Чутлива шкіра: класифікація та методи діагностики

Спроби деяких фахівців виділити чутливу шкіру в окремий тип є, на думку морфологів, принципово неправильними. Чутливість – це лише стан, тимчасова чи постійна проблема, яка може виникнути як при сухому, так і при жирному і комбінованому типі шкіри. У науковому середовищі головними критеріями на сьогоднішній момент залишаються симптоми, характерні для стану підвищеної чутливості: 

• об’єктивні – еритема (почервоніння), десквамація (лущення), пастозність (набряк), сип; 
• суб’єктивні – свербіж, відчуття стягнення та поколювання шкіри.

Один або кілька вищеперерахованих симптомів, які виникають як неадекватна реакція на зовнішні подразники та/або внутрішній (нейрогуморальний) дисбаланс на тлі знижених бар’єрних функцій, і є основними діагностичними критеріями. 

Класифікація

В косметології прийнято виділяти три типи чутливості.

• I тип – вроджена чутливість, яка виникає внаслідок причин ендогенного характеру (внутрішній дисбаланс): еритрокупероз, себорейний дерматит, клімактеричні зміни тощо.
• II тип – набута чутливість, яка виникає внаслідок причин екзогенного характеру (зовнішні подразники): 

- кліматичні умови (сонце, вітер, мороз);

- побутові й опалювальні прилади (кондиціонери, фен);

- косметологічні процедури (гоління, епіляція, застосування косметичних засобів і маніпуляцій).

Стрес, вживання алкоголю та деяких харчових продуктів можуть викликати загострення еритрокуперозу або себорейного дерматиту та опосередковано стати причиною виникнення I типу чутливості. Натомість безпосередній вплив харчових продуктів, косметичних засобів та стресу може призвести до появи III типу.

• III тип – гіперреактивна чутливість, яка виникає внаслідок причин змішаного (ендогенного й екзогенного) характеру: алергійний та атопічний дерматити.

У деяких наукових джерелах можна зустріти класифікацію за ступенем прояву проблеми:

• I тип – природній ступінь чутливості.
• II тип – гіперчутливість.

• III тип – алергічна шкіра.

Методи діагностики

Шкірна чутливість – це, як правило, суб’єктивне відчуття. Однак її можна оцінити за допомогою об’єктивних тестів. Найчастіше використовується «тест на поколювання» (stinging test), який полягає у нанесенні на крила носа розведеного розчину кислоти, яка подразнює шкіру, та подальшій реєстрації відчуттів. Вимірюючи інтенсивність та тривалість поколювання, отримуємо результат у балах, за допомогою якого можна кількісно оцінити чутливість шкіри. Так само можна виміряти ефективність та переносимість космецевтичних препаратів для корекції проявів чутливої шкіри. Як правило, після кількох тижнів застосування правильно підібраних базових засобів спостерігається зниження показників stinging test.

У зоні особливої уваги

Практикуючим косметологам слід пам’ятати, що еритема обличчя (Facial erythema – основний симптомокомплекс чутливої шкіри) може бути проявом таких захворювань, як системний червоний вовчак, поліцитемія, токсикодермія, дерматоміозит тощо. У складних діагностичних випадках довго існуючої еритеми (якщо немає чіткої картини причинно-наслідкових зв’язків) необхідна диференціальна діагностика в умовах медичного закладу. У таких випадках варто почекати із застосуванням космецевтики із протизапальною заспокійливою дією до встановлення остаточного діагнозу (для збереження початкового прояву симптомокомплексу). 

Надзвичайно важливий правильно зібраний анамнез захворювання. Необхідно не пропустити скарги клієнта на артралгії, лихоманку, слабкість, задишку для діагностики системного червоного вовчака, а також на м’язову слабість, яка дозволяє діагностувати дерматоміозит. У деяких випадках необхідний відповідний комплекс лабораторних та інструментальних досліджень для виключення системності процесу. Клінічна діагностика та аналіз проявів на шкірі дозволяє виявити первинний елемент сипу, його еволюцію, а також характерне розташування сипу. Наприклад, переважаюча в анамнезі періорбітальна еритема свідчить про можливий дерматоміозит. 

---

За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна