Методи застосування кріотерапії

Світлана Ковальова , косметолог (Росія)

Існує безліч прислів'їв та приказок про лікувальну дію холоду, наприклад «У зимовий холод всякий молодий», «Літо – для душі, зима – для здоров'я». Сучасна медицина згодна з народною мудрістю: при багатьох станах, у тому числі і досить важких, найкращими ліками є rigus, fames, quies – холод, голод та спокій. Які ж низькі температури впливають на здоров'я людини?

З найдавніших часів лікарі високо цінували терапевтичне значення холоду, проте застосовувався він раніше не надто широко: переважно практикувався локальний вплив льодом на окремі ділянки тіла з метою знеболювання та зняття набряклості. На початку ХХ століття німецький гідротерапевт Себастьян Кнейп (Sebastian Kneipp) зробив спробу систематизувати накопичений за століття досвід, у тому числі й щодо загартовування. Інтерес Кнейпа до цього питання був цілком зрозумілий: існують дані про те, що саме за допомогою загартування він зцілився від туберкульозу.

Кнейп заклав основи теоретичної бази гіпотермії, почав використовувати її як повноправний фізіотерапевтичний метод і ввів у вживання термін «кріотерапія». Проте тривалий час низькі температури входили в арсенал медицини переважно як елемент самолікування та загальнооздоровчого загартовування. У СРСР найвідомішими шанувальниками методу були Порфирій Іванов та його учні, які цілий рік ходили босоніж, носили мінімум одягу – і при цьому практично не хворіли.

Однак фізіологічні механізми лікувальної дії холоду були відкриті лише у другій половині XX століття завдяки дослідженням у галузі медицини та біології. У 1979 році на ревматологічному конгресі у Вісбадені японський вчений Тосіро Ямаучі вперше обґрунтував теоретично і довів практично ефективність короткочасного локального та загального впливу екстремально низьких температур – від –100 до –180 °С – при лікуванні ревматичних поліартритів. Однак доповідь Ямаучі не викликала великого інтересу аудиторії.

Тільки лікарі Німеччини, де історично існували власні традиції охолодження, оцінили перспективність цієї ідеї. Вже в 1984 році в клініці університету міста Мюнстер професор Рейнхард Фріке (Reinhard Fricke) запустив фізіотерапевтичний модуль, що складається з кріокамери та апарату для локальної аерокріотерапії. Завдяки грамотному маркетингу та рекламі інтерес до методики був такий великий, що у клініці проводили до 100 процедур на день. Поступово новий напрямок завойовував дедалі більше шанувальників як серед лікарів, так і серед пацієнтів. Зараз у Європі існує близько ста клінік кріомедицини та тисячі спеціалізованих кабінетів при медичних та косметологічних центрах.

«НОСІЇ» ХОЛОДА

Традиційними носіями низьких температур, що застосовуються у кріотерапії, є холодна вода, лід, хлоретил, сольові та гелеві кріопакети; для отримання наднизьких температур використовують зріджені гази (гелій, азот, аргон, кисень). Існують також апарати, робота яких ґрунтується на термоелектричному ефекті Пельтьє, ефекті Джоуля - Томпсона, гальванотермомагнітному ефекті Етинсгаузена тощо.

Рідкий азот як терапевтичне джерело холоду повільно, але правильно виходить із застосування. Пов'язано це в першу чергу з токсичністю його парів, а також з тим, що при роботі зі зрідженим газом складно контролювати ступінь впливу, і нерідко на місці кріомасажу виникають ділянки кріодеструкції, розвивається почервоніння та лущення шкіри.

В даний час найкращим варіантом для кріотерапії вважаються прилади, де як джерело низьких температур застосовується елемент Пельтьє : термоелектричний перетворювач, в основі принципу дії якого лежить ефект Пельтьє - виникнення різниці температур при проходженні електричного струму через зону контакту напівпровідників з різним типом провідності. Елемент є ланцюгом з n- і p-напівпровідників (донорів і акцепторів електронів), покритий двома металевими пластинами. При проходженні струму через напівпровідники одна пластина нагрівається, інша охолоджується; що сила струму і що більше напівпровідників зібрано в ланцюг, то більше вписувалося різниця температур. Цей термоелектричний ефект вперше описав у 1834 році французький дослідник та механік Жан-Шарль Пельтьє (Jean-Charles Peltier). В англомовній літературі елементи Пельтьє звуться thermoelectric cooler (TEC).

