Топ-процедура: хімічні пілінги
Як вибрати глибину впливу, щоб не втратити ефективності?
Абразивний вплив на шкіру за допомогою хімічних агентів (хімічний пілінг) наразі є одним із найбільш затребуваних методів дерматокосметології. Своєю широкою популярністю хімічний пілінг завдячує надзвичайній ефективності, репрезентативності, а також відносно невисокій вартості.
На відміну від фізичних та механічних, хімічні пілінги простіші у використанні та не вимагають дорогого устаткування. Звичайно, вони не можуть замінити хірургічних операцій корекції обличчя й тіла, проте, якщо пілінги проводяться за показаннями та – найголовніше! – досвідченим фахівцем, результати справді вражають.
Ефективність хімічного пілінгу
Сьогодні в арсеналі фахівця естетичної медицини наявна велика кількість пілінгів, які відрізняються різною глибиною й механізмом впливу (табл. 1).
| Тип пілінгу | Глибина впливу | Препарати |
| Поверхневий | У межах рогового шару шкіри | Гліколева кислота 50–70% Піровиноградна кислота (ПВК) 40–50% Трихлороцтова кислота (ТСА) 10–20% Саліцилова кислота 20–30% Розчин Джеснера |
| Серединний | На всю глибину епідермісу без пошкодження базальної мембрани | ТСА 35–50% Розчин Джеснера + ТСА 35% Гліколева кислота 25–70% + ТСА 35% Саліцилова кислота 20% + ТСА 35% ПВК 70% Саліцилова кислота + ПВК 50–70% |
| Глибокий | На всю глибину епідермісу із частковим чи повним пошкодженням базальної мембрани | Формула Бейкера-Гордона: Фенол 88% – 3 мл Дистильована вода – 2 мл Мило септисолове – 8 крапель Кротонова олія – 3 краплі |
Таблиця 1. Класифікація хімічних пілінгів
Підбір пацієнтів для хімічного пілінгу й глибина його впливу визначається наявністю певних показань і протипоказань до його проведення (табл. 2, 3).
| Загальні показання | Показання для проведення поверхневого пілінгу | Показання для проведення серединного пілінгу |
| Прояви старіння шкіри (зморшки, порушення мікрорельєфу тощо) | Вугровий сип | Вікові зміни шкіри |
| Проблемна шкіра (акне, розацеа, себорейні й актинічні кератоми, іхтіоз, ксеродермія) | Себорея | Кератоз |
| Рубці постакне та іншої етіології (атрофічні, нормотрофічні та гіпертрофічні) | Гіперпігментація | Гіперпігментація |
| Гіперпігментації різної етіології | Кератоз (у тому числі іхтіоз) | Стриї, рубцеві зміни |
| Ознаки старіння шкіри | ||
| Вросле волосся | ||
| Стриї |
Таблиця 2. Основні показання до проведення хімічного пілінгу
| Абсолютні протипоказання | Відносні протипоказання |
| Індивідуальна непереносимість інгредієнтів пілінгового препарату | Очікування пацієнтом завищених результатів |
| Порушення цілісності шкірних покривів | Термін менше за 6 місяців після хірургічних операцій (механічні й лазерні дермабразії) і менше 1 тижня після травматичних косметичних процедур (епіляція) |
| Активний інфекційний процес на шкірі (понад 5–7 пустульозних запальних елементів у зоні прогнозованого впливу) | Прийом лікарських засобів, що володіють фотосенсибілізуючим дією |
| Активні прояви вірусних інфекцій (герпес, контагіозний молюск, бородавки) | Прийом ароматичних ретиноїдів, термін менше 6–8 місяців після прийому всередину ізотретиноїну (роаккутану) і менше 1 тижня після зовнішнього застосування ретина А, айрола |
| Алергічні дерматози (екзема, нейродерміт, атопічний дерматит тощо) | Використання зовнішніх засобів із резорцином, оксидом цинку, 5-фторурацилом, солкодермом, проспідином |
| Тривале перебування на сонці, у солярії (протягом 2 тижнів до пілінгу) | Погане загоєння ран в анамнезі |
| Колагенози | Прийом імунодепресантів |
| Вагітність, лактація | Атрофічні зміни шкіри після променевої терапії |
| Схильність до утворення келоїдних рубців | Психічні розлади |
| Важкі соматичні захворювання |
Таблиця 3. Протипоказання до проведення хімічного пілінгу
Отже, новоутворення та дефекти на шкірі, за яких використовується хімічний пілінг, залежно від глибини локалізуються:
- на рівні епідермісу: ластовиння, хлоазми, кератичні новоутворення, пласкі бородавки;
- на рівні епідермісу й сосочкового шару дерми: хлоазми, гіперпігментація, дрібні поверхневі зморшки й рубці.
Таким чином, дія хімічного пілінгу залежить від глибини пошкодження шкіри. Зі збільшенням глибини впливу пілінгового розчину зростає його ефективність і одночасно збільшується частота можливих ускладнень. Саме глибина пошкодження визначає тривалість реабілітаційного періоду та імовірність розвитку й вираженість ускладнень.
На ефективність хімічного пілінгу впливає безліч параметрів, які визначають стан шкірного покриву пацієнта. Оцінка характеру й ступеня вікових та патологічних змін з урахуванням типу шкіри (за Фітцпатриком), а також класифікація ознак фотостаріння (за Глогау) допомагають вибрати необхідний пілінговий склад і глибину його впливу. Визначення типу шкіри дозволяє прогнозувати ймовірність виникнення гіперпігментації в постпілінговому періоді. Чим смаглявіша шкіра, тим більш ретельним і тривалим має бути період підготовки до процедури. Для профілактики гіперпігментації бажано протягом 3–10 тижнів до процедури щодня застосовувати депігментуючі топічні препарати.
При плануванні глибини хімічного пілінгу важливо враховувати також товщину шкіри на різних ділянках тіла та щільність її придатків (волосяних фолікулів, сальних і потових залоз). Найбільш чутливою до дії пілінгу є шкіра повік і шиї, менш чутлива – шкіра тулуба й кінцівок. Шкіра обличчя також неоднорідна на різних зонах. Чим дистальніше розташовується пошкоджена ділянка шкіри, тим вищий ризик утворення рубців. Щільність придатків шкіри визначає можливість її реепітелізації після глибокого пошкодження. Тому ані пілінг, ані препарати й методи, які застосовувалися раніше, не повинні повністю зруйнувати придаткові структури шкіри та заблокувати їх активність.
Ефективність хімічного пілінгу прямо пропорційна концентрації й значенню рН (для кислот) його активного компонента, а також часу експозиції. Наприклад, альфагідроксильні кислоти (АНА) у низьких концентраціях (2–8%) проникають тільки на глибину 3–4 шарів рогових лусочок, у концентрації 10% – на 10–20 шарів, у концентрації до 30% дозволяють видаляти нижні шари корнеоцитів рогового шару. За таких концентрацій АНА відзначаються тільки відлущувальною дією та призводять до короткочасного пом’якшення шкіри й незначного поліпшення при комедональних акне. АНА в концентрації понад 50% забезпечують стимулюючий вплив на дерму, активізують синтез колагену, глікозаміногліканів тощо.
При зменшенні значення рН зростає подразнююча дія препарату. Вільні нервові закінчення, які розташовані в епідермісі, реагують на зниження значення рН, що сприймається пацієнтом як свербіж, печіння, пощипування. В разі тривалої експозиції кислота проникає в глибокі шари шкіри, при цьому пошкоджуються живі клітини і запускається каскад запальних реакцій. Для гліколевої кислоти науково доведений тісний зв’язок між її значенням рН, впливом на швидкість відновлення епідермісу та ступенем подразнення шкіри. Подразнюючий потенціал різко зростає при значенні рН нижче ніж 2,0. Водночас при рН нижче ніж 3,0 кислота забезпечує помітний стимулюючий ефект. Для зменшення подразнення необхідно підвищити рН – наприклад, завдяки зниженню концентрації, але при цьому зменшиться також ефективність впливу. Тому рекомендується підвищувати рН пілінгового розчину шляхом часткової нейтралізації кислот, котрі входять до його складу. Такі пілінгові суміші містять вільні кислоти, солі кислот і забуферені сполуки.
Глибина проникнення пілінгової суміші прямо пропорційна часу її експозиції на шкірі. Часто перед нанесенням пілінгу з високою концентрацією хімічного агента шкіра обробляється препаратом з більш низькою концентрацією. Це дозволяє визначити чутливість шкіри до кислоти, отримати однакове значення рН у всіх шарах епідермісу та усунути гіперкератоз, завдяки чому кислота більш рівномірно проникне в шкіру. За невисоких концентрацій хімічного агента його повторне нанесення дозволить отримати більш виражений косметичний результат за менших ознак подразнення. Ділянки шкіри з вираженим роговим шаром (найчастіше на тілі) для поліпшення проникнення хімічного агента попередньо варто обробити передпілінговими засобами, що містять різні кислоти (наприклад, саліцилову чи молочну), розпушують роговий шар і поліпшують проникнення пілінгового складу.
Ефективність процедури також залежить від форми пілінгу (у порядку зниження активності: рідина, гель, маска, крем). Для посилення ефекту можливе поєднане застосування різних видів пілінгів на різних ділянках тіла. Необхідно, щоб пацієнт реально уявляв собі можливості хімічного пілінгу. Варто попередити його, що спочатку будуть проводитися пілінги низької концентрації для визначення чутливості шкіри, які навряд чи істотно поліпшать її стан. Одна процедура поверхневого пілінгу часто забезпечує мінімальний терапевтичний вплив на шкіру, який натомість стає щоразу більш вираженим при систематичному підході.
Незалежно від обраного типу пілінгу, варто бути обережним при його застосуванні в пацієнтів, схильних до постпілінгової гіперпігментації. Депігментуючі речовини – необхідний компонент при розв’язанні цієї проблеми. Причому найбільш ефективним є їх тривале застосування як регулярного щоденного догляду як при передпілінговій підготовці, так і в постпілінговий період. Найбільш популярними є препарати, що містять гідрохінон, арбутин, коєву, азелаїнову, фітинову кислоти, вітамін С, ретиноїди.
При проведенні пілінгів необхідно також використовувати антиоксиданти. Вони входять до складу препаратів догляду за шкірою, котрі застосовуються і безпосередньо після проведення хімічного пілінгу (значно зменшуючи запалення), і в перед- та постпілінговий періоди. Найчастіше використовуються вітаміни А, Е і С, глютатіон, сполуки селену, фітоестрогени, біофлавоноїди, екстракт зеленого чаю, гінгко білоба.
За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна