Косметологія й токсикологія: про природу токсичного впливу на шкіру

Косметологія і токсикологія – наука, що вивчає дію отрут на людину, – займаючись своїми проблемами, крокували тисячоліття, не перетинаючись один з одним, а організм – єдина цілісна система, і стан одного органу взаємно впливає на стан інших.

Процеси утворення токсичних речовин та їх знешкодження в нормі врівноважені, і людина почувається здоровою і виглядає відповідно. Однак коли потік токсичних речовин перевищує можливості системи детоксикації організму (внаслідок чого вона починає працювати з перенапруженням), функціональний і структурний стан клітин погіршується й виникають проблеми зі здоров’ям.

Ну, а що ж шкіра? Вона також при цьому «страждає». Погіршуються її властивості: тургор, еластичність, що призводить до в’ялості й передчасного утворення зморшок. З’являються нездоровий колір (залежно від переважання тих чи інших токсичних речовин в організмі, шкіра може набути жовтого, сірого, землистого відтінку), кола під очима, набряклість. Розвиваються зміни шкіри алергічного та запального характеру.

Природа токсичної дії

Щодня ми стикаємося з величезною кількістю токсичних речовин. Вони надходять у наш організм через шкіру, легені та кишківник.

Загальна токсична дія складається з чотирьох моментів:

• фізична дія (травми, запалення, надмірні фізичні навантаження);
• токсини поживних речовин (консерванти, пестициди, гормони, алкоголь, трансжирні кислоти);
• інфекційний вплив (бактерії, гриби, паразити);
• хімічна дія (ксенобіотики, органічні сполуки).

Кожна людина «токсична». Усі ми щодня зазнаємо впливу ксенобіотиків – синтетичних речовин, «чужих життю». При цьому єдине клінічно значуще питання – чи достатньо високий ваш рівень інтоксикації, щоб порушити функції організму?

Першою ознакою інтоксикації є підвищення стомлюваності або невелике посилення хронічної втоми, проте в результаті інтоксикація порушує функції нервової, імунної, ендокринної систем, а також призводить до передчасного старіння.

Протягом останнього століття прогрес у промисловості, індустріалізація та вдосконалення технологій призвели до викиду у довкілля величезної кількості токсичних елементів. Багатовекторний токсичний вплив на людину сьогодні відбувається з боку вдихуваного повітря, зубних пломб, кремів для шкіри, барвників, батарейок, морських продуктів, овочів, водопровідної води та харчових добавок. Більшість цих шкідливих елементів довго зберігається у довкіллі після викиду з первинного джерела. Протягом життя людини ці токсичні елементи можуть накопичуватися в таких тканинах організму, як жир і кістки, і їх розпад або виведення відбуваються дуже повільно.

За певних обставин таке зростаюче токсичне навантаження може спричинити різноманітні фізичні та психічні порушення, зокрема  депресію, тривожність, ослаблення пам’яті та стомлюваність. Навіть за відносно низьких рівнів токсичні елементи мають руйнівну здатність стосовно нервів і тканин. Є вагомі клінічні докази їхньої потенційної ролі в ранніх аномаліях розвитку нервової системи, наприклад, стан слабкої концентрації уваги при підвищеній активності, а також при таких старечих нервово-дегенеративних станах, як хвороби Паркінсона або Альцгеймера. З хронічною дією токсичних елементів пов’язані захворювання серця, недостатність ниркової функції, респіраторні захворювання, ослаблення імунної функції, шлунково-кишкова дисфункція та підвищений ризик розвитку раку.

Особливо загрозливим є забруднення продуктів харчування: наявність у їжі пестицидів, гормонів, трансжирних кислот. Останні надходять в організм із продуктами фастфуду.

Жиророзчинні токсини легко абсорбуються, але погано виводяться. Багато жиророзчинних продуктів метаболізму також важко виводяться з організму.

Класичні ознаки й симптоми систематичної інтоксикації:

• хронічна втома та постійна нестача енергії;
• погіршення розумових здібностей;
• погіршення різних симптомів під дією хімікатів;
• побічні чи незвичайні реакції на ліки, трави, вітаміни тощо;
• побічні реакції на кофеїн;
• фізичні захворювання у разі підвищення ступеня стресу;
• непереносимість алкоголю та запахів хімічних речовин;
• мігрень;
• набряки й темні кола під очима;
• випадіння волосся;
• вугрові висипання на обличчі й тілі;
• землистий колір обличчя;
• погана переносимість фізичних навантажень.

Поширені ознаки та симптоми дисбалансу жирних кислот:

• суха шкіра;
• лупа;
• часте сечовипускання;
• дратівливість;
• порушення уваги;
• м’які нігті;
• зниження активності імунної системи;
• слабкість;
• стомлюваність;
• сухе, «неслухняне» волосся;
• ламкі нігті;
• «куряча» шкіра на бічній поверхні рук;
• погане загоєння ран;
• тріщини шкіри підошви;
• екзема;
• облисіння.

Теорія вільних радикалів

Цей виток у розвитку досліджень старіння пов’язаний з ім’ям Р. Гершмана (1954 р.), а розвитком ідеї займався доктор Денхем Харман з Медичного коледжу Університету штату Небраска.

«Вільні радикали» –це термін, що використовується для опису будь-якої молекули, яка відрізняється від звичайних молекул наявністю вільного електрона. В результаті вільні радикали активно вступають у реакції з іншими молекулами, спричиняючи їх зміни та руйнування.

У звичайній молекулі електричний заряд збалансований. Електрони утворюють пари, й електрична енергія окремих атомів взаємно компенсується. Атоми, у яких не вистачає електронів, комбінуються з атомами з надлишком електронів та створюють стійку молекулу з рівномірно спареними електронами й нульовим електричним зарядом.

Вільний радикал має надлишковий електрон, який створює негативний заряд. Цей електричний заряд змушує вільний радикал прикріплюватися до інших молекул, щоб створити пару узагальнених електронів та досягти рівноваги. Деякі вчені кажуть, що вільні радикали «нерозбірливі» й ламають «щасливі шлюби» спарених електронів у сусідніх молекулах, аби вкрасти «партнера» для себе. Таким чином, вони створюють нові вільні радикали та значні ушкодження в організмі.

Універсальним механізмом пристосування клітини до умов існування, що змінюються в результаті пошкодження або захворювань, лежить перебудова обміну речовин й енергії. Практично у всіх випадках, незалежно від етіології захворювання, загальною патогенетичною ланкою в процесі пошкодження є окислювальний (оксидантний) стрес. Окислювальний стрес – стан, за якого антиоксидантні системи клітини не здатні протистояти надмірному утворенню й накопиченню в ній вільних радикалів – молекул з вільним, непарним електроном на зовнішньому рівні.

Звісно, ​​діяльність вільних радикалів у тілі не лише негативна. Без цієї діяльності, тобто без біохімічної електрики, ми не змогли б виробляти енергію, підтримувати імунітет, передавати нервові імпульси, синтезувати гормони і навіть скорочувати м’язи. Біохімічна електрика дозволяє нам виконувати ці функції, а саме вона виникає внаслідок руху надлишкових електронів, присутніх у вільних радикалах.

Але вільні радикали теж впливають на структуру наших клітинних мембран, створюючи метаболічні відходи, зокрема речовина, відома під назвою ліпофусцин. Надлишок ліпофусцину в тілі проявляється у потемнінні шкіри на певних ділянках – це так звані «вікові плями», які вказують на надлишок метаболічних відходів, що виникають внаслідок руйнування клітин. Ліпофусцин, своєю чергою, заважає клітинам відновлюватися та відтворюватися. Він порушує синтез ДНК і РНК і заважає синтезу протеїнів (знижуючи наш енергетичний рівень і ускладнюючи вибудовування м’язової маси), а також руйнує клітинні ферменти, які необхідні для життєво важливих хімічних процесів.

Такі ушкодження, пов’язані з вільними радикалами, починаються від народження і продовжуються до смерті. У молодості їх вплив порівняно невеликий, оскільки організм має механізми відновлення, які у здорових молодих людей забезпечують робочий стан клітин та органів. З віком вплив вільних радикалів, що накопичилися, починає позначатися.

Руйнування клітинного обміну – це частина впливу віку на клітини. Більш того, вільні радикали впливають на колаген та еластин – речовини, що підтримують нашу шкіру у здоровому, підтягнутому вигляді, роблячи її гладкою та еластичною. Ці життєві тканини зношуються та ламаються під впливом вільних радикалів – процес, особливо помітний на обличчі, де складки шкіри та глибокі зморшки свідчать про тривалий вплив вільних радикалів.

Інший спосіб побачити згубний вплив вільних радикалів – подумати про них з погляду окислення, тобто процесу додавання кисню речовинам. Іншими словами, окиснення, звичайно ж, можна назвати іржею. У цьому сенсі старіння аналогічне покриттю іржею колись неушкодженого шматка заліза. Кисень сам утворює форми, що є вільними радикалами. Навіть при диханні та фізичних навантаженнях організм виробляє кілька вільних радикалів, які прискорюють процеси старіння.

Речовини, що борються з негативною дією вільних радикалів, – це поглиначі вільних радикалів. Їх називають антиоксидантами. Вони шукають вільні радикали і нешкідливо пов’язують їх, перш ніж вони доєднаються до інших молекул. Багато вітамінів, мінералів та інших речовин борються зі старінням, діючи як антиоксиданти.

Шляхи можливої ​​корекції змін, зумовлених перенапруженням певних систем, мають бути спрямовані на регуляцію й оптимізацію внутрішньоклітинних процесів обміну речовин та енергії. При цьому обов’язково мають враховуватися специфічні структурні анатомо-морфологічні, функціональні – фізіологічні та біохімічні особливості тканин й органів, що формують цю систему. Одним із центральних завдань залишається визначення шляхів специфічної корекції обмінних процесів для тканин центральної нервової та серцево-судинної системи, печінки та інших життєзабезпечувальних органів та систем.

На сьогодні вибір засобів детоксикації в аптеках неймовірно широкий: чаї, БАДи, краплі. У своїй основі всі вони складаються з трав, ферментів, антиоксидантів. Ці засоби поєднують сечогінні, проносні та абсорбуючі властивості. Вони в рази підвищують темп печінки й нирок, прискорюючи обмін речовин, а також виводять продукти бродіння та гниття.

Але такий, здавалося б, простий і ефективний спосіб має масу мінусів. Неймовірна кількість протипоказань: виразка шлунка, гастрит, захворювання печінки та кишківника… Рослинні компоненти, що входять до таких засобів, можуть спричинити алергію і проблеми із травленням навіть у цілком здорової людини. Та й підбирати їх слід дуже обережно, враховуючи стан організму, оскільки той самий препарат може діяти по-різному. Ще один важливий аспект: деякі препарати абсорбують не лише токсини, а й мікроелементи із вітамінами. Тому дуже важливим є індивідуальний підбір складу, що дозволяє звільнити організм від вільних радикалів, оновити внутрішні органи, запустити механізми самовідтворення нових, молодих клітин органів і тканин. Це є запорукою своєчасного позбавлення органів і систем від токсинів і метаболітів, тим самим забезпечуючи уповільнення вікового «зношення» організму.

---

За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна