Гіноїдна ліподистрофія: косметична та психологічна проблема

Естетична корекція целюліту є видом догляду за собою

Logo

Бодіпозитивні тенденції закликають ставиться до целюліту, як до звичайного явища на тілі жінки. Це не захворювання чи патологія, але бажання його позбутися повʼязано з загальною естетикою тіла. Целюліт не становить небезпеки для здоров’я, але якщо його «запустити», то може виникнути ліподистрофія.

Гіноїдна ліподистрофія (тобто зміни жирової тканини, характерні саме для жіночого організму) – це більш коректна назва целюліту (термін, який початково використовували для позначення запалення сполучної тканини в шкірі). 

Поява структурної деформації жирової тканини під шкірою – це природні зміни. Трансформації в структурі підшкірної жирової та сполучної тканини, що мають явні візуальні ознаки на шкірі, є результатом механічної деформації шкіри в процесі гіпертрофії поверхневих жирових клітин і наростання явищ ліподистрофії. Найбільшою мірою це явище властиве для жінок, бо їх тіло за своєю специфікою не може не мати підшкірного жиру – особливо в зоні розташування репродуктивних органів. Зміни в підшкірній жировій тканині відбуваються на тих ділянках, де її найбільше, – на стегнах, сідницях, животі. Іноді целюліт зʼявляється на верхній частині рук, боках. Медики констатують, що 8 з 10 жінок, незалежно від віку, статури, ваги та фізичної активності, мають ці зміни.

У чоловіків целюліт практично не спостерігається. Це пов’язано з особливостями архітектоніки будови чоловічого жирового шару. Крім того, щільність жирової тканини в чоловіків значно вища, ніж у жінок, що забезпечує більш консолідований її стан. 

Типи целюліту

Впевнитися у наявності целюліту можна:

  • візуально (шкіра млява, рихла, втрачає еластичність і пружність, часто без причини з’являються невеликі гематоми);
  • за допомогою пальпації (шкіра при легкому стисканні у складочку стає нерівною, з’являються ямочки, бугри, під пальцями відчуваються маленькі ущільнення). 

Стандартно виокремлюють чотири стадії целюліту, остання з яких класифікується вже як серйозне захворювання:

  • I стадія, початкова. Для неї характерна відсутність явних зовнішніх ознак, тільки легка локальна набряклість. 
  • II стадія: поява симптому «апельсинової кірки» (якщо шкіру взяти у складочку, з’являється легка нерівномірність у шкірних покривах), починає слабшати еластичність і пружність. У ділянках з патологічними змінами вже порушено обіг крові та лімфи. 
  • III стадія: бугристість, ямочки та інші ознаки помітні в стані спокою. Прогресують порушення мікроциркуляції крові, шкіра стає більш блідою, при пальпації відчуваються типові «вузли». 
  • IV стадія: вузловий целюліт, спостерігається лімфостаз і порушений кровообіг, явно виражені в’ялість і рихлість шкіри. 

Вже на другому етапі можна починати пошук ефективних методів роботи з корекції целюліту, а щоб досягти відчутних результатів, необхідно проводити лікування целюліту з урахуванням його типології.

За європейською класифікацією, виділяють три типи целюліту, залежно від процесів, що перебігають у тканинах:

  • твердий, або щільний, целюліт (середня вікова категорія 15-23 роки);
  • м’який, або в’ялий (24-45 років); 
  • едематозний, або набряковий (понад 45 років).

Твердий целюліт - щільний та болісний при пальпації, локалізується переважно в ділянці колін і стегон. Відрізняється від інших типів фіолетовим відтінком шкіри. Його важко позбутися, а «апельсинова шкірка» помітна і без пальпації. 

М’який целюліт пов’язаний з надлишком жиру, є наслідком незбалансованого, висококалорійного харчування та нестачі фізичної активності. Зазвичай м’який та безболісний при пальпації. Локалізується на стегнах, животі, ділянках «галіфе».

Набряковий целюліт - м’який при пальпації і є наслідком сидячого способу життя, а також порушень венозного та лімфатичного кровообігу. Найпомітнішими наслідками є відчуття важкості в ногах і нерівна поверхня шкіри (легкий ефект «апельсинової шкірки»). Найчастіше уражаються щиколотки, ікри, стегна та руки.

Сучасна естетична медицина й косметологія мають широкий спектр методів корекції целюліту, які використовуються залежно від ступеню вираженості целюліту. Умовно їх мажна розділити на декілька груп: 

  • раціональне харчування, фізичні навантаження;
  • обгортання, косметичні засоби для зовнішнього застосування;
  • антицелюлітний і лімфодренажний масаж;
  • інвазивні методи (мезотерапія);
  • апаратні методи (RF-ліполіз, кавітація або їх поєднання);
  • хірургічні методи (ліпосакція, лазерний ліполіз).

Комплексний підхід у косметології давно вже вважається класикою. Складаючи програму лікування, косметолог має врахувати не лише стадію розвитку целюліту, але й спосіб життя клієнта, специфіку його роботи, наявність можливих протипоказань. 

 

Читайте також