Вплив розладів системи травлення на шкіру: вісь «кишківник–шкіра»

Патологія шлунково-кишкового тракту (ШКТ) має безпосередній та опосередкований вплив на стан шкіри, що ґрунтується на концепції двонаправленої осі «кишківник–шкіра» . Це не просто супутня симптоматика, а складна ланка патогенезу багатьох дерматологічних станів.

Основні патогенетичні механізми

1. Дисбіоз та підвищена проникність кишкового бар’єру: порушення якісного та кількісного складу мікробіоти (дисбіоз) та цілісності кишкового епітелію призводить до транслокації бактеріальних метаболітів (наприклад, ліпополісахаридів — ЛПС) у системний кровотік. Це спричиняє хронічне системне запалення низького рівня, яке є тригером або обтяжливим фактором для шкірних захворювань.
2. Порушення абсорбції нутрієнтів: хронічні ентеропатії, мальабсорбція (наприклад, при целіакії, СНПК) призводять до дефіциту критично важливих для здоров’я шкіри мікроелементів та вітамінів:

Цинк, залізо, вітаміни групи B, A, D, E — необхідні для регенерації, антиоксидантного захисту та імунного гомеостазу шкіри. Їх дефіцит маніфестує ксерозом, себорейним дерматитом, порушенням загоєння та підвищеною чутливістю.

       3. Імунологічна дисрегуляція: понад 70% імунних клітин зосереджено в кишково-асоційованій лімфоїдній тканині. Розлади ШКТ змінюють баланс цитокінів, що може провокувати аутоімунні й алергічні реакції на шкірі.

Клінічні прояви на шкірі:

1. Акне та розацеа: дисбіоз, зокрема синдром надлишкового бактеріального росту (СНБР), корелює з підвищенням тяжкості акне та загостренням запальних елементів розацеа.
2. Атопічний дерматит (АД): порушення бар’єрної функції кишківника часто передує або супроводжує порушення бар’єрної функції шкіри, посилюючи його перебіг.
3. Псоріаз: тісний зв’язок із запальними захворюваннями кишківника (ВЗК) та змінами мікробіому.
4. Хронічна кропив’янка та ангіоневротичний набряк: можуть бути вторинними проявами харчової непереносимості, спричиненої порушенням перетравлення або проникності.

Таким чином, для ефективного лікування хронічних дерматозів, особливо резистентних до стандартної терапії, необхідно враховувати стан ШКТ та, за необхідності, включати корекцію дисбіозу та бар’єрної функції.

Небанальний гастрит

Сам термін «гастрит» останнім часом настільки поширений, що часто перестає привертати до себе необхідну увагу та настороженість... А тим часом гастрит – далеко не банальна проблема, здатна призвести до розвитку виразки і раку шлунка.

Гастрит завдає «власнику» масу проблем, серед яких періодичні (найчастіше «сезонні») загострення болю у верхній частині живота, нудота, почуття «тяжкості» після їжі.

В основі гастриту лежить запалення слизової оболонки шлунка, які здатні спричиняти:

• бактеріальна інфекція Хелікобактер пілорі;
• надлишкова продукція соляної кислоти та/або закидання в шлунок жовчі;
• прийом препаратів із групи нестероїдних протизапальних засобів (аспірин, парацетамол, ібупрофен, диклофенак та ін.);
• порушення роботи імунної системи (коли мішенню для імунітету стають клітини власної слизової оболонки шлунка).

Для профілактики гастриту слід:

• харчуватися раціонально, за режимом, не захоплюючись фастфудом;
• не забувати дотримуватись правил гігієни харчування (користуватися індивідуальними приладами для їжі та пиття – Хелікобактер легко передається через слину);
• при виявленні гелікобактерної інфекції своєчасно проходити антибактеріальне лікування (причому паралельно обстежити та пролікувати всіх близьких, з якими є тісний контакт у побуті);
• препарати із групи нестероїдних протизапальних приймати з обережністю, за необхідності, в ідеалі – після консультації з лікарем;
• при наявності сімейного анамнезу гастриту та виразки шлунка – проходити профілактичні огляди у гастроентеролога з підбором індивідуального курсу лікувально-профілактичних заходів (періодична гастроскопія, контроль інфекції Хелікобактерії, прийом лікарських засобів, фітотерапії).

Так, серед натуральних засобів профілактики загострень гастриту будуть ефективні:

• екстракти кореня солодки, кори слизького в’яза та кореня алтею, L-глутамін – сприяють репарації слизової оболонки та відновленню природного захисного бар’єру;
• олія перцевої м’яти – потужний природний спазмолітик, регулятор секреції та моторики ШКТ, що має місцеву протизапальну дію (у тому числі при гастриті);
• екстракти кореня солодки, мурашиного дерева (По Д’Арко), морських водоростей мекабу (Undaria Pinnatifida) – додатково мають природні антибактеріальні властивості щодо Хелікобактера.

Порушення жовчовиділення

Це не менш поширена проблема, характерна для більшості захворювань жовчного міхура та жовчовивідних проток.

Жовч – один із основних травних секретів, що забезпечують емульгування та нормальне засвоєння жирів, природний регулятор кишкової перистальтики, а також фактор, що обмежує зростання патогенної флори в кишечнику.

Своєчасне виділення потрібної кількості жовчі «правильної» якості – необхідна умова здорового травлення.

Порушенню якості жовчі та її виділенню сприяє безліч факторів, серед яких:

• нераціональне харчування (перепустка сніданку, нерегулярне харчування з проміжками більше 6 годин на тлі недостатнього вживання рідини);
• генетична схильність, особливо у комплексі з фенотиповими ознаками, об’єднаними поняттям 5F (female, fertile, fat, fair, forty).

Резюмуючи ці фактори, можна сказати, що жінкам, які народжували після 40 років слід уважніше стежити за харчуванням, станом своєї жовчовидільної системи і профілактично робити УЗД органів черевної порожнини.

Сучасна гастроентерологія має в своєму розпорядженні потужний арсенал лікувально-профілактичних засобів і заходів, здатних коригувати порушення жовчовиділення, які (крім спеціальної дієти та «тюбажів») передбачають прийом як «традиційних» лікарських препаратів (наприклад, урсодезоксихолевої кислоти), так і кори барбарису та китайського полину.

Закреп

Справжня «тиха епідемія» сучасності, хоча одного разу закреп трапляється практично в кожного. Хронічно він турбує до 50% населення розвинутих країн. Вважається, що поширеність цієї недуги пов’язана з гіподинамією, а також зменшенням кількості клітковини в раціоні сучасних людей.

Закреп має характерні критерії, серед яких:

• спорожнення кишківника рідше трьох разів на тиждень;
• дуже щільна консистенція калу;
• утруднення при випорожненні або неповне випорожнення кишківника, які потребують додаткової допомоги.

Для профілактики закрепу:

• зменшіть у раціоні кількість білого хліба, макаронів, картоплі, рису, міцного чаю;
• збільште вживання продуктів, багатих на клітковину (0,5 кг свіжих овочів та зелені – на добу);
• щодня протягом доби вживайте не менше ніж 2 літри рідини;
• будьте активні (лінивий «господар» – «лінивий» кишківник!);
• намагайтеся виробити «звичку» регулярно спорожняти кишківник вранці в один і той же час (для цього відразу після підйому випивайте склянку прохолодної води, виконуйте простий 10-хвилинний комплекс вправ, снідайте салатом або кашею з невеликою кількістю олії, і… слідуйте природним прагненням свого організму ).

За відсутності ефекту від цих заходів обов’язково зверніться до гастроентеролога, оскільки закреп може маскувати серйозну патологію, зокрема пухлини кишківника. Гастроентеролог призначить необхідне дообстеження (колоноскопію) та намітить план лікувально-профілактичних заходів, у тому числі проносних засобів.

Продовження - в одному з наступних матеріалів.

---

За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна