Підвищення тонусу шкіри: ультразвуковий, вакуумний і радіочастотний вплив

Відкриття ультразвуку пов’язують із ім’ям французьких фізиків – братів П’єра та Жака Кюрі. 1880 року під час стиснення кристала кварцу вони отримали п’єзоелектричний ефект. Перший ультразвуковий пристрій був розроблений французьким ученим Полем Ланжевеном, використовувався у гідроакустиці для виявлення підводних човнів. Після Першої світової війни ультразвук застосовувався у ветеринарії для визначення товщини підшкірного жиру у свиней. 1937 року було зроблено першу спробу застосування ультразвуку для діагностики пухлини головного мозку.

Активний розвиток та застосування ультразвуку в медицині розпочався у 50-х роках минулого століття. У косметології ультразвук із частотою 24–28 кГц використовується під час проведення ультразвукового пілінгу. Для проведення ультрасонофорезу застосовується ультразвук із частотою від 2,5–3 МГц. Ультразвукова хвиля з цими параметрами проникає в тканини на глибину до 1 см і забезпечує молекулярний і клітинний масаж, підвищує епітеліальну й судинну проникність, має протинабрякову, бактерицидну та розпушуючу дію. Ультразвук підвищує оксигенацію тканин, нормалізує окисно-відновні процеси, активізує обмін речовин і тим самим підвищує регенеративну здатність шкіри.

Механізм дії ультразвуку обумовлений трьома факторами:

• механічним – зводиться до мікровібрації клітин: так званий мікромасаж тканин на клітинному рівні підвищує проникність клітинних мембран, посилює процеси дифузії та осмосу та змінює кислотно-лужну рівновагу;
• термічним – підвищення температури у тканинах на 1–2°С сприяє розширенню кровоносних та лімфатичних судин, що, своєю чергою, призводить до посилення мікроциркуляції та насичення тканин киснем;
• фізико-хімічним – УЗ провокує у тканинах складні фізико-хімічні реакції, які активізують метаболічні та регенераторні процеси.

Вакуумний вплив

Вакуумний масаж та лімфодренаж стали активно застосовувати у косметології з 90-х років минулого століття. Прототипом цього є баночний масаж. Одним із найпоширеніших методів є дермотонія, розроблена французьким ученим-фізіотерапевтом Сержем Карогозьяном. Метод має як терапевтичний, так і естетичний ефект. Це один із небагатьох методів, який значною мірою посилює кровообіг у тканинах.

Для проведення дермотонії застосовується вакуумний апарат, який створює негативний тиск, при цьому його всмоктувальна здатність становить від 100 до 800 Мбар/мм2. Апарат працює в трьох режимах: постійний вакуум, пульсуючий та гіперпульсуючий вакуум.

Методика дермотонії складається з кількох етапів, і кожен етап сприяє покращенню кровообігу. 

• 1 етап – рефлекторний пульсуючий депресомасаж. При цьому застосовується переривчастий, пульсуючий вакуум із частотою 0,6–0,7 Гц, тобто 70 всмоктувань за хвилину, що відповідає частоті серцевих скорочень. Так відбувається вплив на тензорецептори (рецептори розтягування), розширюються кровоносні судини, виникає міогенна релаксація. Цей етап спрямований на зміцнення судинної стінки та усунення застійних явищ.
• 2 етап – депресомасаж із постійним, безперервним вакуумом. На обличчі застосовуються різні масажні техніки з інтенсивністю вакууму в середньому 200-400 мбар/мм2. Механічну дію насадок та присмоктувальну дію вакууму ще більше посилюють приплив артеріальної крові та збільшують метаболізм у тканинах. Також цей етап має потужний дефіброзуючий і стимулюючий вплив на клітини шкіри, що дозволяє ефективно боротися зі зморшками та в’ялістю шкіри.
• 3 етап – початкова стимуляція лімфовузлів. Проводиться в пульсуючому режимі з частотою всмоктування 70 за хвилину. На цьому етапі активізується робота основних груп лімфовузлів: надключичних, шийних, підщелепних та привушних.
• 4 етап – лімфодренаж. Проводиться на постійному режимі вакууму. За допомогою плавних рухів насадки та слабкої інтенсивності вакууму (порядку 100 мБар/мм2) «зганяємо» лімфу до регіонарних лімфовузлів й отримуємо протинабряковий та лімфодренажний ефект.
• 5 етап – заключна стимуляція лімфовузлів проводиться також у пульсуючому режимі із частотою всмоктування 0,6–07 Гц. Додатково посилює роботу лімфатичних вузлів.

Атонічну і в’ялу шкіру можна пропрацювати в гіперпульсуючому режимі з частотою 3-5 Гц, тобто 3-5 всмоктування на секунду – це стимулює вплив на дермальні шари шкіри і м’язові волокна.

Радіочастотна дія

Радіочастотна енергія – це змінні високочастотні електричні струми із частотою 0,3–1 МГц. Проникаючи у тканини, спричиняє осциляцію молекул води. Тобто відбуваються високочастотні коливання молекул води, що спричиняє їхнє взаємне тертя та супроводжується виробленням кінетичної енергії й тепла. У верхніх шарах шкіри міститься менше води, тому тепло утворюється переважно у глибоких шарах на рівні дерми та гіподерми. Відбувається нагрівання тканин зсередини, на глибині до 1 см.

Існує два основні методи впливу RF-енергії: монополярний і біполярний. У першому випадку активний електрод розташований у місці обробки, інший (поворотний) електрод – на певній відстані. Це дає більш глибоке проникнення радіохвилі, в середньому на 1-2 см. Цей метод впливу переважно застосовується до роботи по тілу.

Біполярний метод впливу – два електроди (активний та зворотний) перебувають у безпосередній близькості. І глибина впливу дорівнює половині відстані між електродами. Цей метод має більш поверхневий вплив, до 0,5 см, і переважно застосовується для роботи по обличчю.

Також існують два способи передачі радіочастот: резистивний та ємнісний. Резистивний спосіб передбачає безпосередній контакт металевих електродів зі шкірою. Поверхневі шари шкіри чинять опір електричним струмам високої частоти; залежно від опірності тканини нагріваються більшою чи меншою мірою. При цьому металеві електроди теж нагріваються і переважно нагрівають епідерміс. Тепло, що виробляється, сконцентровано у верхніх шарах шкіри.

При ємнісному способі передачі радіочастот електроди не перебувають у безпосередньому контакті з тканинами. Вони ізольовані склом, пластиком, керамічним матеріалом тощо. У цьому випадку створюється електричне поле, яке проникає через ізолюючу поверхню, що перебуває в контакті з тілом. Застосування змінного електричного поля спричиняє тертя між молекулами води глибоко в дермі, які змінюють своє положення відповідно до полярності індукованого електричного поля. Тому ємнісні радіохвилі дають більш значне, глибоке нагрівання і, відповідно, кращий результат.

При проведенні процедури температура в тканинах підвищується на 3–5°С та зберігається після процедури протягом 1 години. А підвищена температура є свого роду каталізатором усіх біохімічних процесів у тканинах. Також посилюється кровообіг і мікроциркуляція у тканинах. За температури 40-41°С відбувається вироблення «протеїнів теплового шоку», які збільшують кількість фібробластів і, як наслідок, підвищують стимуляцію еластину та колагену. Радіочастотна терапія дає значний гіперемічний ефект і стимулює структурні компоненти шкіри, що дозволяє отримувати гарний ліфтинговий ефект.

Для нормалізації кровообігу та посилення мікроциркуляції можна використовувати будь-який із методів. Відмінність у тому, що кожен із запропонованих методів має додаткові супутні позитивні ефекти.