Вплив аерокріотерапії на організм: переваги методу

Короткочасний аерокріотерапевтичний вплив призводить до уповільнення кисневого метаболізму, процесів окисного фосфорилювання глюкози в покривних тканинах, зниження споживання кисню й поживних речовин клітинами, уповільнення трансмембранного транспорту клітинних метаболітів. За наявності захворювань проявляється знеболювальна, протизапальна, судинорозширювальна та міорелаксуюча дія холоду.

Судинні реакції

Вплив холоду у вигляді АКТ призводить до виражених фазових змін діяльності периферичних судин, що проявляється спазмом дрібних артерій і артеріол, прекапілярних сфінктерів, уповільненням швидкості кровотоку. Терапевтично значуще звуження судин шкіри зазначається під впливом газового середовища, температура якого становить від -60°С до -120°С протягом 2 хвилин. У цьому відбувається швидке зниження температури шкіри поверхні до 0-10°С.

Звуження шкірних судин є першою захисною фазою судинної реакції на екстремальне охолодження, спрямованої на запобігання проникненню холодового фактора через покриви (оболонку) тіла до внутрішніх тканин («ядра») тіла. Потім розвивається друга захисна фаза судинної реакції у вигляді вираженого розширення периферичних артеріальних судин, що призводить до активної артеріальної гіперемії, тривалість якої варіюється від 1 до 30 хвилин, залежно від інтенсивності охолодження. Ця фаза є компенсаторною, сприяє посиленому теплоутворенню, перешкоджає ішемії та порушенню живлення тканин. Візуально наслідки кріотерапії проявляються зміною кольору шкірних покривів після процедури у вигляді розлитої, яскравої та стійкої еритеми.

Системне розширення покривних судин стимулює роботу апарату кровообігу, покращує живлення й оксигенацію всіх тканин організму, знижує гемодинамічне навантаження на серцевий м’яз. Поряд із змінами артеріального та капілярного кровообігу АКТ дає помірне покращення венозного відтоку та при терапевтичних експозиціях не призводить до явищ застою венозної крові.

Реакція судин глибоко розташованих органів і тканин на екстремальний холодовий подразник менш виражена, ніж реакція судин шкіри. Явища, що розвиваються в глибоко розташованих тканинах «ядра» тіла, не пов’язані з прямим впливом холодового подразника та мають вторинне рефлекторне й нейрогуморальне походження. Проте низка авторів показали, що процедури загальної АКТ призводять до посилення кровопостачання внутрішніх органів, що пов’язано, імовірно, з утворенням вазоактивних речовин.

Загальна АКТ не спричиняє помітних змін центральної гемодинаміки, не висуває підвищених запитів до діяльності серця, не провокує розвиток ішемії міокарда, порушень серцевого ритму та провідності, не суттєво підвищує артеріальний тиск під час процедури. Це дозволяє допускати до процедур пацієнтів із супутніми серцево-судинними захворюваннями на початкових стадіях, а також розширювати рамки застосування методу для хворих похилого та старечого віку. Для цих пацієнтів, а також для практично здорових людей фазові зміни стану поверхневих судин тіла дають адекватне і тренуюче навантаження системі кровопостачання. Системне тривале розширення судин шкіри у другій фазі судинної реакції, що виникає після процедури, спричиняє зниження загального периферичного судинного опору і, таким чином, зменшує навантаження на серце, що є сприятливим фактором для хворих на кардіологічний профіль.

Нервова та м’язова системи

Екстремальний холодовий подразник активно впливає на стан периферичної нервової та м’язової систем. Розвиток холодової анестезії шкірних рецепторів є частковим поясненням знеболювальної дії АКТ. Встановлено, що аналгезуючий ефект АКТ реалізується за допомогою блокування больових рецепторів шкіри та аксон-рефлексів, нормалізації антидромної збудливості нейронів спинного мозку, участі ендогенних опіоїдів у реалізації ефектів АКТ, а також зменшення запальної реакції та регуляції судинного тонусу.

Охолодження шкіри, що виникає під впливом кріогенного газу, забезпечує міорелаксацію й усунення спазмів м’язів. Крім того, вплив АКТ на тонус м’язів сприяє посиленню вісцерального кровообігу та усуненню болю при захворюваннях опорно-рухового апарату та периферичної нервової системи.

Відомий з практики ефект тонізуючої дії кріотерапії на осіб, які перебувають у пригніченому стані, дає ґрунт для припущень про можливість використання кріогенної технології для подолання депресій і стресових станів.

Нейроендокринна система

За даними низки дослідників, короткочасне охолодження за температури від -130°С до -180°С призводить до активації адрено-кортикотропної системи з посиленням вироблення АКТГ передньою часткою гіпофіза та кортизолу корою надниркових залоз. Саме цим пояснюють помітні покращення у стані хворих з ревматоїдним артритом та деякими іншими ревматичними захворюваннями, що відбуваються при проведенні АКТ. У цих пацієнтів значно знижується вираженість больового синдрому й характерна скутість, а також інтенсивність запальних проявів. Це дозволяє знижувати дози протиревматичних засобів, за відсутності болю та скутості активно використовувати кінезитерапію та ЛФК.

При екстремальному охолодженні різко підвищується вироблення ендорфінів, що мають потужну знеболювальну дію, седативну і помірну ейфоризуючу дію. Подібні гіпотези добре пояснюють оборотну знеболювальну дію загальної АКТ, що має генералізований характер і не залежить від болю.

Регенерація тканин

АКТ не просто усуває больові відчуття, а ще й прискорює процеси регенерації. За наявності ран із млявими грануляціями кріообробка призводить до зменшення набряку грануляцій, їх сплощення та підсушування. На цьому фоні зазначається гарне приживлення шкірних клаптів. Кріотерапія також може повною мірою залучатися в комплексне лікування хворих із трофічними виразками, надаючи аналгетичну, протизапальну та регенеруючу дію.

Імунна система

Загальна кріотерапія має потужний вплив на імунну систему, надаючи не імунокорегуючу, а імуномоделюючу дію. Алергія й імунодефіцит – це полярні стани імунної системи. У першому випадку імунітет занадто, «істерично» активний, реагує на довкілля неадекватно сильно. У другому випадку імунітет надто пасивний, пропускає, залишає поза увагою об’єкти, що становлять реальну небезпеку. Застосування кріотерапії приводить обидва стани до норми. При цьому процедура в обох випадках буде абсолютно однаковою, а результат протилежним. Можна стверджувати, що кріотерапевтична дія спричиняє в організмі процес автокорекції, за якого виявляються й усуваються відхилення від фізіологічної норми.

Технологія проведення аерокріотерапії

Для отримання необхідних позитивних ефектів від процедури аерокріотерапії треба витримати пацієнта в кріогенному газі з температурою від -150°С до -130°С не менше 2 і не більше 3 хвилин, а в контакті з газом має бути більша частина шкіри, тому що в цьому випадку стимулююча дія буде на максимальну кількість рецепторів. Тому важливо правильно одягнутись (а точніше – роздягтися) перед входом у кріосауну. Спостереження за пацієнтами, систематизація даних про ефективність процедур у різних умовах дозволили встановити зв’язок між ефектом кріотерапевтичної процедури (наприклад, тривалістю знеболювання) та площею контакту кріогенного газу та шкірного покриву. Позитивний ефект процедури прямо пропорційний площі контакту шкіри та газу. Будь-який одяг зменшує цю площу та знижує результати процедури.

Водночас у деяких випадках одяг може відігравати не негативну, а позитивну роль. За будь-якої конструкції кріотерапевтичної кабіни особливості обміну теплом газового середовища з вертикальним тілом та фізіологічна будова тіла призводять до нерівномірного зниження температури на поверхні тіла. Газові потоки рухаються вздовж тіла знизу вгору, тому охолодження нижніх кінцівок відбуватиметься набагато швидше, ніж середньої частини тулуба. Фізіологія людини влаштована таким чином, що реакцією на зовнішнє охолодження є перерозподіл кровотоків на користь центральної частини тіла. Кінцівки мають температуру значно нижчу, ніж покривні шари на тулубі, гомілки і коліна пацієнта охолоджуються значно швидше, і в низці випадків процедуру доводиться припиняти через негативні відчуття, які має пацієнт у цій частині тіла.

Показання для застосування аерокріотерапії	Протипоказання до загальної аерокріотерапії
Зниження загальної резистентності організму	Загальний тяжкий, декомпенсований стан пацієнта
Профілактика простудних захворювань	Гострий інфаркт міокарда та період реабілітації після інфаркту
Зниження імунітету	Мозкові інсульти
Профілактика серцево-судинних захворювань	Артеріальний тиск вищий за 180/100 мм рт. ст.
Профілактика бронхолегеневих захворювань	Гарячка. Інфекційні захворювання із температурою
Профілактика захворювань периферичних судин	Злоякісні пухлини (загальна кріотерапія на сьогодні не використовується широко в онкологічній практиці, але даних про відсутність лікувальної дії в онкологічних хворих не отримано)
Ревматоїдний поліартрит	Індивідуальна нестерпність холоду
Алергічні реакції
Захворювання шкіри (екзема, нейродерміт, псоріаз)
Ожиріння та целюліт

Таблиця 1. Показання та протипоказання АКТ

---

За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна