Хімічні пілінги та окислювальний стрес. Профілактика ускладнень

У пацієнтів виникає дуже багато питань та знижується рівень довіри до лікарів-косметологів, коли після хімічного депігментуючого пілінгу замість вибіленої сяйливої шкіри з’являється гіперпігментація. Таке ж ускладнення може статися після будь-якого іншого хімічного пілінгу для корекції естетичних недоліків: зморшок, нерівномірної текстури шкіри, рубців, постакне тощо. Таким чином, головне завдання лікаря-косметолога – захистити пацієнта від можливих ускладнень.

Надмірне утворення меланіну відбувається переважно під впливом УФ-променів. Але є безліч інших причин виникнення цього дефекту кольору шкіри: зміна гормонального фону (вагітність, менопауза, прийом КОКів), травми, хронічне запалення, деякі грибкові захворювання шкіри (наприклад, різнобарвний лишай).

Не менш проблематичною є й протилежна ситуація – гіпопігментація, яку на цьому етапі вивчення майже неможливо виправити. В основі її патогенезу – інгібування вироблення меланіну меланоцитами або деструкція самих клітин. Тригерами зниження пігментації шкіри та її структур можуть бути надпорогове емоційне потрясіння (на тлі сильного стресу пацієнти часто скаржаться на випадки різкої появи сивини), тривалі дерматологічні захворювання – вітіліго, хронічний лишай.

На тлі внутрішніх і зовнішніх стресових факторів знижується рівень антиоксидантного захисту, тканини стають більш чутливими до активних вільних радикалів. Цей процес називається оксидативним, чи окислювальним, стресом. Під впливом цих речовин відбувається стимуляція вироблення меланіну, і за великої тривалості чи надінтенсивності цього процесу резерви меланоцитів вичерпуються, і клітини гинуть.

Під впливом хімічного пілінгу в тканинах аналогічно підвищується активність вільних радикалів, тому при порушенні технології процедури або виснаженості антиоксидантних механізмів шкіри можна спровокувати оксидативний стрес. Внаслідок цього виникає ризик збільшення дефектів (підвищення тьмяності кольору, сухості шкіри, виразності зморшок, подразнень) або провокування нових ускладнень. Також парадокс у тому, що всі ці явища можливі під час проведення процедур, спрямованих саме на їхню корекцію.

Для мінімізації можливих небажаних явищ важливо грамотно та своєчасно зробити оцінку ресурсності тканин – здатність протистояти короткочасному стресу. Насамперед потрібно вивчити рівень антиоксидантного захисту та вибрати пілінгуючий склад, виходячи з наявних показників шкіри.

Усі кислоти можна розділити на метаболічні (АНА до 70%), їдкі (концентровані АНА, ВНА, ТСА) і токсичні (фенол, а також коєва, азелаїнова й аскорбінова кислоти у високих концентраціях). Таким чином, фруктові кислоти у невисоких концентраціях мають незначні ризики ускладнень порівняно з їдкими й токсичними. Чим агресивніший вплив, тим більш вираженим буде запалення тканин (фізіологічна відповідь адаптаційних систем на будь-яке сильне подразнення та пошкодження).

Патофізіологія запальних процесів передбачає підвищення утворення вільних радикалів. Цей процес необхідний для загоєння тканин і досягнення бажаних результатів після процедури хімічного пілінгу. Але, з іншого боку, антиоксидантна система пацієнта може не витримати надсильної дії вільних радикалів.

Неозброєним оком неможливо визначити вільнорадикальний баланс у крові та шкірі, а також його резистентність до факторів агресії без ризиків ускладнень. З додаткових методів дослідження можна запропонувати пацієнтові зробити такі обстеження для комплексної оцінки оксидативного стресу:

• Визначення рівнів біоречовин у крові:

• аскорбінової кислоти;
• токоферолу;
• коензиму-Q;
• глутатіону відновленого;
• малоновий діальдегід;
• 8-ОН-дезоксигуанозину;
• β-каротину.

 

• Мазок шкірного сала для визначення рівня неферментативних антиоксидантів у ньому:

• аскорбінової кислоти;
• глутатіону;
• вітаміну Е;
• коензиму Q10.

За 2-4 тижні слід провести загальну оцінку здоров’я пацієнта, оцінити його психоемоційний і соматичний статус, а також стан шкіри. Шкіра людини, яка має соматичні захворювання, перебуває в хронічному стресі, зі шкідливими звичками, порушеним режимом сну та дисбалансом харчової поведінки, потребує превентивного антиоксидантного захисту мінімум за 2 тижні до проведення пілінгу та 2-4 тижні післяпроцедурно. У таких випадках доцільним є призначення вітаміну Е, коензиму Q, N-ацетилцистеїну, цинку та селену перорально, а також зовнішнє використання косметичних засобів з антиоксидантним захистом.

Важливо пам’ятати, що слід уникати використання антиоксидантів з фотосенсибілізуючою активністю (β-каротин, фітоціаніни тощо) та не наносити засоби з антиоксидантними властивостями (особливо аскорбінову кислоту й флавоноїди) протягом 2-4 годин після процедури, оскільки це може порушити ланцюги хімічних реакцій, запущених хімічним пілінгом, і призведе до непрогнозованих результатів.

Лікарю-косметологу важливо донести пацієнтові необхідність зміцнення антиоксидантного захисту задовго до передбачуваної процедури, оскільки це накопичувальний процес і його тривалість залежить від початкових показників співвідношення вільних радикалів і прооксидантних факторів. У свою чергу, цей показник корелює із віком, загальним станом, способом життя та іншими індивідуальними особливостями організму пацієнта, який готується до процедури хімічного пілінгу. Фахівець, що працює з кислотами, має добре орієнтуватися в механізмах їхнього впливу на шкіру, розуміти точки застосування конкретних розчинів і мети обраних процедур, оскільки необхідно грамотно зіставляти техніку пілінгу з особливостями клінічної картини. Не менш важливим є призначення загального передпілінгового курсу пероральних і зовнішніх засобів.

Коректна просвітницька робота з пацієнтом у кабінеті у фахівця робить косметологію більш результативною та прогнозованою!