Гормони та стан волосся
2019-12-11
У методиках антивікової медицини велика увага приділяється гормонозамінній терапії. Поступова редукція та дисбаланс гормонів пов'язані із процесом старіння. Розберемося в гормонах, що впливають на волосся.
Юлія Овчаренко, доцент кафедри дерматовенерології Харківської медичної академії післядипломної освіти (ХМАПО), керівник клініки "Інститут трихології", член правління Європейського товариства дослідження волосся (Україна)
Антивікова медицина займається пошуком і застосуванням методів лікування, спрямованих на зміну, ослаблення або уповільнення недуг, що прогресують з віком. Серед безлічі методик фахівці приділяють велику увагу гормонзамісної терапії, ґрунтуючись на припущенні, що поступова редукція та дисбаланс гормонів із віком тісно пов'язані з процесом старіння. У представників обох статей рівні гормонів росту, мелатоніну, дегідроепіандростерону (ДГЕА) та його сульфатної форми ДГЕАС досягають свого максимуму у третій декаді життя, а потім поступово знижуються. Крім того, у чоловіків спостерігається постійне зниження вироблення біологічно активного вільного тестостерону приблизно на 1% на рік. Різке припинення вироблення статевого гормону чоловікам не характерно, на відміну жінок [1].
Органи-мішені, до яких належать шкіра та волосся, сигналізують про ці інволюційні зміни. Волосяний фолікул (ВФ) є постійно змінним органом, здатним до регенерації нового волосся в умовах гормональної регуляції, забезпечуючи відповідність типу волосся сезону, віку або статі, і тим самим є не тільки найважливішим маркером старіння, але і стигмою, яка характеризує ендокринний і соматичний статус.
А також після ідентифікації гормонів як важливого фактора у циклі росту волосся з'явилися нові терапевтичні можливості, що дають змогу вплинути на ріст волосся за допомогою регуляції гормональних впливів.
Серед гормонів, що впливають на стан волосся, найбільше значення мають андрогени, естрогени, гормони щитовидної та паращитовидної залоз, пролактин, кортикостероїди, гормон росту та мелатонін [2]. У цій публікації пропонуємо докладніше розглянути ці клінічно важливі і часом парадоксальні взаємодії.
Вплив андрогенів на ріст волосся
Андрогени є головним регулятором росту волосся людини при парадоксальних відмінностях фолікулярних відповідей залежно від розташування на тілі: від стимуляції бороди, наприклад до припинення росту волосся на скальпі, але без будь-якого впливу на вії. При цьому в різних зонах росту волосся на голові чутливість ВФ до андрогенів детермінована: в темряві та верхівці вона підвищена, що веде до повільного прогресування процесів мініатюризації; у сфері потилиці ВФ нечутливі до дії андрогенів. Трансплантовані фолікули зберігають цю різноманітність реакцій, і цей факт лежить в основі коригувальних косметичних операцій при андрогенетичній алопеції (АГА) [3].
Одним з перших ознак статевого дозрівання є поступова заміна найтонших пушкових волосся більшим пігментованим проміжним волоссям на лобку і пізніше в пахвових западинах, в кінцевому підсумку виробляються більші і темні термінальні волосся. Ці зміни відбуваються паралельно з пубертатним підвищенням андрогенів у плазмі, яке у дівчаток відбувається раніше, ніж у хлопчиків. Такі ж метаморфози відбуваються і на багатьох інших ділянках тіла у юнаків, призводячи до зростання бороди, лобкового волосся, появи волосся на грудях та збільшення їх кількості на кінцівках – за цими ознаками легко відрізнити дорослого чоловіка. Зростання бороди різко збільшується в період статевого дозрівання і продовжує посилюватись приблизно до 35-40 років, при цьому термінальне волосся на грудях або у вушних каналах може з'явитися лише через кілька років після статевого дозрівання. Однак андрогени не мають очевидного впливу на багато фолікулів, що виробляють термінальне волосся в дитинстві, такі як вії, або багато фолікулів волосистої частини голови. Хоч як це парадоксально, але в осіб із генетичною схильністю андрогени сприяють поступовому перетворенню великих термінальних фолікулів голови на пушкові, викликаючи АГА. Крім ролі андрогенів, точні механізми таких відповідей усередині волосяного фолікула не до кінця зрозумілі, хоч і очевидно, що ці відповіді мають індивідуальний характер і залежать від розташування фолікула на ділянці тіла [4].
Гормони стероїдної групи регулюють зростання клітин, їх диференціацію та обмін речовин. Порушення роботи надниркових залоз можуть призвести як до підвищеної глюкокортикоїдної активності, так і до недостатньої активності, надмірної активності андрогенів або недостатньої.
Підвищена активність андрогенів виявляється у ранньому статевому дозріванні в дітей віком і вірилізації в жінок, тоді як в чоловіків протікає безсимптомно. Надлишок андрогенів може стати результатом множини різних станів як надниркових залоз, так і яєчників. До них відносяться вроджена гіперплазія надниркових залоз, або адреногенітальні синдроми, пухлини надниркових залоз, синдром Кушинга, полікістоз та пухлини яєчників, а також інші новоутворення, що не відносяться до надниркових залоз та яєчників. Дерматологічними ознаками вірилізації серед іншого є гірсутизм та АГА. Стрімкий прояв ознак вірилізації, рівні ДГЕАС, що перевищують 600 нг/л, і рівні вільного тестостерону, що перевищують 200 нг/л, дають підстави припустити наявність пухлини, що виробляє андроген. Адреногенітальні синдроми є наслідком генетично обумовлених порушень синтезу кортизолу. Збільшення вироблення АКТГ, що провокує підвищену стимуляцію надниркових залоз, у поєднанні з блокадою шляху вироблення кортизолу призводить до накопичення андрогенів надниркових залоз, зумовлюючи вірилізацію у жінок. Часткова недостатність 21-гідроксилази може проявлятися як гірсутизм, навіть у літніх жінок.
Гіперкортицизм, або синдром Кушинга, є ознаками підвищеної секреції кортизолу наднирниками внаслідок якої-небудь причини. Найчастіше цей стан є ятрогенним внаслідок прийому глюкокортикостероїдів (ГКС), проте аналогічні ознаки присутні у пацієнтів з ендогенним гіперкортицизмом, через вироблення адренокортикотропного гормону (АКТГ) гіпофізом (Хвороба Кушинга), з пухлинами надниркових залоз або з нирковою ниркою. Гіпертонія та набір ваги є ранніми проявами захворювання, серед типових шкірних симптомів спостерігаються перерозподіл жиру, ожиріння з відкладеннями в області тулуба, «місяцеподібне» обличчя та тонкі руки, атрофія шкіри, на якій швидко з'являються синці, пігментований гіпертрихоз обличчя, загальне збільшення волосся лануго та алопеція. Ці явища спочатку можуть ігноруватись як вторинні щодо нормального старіння шкіри.
Недостатня активність андрогенів може призвести до зниження статевого потягу, втрати м'язового тонусу, сухості шкіри, зменшення життєвої енергії. Розвиток андрогенної недостатності після статевого дозрівання характеризується наявністю лобкового волосся, що повільно росте, так як збереження вже сформованого лобкового волосся в меншій мірі залежить від андрогенів, ніж їх вироблення.
Хвороба Аддісона є хронічною недостатністю кори надниркових залоз. Найбільш яскрава дерматологічна ознака – підвищення пігментації шкіри, волосся теж може стати темнішим [1].
Менопауза та стан волосся
У період менопаузи яєчники припиняють виробляти гормони, які відповідають за відтворення та можуть впливати на сексуальну поведінку. Зниження рівня циркулюючих естрогенів впливає весь ланцюжок репродуктивної функції жінки – від мозку до шкіри. Типовим віком настання менопаузи є діапазон між 45 та 55 роками. Жінки у постменопаузі стикаються з такими дерматологічними проблемами, як атрофія, сухість, свербіж, втрата пружності шкіри та гнучкості, підвищена травмованість шкіри, сухість волосся та алопеція [5]. Нині прийнято вважати, що це явища викликані низьким рівнем естрогенів.
