Особливості проведення косметологічних процедур: як запобігти дистресу

---

Валерія Косова, лікар-дерматолог, косметолог, фундатор студії медичної косметології Boss Of Beauty (Україна)

---

Для початку визначимо, які саме зміни відбуваються у комунікаціях та безпосередньо в терапевтичному процесі військових часів. Щодо самої комунікації, то переважно людина, яка вже наважилась на б’юті-процедури під час війни, проявляє більш високий рівень довіри до самого лікаря та рішучість до інвазивних процедур. Тобто самі діалоги не такі напружені, а остаточний вибір тактики лікування та процедури залишається за лікарем. Слід зазначити, що у мирний час, попри абсурдність такого алгоритму, пацієнти активно втручалися у медичні питання, сперечались з лікарем, маючи особисту думку щодо більшості процедур, сформовану, на жаль, під впливом соціальних мереж, а не науковими дослідженнями й світовими виданнями. Зміщення акценту уваги на більш важливі аспекти життя зараз значно знизило напруженість намагань впливати на вибір процедур.

З іншого боку, збільшилась кількість ускладнень після інвазивних процедур, які зараз потребують обов’язкової та ще більш ретельної підготовки. Насамперед, йдеться про середні та глибокі пілінги, філінг, ботулінотерапію та інші процедури з порушенням цілісності шкіряних покривів.

Чому ж шкіра почала так реагувати на зовнішню агресію? Звичайно, стрес, але в чому саме він полягає у хімічному сенсі та який вплив має на реабілітацію та ефект процедур?

Стрес – це стан організму, що виникає в разі дії будь-яких надзвичайних подразників і призводить до напруження неспецифічних адаптаційних механізмів. У визначенні поняття «стрес» не йдеться лише про конкретний орган або систему, на яку впливає подразник. Тобто в разі навантаження навіть системи травлення, наприклад, якщо адаптаційні механізми не впоралися, результатом може стати нездатність будь-якої іншої системи нормально функціонувати, бо організм людини – єдиний цілісний механізм.

Термін «стрес» було введено Г. Сельє в 1936 році. Ним же запропоновано поняття «адаптаційний синдром», що виникає в організмі у відповідь на надзвичайні несприятливі чинники та має три стадії розвитку:

• тривога;
• резистентність;
• виснаження.

Для стадії тривоги, або «крику про допомогу», характерна мобілізація ресурсів організму; для стадії резистентності – відновлення порушеної рівноваги й перехід організму до стійкого стану реагування на чинні подразники; стадія виснаження виникає в тому випадку, коли організм не повністю долає дію подразника, який набуває характеру патогенного чинника. Отже, стресовий стан організму може завершуватись подоланням дії надзвичайних чинників і збереженням здоров’я – нормального фізіологічного стану організму, що Г. Сельє назвав «еустрес», або переходити до стану «дистресу», коли стресові чинники стають патогенними для організму, що може призвести до його загибелі або, як у нашому випадку, – до непрогнозованих результатів після інвазивних процедур.

Будь-яка інвазивна процедура – це стрес для тканин та організму взагалі, але за звичайних умов шкіра не тільки в змозі його подолати, але завдяки саме йому активується багато процесів, зокрема в дермі, які дають такі бажані та довготривалі результати. Це відбувається тому, що в організмі у звичному стані, без постійного зовнішнього стресу, працюють процеси саморегуляції та механізми адаптації.

Адаптація – це низка фізіологічних реакцій, спрямованих на пристосування організму для збереження його гомеостазу, що сформувалися в процесі еволюції. Основними компонентами механізмів адаптації є мобілізація енергетичних ресурсів, пластичного резерву та усіх захисних можливостей. Адаптація поділяється на специфічну і неспецифічну. Специфічна – це адаптивні механізми, що дозволяють переносити певний розмах відхилень постійних параметрів (наприклад, рН крові, серцевий ритм, артеріальний тиск) без порушення нормальних функцій організму.

Під терміном «неспецифічна адаптація» розуміють той самий стрес.

Неспецифічна адаптація

Неспецифічна адаптація організму виникає за участі симпатоадреналової системи – гормонів мозкової речовини надниркових залоз (катехоламінів) та гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи.

За будь-яких дисфункцій яєчників, надниркових чи щитоподібних залоз одним із симптомів нерідко буває порушення утворення меланіну – гіпер- або гіпопігментація. Розуміючи, що вірогідність дисбалансу гормонів цих залоз під час стресу достатньо велика, можна зробити висновок, що будь-яке втручання в процеси меланіногенезу можуть призвести до неочікуваних і небажаних наслідків на кшталт постпілінгової гіперпігментації.

Окреме місце у стресі та його впливі на результат ін’єкційних процедур посідає кортизол – глюкокортикоїдний гормон, який має протизапальну дію й пригнічує алергічні реакції. Кортизол зменшує кількість циркулюючих лімфоцитів, моноцитів, еозинофілів, базофілів – саме тих клітин, які відіграють велику роль в асептичному запалені, на яке ми так сподіваємось при багатьох інвазивних процедурах (особливо колагенстимулюючих). Крім того, будь-яка мезотерапевтична процедура має три основні механізми дії: пунктуаційний, фармакологічний та нейрогуморальний. Таким чином, при стресі ми маємо ризики отримати тільки третину бажаного ефекту – фармакологічну складову, якої може виявитись недостатньо навіть для загоєння мікротравм після голки та подолання окислювального стресу, що обов’язково виникає після ін’єкцій та має свій вплив на результат.

Рекомендації щодо запобігання ускладнень

Основними рекомендаціями щодо запобігання небажаних результатів інвазивних процедур є ретельна підготовка до них. Вона має складатися зі зниження стресу на емоційному рівні та роботи з тканинами зі збільшення їх адаптаційних механізмів. Зниженню емоційного стресу сприяють процедури, які мають приємні відчуття протягом їх проведення. Це можуть бути мануальні масажі, SPA-ритуали, деякі апаратні методики (мікротоки, фонофорез, вакуум тощо).

Для відновлення та зміцнення адаптаційних механізмів рекомендоване активне застосування всіх методів фізіотерапії, заснованих як на дії природних чинників (сонце, клімат, мінеральні та прісні води, купання в ріках, морях, грязі, глина, нафталан, озокерит, пісок), так і на преформованих чинниках – апаратах, які генерують різноманітні види енергії̈. Особливу увагу треба приділити безін’єкційному введенню вітамінів, пептидів, мікроелементів тощо. Це, перш за все, гальваніка та електропорація. Обираючи між струмовими та ультразвуковими методиками, краще обирати перші, бо сама дія ультразвуку на тканини іноді буває достатньо агресивною.

Отже, курс мікрострумової терапії, гальваники чи електропорації перед будь-якою інвазійною процедурою зменшить ризики виникнення ускладнень, які можуть бути спровоковані потужним стресом під час війни.