Гіпоксія старіння: роль мікроциркуляції у патогенезі вікових змін шкіри

Серед зовнішніх ознак старіння особи за класифікацією І. І. Кольгуненка відрізняють головні (обов’язкові) та другорядні. Головні ознаки включають: сухість та стоншування шкіри, зниження пружності м’яких тканин, зморшкуватість та старечу деформацію (птоз). До другорядних належать: набряклість і пастозність навколо очей, телеангіоектазії, гіпертрихоз, гіперпігментацію, себорейний кератоз та ін.

Зовнішні прояви старіння, безумовно, підпорядковані біологічно неминучим механізмам старіння. Перші спроби наукового пояснення старіння робив ще Аристотель. Відтоді на різних етапах розвитку геронтології домінували такі теорії:

• гено-регуляторна;
• нейроендокринна;
• молекулярно-генетична;
• «вільно-радикальна»;
• теорія «поперечних зшивок» та інші.

Можна з упевненістю сказати, що єдиною сполучною ланкою виникнення цих механізмів є кровоносна система. «Поломки» у системі кровопостачання – чи зумовлені зниженням секреції гормонів, які відповідальні за вазодилятацію, чи порушеннями у системі перекисного окислення – призводять до зменшення забезпечення киснем і поживними речовинами всіх тканин і систем.

І це є необхідною умовою функціонування будь-якого організму. Не є винятком шкіра, що потребує кисню та поживних речовин у кількості, яка відповідає її метаболізму та інтенсивності функцій. У зв’язку з цим потрібна строго певна кількість крові, що надходить в одиницю часу. Ця потреба забезпечується завдяки підтримці постійного артеріального тиску та безперервного перерозподілу крові між усіма органами і тканинами. При порушеннях у системі місцевого кровотоку розвивається органо-тканинна гіпоксія, яка є патогенетичною базою, на основі якої відбуваються незворотні зміни, у тому числі шкіри.

Якщо провести аналогію, то за розвитку такої ситуації в організмі загалом виникає стенокардія, і починає бити на сполох терапевт. Можна з упевненістю сказати, що зморшки – це свого роду стенокардія шкіри, оскільки розвиваються вони на тлі місцевої гіпоксії. Тому вивчення механізмів розвитку тканинної гіпоксії та пошук методів корекції є актуальними проблемами.

Симптоми вікової шкіри

Основна роль забезпечення адекватного кровопостачання належить системі мікроциркуляції. Мікроциркуляція – збірне поняття. Воно поєднує механізми кровотоку в дрібних судинах і пов’язаний з цим обмін рідиною та розчиненими в ній газами та речовинами між судинами і тканинною рідиною. Зі збільшенням віку спостерігаються морфологічні та функціональні зміни мікросудинного русла шкіри. З віком зменшується кількість функціонуючих капілярів, відбувається запустіння верхівки судинного дерева. До появи цього феномену призводить перебудова колагену при старінні: зменшується товщина фібрил і збільшується вміст аморфної речовини.

Характерними ознаками мікрогемоциркуляції зрілої шкіри є:

• зменшення діаметра артеріального коліна капіляра та збільшення венозного;
• аневризми капілярів;
• сповільнений потік крові;
• переважання спастико-атонічної форми капіляра;
• порушення функції ендотелію судин та як наслідок зміна внутрішньосудинного гомеостазу.

Вікові зміни мікроциркуляції у шкірі є системними, і як наслідок виникає уповільнення темпів обміну між кров’ю та тканинами. Поступово формується морфо-функціональний симптомокомплекс вікової шкіри:

• зменшення чисельності та розмірів фібробластів, опасистих клітин та гістіоцитів;
• стоншення дерми за рахунок основної речовини, колагенових та еластичних волокон;
• зміна фізико-хімічних властивостей колагену: зниження вмісту розчинних фракцій, зменшення еластичності та здатності до набухання, збільшення вмісту колагену III типу та зниження вмісту колагену I типу;
• зниження продукції шкірного сала і як наслідок зміна складу гідроліпідної мантії та порушення бар’єрних властивостей шкіри;
• сплощення сосочкового шару за рахунок атрофії та сплощення сосочків, що обумовлює появу зон, позбавлених капілярних петель;
• збільшення кількості рядів рогових клітин; уповільнення процесу десквамації.

Індивідуальні програми корекції

Зважаючи на розвиток таких очікуваних змін у віковій шкірі, сьогодні фахівці здійснюють пошук нових підходів до корекції інволюційно-дистрофічних змін шкіри, які ґрунтувалися б на індивідуальній діагностичній базі з урахуванням мікроциркуляції.

З метою діагностики стану шкіри використовується ультразвукове дослідження шкіри (DUB-Taberna pro medicum), доплерографія (Допплера-Мінімакс-К), дерматоскопія. Ці методики дозволяють візуалізувати стан поверхні шкіри, морфологічний стан епідермісу та дерми, а також дати чіткий висновок про мікроциркуляцію у поверхневих тканинах із визначенням основних показників (лінійна та об’ємна швидкості кровотоку).

Досвід показує, що переважно ефективні індивідуальні програми корекції вікових змін, які складає лікар на основі діагностики стану шкіри та соматичного анамнезу.

У пацієнтів з І класом вираженості інволюційно-дистрофічних змін шкіри наявні зморшки: поверхневі мімічні, поверхневі статичні зморшки,  початкові зміни шкіри текстури. Результати УЗД шкіри: епідерміс чіткий, виражена дерма з гарним ступенем ехогенності. Доплерографія: об’ємна та лінійна швидкості кровотоку в межах норми.

У пацієнтів з ІІ класом вираженості інволюційно-дистрофічних змін шкіри наявні мімічні та статичні середнього ступеня виразності зморшки на тлі зміни текстури шкіри. На УЗД шкіри: незначна неоднорідність епідермісу, маловиражена гіпоехогенна субепідермальна смуга, знижена ехогенність дерми. Доплерографія: зниження об’ємної швидкості кровотоку до 20% без ознак пошкодження капілярів.

ІІІ клас вираженості інволюційно-дистрофічних змін шкіри характеризується наявністю глибоких та середньо-глибоких зморшок, виражених змін текстури шкіри, надлишків шкіри. Результати УЗД шкіри: виражена неоднорідність епідермісу, виражена гіпоехогенна субепідермальна смуга, знижена ехогенність і грубоволокниста структура дерми, знижена щільність судин на одиницю площі. Доплерографія: зниження всіх показників кровотоку – лінійної та об’ємної швидкості, індексів Гослінгу та Стюарта. 

Для пацієнтів, що належать за класифікацією до I класу, за відсутності морфологічних змін з боку шкіри за даними УЗД та відсутності змін з боку показників кровотоку достатньо косметологічної допомоги, що передбачає:

• для відновлення текстури шкіри – мікродермабразія, поверхневі пілінги;
• для підтримки водного балансу шкіри – іонофорез, гідродермія, ультразвукові процедури;
• для корекції видимих зморшок – мезотерапія 0,5–1% гіалуронової кислоти, запровадження наповнювачів за показаннями.

Корекція інволюційно-дистрофічних змін шкіри у пацієнток, що належать до ІІ класу, принципово відрізняється від корекції, показаної пацієнткам, які належать до І класу.

Уривчастість епідермісу, початкові зміни структури дерми (формування грубого колагену і як наслідок – утворення зморшок), перші ознаки появи гіпоехогенної субепідермальної смуги та зміни на допплерограмі у вигляді зниження об’ємної швидкості кровотоку змушують звернути увагу на мікроциркуляторне русло.

Після консультації терапевта при обов’язковій стабілізації артеріального тиску виникає необхідність призначення препаратів, що покращують мікроциркуляцію:

• трентал;
• солкосерил, актовегін;
• мікроелементи, вітамін Е.

Препарати рекомендується приймати короткими курсами до 21 дня 2 рази на рік.

Після консультації гінеколога може бути рекомендований прийом фітоестрогенів як препаратів, що побічно посилюють вазодилятацію.

Як косметологічна корекція на перший план виступають процедури, що покращують мікроциркуляцію, а саме:

• надвенне лазерне опромінення крові;
• магніто-лазерний форез;
• мікрострумова терапія;
• LPG масаж та ін.

Ці процедури можуть бути доповнені пілінгами різного походження (поверхневі гліколеві, ретинолові), одноразовими лазерними пілінгами та курсами мезотерапії з обов’язковим залученням препаратів судинного ряду (лофтон, буфломедін, пентоксифілін та ін.).

Також треба звернути увагу фахівців на застосування низькоінтенсивного лазерного випромінювання – системне та місцеве використання цієї методики дозволяє отримати добрі результати.

Ефекти низькоінтенсивного лазерного випромінювання:

• корекція клітинного та гуморального імунітету;
• підвищення фагоцитарної активності макрофагів;
• посилення бактерицидної активності сироватки крові;
• підвищення неспецифічної резистентності організму;
• поліпшення реологічних властивостей крові та мікроциркуляції;
• регуляція гемостатичного потенціалу крові;
• судинорозширювальна дія;
• протизапальна дія;
• підвищення киснево-транспортної функції крові;
• зменшення парціальної напруги вуглекислого газу;
• підвищення антиоксидантної активності крові;
• нормалізація процесів ПОЛ у мембранах клітин;
• нормалізація обмінних процесів (білкового, ліпідного, вуглеводного, внутрішньоклітинного енергетичного балансу);
• нормалізація та стимуляція регенераторних процесів.

Корекція змін шкіри у пацієнтів, що належать до III класу, є складним завданням, у вирішенні якого мають брати участь кілька фахівців: терапевт, гінеколог, пластичний хірург і косметолог-дерматолог. На першому етапі роботи з такою шкірою стоїть завдання корекції основного терапевтичного захворювання. Як правило, це призначення гепатопротекторів, ентеросорбентів, препаратів, що стабілізують артеріальний тиск і покращують мікроциркуляцію. Після консультації гінеколог може рекомендувати цій групі пацієнток прийом гормонозамісної групи препаратів. Оскільки в цій віковій категорії йдеться про наявність зморшок середнього та глибокого ступеня вираженості, а також про виражені явища птозу, виникає необхідність залучення пластичного хірурга для усунення цих явищ. 

Дерматокосметологічні заходи, що завершують корекцію, матимуть такий вигляд:

• для покращення мікроциркуляції – курс надвенного або внутрішньовенного лазерного опромінення крові (курс – до 10 сеансів, з повтором кожні півроку), сеанси мікрострумової терапії;
• з метою корекції рельєфу епідермісу, враховуючи явища вікового гіперкератозу, – поверхневі або серединні ретинолові пілінги, одноразовий ербієвий лазерний пілінг або сеанси фракселювання, що повторюються (неабляційна ербієва обробка шкіри);
• з метою покращення метаболізму власне шкіри – мезотерапевтична допомога, починаючи з препаратів судинного ряду та завершуючи введенням метаболітних препаратів.

За такої побудови алгоритму корекції отриманий ефект задовольнятиме вимогам пацієнта і збережеться максимально довго.

На закінчення хотілося б зазначити, що, незважаючи на велику кількість ін’єкційних і апаратних методик, не применшуючи їх переваг, при корекції інволюційно-дистрофічних змін шкіри в першу чергу необхідно звернути увагу на патогенетичні моменти, що призводять до таких змін. При достовірному дерматологічному та соматичному обстеженні пацієнта за умови складання індивідуальної програми корекції можна досягти стійкого результату, очікуваного пацієнтом.