Хроно- і фотостаріння: комплексний підхід до вирішення проблеми

Та чи інша методика впливає на певні шари тканин, запускаючи біохімічні процеси, у тому числі й стимулюючого характеру. Крім того, з огляду на той факт, що шкіра – це найбільший за площею видимий орган нашого організму, який взаємодіє з усіма іншими органами та системами, її можна використовувати як індикатор і здоров’я загалом, і вікових змін зокрема.

При складанні програм необхідно передусім орієнтуватися на основні патоморфологічні процеси, які запускаються і перебігають у шкірі, залежно від наявної проблеми.

У статті зупинимось окремо на хроно- і фотостарінні. 

Хроно- і фотостаріння відрізняються за своїми патогенетичними та клінічними проявами.

Клінічні прояви хроностаріння є віддзеркаленням атрофічних процесів, характерних для цього типу старіння. Шкіра стоншена, майже прозора, із сіточкою дрібних поверхневих зморшок та із видимою судинною мережею, схильна до сухості й лущення.

На гістологічному рівні спостерігається зменшення товщини епідермісу, згладжування епідермо-дермальних виростів, стовщення дермального шару зі зменшенням кількості й ущільненням наявних колагенових волокон, деградацією еластинових волокон і зменшенням рівня глікозаміногліканів, у тому числі й гіалуронової кислоти.

Шкіра при фотостарінні, як правило, стовщена та має збільшену мікротекстуру та мікрорельєф, схильна до вираженої сухості й зниження тонусу, до порушення пігментації за типом лентіго, з підвищеним ризиком новоутворень.

Можна сказати, що фотостаріння – це процес хронічного запалення у відповідь на агресивну дію ультрафіолетових променів. При цьому пошкоджувальною дією відзначаються промені як типу В, так і типу А.

УФ-промені типу А досягають поверхні Землі, мінімально затримуючись озоновим шаром, мають високу проникну здатність, запускаючи дегенеративні процеси за участю вільних радикалів, які зачіпають міжклітинний матрикс, спричиняючи серед іншого й активацію металопротеїназ на рівні дерми.

Ультрафіолетові промені типу В, які характеризуються меншою проникною здатністю, спричиняють реактивне стовщення епідермісу, локалізовану активацію меланоцитарної системи та пошкодження базальних клітин, підвищуючи ризик розвитку новоутворень. УФ-промені типу В мають у кілька сотень разів більш високий пошкоджувальний потенціал, але річна сумарна доза УФ-випромінювання типу А перевищує таку дозу променів типу В майже в 1000 разів, що обумовлює розвиток основних патогенетичних механізмів фотостаріння саме на рівні дерми.

Старіння відкритих ділянок шкіри на 80% визначається фотоушкодженням. Обличчя, шия, декольте, кисті рук – ці ділянки майже завжди на виду, тож вони є своєрідними «візитівками» образу, за якими оцінюється соціальна й професійна успішність людини. Тому вікові зміни шкіри цих зон у першу чергу починають хвилювати пацієнтів.

З огляду на озвучені факти, зусилля фахівців мають бути спрямовані на корекцію наслідків і на самі дегенеративні процеси, які розгортаються в шкірі проблемних зон.

Класифікація фотостаріння

Наразі існує низка класифікацій, які поєднують симптоми старіння за тими чи іншими ознаками. Оскільки майже всі пацієнти мають ознаки фотоушкодження різного ступеня вираження, американським дерматокосметологом Ричардом Глогау (R. Glogau) була розроблена класифікація фотостаріння, яка дозволяє складати програму профілактики й корекції вікових змін, орієнтуючись на ступінь фотоушкодження шкіри.

Тип I:

• відсутність чи мінімально виражені зморшки (характерний для віку 20–30 років);
• симптоми фотостаріння малопомітні;
• немає пігментації;
• немає кератом.

Тип II:

• намічені мімічні зморшки (зазвичай вік – від 30 до 40 років);
• зморшки стають помітними при зміні вираження обличчя;
• симптоми фотостаріння виражені помірно;
• ранні сенильні лентіго;
• кератоми відчуваються на дотик, але візуально ще малопомітні.

Тип III:

• зморшки помітні навіть при спокійному виразі обличчя (вік – 50 років і більше);
• симптоми фотостаріння виражені;
• гіперпігментація й телеангіектазії; 
• кератоми та інші доброякісні новоутворення.

Тип IV:

• помітні численні глибокі зморшки (вік – від 60 років і більше);
• надмірно виражені симптоми фотостаріння; 
• жовтувато-сірий колір обличчя, численні пігментні плями;
• численні кератоми; 
• нерідко – новоутворення, у тому числі малігнізовані.

Методи корекції

Орієнтуючись на ці типи фотостаріння, anti-age-програма може включати різні методики омолодження та стимуляції власного потенціалу клітин.

Так, при I типі фотостаріння (за Р. Глогау), який характеризується мінімальними проявами фотостаріння, рекомендовані:

Професійний догляд:

• оптимальне зволоження;
• масаж обличчя (№10, 2–3 рази на тиждень);
• оксимезотерапія зі зволожувальною сироваткою №4 (1 раз на тиждень);
• біоревіталізація (для оптимізації метаболічних та регенеративних механізмів шкіри з метою підтримки власного потенціалу клітин).

Домашній догляд:

Правильний догляд за конституціональним типом шкіри (з урахуванням її індивідуальних особливостей) і щоденне використання фотозахисних засобів із градацією рівня фотозахисту, залежно від сезону. Основне завдання – підтримка наявного рівня гідратації.

Per os:

• полівітаміни (листопад-грудень);
• пробіотики (приймати одночасно з полівітамінами);
• гіалуронова кислота (березень-квітень) – для підтримки й стабілізації існуючих процесів.

При II типі фотостаріння (за Р. Глогау) anti-age-програма розширюється, тому що ознаки фотостаріння стають більш вираженими, а розвиток статичних і мімічних зморшок поступово прогресує.

Професійний догляд:

• мікрошліфування (піскоструминна);
• безін’єкційна мезотерапія оксиребрашинг № 8 (1–2 рази на тиждень);
• лазерогенезис №3–4 (1 раз на 3 тижні);
• біоревіталізація (на основі гіалуронової кислоти);
• ін’єкції ботулотоксину;
• салонний догляд на професійній косметиці (оптимальне зволоження, ліфтинговий догляд тощо).

Домашній догляд:

• очищувальне молочко, тонік відповідно до типу шкіри;
• глибоке очищення – скраб, ензимні маски (3 рази на тиждень);
• крем під очі, ліфтингова маска під очі;
• крем денний/нічний – зволожувальний, насичений киснем, ліфтинговий (залежно від пори року, типу шкіри й способу життя);
• спеціальна сироватка 1 раз на місяць.

Per os:

• полівітаміни (листопад-грудень);
• пробіотики (приймати одночасно з полівітамінами);
• гіалуронова кислота (2-місячний курс 2 рази на рік);
• L-лізин, L-пролін – для стимуляції вироблення власного колагену (3–4 місяці на рік);
• омега-3-жирні кислоти (3–4 місяці на рік);
• коензим Q10 (3–4 місяці на рік).

III–IV тип (за Р. Глогау) вимагає використання більш активних методик омолодження. 

Професійний догляд:

Широкий спектр апаратних методик дозволяє впливати майже на всі етапи дегенерації тканин, забезпечуючи стимулюючий, детоксикаційний, лімфодренажний та інші ефекти. До перерахованих вище процедур варто додати:

• ліпофілінг;
• лазерну шліфовку;
• об’ємну пластику;
• кругову підтяжку;
• блефаропластику.

Per os:

До перерахованих вище рекомендацій варто додати:

• контроль діяльності ендокринної системи;
• пролонгацію пременопаузального періоду (за відсутності протипоказань).

---

За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна