Шкіра обличчя: особливості кровопостачання

Кровопостачання щелепно-лицевої ділянки здійснюється з басейну зовнішньої сонної артерії та через гілки внутрішньої сонної артерії, які утворюють, у свою чергу, широку мережу з розвиненими анастомозами. 

Внутрішньошкірне судинне русло має низку особливостей:

• артеріовенозні шунти (короткі капіляри, які не мають м’язової оболонки, що змінює просвіт судини); 
• високий ступінь анастомозів між різними судинами. 

До особливостей кровопостачання відноситься також взаємозалежна іннервація поверхневих артеріальних і венозних мереж шкіри обличчя із кровоносними судинами шлунка та дванадцятипалої кишки. Цим, наприклад, пояснюється походження еритеми обличчя при прийомі гарячої та гострої їжі.

Лімфатична система тісно пов’язана з кровоносною системою шкіри, вона виконує дренажну функцію. Цією анатомічною особливістю пояснюється частота поєднання симптомів лімфостазу (набряклість) та проблем мікроциркуляції.

Останнім часом пильна увага дослідників звернена на швидкість капілярного кровотоку, яка часто змінюється аж до повної зупинки. Це може бути пов’язане з мимовільною ритмічною зміною просвіту прекапілярних судин, періодичним закупоренням капілярних входів клітинами крові та пошкодженням судинної стінки антитілами та імунними комплексами. Зареєстрована зміна швидкості кровотоку при гіпоксії, розацеа та деяких системних захворюваннях і васкулітах шкіри. 

Фактори, що змінюють кровоток

Пошкоджувальну дію на судинну стінку забезпечують УФ-промені, екстремальні показники температури та її різкі перепади, різноманітні механічні фактори. 

Зокрема, промені UVA, проникаючи в шкіру до сосочкового й сітчастого шарів, пошкоджують ендотеліоцити кровоносних судин і базальну мембрану лімфатичних мікросудин шкіри, що призводить до порушення відтоку. Тому призначення в такій ситуації процедур, які підсилюють кровообіг та приплив крові до шкіри обличчя (масаж, дарсонвалізація тощо), не забезпечуватиме бажаного естетичного результату. Натомість використання методик з ефектом лімфодренажу (мікрострумова терапія, космеханіка тощо) може спричинити позитивні зміни. 

Локальний вплив високої температури (сауна, вапозон) призводить до реактивної вазодилатації (розширення судин). При впливі низької температури (наприклад, кріотерапія) спочатку відбувається інтенсивне звуження судин, а через 5–6 хвилин – розширення. 

Прикладом відповідної реакції судин на механічне пошкодження може служити шкірний вегетативний рефлекс – дермографізм. Він представляє собою реакцію нервово-судинного апарата шкіри на механічне подразнення та буває білим (при спазмі судин), червоним (при розширенні судин) та змішаним. Відомо, що для низки дерматозів характерний певний дермографізм (наприклад, білий дермографізм – для атопічного дерматиту).

На стан судинного тонусу мікроциркуляторного русла впливають і нейрогуморальні фактори. Відомо, що до 50-літнього віку кровоток у шкірі обличчя в жінок є нижчим, порівняно з чоловіками. З настанням клімактеричних змін кровоток підвищується, тому може з’являтися стійка еритема обличчя (другорядна ознака гормонального старіння шкіри). 

Вазоспастичні захворювання та реакції часто зустрічаються під час вагітності. Навіть протягом одного менструального циклу мікроциркуляція в шкірі обличчя змінюється. Найменший кровоток реєструється в лютеїнову фазу, а максимальний – у преовуляторну фазу. 

Вегетативна нервова система забезпечує на мікроциркуляторне русло як прямий, так і опосередкований вплив. У нормі судинозвужувальний ефект гарантує норадреналін, а судинорозширюючий – адреналін. Вегетативні дисфункції сприяють порушенню гомеостазу та адаптації організму до різноманітних впливів зовнішнього середовища, що призводить до порушення структури шкіри та проникності судинної стінки. Це знижує бар’єрні функції епідермісу та створює умови для розвитку запалення в шкірі.