам проявити максимальний результат. Будьте уважні: комплексні препарати , у склад яких входить також гіалуронова кислота з високою молекулярною вагою, у випадку дегідратованої шкіри можуть привести до небажаного ефекту у вигляді збільшення кількості зморшок, довготривалих папул, навіть зуду шкіри. Це зазвичай пов’язано з особливостями біодеградації ГК.

Ще одна група препаратів — біорепаранти, препарати, що в своєму складі мають пептиди, амінокислоти, ПДРН. Вони запускають процеси аутофагії, сприяють відновленню матриксу та поділу клітин дерми, полегшують складні процеси синтезу колагену. Можуть призначатись самостійним курсом або у складі комплексної терапії.

І лише наступним кроком логічно призначити препарати колагену або колагеностимулятори. У такому випадку після виконання всіх попередніх кроків ми можемо гарантувати довготривалий виражений ефект. Додатково підсилити ефект можна додаванням у програми догляду апаратних процедур на певних етапах.

Таким чином мезотерапія залишається основним дієвим методом впливу на якість шкіри, що при правильному плануванні протоколу та технік введення, знання особливостей препаратів та врахування стану здоров’я пацієнтів гарантовано дає очікуваний результат. Це єдиний метод, який ідеально поєднується в комплекс з іншими методами естетичної медицини.