Детоксикація: механізми процесу та вплив на шкіру

Продовження статті, початок тут

Детоксикація – це метаболічний процес, який використовує організм для перетворення та видалення токсинів. Це насамперед процес перетворення жиророзчинних токсинів у водорозчинні для спрощення їх виведення з організму.

Одним з основних механізмів самозахисту організму є нейтралізація метаболічних продуктів і токсинів й перетворення їх на розчинні та безпечні побічні продукти, які потім виводяться. З усього процесу фільтрації та детоксикації, який відбувається автоматично у нашому тілі, більша частина його проходить у печінці. Вона приймає на себе удар з боку ендо- та екотоксинів, трансформуючи їх у таку форму, щоб вони могли бути виділені з організму. Крім того, клітини печінки постійно виробляють жир. Якщо жир не виділятиметься в кров, він накопичується в печінкових клітинах і спричиняє їх пошкодження (жирова інфільтрація або жировий гепатоз). Щоб жир виділився в кров, він має бути переведений у водорозчинну форму. Це відбувається за допомогою утворення ліпопротеїдів – частинок, усередині яких жир, а зовні – водорозчинна фосфоліпідна оболонка. Синтез фосфоліпідів відбувається за участю вітамінів В6, В12, фолієвої кислоти.

Фази детоксикації

Процес детоксикації перебігає у дві фази.

• Фаза 1 – це перша лінія захисту проти токсинів. Ферменти печінки, впливаючи на хімічну структуру токсину, роблять її легшою для виведення з організму. Для видалення з організму деяких сполук, зокрема безлічі лікарських засобів, достатньо першої фази. Але деякі токсини стають ще агресивнішими після першої фази і потребують подальших перетворень.

В першій фазі детоксикації ферменти, відомі під назвою цитохроми Р-450, використовують кисень для зміни структури токсичних сполук, ліків або стероїдних гормонів. Більшість токсинів має пройти через другу фазу детоксикації, оскільки в результаті перетворень на першу фазу вони стають ще більш реакційними частинками. У зв’язку з тим, що організм стикається з великою різноманітністю токсинів, існує дуже багато варіантів цитохрому Р-450.

Загальні рекомендації для поліпшення процесів детоксикації: вживання продуктів, які позитивно впливають на ефективність першої фази детоксикації та покращують другу фазу детоксикації. До них належать більшість овочів та фруктів, але особливо:

- хрестоцвіті овочі (броколі, брюссельська капуста, цвітна капуста, крес водяний, капуста);

- цибуля;

- часник;

- соя;

- виноград;

- ягоди;

- чорний та зелений чай;

- трави та спеції (розмарин, базилік, куркума, кмин, макові зерна, чорний перець).

Таким чином, стає зрозумілим, що, відновлюючи процеси детоксикації, овочі та фрукти захищають наш організм від багатьох злоякісних новоутворень.

• Фаза 2 – це друга лінія оборони організму, зв’язування токсинів та їх виведення. Друга фаза ще більше змінює структуру токсину шляхом приєднання водорозчинної молекули. Відбуваються реакції кон’югації (зв’язування) з глютатіоном, гліцином, глюкуроновою кислотою, реакції ацетилювання та сульфатації – великі водорозчинні молекули зв’язуються з токсинами, які пройшли першу фазу детоксикації. Після другої фази детоксикації організм отримує можливість видалити трансформований продукт із сечею або жовчю.

Для нормального функціонування процесу детоксикації необхідний баланс першої та другої фаз. Прискорення або уповільнення метаболічних реакцій у будь-якій фазі призводить до накопичення в організмі токсинів та їх проміжних продуктів.

Механізм детоксикації

Сучасні дані світової літератури свідчать про те, що метаболічні та детоксикаційні процеси відіграють провідну роль у підтримці високого функціонального стану організму, дозволяючи утримувати високий енергетичний потенціал, знешкодити та/або запобігти шкідливим речовинам, що ендогенно утворюються (ейкозаноїди, холестерол, стероїди тощо), як і вплив чужорідних токсичних речовин та сполук. Ключова роль у процесі біотрансформації, метаболічних і детоксикаційних механізмів сьогодні відводиться реакціям мікросомального окиснення на мітохондріях. Отже, значну увагу варто приділити вивченню тонких біохімічних (біоенергетичних) механізмів та показників функціонального стану організму (печінки, серця, легенів тощо), особливо детоксикаційної (ксенобіотичної) та метаболічної функції печінки, визначення місця та ролі молекулярних механізмів ушкодження клітинних мембран, процесів перекисного окислення ліпідів, стану й активності антиоксидантних систем організму.

Насамперед, слід зазначити процес мікросомального окиснення речовин за допомогою цитохрому Р-450 (перша фаза детоксикації) та кон’югації з глюкуроновою кислотою, глутатіоном або іншими метаболітами антиоксидантної системи, які утворюються в першій фазі, а також різних інтермедіаторів (друга фаза детоксикації). Доведено, що індукція першої фази активації ферментних систем, під час якої утворюється значна кількість активних молекул, ініціює розвиток адаптаційних та компенсаторних процесів, пов’язаних з мобілізацією другої фази детоксикації з посиленням процесів кон’югації в умовах депресії системи цитохрому Р-450. Таким чином, більшість медикаментозних та немедикаментозних засобів (ксенобіотики, алкоголь тощо) здатні призводити до індукції першої фази активації ферментних систем, стимулюючи надмірне утворення активованих метаболітів (як наслідок активації процесів перекисного окислення ліпідів), здатних ушкоджувати мембрани гепатоцитів.

Медико-біологічні аспекти сучасних антиоксидантів широко висвітлено у науково-дослідних роботах. Автори обґрунтовують значну лікувальну та профілактичну дію таких клітинних антиоксидантів, як коензим Q10, цитохром С і Р-450, деяких біоактивних форм амінокислот та їх похідних, препаратів бурштинової кислоти тощо. Ця група біологічно активних сполук здатна тією чи іншою мірою, а також залежно від рівня енергетичного статусу організму суттєво вплинути на оптимізацію процесів мікросомального окислення на мітохондріях, репродукцію та клітинну проліферацію, неспецифічну регуляцію (корекцію) імунного статусу, позитивно впливати на якісний і кількісний склад крові та її біохімічних показників, посилити в активних речовин, стабілізувати біологічні мембрани та мембранні структури, підвищити сумарно антитоксичний чи антиоксидантний потенціал тощо. Звертають на себе особливу увагу найбільш значущі елементи (прямої та непрямої) антиоксидантної дії низки біологічно активних речовин, які надзвичайно важливі для організації універсального захисту організму, підвищення його енергетичного, а відповідно, і захисного потенціалу до несприятливих факторів середовища.

Відомо, що порушення процесів детоксикації є одним із найважливіших механізмів старіння.