Елемент Пельтьє іноді називають "електронний кубик льоду". Він дозволяє точно підтримувати задану температуру на потрібному рівні та майже миттєво охолоджувати тканини на необхідну глибину. Апарати на його основі компактні, відрізняються невеликою вагою та зручні у використанні. За рахунок кондукції та конвекції проведення холоду здійснюється одночасно у двох напрямках – по поверхні тканин та у глибину.

Фізіологічні аспекти методики

Механізм дії кріотерапії заснований на термічному шоці: швидкому охолодженні тканин та подальшому підтримці стабільно низької температури.

Найшвидше проявляється ефект, який отримав назву контрольована аналгезія. Механізм останньої, вивчений відносно недавно, полягає у зниженні швидкості проведення больових імпульсів та блокуванні чутливих рецепторів шкіри. Відбувається це через спрацювання фізіологічної системи, що обмежує проведення та сприйняття больової інформації. Важливим її компонентом є «воротний контроль болю», що здійснюється на рівні спинного мозку: у желатинозній субстанції задніх рогів розташовані гальмівні нейрони, які шляхом пресинаптичного гальмування обмежують передачу больової імпульсації по спиноталамічному шляху. Ці нейрони можуть активізуватися як різними структурами головного мозку периферії, зокрема, при впливі на шкіру низьких температур.При збудженні ноцицептерів (больових рецепторів) шкіри імпульси по товстих мієлінових волокнах групи А надходять в центральну нервову систему, до полімодальних нейронів асоціативних зон кори, збудження останніх забезпечує надходження больових імпульсів мозку Одночасно за колатералями аксонів імпульси надходять до нейронів желатинозної субстанції, які за принципом пресинаптичного гальмування знижують активність полімодальних нейронів, внаслідок чого больова чутливість зменшується.

На наступному етапі проявляється парадоксальна вазомоторна реакція. Спочатку відбувається звуження судин мікроциркуляторного русла, спрямоване на підтримку терморегуляції за рахунок зменшення втрати тепла через шкіру. Потім, оскільки температура залишається стабільно низькою (це головна умова кріотерапії), у тканинах починають вивільнятися різні медіатори та біологічно активні речовини, і вихідна вазоконстрикція швидко змінюється вазодилатацією. Протягом усього лікувального сеансу йде зміна звуження та розширення субдермальних та дермальних капілярів, що зумовлює посилення мікроциркуляції та полегшення відтоку лімфи.

Одним із результатів парадоксальної вазомоторної реакції, який обумовлений збільшенням притоку крові, є підвищення оксигенації тканин. Отримуючи достатню кількість кисню, клітини найбільш оптимально використовують власні енергетичні ресурси. Усунення гіпоксії – одне з головних завдань у терапії більшості захворювань та у процедурах корекції інволюційних змін шкіри.

Крім того, при парадоксальній вазомоторній реакції постійне звуження та розширення капілярів створює ефект помпи, що полегшує проникнення у шкіру компонентів косметичних засобів. За аналогією з іоно- та фонофорезом (введення препаратів у тканині за рахунок застосування електричного струму та ультразвуку) процес доставки речовин за допомогою холоду в шкіру назвали кріодермофорезом. Причому в тканини не тільки надходить більша кількість активних інгредієнтів, а й за рахунок одночасної оксигенації посилюється їхня ефективність.

Показання та дозування

Кріотерапію поділяють на загальну та місцеву: для забезпечення впливу на організм в цілому використовуються спеціальні кабіни, басейни та кріосауни (аерокріотерапія), для локального лікування застосовуються спеціальні мобільні апарати

Загальна кріотерапія покращує роботу імунної системи, посилює крово- та лімфоток, дозволяє зняти біль. Процедури прискорюють процеси регенерації, усувають набряки, нормалізують обмін речовин. Посилення трофіки тканин призводить до поліпшення стану та зовнішнього вигляду шкіри та її придатків. Під час сеансу та деякий час після нього спостерігається підвищена витрата енергії, що сприяє зниженню надлишкової маси тіла. Викид у кров ендорфінів позитивно впливає на загальне самопочуття та настрій.

Для вираженого результату потрібен курс із 10–12 сеансів, частота та тривалість яких визначається лікарем в індивідуальному порядку. При необхідності лікування повторюють за кілька місяців.

Локальну кріотерапію використовують для отримання місцевого ефекту – гемостатичного, анестезуючого, регенеративного, лімфодренажного тощо.