Клінічні свідчення впливу естрогенів на ріст волосся були отримані в ході спостереження за наслідками вагітності, прийому гормональних препаратів, що впливають на метаболізм естрогенів, та менопаузи на стан волосся. У період другої половини вагітності частка анагенного волосся збільшується з 85 до 95% [6], при цьому частка волосся з великим діаметром стрижня також вища, ніж у жінок того ж віку, які не готуються до материнства. Після пологів відбувається стрімкий перехід фолікулів з фази продовженого анагену в фазу катагену, а потім телогена, з подальшим підвищеним випаданням волосся, помітним через 1-4 місяці (післяпологовий еффлувіум). Підвищене випадання волосся, яке спостерігається у багатьох жінок у період від 2 тижнів до 3-4 місяців після припинення прийому пероральних контрацептивів, нагадує випадання волосся, яке зазвичай спостерігається після пологів. Протизаплідні таблетки або гормональна замісна терапія прогестагенами, які мають андрогенну активність (норетистерон, левоноргестрел, тиболон), частіше викликають загальне облисіння у генетично схильних жінок. Висловлювалося припущення, що з генетичної схильності провокуючим чинником випадання волосся в жінок може бути співвідношення естрогенів до андрогенам [7]. Цьому відповідає і випадання волосся, спровоковане у схильних жінок лікуванням інгібіторами ароматази при раку молочної залози [8]. І нарешті, жінки у постменопаузі демонструють підвищену схильність до випадання волосся за чоловічим типом [9].
Естрогени, безумовно, виконують важливу функцію у багатьох відділах людської шкіри, у тому числі в епідермісі, дермі, судинній мережі, волосяному фолікулі, а також у сальних та потових залозах, які відіграють значну роль у старінні шкіри, пігментації, зростанні волосся та виробленні шкірного себуму. [10]. Крім зміни транскрипції генів за допомогою елементів, що реагують на естроген, 17-бета-естрадіол (Е2) також змінює метаболізм андрогенів у пілосебаційному комплексі, який сам по собі демонструє помітну активність ароматази – ключового ферменту в перетворенні андрогенів в Е2. Таким чином, волосяний фолікул одночасно є мішенню для естрогенів та їх джерелом. Встановлено, що естрогени впливають на ріст волосяного фолікула та циклічність шляхом зв'язування з експресованими локально високооафінними рецепторами естрогену (РЕ). Відкриття другого внутрішньоклітинного рецептора естрогену (ERbeta), що виконує відрізняються від класичного рецептора естрогену (ERalpha) клітинні функції, а також ідентифікація мембранних рецепторів естрогену у волосяному фолікулі стали тими напрямками, які підлягають подальшому дослідженню для розуміння механізму дії естрогену.
Вплив тиреотропних гормонів
Гормони щитовидної залози впливають на зростання та диференціацію багатьох тканин та на загальну витрату енергії організму, на кругообіг багатьох субстратів, вітамінів та інших гормонів. Активність щитовидної залози впливає на споживання кисню, синтез білка та мітоз і тому має велике значення для формування та росту волосся. У людському волосяному фолікулі було продемонстровано експресію бета-1-рецептора гормону щитовидної залози. Було показано, що трийодтиронін суттєво підвищує виживання людського волосся in vitro [12]. Вплив активності гормонів щитовидної залози на волосся найбільш помітно при їх дефіциті або надлишку. Шелл (Schell) та співавт. [13], вперше за допомогою проточної цитометрії проаналізувавши ДНК, продемонстрували вплив гормонів щитовидної залози на динаміку in vivo клітинного циклу людських волосяних цибулин волосистої частини голови. Клінічно вплив захворювань щитовидної залози на волосся є неспецифічним, проте асоційовані симптоми та ознаки дефіциту або надлишку тиреоїдних гормонів можуть стати джерелом важливих даних для виявлення захворювань щитовидної залози.
Гіпотиреоз є наслідком дефіциту гормонів щитовидної залози. Найчастіше він виникає внаслідок хронічного аутоімунного тиреоїдиту (хвороба Хашимото) або ятрогенної абляції щитовидної залози (лікування натрію йодидом-131 або хірургічна тиреоїдектомія). Гіпотиреоз у жінок спостерігається приблизно вдесятеро частіше, ніж у чоловіків, і особливо поширений у віці від 40 до 60 років. У пацієнтів суха, груба шкіра, у тяжких випадках стан може нагадувати їхтіоз. Шкіра обличчя припухла, з підвищеною кількістю зморшок, обличчя може мати порожній, одноманітний вираз. Волосся стає тьмяним, грубим і ламким, може спостерігатися дифузна алопеція з витонченням латеральної ділянки брів. Темпи зростання волосся сповільнюються, збільшується частка тілогенного волосся. Алопеція характеризується поступовим початком. У генетично схильних осіб тривалий гіпотиреоз може супроводжуватись АГА. Передбачуваний механізм обумовлений збільшенням вільних андрогенів у плазмі [1].
Гіпертиреоз обумовлений надмірною кількістю циркулюючих гормонів щитовидної залози. Найчастішою причиною гіпертиреозу на сьогоднішній день є хвороба Грейвса, передбачуваний рівень поширеності у популяції пацієнтів віком 60 років і більше становить 5,9%. Це захворювання аутоімунного походження, яке набагато частіше вражає жінок ніж чоловіків. Найпоширеніші симптоми гіпертиреозу є системними, а не шкірними та обумовлені станом гіперметаболізму, відомим як тиреотоксикоз. Проте дифузне випадання волосся спостерігається у 20–40% випадків, а випадання пахвового волосся – у 60% [14]. Тяжкість облисіння не корелює з тяжкістю тиреотоксикозу. Саме волосся тонке, м'яке, пряме і, як стверджується, не піддається перманентній завивці.
При цьому слід мати на увазі, що причиною випадання волосся можуть стати препарати для лікування захворювань щитовидної залози або ліки, які перешкоджають тиреоїдному метаболізму: карбімазол, тіамазол, метилтіоурацил, пропілтіоурацил, йод, левотироксин, літій та аміодарон [2].
Гіпопаратиреоз найчастіше спостерігається у геріатричної популяції після ненавмисного видалення паращитовидних залоз під час операції на щитовидній залозі або радикального висічення шиї при онкологічних захворюваннях. Пацієнти зазнають нападів гіпокальціємії з тетанією. Може спостерігатися витончення волосся або його повне випадання. На нігтях часто утворюються горизонтальні поглиблення (лінії Бо), які з'являються в основі нігтів приблизно через три тижні після тетанічного нападу. Руйнування емалі зубів може неправильно тлумачитися як недотримання гігієни ротової порожнини, особливо у людей похилого віку [1].
Пролактин та випадання волосся
Пролактин є лактотропним гормоном з передньої частки гіпофіза, який стимулює зростання грудної залози, призводить до лактації та виникнення інстинкту турботи про потомство (у тому числі і в осіб чоловічої статі). Секреція пролактину відбувається відповідно до циркадного ритму за допомогою речовин-медіаторів у гіпоталамусі, пролактин-рилізинг гормону (PRH+), пролактин-рилізинг-інгібуючого гормону (PRIN-), допаміну (-).
Клінічно гіперпролактинемія проявляється симптомокомплексом галактореї-аменореї з випаданням волосся, галакторів (у 30-60%), аномаліями менструального циклу, вторинною аменореєю, себореєю, акне та гірсутизмом. Взаємодії між пролактином та зростанням волосся складні, при цьому пролактин впливає на волосяний фолікул не тільки прямо, а й побічно, через підвищення вмісту параандрогенів у корі надниркових залоз. Отже, гіперпролактинемія може бути причиною не тільки дифузного телогенного випадання волосся, а й АГА та гірсутизму [15]. Роботи Schmidt вказують на можливий вплив пролактину на АГА у жінок [16].
Значення гормону зростання
Важливий для волосся та гормон росту, або соматотропін, що очевидно з клінічного спостереження станів із підвищеним чи зниженим його вмістом. Якщо рецептор фактора росту змінився внаслідок мутацій, клітини реагують слабше на соматотропін. Цей стан називається резистентністю до соматотропіну, або синдромом Ларона. Крім пропорційної карликовості, яка проявляється у дитячому віці, для цього синдрому характерний гіпотрихоз, передчасна алопеція та аномалії волосяного стрижня [17]. В цьому випадку дія ГР проявляється побічно, він зв'язується з рецептором гормону росту, який є фактором транскрипції та підвищує експресію інсулінзалежного фактора росту – 1 (ІФР-1). ІФР-1 являє собою фактор росту, структурно схожий на інсулін і як фактор зростання впливає на ріст і диференціювання клітин. Певну роль ІФР-1 грає також у розвитку волосяних фолікулів та у зростанні волосся. Itami та Inui виявили, що ІФР-1 виробляється у волосяних сосочках дерми. Оскільки доведено присутність у кератиноцитах матричної РНК рецептора ІФР-1, передбачається, що ІФР-1 із фібробластів волосяних сосочків дерми здатний індукувати ріст волосся, стимулюючи проліферацію кератиноцитів волосяних фолікулів [12]. При акромегалії, навпаки, розвивається гіпертрихоз [2].
Мелатонін у життєдіяльності волосся
Спочатку виявлений як нейрогормон, утворений і викидається шишковидною залозою в ході добових ритмів [18], мелатонін регулює різні фізіологічні процеси: сезонні біоритми та щоденні цикли сну та неспання – і впливає на процес старіння [19]. Проте найбільш примітною в мелатоніні є його захисна та антиапоптотична дія, яка може забезпечити функціональну цілісність непухлинних клітин завдяки своїм сильним антиоксидантним властивостям та здатності активно захоплювати вільні радикали [20, 21]. Описані потужні антиоксидантні властивості мелатоніну (N-ацетил-5-метокситриптамін) дозволяють розглядати його як можливий варіант протидії окислювальному стресу, пов'язаному із загальним випаданням волосся, а також АГА, і як профілактичні заходи при посіданні [22].
За останніми даними, численні периферичні органи є не тільки мішенню біологічної активності мелатоніну, а й одночасною ділянкою синтезу екстрапінеального мелатоніну, його регуляції та метаболізму. Було показано, що людська шкіра має мелатонінергічну ферментну систему, яка повною мірою експресує конкретні ферменти, необхідні для біосинтезу мелатоніну. Крім того, кератиноцити, меланоцити та фібробласти мають функціональні рецептори мелатоніну, які беруть участь у фенотипічних ефектах, таких як клітинна проліферація та диференціація. У шкірі було виявлено активну мелатонінергічну антиоксидантну систему, яка захищає від пошкоджень, викликаних впливом ультрафіолетових (УФ) променів.
Як і шкіра, людські фолікули синтезують мелатонін та експресують його рецептори, також спостерігається вплив на цикл росту волосся [23].
Гормональне лікування для боротьби з ознаками старіння
Результати дослідження менопаузи та гормональної замісної терапії, проведеного організацією «Ініціатива з охорони жіночого здоров'я» [24], призвели до того, що багато жінок стали негативно ставитися до системної замісної терапії естрогенами. У ході дослідження топічних добавок естрогену з Е2 або його стереоізомером 17-альфа-естрадіолом (альфа-традіол) було зафіксовано лише деякий лікувальний ефект [25].
У ході застосування призначених для боротьби з ознаками старіння гормональних препаратів, що містять рекомбінантний людський ГР, Едмунд Чейн (Edmund Chein) з Інституту продовження життя в Палм-Спрінгс повідомив про покращення показників товщини та структури волосся у 38% пацієнтів, а також про окремі випадки потемніння волосся та поліпшення їх зростання [26].
У осіб з андрогенетичною алопецією гормональна терапія андрогенами, прекурсорами андрогену (ДГЕА) або прогестинами з андрогенною дією (норетистерон, левоноргестрел, тиболон) може спровокувати випадання волосся.
Блокування активації андрогенових рецепторів антиандрогенами в теорії є корисним, але непрактичним насправді підходом, оскільки антиандрогени блокують всі дії андрогенів, що веде до неприйнятних побічних ефектів на вираженість чоловічих ознак у чоловіків і можливої фемінізації плода чоловічої статі у вагітної жінки. Проте ципротерону ацетат – антиандроген з прогестагенною дією, показаний при гірсутизмі та акні [27], – також використовується при АГА у жінок, як правило, у комбінації з естрогеном як оральний контрацептив для жінок у пременопаузі. Цей метод лікування стабілізує прогресування стану. У США часто використовується спіронолактон – антагоніст альдостерону з помірною антиандрогенною дією [28].
Найбільш успішним сучасним терапевтичним засобом для лікування АГА у чоловіків є оральний фінастерид – інгібітор 5-редуктази ІІ типу, який блокує перетворення тестостерону на 5-дигідротестостерон [29]. Фінастерид, розроблений для лікування доброякісної гіпертрофії передміхурової залози, уповільнює прогресування типової втрати волосся; він також корисний для людей похилого віку. Невідомо, чи інгібітор діє централізовано або всередині фолікулів, оскільки рівні 5α-дигідротестостерону в плазмі крові знижені [30]. На жаль, финастерид не ефективний в жінок у період після менопаузи [31], яке використання жінками в пременопаузі обмежено за аналогією з антиандрогенами. Нещодавно короткострокове випробування дутастериду, подвійного інгібітора 5-редуктази І та ІІ типів, продемонструвало подібну і, можливо, кращу дію [32].
Мелатонін, що є основним продуктом секреції шишковидної залози, як відомо, модулює ріст волосся та пігментацію, імовірно виступаючи як ключовий нейроендокринний регулятор, який пов'язує фенотип волосяного покриву та його функцію із залежними від фотоперіодичності змінами навколишнього середовища та репродуктивного статусу. Нещодавно було продемонстровано, що в людських анагенних волосяних фолікулах скальпу (поза шишкоподібною залозою) відбувається важливий синтез мелатоніну, при якому мелатонін за допомогою дезактивації апоптозу може брати активну участь у регуляції циклу росту. З метою вивчення впливу місцевого застосування мелатоніну на ріст та випадання волосся у 40 здорових жінок, які скаржаться на випадання волосся, було проведено подвійне сліпе рандомізоване плацебо-контрольоване дослідження. На шкіру голови один раз на день протягом шести місяців наносили розчин мелатоніну 0,1% або розчин плацебо, виконувалась трихограма. Це пілотне дослідження стало першим, яке продемонструвало вплив місцевого мелатоніну на ріст волосся у людини in vivo. Принцип дії, ймовірно, полягає у активізації фази анагену. Так як мелатонін має додаткові властивості поглинача вільних радикалів і активатором репарації ДНК, анагенна волосяна цибулина, що характеризується високою метаболічною та проліферативною активністю, може використовувати синтез мелатоніну in loco як власну цитопротекторну стратегію [20, 21, 23].
Література
1. Ralph M. Trüeb. Desmond J. Tobin (Eds.) // Aging Hair - Spring er, 2010. - 270 p.
2. Trüeb RM Hormone і Haarwachstum // Hautarzt. - 2010. - 61: 487-95.
3. Злотогорський А., Шапіро Д. [та ін]. Трихологія/За ред. А. Літус. Пров. з англ. Ю. Овчаренко. - К.: Рудь, 2013. - 160 с., Іл.
4. Hamilton JB Age, sex і genetic factors в регулюванні статевої статі в людини: a comparison of Caucasian and Japanese populations. In: Montagna W, Ellis RA (eds) // The biology of hair growth. Academic Press, Нью-Йорк. - 1958. Р. 399-433.
5. Phillips TJ, Demarcay Z., Sahu M. Hormonal effects on skin aging // Clin Geriatr Med. - 2001. - 17: 661-672.
6. Lynfield YL Effect of pregnancy on the human hair cycle // J Invest Dermatol. - 1960. -35: 323-327.
7. Riedel-Baima B., Riedel A. Жіноча шкіра може бути потрошена через низький естроген до androgen ratio // Endocr. Regul. – 2008. – 42 (1): 13–16.
8. Carlini P., Di Cosimo S., Ferretti G., Papaldo P., Fabi A., Ruggeri EM, Milella M., Cognetti F. Alopecia в premenopausal breast cancer woman treated з letrozole і triptorelin // Ann Oncol. -2003. - 14 (11): 1689-1690.
9. Venning VA, Dawber RP Patterned androgenetic alopecia in women // J Am Acad Dermatol. -1988. - 18: 1073-1077.
10. Thornton MJ Біологічні дії estrogens on skin // Exp Dermatol. - 2002. - 11 (6): 487-502.
11. Оhnemus U., Uenalan M., Conrad F., Handjiski B., Mecklenburg L., Nakamura M., Inzunza J., Gustafsson JA, Paus R. -alpha is checked by ER beta signaling // Endocrinology. - 2005. - 146 (3): 1214-1225.
12. Billoni N., Buan B., Gautier B., Gaillard O., Mahi YF, Bernard BA Thyroid hormone receptor beta1 є expressed в людському будинку follicle // Br J Dermatol. - 2000. - 142 (4): 645-652.
13. Schell H., Kiesewetter F., Seidel C., von Hintzenstern J. Cell cycle kinetics з людським анагеном шпильки яєчні бульби в thyroid disorders determined by DNA flow cytometry // Dermatologica. - 1991. - 182 (1): 23-26.
14. Williams RH Thyroid і adrenal interrelations with special reference to hypotrichosis axillaries in thyrotoxicosis // J Clin Endocrinol. - 1947. - 7: 52-57
15. Orfanos CE, Hertel H. Haarwachstumsstörungen bei Hyperprolaktinämie // Z Hautkr. - 1988. 63: 23-26.
16. Schmidt JB Hormonal basis of male and fe¬male androgenic alopecia: клінічна relevantnість // Skin Pharmacol. - 1994. - 7: 61-66.
17. Lurie R., Ben-Amitai D., Laron Z. Laron syndrome (primary growth hormone insensitivity): а також унікальний model для exploration effect of insulin-like growth factor 1 deficiency on human hair // Dermatology. - 2004. - 208: 314-318.
18. Lerner AB, Case JD, Takahashi Y. Isolation of melatonin, pineal factor that lightens melanocytes // J Am Chem Soc. - 1958. - 80: 2587.
19. Karasek M., Reiter RJ Melatonin and aging // Neuroendocrinol Lett. - 2002; 23 Suppl. 1: 14–6.
20. Reiter RJ, Tan DX, Poeggeler B., Menendez-Pelaez A., Chen LD, Saarela S. Melatonin як free radical scavenger: спроможності для aging і age- related diseases // Ann NY Acad Sci. - 1994. - 719: 1-12.
21. Slominski A., Fischer TW, Zmijewski MA, Wortsman J., Semak I., Zbytek B., et al. На ролі мелатонін в шкірі фізіології і патології // Endocrine. - 2005. - 27: 137-48.
22. Tan DX, Chen LD, Poeggeler B., Manchester LC, Reiter RJ Melatonin: A potent, endogenous hydroxyl radical scavenger // Endocr J. – 1993. – 1: 57–60.
23. Fischer TW, Trüeb RM, Hänggi G., Innocenti M., Elsner P. Topical Melatonin для визначення Androgenetic Alopecia // Int J Trichol. - 2012. - 4: 236-45.
24. Rossouw JE, Anderson GL, Prentice RL, et al. Risks and benefits of estrogen plus progestin in ealthy postmenopausal women: Principals results From the Women's Health Initiative randomized controlled trial // JAMA. - 2002. - 288 (3): 321-333.
25. Blume-Peytavi U., Kunte C., Krisp A., Garcia Bartels N., Ellwanger U., Hoffmann R. Comparison of efficacy and safety topical minoxidil and topical alfatradiol in treatment of androgenetic alopecia in women // J Dtsch Dermatol Ges. - 2007. - 5 (5): 391-395.
26. Chein E. Age reversal, з hormones to telomeres // WorldLink Medical Publishing. - 1998.
27. Fruzetti F. Хідрозумність: антиандроген і 5а-реductase inhibitor therapy. In: Azziz R, Nestler JE, Dewailly D (eds). Androgen excess disorders in women // Lippincott-Raven, Philadelphia. - 1997. - Р. 787-797.
28. Hoffmann R., Happle R. Current understanding of androgenetic alopecia. Part II: клінічні аспекти і treatment // Eur J Dermatol. - 2000. - 10: 410-417.
29. Shapiro J., Kaufman KD Застосування фінансистів в дослідженні людей з androgenetic alopecia (mal pattern hair loss) // J Invest Derm Symp Proc. - 2003. - 8: 20-23.
30. Kaufman KD, Olsen EA, Whiting D., et al. Finasteride в дослідженні людей з androgenetic alopecia // J Am Acad Dermatol. - 1998. - 39: 578-589.
31. Приклад VH, Roberts JL, Hordinsky M., Olsen EA, Savin R., Bergfeld W., Fiedler V., Lucky A., Whiting DA, Pappas F., Culbertson J., Kotey P., Meehan A., Waldstreicher J. Lack efficacy of finasteride в postmenopausal women with androgenetic alopecia // J Am Acad Dermatol. - 2000. - 43: 768-776.
32. Olsen EA, Hordinsky M., Whiting D., Stough D., Hobbs S., Ellis ML, Wilson T., Rittmaster RS, Dutasteride Alopecis Research Team. Важливість двої 5alpha-reductase inhibition в дослідженні male pattern hair loss: результати randomized placebo-controlled study of dutasteride versus finasteride // J Am Acad Dermatol. - 2006. - 55: 1014-1023.
Вперше опубліковано у Les Nouvelles Esthetiques 2015/№2