Малоінвазивний ліфтинг: методи оцінки старіння обличчя

Будь-яка терапія, що проводиться з тією чи іншою метою, повинна апріорно мати чіткі критерії, за якими можна було б оцінити як вихідний естетичний стан обличчя, так і отриманий результат для того, щоб довести ефективність лікування проблеми обраним методом.

Слід визнати, що оцінка нехірургічного, або так званого малоінвазивного ліфтингу, має, як правило, описовий характер. Так, Віктор Гарсіа (Victor Garsia) – директор Центру фундаментальних досліджень у галузі естетичної медицини (FUCEME), президент Наукового товариства естетичної медицини Венесуели – із співавторами провів цікаве дослідження щодо оцінки ефективності мезотерапії старіючої шкіри. У цьому дослідженні було використано інтегральну оцінку старіння обличчя за допомогою шкали, запропонованої Марком Рубіним (М. Rubin), де зміни текстури, тургору та еластичності шкіри розглядаються з точки зору можливого субстрату інволюції:

• рівень 1: клінічні ознаки старіння пов’язані з інволюційними змінами в епідермісі, особливо у його роговому шарі. Спостерігаються лентиго, підкреслений малюнок шкіри, поверхневі зморшки та зморшки середньої глибини;
• рівень 2: інволюційні зміни стосуються папілярної дерми. У клінічній картині присутні сенільні лентиго, актинічний та себорейний кератоз, збільшується глибина зморшок;
• рівень 3: старіння шкіри пов’язане з морфологічними змінами дерми по всій її глибині. При цьому зморшки та складки стають глибокими, шкіра виглядає ще більш грубою, шорсткою.

Клінічна картина гравітаційного птозу описана у дослідників під керівництвом В. Гарсіа в такій класифікації:

• I ступінь – невеликий надлишок шкіри в області повік, злегка «опливлий» контур обличчя, жировий грудок Біша розташований в нормальних межах, носогубні складки помірно виражені;
• II ступінь – нависання верхніх повік, жирові грижі нижніх повік, легкий птоз жирового грудка Біша, друге підборіддя, що намічається, носогубні складки більш виражені;
• III ступінь – значний надлишок шкіри верхніх повік, жирові грижі нижніх повік, виражений птоз м’язово-апоневротичної системи в області обличчя, включаючи платизму, що призводить до появи «брилів», провисання шкіри підборідно-шийного кута; поглиблення носогубних складок.

Очевидно, що в разі аналізу якісних характеристик шкіри ми, крім візуальної оцінки, маємо достатній арсенал інструментальних досліджень, тоді як при оцінці результатів корекції гравітаційного птоза основним матеріалом для аналізу служать фотографії пацієнтів. Цей метод може бути дуже інформативним при правильній техніці освітлення, правильному виборі ракурсу та фотографування. Так, перерозподіл обсягів м’яких тканин обличчя найкраще проглядається не тільки й не стільки в анфас і профіль, скільки в положенні 3/4, яке прийнято називати лінією Оджі. Назва «Оджі» відповідає вигнутій лінії, що проглядається в положенні обличчя 3/4.

Дуже важливими можуть стати прицільні фотографії окремих областей. Так, наприклад, при корекції опущеного кінчика носа або реконструкції плоскої колумели надзвичайно важливо оцінити симетричність носових отворів і розташування колумели, що добре видно лише при закинутій назад голові. В іншому випадку замість покращення естетичної картини можна підкреслити асиметрію.

Нерідко уважна «фотооцінка» може допомогти у виборі методу корекції. Наприклад, присутність у пацієнта симптому склерального просвіту – наявності білої смуги склери між лімбом райдужної оболонки ока та краєм повіки при відкритих очах та вертикальному положенні голови. Цей симптом дозволяє пластичним хірургам віднести пацієнта віком старше 40 років до групи підвищеного ризику додаткового ослаблення та опущення краю нижніх повік при плануванні нижньої блефаропластики та ліфтингу середньої зони обличчя. Для лікаря естетичної медицини, навпаки, така особливість може стати гарним свідченням для волюмізації щічної області, коли додатковий об’єм знизу трохи «підтискає» нижні повіки, гармонізуючи естетику підочноямкової області.

При оцінці результатів корекції гравітаційного птозу основним матеріалом для аналізу є фотографії пацієнтів.

Зазначимо, однак, що корекція окремо взятої області обличчя без прогнозу його подальшої інтеграції у загальну естетичну концепцію обличчя неприпустима: іноді об’ємні щоки можуть покращити естетику інфраорбітальної області, але погіршити естетичне сприйняття обличчя загалом.

Деякі особливості індивідуальності пацієнта можна побачити лише за активної міміки. Ілюстрація тому – рухливий кінчик носа та оголення ясен при посмішці. Тому обов’язковими будуть і фотографії, що фіксують найбільш характерні вирази пацієнта.
Завершуючи обговорення фотодокументування процедур малоінвазивного ліфтингу, хотілося б згадати і важливість правильних освітлення й технічних установок на фотоапараті. Це зобов’язує розташувати джерела світла з двох сторін під кутом 45 градусів щодо пацієнта, правильно виставити колірний баланс у фотокамері, фон має бути однорідним і виключати у кадрі сторонні предмети.

Об’єкт фотозйомки для отримання однакових знімків має перебувати у фіксованій позі, на тій само відстані до об’єктива (краще використовувати штатив), має бути однакова фокусна відстань до об’єкта.

Професіонали рекомендують такі налаштування на цифровому фотоапараті:

• баланс білого;
• висока роздільна здатність фотознімка (кількість пікселів на дюйм);
• чутливість 50 чи 100 од.;
• фокусна відстань 50 мм і більше (мінімальне спотворення об’єкта зйомки);
• встановлення режиму «пріоритет діафрагми» у положення 11 або 16.