Гемостатична дія досягається за рахунок спазму периферичних судин із уповільненням кровотоку. При практичному застосуванні локальної гіпотермії як фізичний кровоспинний агент (наприклад, у момент введення філерів в область червоної облямівки губ) слід пам'ятати про парадоксальну вазомоторну реакцію і про те, що дія низьких температур носить фазовий характер. Перша фаза – вазоконстрикція – супроводжується блідістю шкіри. Друга – пасивна вазодилатація – проявляється гіперемією та посиленням кровотоку в області накладання холоду. Тому протягом всього часу обробки (від 2 до 7 хвилин) необхідно постійно виконувати насадкою кругові зворотно-поступальні рухи з невеликою амплітудою, не фіксуючи насадку в одному місці більше ніж на 5 секунд.

При використанні як фізичного анестетика низька температура підвищує комфортність пілінгів та ін'єкційних процедур, дозволяючи відмовитися від аплікації з використанням лідокаїну, тетракаїну, які можуть спричинити такі небажані явища, як еритема, набряк тощо.

Обробляти зону ін'єкції необхідно загалом 2–5 хвилин. Точний час встановлюється індивідуально, з урахуванням різного порогу чутливості та психосоматичних особливостей пацієнтів. Тримати маніпулу приладу, зберігаючи контакт насадки зі шкірою, може і пацієнт. Практика показує, що пацієнти, які беруть хоча б мінімальну участь у процесі, почуваються набагато розслабленіше і спокійніше, що у поєднанні з правильним виконанням маніпуляції, при дотриманні всіх норм попередньої діагностики та загальним комфортом підвищує ефективність втручання та знижує ризик небажаних явищ у постпроцедурний період.

Фізіотерапевтичний метод, заснований на поєднанні кріотерапії та використання професійної косметики, отримав назву «кріопластика». Це лікувально-профілактична методика, що дозволяє впливати на різні шари шкіри та застосовується для корекції широкого спектру естетичних недоліків. Вона дає можливість покращити стан стресованої та в'яне шкіри, посилити результати мезотерапії і навіть замінити останню (при використанні спеціальних препаратів). Дренажний, пластичний та релаксуючий ефекти кріопластики можна посилити за рахунок особливої техніки виконання рухів кріонасадкою. Досвідчені косметологи спроможні скоригувати навіть легкий птоз молочних залоз за рахунок впливу холоду на зв'язки Купера та шкіру грудей. Під час вагітності процедура локальної кріотерапії на ділянку нижніх кінцівок добре знімає «втому» ніг.

Частота сеансів залежить від конкретних проблем і становить, як правило, 1-2 рази на тиждень. Мінімальний курс триває 1,5 місяці, але за відсутності протипоказань кріопластику можна проводити постійно.

Протипоказаннями до локальної кріотерапії є ті ж обмеження, що і при звичайному косметичному масажі: дерматити у стадії загострення, запальні та онкологічні захворювання шкіри в ділянці впливу, лихоманка будь-якого генезу. Є й специфічні протипоказання: холодова алергія та кріоглобулінемія.

Безпосередньо перед сеансом лікар має провести "Дункан-тест" - пробу на непереносимість низьких температур. Для цього кубик льоду прикладають до внутрішньої сторони передпліччя на 5-10 хвилин і через 10 хвилин оцінюють реакцію. Поява в місці контакту почервоніння, пухирів, сверблячки говорить про підвищену чутливість до холоду.

З особливою увагою слід ставитися до пацієнтів із синдромом Рейно (оніміння дистальних фаланг пальців кистей та стоп): хоча він і не є абсолютним протипоказанням до процедури, але може поєднуватися з непереносимістю холоду.

Кріопроцедури в салоні та вдома

У сучасному медичному центрі, який має відповідне обладнання, для загального оздоровлення можна після консультації з лікарем відвідати кріосауну, провести локальну апаратну кріотерапію для відновлення працездатності суглоба, зробити кріопластику всієї особи або виключно періорбітальної зони для зняття набряклості (у тому числі для профілактики лімфоста , а також для усунення мішків та темних кіл. В останньому випадку холодова дія триває від 1,5 до 10 хвилин.

