Гіноїдна ліподистрофія: косметична та психологічна проблема
Естетична корекція целюліту є видом догляду за собою
Бодіпозитивні тенденції закликають ставиться до целюліту, як до звичайного явища на тілі жінки. Це не захворювання чи патологія, але бажання його позбутися повʼязано з загальною естетикою тіла. Целюліт не становить небезпеки для здоров’я, але якщо його «запустити», то може виникнути ліподистрофія.
Гіноїдна ліподистрофія (тобто зміни жирової тканини, характерні саме для жіночого організму) – це більш коректна назва целюліту (термін, який початково використовували для позначення запалення сполучної тканини в шкірі).
Поява структурної деформації жирової тканини під шкірою – це природні зміни. Трансформації в структурі підшкірної жирової та сполучної тканини, що мають явні візуальні ознаки на шкірі, є результатом механічної деформації шкіри в процесі гіпертрофії поверхневих жирових клітин і наростання явищ ліподистрофії. Найбільшою мірою це явище властиве для жінок, бо їх тіло за своєю специфікою не може не мати підшкірного жиру – особливо в зоні розташування репродуктивних органів. Зміни в підшкірній жировій тканині відбуваються на тих ділянках, де її найбільше, – на стегнах, сідницях, животі. Іноді целюліт зʼявляється на верхній частині рук, боках. Медики констатують, що 8 з 10 жінок, незалежно від віку, статури, ваги та фізичної активності, мають ці зміни.
У чоловіків целюліт практично не спостерігається. Це пов’язано з особливостями архітектоніки будови чоловічого жирового шару. Крім того, щільність жирової тканини в чоловіків значно вища, ніж у жінок, що забезпечує більш консолідований її стан.
Типи целюліту
Впевнитися у наявності целюліту можна:
- візуально (шкіра млява, рихла, втрачає еластичність і пружність, часто без причини з’являються невеликі гематоми);
- за допомогою пальпації (шкіра при легкому стисканні у складочку стає нерівною, з’являються ямочки, бугри, під пальцями відчуваються маленькі ущільнення).
Стандартно виокремлюють чотири стадії целюліту, остання з яких класифікується вже як серйозне захворювання:
- I стадія, початкова. Для неї характерна відсутність явних зовнішніх ознак, тільки легка локальна набряклість.
- II стадія: поява симптому «апельсинової кірки» (якщо шкіру взяти у складочку, з’являється легка нерівномірність у шкірних покривах), починає слабшати еластичність і пружність. У ділянках з патологічними змінами вже порушено обіг крові та лімфи.
- III стадія: бугристість, ямочки та інші ознаки помітні в стані спокою. Прогресують порушення мікроциркуляції крові, шкіра стає більш блідою, при пальпації відчуваються типові «вузли».
- IV стадія: вузловий целюліт, спостерігається лімфостаз і порушений кровообіг, явно виражені в’ялість і рихлість шкіри.
Вже на другому етапі можна починати пошук ефективних методів роботи з корекції целюліту, а щоб досягти відчутних результатів, необхідно проводити лікування целюліту з урахуванням його типології.
За європейською класифікацією, виділяють три типи целюліту, залежно від процесів, що перебігають у тканинах:
- твердий, або щільний, целюліт (середня вікова категорія 15-23 роки);
- м’який, або в’ялий (24-45 років);
- едематозний, або набряковий (понад 45 років).
Твердий целюліт - щільний та болісний при пальпації, локалізується переважно в ділянці колін і стегон. Відрізняється від інших типів фіолетовим відтінком шкіри. Його важко позбутися, а «апельсинова шкірка» помітна і без пальпації.
М’який целюліт пов’язаний з надлишком жиру, є наслідком незбалансованого, висококалорійного харчування та нестачі фізичної активності. Зазвичай м’який та безболісний при пальпації. Локалізується на стегнах, животі, ділянках «галіфе».
Набряковий целюліт - м’який при пальпації і є наслідком сидячого способу життя, а також порушень венозного та лімфатичного кровообігу. Найпомітнішими наслідками є відчуття важкості в ногах і нерівна поверхня шкіри (легкий ефект «апельсинової шкірки»). Найчастіше уражаються щиколотки, ікри, стегна та руки.
Сучасна естетична медицина й косметологія мають широкий спектр методів корекції целюліту, які використовуються залежно від ступеню вираженості целюліту. Умовно їх мажна розділити на декілька груп:
- раціональне харчування, фізичні навантаження;
- обгортання, косметичні засоби для зовнішнього застосування;
- антицелюлітний і лімфодренажний масаж;
- інвазивні методи (мезотерапія);
- апаратні методи (RF-ліполіз, кавітація або їх поєднання);
- хірургічні методи (ліпосакція, лазерний ліполіз).
Комплексний підхід у косметології давно вже вважається класикою. Складаючи програму лікування, косметолог має врахувати не лише стадію розвитку целюліту, але й спосіб життя клієнта, специфіку його роботи, наявність можливих протипоказань.