Фотостаріння: дія ультрафіолету на шкіру

Хоча про шкідливу дію ультрафіолету на шкіру відомо багато, досі перебувають любителі та любительки погрітися на сонечку. Підставляючи свої тіла «лагідним» променям сонця, вони, звичайно ж, не відчувають, як ушкоджуються волокна колагену й еластину – помічають тільки, що з кожним днем ​​їхня шкіра стає все більш сухою, з’являються пігментні плямки, сіточка зморшок, яких не було ще вчора… Тобто буквально помічають всі ознаки передчасного старіння шкіри.

Фотостаріння шкіри – старіння, індуковане впливом сонця на шкіру людини. Це процес накопичувальний. На відміну від хронологічного старіння, яке залежить від віку кожного індивіда, фотостаріння залежить від кількості й інтенсивності сонячної інсоляції, а також від шкірної пігментації. Ні для кого не секрет, що найбільш виражені ознаки фотостаріння демонструють обличчя людей, які часто і довго перебувають на сонці, через свою професію або місце проживання.

Виразність клінічних проявів фотостаріння безпосередньо пов’язують із кумулятивним ефектом ультрафіолетових (UV) променів. Яскравими проявами фотостаріння можуть бути такі захворювання, як сонячне (старече) лентиго та сонячний (актинічний) кератоз.

Під впливом UV-променів:

• шкіра стає в’ялою, більш сухою та грубою;
• поступово знижуються її тонус, пружність та еластичність;
• з’являються зморшки й пігментні плями (сонячне лентиго), телеангіектазії;
• порушуються процеси зроговіння епідермісу та місцевий імунітет;
• можливі передракові захворювання та рак шкіри.

Гістологічно фотостаріння проявляється гіперкератозом (потовщенням рогового шару), появою атипових кератиноцитів, порушенням пігментації у вигляді збільшення вмісту меланіну, появою атипових меланоцитів, накопиченням аморфного еластину, дегенеративними змінами колагену з накопиченням атипових еластинових волокон, розширенням капілярів, наявністю запального інфільтрату в дермі.

Зовнішні ознаки фотостаріння з’являються на відкритих ділянках тіла, доступних дії сонячних променів, – обличчя, шиї, області декольте, передпліччях та кистей. У тих областях, де шкіра захищена від сонця, ці ознаки відсутні.

При хронологічному старінні спостерігаються стоншення епідермісу й атрофія всіх інших шарів шкіри, включаючи дерму і підшкірно-жирову клітковину, зменшення кількості капілярів і стоншення їх стінок, атрофія волосяних фолікулів, сальних і потових залоз, а також ослаблення їх функцій, зменшення кількості пігментних клітин, клітин Лангерганса та фібробластів, зниження вмісту колагену, прогресуюча дегенерація еластинових волокон. Клінічно все це проявляється зниженням еластичності та пружності шкіри, млявістю і стоншенням шкіри, появою зморшок, ослабленням запальної відповіді, уповільненим ранозагоюванням.

Дія променів світла

Усім нам відомо, що сонце та життя на нашій планеті – речі взаємопов’язані. Що стосується UV-світла, вчені одностайні, що воно і добро, і зло для людини. Сонячне світло впливає на регуляцію процесів сну й неспання. Під впливом сонячних променів підвищується вміст серотоніну та знижується вміст мелатоніну в крові, що надає нам бадьорості й життєрадісності. Мелатонін і серотонін є важливими регуляторами ендокринної системи, медіаторами біоритмів сну та неспання. Під впливом сонячного світла відбувається утворення вітаміну D3.

Світло впливає на здоров’я людини, тому що в клітинах організму містяться молекули-хромофори, здатні поглинати фотони й запасати їхню енергію, переходячи в електронно-збуджений стан. Найбільш біологічно активним є UV-випромінювання з довжинами хвиль коротше ніж 320 нм. У цій області поглинають світло з подальшими змінами фотохімічними молекули білків і ДНК. Випромінювання з такими довжинами хвиль спричиняє почервоніння шкіри (еритему), кон’юктивіт, катаракту, рак шкіри. Однак сонячне світло з довжинами хвиль коротше за 285 нм (UVС-випромінювання) майже повністю поглинається стратосферним озоном і до Землі не доходить.

Що стосується UVВ-випромінювання, його шкідливий вплив обмежують два фактори:

• властивості стратосферного озону як світлофільтра, завдяки чому UVВ-випромінювання дуже мало у сонячному світлі;
• неглибоке проникнення цього випромінювання у біологічні тканини.

UVВ-випромінювання практично повністю поглинається епідермісом і ледве проникає у дерму. Саме в цих тканинах здійснюються первинні фотохімічні реакції, спричинені УФ-випромінюванням. Це можуть бути як локальні (еритема, набряк, гіперпігментація), так і системні фотобіологічні реакції (пригнічення імунітету тощо). Зменшення товщини озонового шару призводить до збільшення частки UV-випромінювання у сонячному світлі.

Сонце випромінює енергію у вигляді електромагнітних хвиль різної довжини. Залежно від довжини хвилі виділяють кілька діапазонів випромінювання:

• 200–400 нм – ультрафіолетове випромінювання (200–290 нм – UVС, 290–320 нм – UVВ, 320–400 нм – UVА);
• 400–760 нм – видиме світло;
• > 800 нм – ближнє і дальнє інфрачервоне світло.

За надмірного впливу UVВ-випромінювання відбувається ушкодження біологічних молекул. UVВ-спектр заведено вважати основним винуватцем опіків, які згодом можуть стати причиною виникнення на цих місцях злоякісних пухлин шкіри, а також фотостаріння шкіри. При UVВ-опроміненні спостерігається поява клітин із дискератозом та зменшення числа клітин Лангерганса. Крім того, UVВ-опромінення призводить до розширення судин дерми. При цьому 90% UVВ-променів не проникають далі за епідерміс, тоді як 50-60% променів UVА-діапазону проникають глибоко в шкіру. Впливаючи на клітини та міжклітинний матрикс сосочкового та сітчастого шарів дерми, UVА-промені призводять до зниження еластичності та пружності дерми, сприяють появі зморшок, складок, пігментних та кератотичних висипів – характерних симптомів передчасного старіння шкіри. UVА-випромінювання спричиняє негайну пігментацію (сірувата засмага відразу після опромінення), а UVВ – уповільнену пігментацію: спочатку з’являється почервоніння шкіри (еритема), потім формується коричнева засмага.