При роботі в області обличчя спочатку охолоджують всю поверхню шкіри, що погладжують зворотно-поступальними рухами маніпули. Потім проводять дренажний масаж від шиї до чола, а далі, якщо є необхідність, - приступають до пластичного впливу на м'язову тканину. Перед цим на обличчя наносять спеціальні гелі , що не руйнуються під дією низьких температур і призначені для корекції зморшок, підвищення пружності шкіри, зволоження, покращення кольору обличчя. Зазвичай використовують якийсь один гель, але можна змішувати і кілька продуктів. Необхідно пам'ятати, що при роботі з кріонасадкою не можна застосовувати гель для ультразвуку або інші сторонні препарати, оскільки це створює для пацієнта серйозний ризик отримати проблеми зі шкірою.

При корекції целюліту ефективність кріотерапії обумовлена покращенням мікроциркуляції та лімфодренажу. Зазвичай холодовий вплив передує нанесення ліполітичних кремів та дренажних сироваток. Процедура, яка проводиться протягом 30 хвилин, сприяє зменшенню обсягів на 0,5-1,5 см в обсязі за рахунок відтоку рідини.

У домашніх умовах провести подібні процедури неможливо, проте існують прості способи, що дозволяють за допомогою холоду підтримувати шкіру в хорошому стані.

Для цього знадобиться кубик льоду та/або гелева маска. Кубики краще робити, заморожуючи відвар петрушки, але можна використовувати звичайну воду. Вранці, після очищення, на обличчя наносять щільний шар жирного крему і протягом 2-3 хвилин проводять масаж по косметичних лініях, особливо приділяючи увагу зоні навколо очей, але не допускаючи відчуття замерзання. Залишки крему після масажу видаляють.

Якщо є спеціальна маска, що застигає, можна покласти її заздалегідь в холодильник або морозилку, а потім прикласти до обличчя і закріпити на 5-10 хвилин. Перед її використанням рекомендується нанести на шкіру кремоподібну живильну або зволожуючу маску.

Незважаючи на скептичне ставлення багатьох професіоналів, такі домашні кріопроцедури непогано знімають ранкову припухлість та підтримують тонус шкіри.

При набряклості ніг в домашніх умовах можна застосовувати косметичні гелі та спреї, що містять охолоджувальні агенти – ментол та його аналоги, карбоксаміди, сульфони, аліфатичні спирти, циклічні лактами та ін. Їх дія пов'язана з подразненням специфічних рецепторів сімейства TRP ( Transient потенціал). Останнім часом до складу препаратів включають іцилін, який за ступенем холодового ефекту перевершує ментол багаторазово, хоча має аналогічний механізм дії.

Холод і схуднення

Низькі температури застосовуються у спеціальних апаратах для селективного кріоліполізу (кріоліпосакції). Ця методика з'явилася в Європі всього 5–6 років тому, вона ґрунтується на поєднанні вакуумного впливу та температур порядку –8 °С. Шкірно-жирова складка всмоктується в насадку за рахунок вакууму, після чого жировий шар зазнає охолодження, яке запускає загибель адипоцитів. Продукти їхньої біодеградації виводяться з організму природним шляхом. Найкращий результат демонструють пацієнти з нормальною вагою, які мають проблеми з окремими зонами (талією, стегнами). У пацієнтів із значним надлишком маси тіла ефект малозначний.

Проте є й простіший спосіб знизити масу тіла – жити за умов прохолоди. Організм буде змушений витрачати більше енергії на підтримку температури тіла і, відповідно, менше відкладати про запас.

У свій час група японських вчених спостерігала цікавий ефект збільшення ваги у надмірно теплих умовах. Цією роботою зацікавилися голландські фахівці з медичного центру Маастрихського університету (Trends in Endocrinology & Metabolism, 2014), які провели наступний експеримент: протягом 10 днів, по 6 годин щодня, група добровольців перебувала у легкому одязі за 17 °С.

У всіх учасників в організмі збільшився вміст бурого жиру – специфічної тканини, добре розвиненої у немовлят та тварин, що впадають у сплячку. На відміну від білого, бурий жир є тканиною, що не запасає, а енергію, що вивільняє: за рахунок великої кількості мітохондрій в ньому відбувається окислення ліпідів, що дозволяє тривалий час підтримувати температуру тіла навіть на тлі переохолодження і без надходження поживних речовин ззовні.

На другому етапі експерименту учасників помістили в умови ще нижчої температури; вони швидко адаптувалися до неї і не відчували холоду. Автори дослідження вважають, що людина може привчити своє тіло до прохолоди так само, як ми привчаємо до м'язових навантажень, що дозволить уникнути ожиріння.

Вперше опубліковано: Les Nouvelles Esthetiques 2015/№1