Терапія порушень пігментації шкіри: транексамова кислота і цистеамін

Порушення пігментації шкіри є однією з найпоширеніших і водночас складних проблем, з якою стикаються дерматологи та косметологи. Незважаючи на широкий арсенал методів лікування, таких як хімічні пілінги, лазерна терапія й використання ретиноїдів, питання ефективного та безпечного лікування пігментації залишається актуальним. 

Методи лікування гіперпігментації

Традиційні методи лікування гіперпігментації передбачають хімічні пілінги, лазерну терапію, використання засобів на основі ретинолу та гідрохінону, а також потрійну терапію (гідрохінон + ретинол + стероїди). Ці методи мають свої переваги, такі як тривалий досвід застосування, передбачувані результати й низький ризик серйозних ускладнень. Однак вони також мають і значні недоліки: побічні ефекти, підвищена фоточутливість, сезонність застосування та високий ризик рецидиву.

Види пігментації, що спричиняють найбільші труднощі

Серед найбільш складних видів пігментації для лікування можна виділити постзапальну гіперпігментацію (PIH), мелазму вагітних, рецидивуючу пігментацію на тлі ультрафіолетового пошкодження, мелазму у пацієнтів азійського походження, периорбітальну гіперпігментацію та пігментацію інтимних зон. Ці види пігментації часто вимагають тривалого і комплексного підходу до лікування.

Транексамова кислота

Транексамова кислота (TXA) є інгібітором плазміну й антифібринолітиком, що використовується в дерматології для лікування мелазми та як підтримуюча терапяї спадкової ангіоедеми та уртикарії. Її механізм дії передбачає антиплазмінову активність, вазоконстрикцію капілярів дерми, інгібування брадикінінового шляху запалення та пригнічення меланоцитарно-кератиноцитарного трансферу.

• Системна терапія транексамовою кислотою

Системна терапія транексамовою кислотою передбачає дозування 250 мг двічі на день протягом 8 тижнів. Успішність такого лікування досягає 89%. Однак системна терапія має значні побічні ефекти, такі як біль у животі, нудота, головний біль, випадіння волосся і тромбоз глибоких вен. Протипокази включають коагулопатії, тромбоемболію в анамнезі, ішемічну хворобу серця та інші серйозні захворювання.

Особливої уваги потребує питання вакцинації проти Covid-19 при застосуванні транексамової кислоти. Системну терапію слід скасувати щонайменше за два тижні до планованої вакцинації. Небажано призначати пероральні форми транексамової кислоти під час вакцинації, оскільки наразі недостатньо даних для рекомендацій щодо її безпечного використання після вакцинації.

• Інтрадермальні ін’єкції транексамової кислоти

Інтрадермальні ін’єкції транексамової кислоти здійснюються з дозуванням 4-10 мг/мл двічі на тиждень протягом 12 тижнів. Ефективність цього методу порівнювана з застосуванням крему з 4% гідрохінону. Основні побічні ефекти становлять печіння і біль під час ін’єкцій, однак системні побічні ефекти відсутні.

• Топічна терапія транексамовою кислотою

Топічна терапія транексамовою кислотою передбачає використання кремів з концентрацією 3-5% двічі на день протягом 12 тижнів. Успішність такого лікування досягає 70%, при цьому побічні ефекти становлять лише легка сухість і лущення. Топічна терапія є відносно м’яким методом, але дозволяє досягти стійкого результату без серйозних побічних ефектів.

Цистеамін

Цистеамін є метаболітом амінокислоти цистеїну, що має антиоксидантні й антимутагенні властивості. Він інгібує тирозиназу і пероксидазу, видаляє DOPAquinone з меланогенезу та підвищує рівень глютатіону, що знижує синтез меланіну. Цистеамін відомий з кінця 60-х років, але не використовувався через сильний запах сірководню.

• Використання цистеаміну

Цистеамін застосовується у вигляді крему з концентрацією 5%, який наноситься один раз на день на виключно суху шкіру з експозицією 15 хвилин. Тривалість терапії становить 8-16 тижнів. Успішність лікування досягає 90%, при цьому побічні ефекти становлять почервоніння, печіння та відчуття тепла у перші дні застосування.

• Переваги цистеаміну

Цистеамін показує високу ефективність у терапії всіх видів пігментації, може використовуватися при будь-якому фототипі шкіри та в периорбітальній, периоральній і паховій зонах. Він не підвищує чутливість до ультрафіолету та має незначні побічні ефекти.

Висновки

Лікування пігментації шкіри транексамовою кислотою та цістеаміном є перспективним методом, що демонструє високу ефективність і безпеку. Системна терапія транексамовою кислотою має найбільше обмежень і можливих побічних ефектів, тоді як топічна терапія є більш м’якою, але дозволяє досягти стійкого результату. 

Інтрадермальні ін’єкції транексамової кислоти також є ефективним методом лікування. Цистеамін, своєю чергою, показує високу ефективність у терапії всіх видів пігментації та має незначні побічні ефекти. Важливою перевагою є можливість поєднання цих методів з лазерною терапією. 

Нові засоби для лікування пігментації не спричиняють подразнення шкіри та фотосенсибілізацію, що дозволяє використовувати їх за будь-якого фототипу шкіри. Такі засоби можуть бути застосовані самостійно, без постійного нагляду лікаря. Вони також знижують ризики рецидиву завдяки відновленню нормальної чутливості до ультрафіолетового випромінювання. 

Лікування має бути ефективним і безпечним, і нові протоколи терапії з використанням транексамової кислоти й цистеаміну відповідають цим вимогам.

Що ще потрібно пам’ятати?

При лікуванні пігментації важливо враховувати декілька важливих аспектів: 

• можлива фармакологічна фотосенситизація, яка підвищує чутливість шкіри до сонячного випромінювання;
• пацієнти з хронічним акне можуть бути схильні до самопошкоджень;
• депресивні розлади здатні впливати на загальний стан пацієнта і його реакцію на лікування; 
• і, нарешті, недостатній захист від сонця може звести нанівець усі зусилля з лікування пігментації, тому необхідно забезпечити адекватну сонцезахисну терапію та комплаєнс пацієнта щодо сонцезахисту.