Фото- та відеозйомка в салоні краси

Олена Гарник , юрист з практичним досвідом організації та супроводу господарської діяльності (у тому числі судова практика), консультант з цивільно-правових
з питань оподаткування, керівник сектору консультування в компанії «Ліга:Закон» (Україна)

Однією з актуальних тенденцій судової практики останніх є зростання спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності. Левова частка цих суперечок стосується авторського та суміжних прав,
з якими, часом самі того не підозрюючи, стикаються у своїй роботі зокрема й представники професій, пов'язаних із б'юті-сферою. Тому, щоб уникнути неприємних сюрпризів, нижче ми звернемо увагу на основні підводні камені і викладемо деякі застереження щодо можливого порушення прав інтелектуальної
власності.

Безумовно, головним критерієм при виборі салону краси, перукарні, косметологічного кабінету є якість послуг, що надаються

оптимально співвідносилося з їхньою вартістю. Разом з тим, щоб клієнти із задоволенням поверталися знову і знову, важливо, щоб,
крім високопрофесійного обслуговування, їм було у вас в гостях комфортно та затишно. Намагаючись створити привабливу атмосферу, багато салонів вдаються до оформлення приміщень картинами та фотографіями, а також використовують звукозаписи різних музичних творів.

Однак практика показує, що далеко не всі замислюються над тим, як не порушити права інтелектуальної власності.

Картини та фото в оформленні приміщень

Відповідно до п. п. 8, 10 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про авторське право та суміжні права» від 23.12.1993 No 3792-XII (далі – Закон No 3792), об'єктами авторського права є, зокрема, твори образотворчого мистецтва та фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними
фотографії.

При цьому лише особа, яка має авторське право, може дозволяти або забороняти відтворення (виготовлення одного або більше екземплярів), а також публічну демонстрацію та публічний показ твору іншими особами (п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 15 Закону № 3792) .

Якщо говорити максимально простими словами, то, роздруковуючи завантажене з інтернету зображення, а потім демонструючи його в громадських місцях, у тому числі салонах краси, ви свідомо порушуєте права автора або іншої особи, якій належать авторські права на той чи інший твір. Так, погодимося, ймовірність того, що це порушення буде виявлено і автор звернеться по захист своїх прав, вкрай невисока. Однак якщо, крім демонстрації зображення в салоні, ви вирішите використовувати його, наприклад, для оформлення рекламних матеріалів, призначених для поширення серед широкого кола осіб, шанси почути претензії від власників авторських прав стрімко зростуть.

Отже, висновок напрошується сам собою: бездумне використання інтернет-контенту загрожує наслідками. Як їх уникнути? Варіантів кілька:

• якщо є технічна можливість, найвигідніше самостійно провести фотозйомку і потім використовувати для оформлення інтер'єру, а також в рекламних цілях власні фотографії. Так ви не тільки не порушите чиїсь авторські права, але й зможете продемонструвати клієнтам не просто красиві макіяж чи зачіски, а роботи безпосередньо майстрів вашого салону, які будуть готувати моделей до фотозйомки;

• використовувати зображення із фотобанків. Зазначимо, що багато фотобанків, окрім платного контенту, пропонують фотографії для безкоштовного використання. Щоправда, на їхню ексклюзивність розраховувати, звичайно ж, не доводиться;

• укласти з власником авторських прав на зображення ліцензійний договір у письмовій формі, обумовивши термін його дії, спосіб використання твору, тер-
риторію, на яку поширюється право, що передається, розмір і порядок виплати авторської винагороди. Такий варіант актуальний у разі, якщо вам важливо отримати дозвіл на використання конкретних творів, автор яких вам відомий.

Музичні твори, які програють у приміщенні

Якщо у випадку з картинами та фотографіями ми мали справу виключно з авторським правом, то з музичними творами дещо складніше.

Слова пісні та написана до них музика – це об'єкти авторських прав (п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону № 3792), а виконання музичного твору та фонограма (звукозапис такого твору) – це об'єкти суміжних прав (п. п. «а », «б» ч. 1 ст.35 Закону № 3792).

Зрозуміло, узгодити можливість програвання в громадському місці кожного музичного твору з його авторами, виконавцями, а також володарями прав на фонограму практично неможливо.

Але, на щастя, це не потрібно. Законодавством передбачено діяльність уповноважених організацій колективного управління, які здійснюють збір винагороди за використання фонограм (відеограм) та контроль їхнього правомірного використання (ч. 2 ст. 43 Закону № 3792).
Перелік діючих організацій колективного управління розміщено на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку та торгівлі України. Для того щоб без побоювань програвати у своїх салонах музику, вам необхідно звернутися до однієї з названих організацій, яка уповноважена керувати як авторськими, так і суміжними правами, та укласти з нею договір, попередньо визначившись із творами, які ви хочете у себе програвати.

Передбачаючи можливі питання, акцентуємо, що укладати договір з організацією колективного управління необхідно незалежно від джерела програвання музики (ноут-
бук, телефон, радіо, магнітола та ін.).

Не виправдає вас і факт, якщо музика програватиметься з ліцензійного диска або придбана на платних джерелах в Інтернеті.

Також звертаємо увагу на те, що оскільки дохід організацією колективного управління безпосередньо залежить від зібраної ними винагороди за використання музичних творів, свою роботу представники таких організацій виконують якісно.
Кількість судових суперечок, пов'язаних із неправомірним програванням музики, стрімко зростає. Тому, перш ніж наважитися на використання музичних творів без укладеного договору, переконливо просимо вас зважити всі за і проти.

Зокрема, якщо говорити про цивільно-правову відповідальність, то відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону № 3792, суд має право винести рішення або визна-
лення про:

• відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної порушенням авторського права та (або) суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;

• відшкодування збитків, заподіяних порушенням авторського права та (або) суміжних прав;
• стягнення з порушника авторського права та (або) суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;

• виплати компенсації, розмір якої визначається судом у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат замість відшкодування збитків або стягнення доходу (у 2018 році – від 37 230 до 186 150 000 грн).

Фото- та відеозйомка моделей
Ще одна точка дотику представників б'юті-сфери та авторського права – зйомка результатів своєї роботи. Погодьтеся, навряд чи знайдеться хоч один майстер.
візажист, перукар, косметолог, бровіст, майстер нігтьового сервісу або нарощування вій), який хоча б раз не фотографував або не записував відео з результатами своєї роботи. При цьому багатьох майстрів непокоїть питання, чи не порушують вони авторські права моделі.

Відразу скажемо: у більшості випадків про права інтелектуальної власності у зазначеній ситуації не йдеться. Для того, щоб вважатися співавтором фотографії, модель повинна брати участь у її створенні творчою працею. Тобто якщо, наприклад, йдеться про якусь стилізовану, тематичну зйомку, де модель має представляти свій образ шляхом цікавого позування, або якщо, скажімо, модель бере участь у побудові композиції в кадрі, будь-яким іншим чином сприяє створенню оригінальної фотороботи, безумовно , є підстави вести мову про співавторство моделі. Однак це переважно стосується саме професійної зйомки, яка практикується на модельних показах, інших схожих заходах.

У випадку, коли роль моделі зводиться суто до того, що її, припустимо, нафарбували, зачесали і потім сфотографували, зрозуміло, ні про яку творчу участь у такому разі не йдеться. Разом з тим, у будь-якої фізичної особи існують особисті немайнові права, не пов'язані з правом інтелектуальної власності.

Одне з таких прав передбачено ч. 1 ст. 307 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) і полягає в наступному: фізична особа може бути знята на фото-, кіно-, теле- або відеоплівку лише за її згодою.

Зверніть увагу: якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру, згода особи на її зйомку презюмується. Щоправда, ця норма працює у випадку, якщо зйомка здійснюється на території України. Зокрема, у тих країнах, на території яких діє гучний закон General Data Protection

Regulation (GDPR), який набув чинності 25 травня цього року, з використанням фотографій, зроблених на публічних заходах, потрібно бути вкрай обережними. Так, якщо ви берете участь у будь-яких заходах, які проводяться за кордоном, перш за все обов'язково обговоріть з організаторами режим використання знімків, зроблених на такому заході.

Також є норма, яка говорить про те, що фотографія та інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, поширені лише за згодою цієї особи (ч. 1 ст. 308 ЦКУ). При цьому, якщо фізична особа позувала автору за плату, фотографію, інший художній твір може бути публічно показано, відтворено або поширено без його згоди (ч. 2 ст. 308 ЦКУ).

Іншими словами, якщо ви фотографуєте свою модель з метою демонструвати необмеженому колу людей ці знімки, не полінуйтеся взяти у неї письмову згоду. Для зручності радимо завчасно підготувати шаблони заяв-згод, у яких, серед іншого, слід чітко вказати можливі напрямки використання зроблених фотографій, і при кожній зйомці давати моделі таку заяву на підпис.
Зазначимо, що у випадку, якщо ви публікуватимете зроблені знімки в соцмережах або на сайті, в роздаткових матеріалах та іншим чином використовуватиме залучення клієнтів, на вас буде поширюватися також За-
кін України «Про рекламу» від 3.07.1996 № 270/96-ВР, згідно з ч. 1 ст. 8 якого, у рекламі забороняється використання зображення фізичної особи або її імені без письмової згоди цієї особи.

Отже, з особистими немайновими правами дещо розібралися. Але що, якщо модель таки брала участь у створенні фотографії як співавтор? У цьому випадку потрібно враховувати,

що згідно з ч. 1 ст. 13 Закону № 3792, авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам. Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. При цьому, якщо твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле (а з фотографією саме так
і відбувається), то жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання чи зміну твору. Тут треба розуміти, що співавторами не обов'язково можуть бути фотограф та модель.

Куди частіший випадок, коли співавторами робіт виступають, наприклад, фотограф і ретушер (редактор фото).

Та й наприкінці ще один актуальний момент. Що, якщо ви роботодавець, а фотографія зроблена вашим найманим працівником за вашим дорученням? Хто ж – ви або ваш спів-
працівник – є власником авторських прав на зроблений фотознімок?

Чи не надійдуть претензії від такого працівника, якщо ви використовуватимете зроблені ним фотографії після нього
звільнення? Відповідь це питання міститься у ст. 16 Закону № 3792, згідно з якою, виключне майнове право на службовий твір, а саме таким є твір, створений у рамках виконання зобов'язань за трудовим договором, належить роботодавцю, якщо інше не передбачено трудовим договором або цивільно-правовим договором між автором та роботодавцем.

За створення та використання службового твору автору належить авторська винагорода, розмір та порядок виплати якої встановлюються трудовим договором (контрактом) та (або) цивільно-правовим договором між автором та роботодавцем.

Вперше опубліковано: Нувель Естетик 6 (112)/2018