Хімічні пілінги: патогенетичні аспекти застосування

Як відомо, хімічний пілінг – це метод, заснований на контрольованому пошкодженні шкіри з подальшою запальною реакцією, що активізує репаративні процеси. Хімічні пілінги дозволяють коригувати вікові та рубцеві зміни шкіри, допомагають при лікуванні акне, гіперпігментації тощо. Вибір пілінгових розчинів, доступних на сьогодні, великий. Однак розуміння патогенетичного впливу тієї чи іншої кислоти на шкіру дозволяє зробити правильний вибір й отримати чудові результати.

АНА-кислоти

АНА-кислоти (альфагідрокислоти) – це органічні карбонові кислоти, у яких, крім карбоксильної групи, є гідроксильна група. Ці кислоти зустрічаються в різних харчових продуктах, зокрема, фруктах, звідки і походить їхня друга назва – фруктові кислоти.

У косметології арсенал фруктових кислот досить широкий, оскільки, крім загальної відлущувальної дії, різні АНА мають різну специфічну активність. Відлущувальний ефект цих кислот пов’язаний з їхньою здатністю послаблювати зчеплення корнеоцитів у нижніх, молодих шарах рогового шару внаслідок того, що вони впливають на активність деяких ферментів, що беруть участь у формуванні іонних зв’язків. Також є дані про те, що ексфоліація настає в результаті посилення апоптозу.

Ослаблення зчеплення корнеоцитів на рівні гранулярного шару сприяє їх швидкому просуванню в роговий шар та ексфоліації, що є пусковим механізмом до поділу та диференціювання нижчих кератиноцитів.

Зменшення когезії корнеоцитів впливає і на рівень гідратації шкіри. NMF (натуральний зволожувальний фактор шкіри) краще розвинений у молодих корнеоцитах – отже, швидке оновлення епідермісу призводить до підвищення вмісту функціонально активного NMF. Крім цього, гігроскопічні молекули АНА здатні зв’язувати воду і, проникаючи вглиб шкіри, доставляти її в глибокі шари. Найбільш виражений зволожувальний ефект має молочна кислота.

Попри ексфоліювальну активність, АНА позитивно впливають на бар’єрні функції шкіри. Це пов’язано з їхньою здатністю (зокрема, молочної кислоти) збільшувати загальну кількість церамідів (компоненти міжклітинних ліпідних пластів рогового шару) та модулювати їх тип. Це особливо важливо при дефіциті лінолеат-вмісних церамідів 1 типу, в результаті чого збільшується проникність рогового шару. Молочна кислота також позитивно впливає на синтез церамідів ІІ та ІІІ типів.

АНА мають протизапальну дію. Ця дія обумовлена ​​впливом на медіатори запалення, зниженням вироблення гідроксил-радикалу. Протизапальна активність АНА-кислот залежить від їхньої антиоксидантної активності.

Найбільш виражена антиоксидантна активність у піровиноградної кислоти, найменш – у гліколевої та молочної. Але в комплексі з іншими антиоксидантами їхня активність збільшується.

Антивікова дія АНА пов’язана зі стимуляцією проліферації фібробластів й активацією синтезу колагену 1 типу. Доведено, що найбільш виражений проліферативний ефект має гліколева кислота, молочна та піровиноградна кислоти – дещо слабше.

Також є дані про депігментуючу дію АНА. Так, наприклад, молочна кислота сприяє рівномірному розподілу гранул меланіну в корнеоцитах, інгібує активність тирозинази.

Окремо варто сказати про мигдальну кислоту. Володіючи всіма перевагами АНА, але маючи у своєму складі бензольну групу, вона стає ліпофільною, що актуально для жирної пористої шкіри. При цьому спричиняє менше подразнення шкіри за рахунок великої молекули, тому ідеально підходить для чутливої ​​шкіри.

Структура мигдальної кислоти схожа на структуру антибіотиків широкого спектра дії, що робить її незамінною при лікуванні пацієнтів зі шкірою, схильною до висипань.

Саліцилова кислота

Саліцилова кислота (фенолова ароматична о-гідроксибензойна кислота) виявляє кислі властивості, як і її аналог фенол. Вона має виражену ексфоліювальну дію за допомогою зниження когезії корнеоцитів у результаті порушення сульфатних, сульфітних, сульфідних зв’язків між ними.

Будучи ВНА (бета-гідроксикислотою), саліцилова кислота сильніше, ніж фруктові кислоти, стимулює оновлення клітин шкіри, забезпечуючи довготривалий результат, вирівнює шкірний рельєф внаслідок вираженого великопластинчастого лущення. Саліцилова кислота зменшує гіперкератоз не тільки на поверхні шкіри, а й в устях фолікулів, покращуючи відтік шкірного сала та зменшуючи кількість комедонів. За даними одного із досліджень, саліцилова кислота пригнічує фактори, необхідні для реплікації бактерій у тканинах.

Таким чином, пілінг на основі саліцилової кислоти показаний у комплексній терапії для корекції постакне, фолікуліту, себорейного дерматиту, жирної себореї обличчя, мелазми, розацеа, а також при зрілій проблемній пористій шкірі.

Азелаїнова кислота

На сьогодні активно використовуються пілінгові розчини з азелаїновою кислотою, що має бактеріостатичну активність щодо P. acnes й епідермального стафілокока. Азелаїнова кислота має протизапальну, себорегулюючу, антибактеріальну дію, не спричиняючи резистентності мікроорганізмів (немає ефекту звикання), керато- й комедонолітичної дії. Антибактеріальний ефект пов’язаний з активним транспортом азелаїнової кислоти усередину клітини бактерій. Також із позитивних властивостей варто зазначити зменшення секреції вільних жирних кислот на поверхні шкіри.

Азелаїнова кислота має гарний відбілювальний ефект, тому активно використовується при лікуванні гіперпігментації, що обумовлено прямим інгібуванням тирозинази. Також азелаїнова кислота має переважну дію на синтез ДНК і клітинне дихання патологічних меланоцитів.

Трихлороцтова кислота

Універсальним пілінговим агентом є трихлороцтова кислота, що стала в косметології класичним пілінгом. Механізм дії ТСА заснований на кератокоагуляції та преципітації білків епідермісу та частково дерми. В результаті виникає глибока запальна реакція, що зумовлює перебудову дерми. При цьому треба враховувати, що концентрація речовини прямо корелює із глибиною проникнення і, отже, глибиною деструкції. 

Необхідно пам’ятати, що, незалежно від концентрації, кожне наступне нанесення ТСА збільшує глибину пенетрації кислоти, що супроводжується появою фросту. Характер фросту, еритема є критеріями проникнення кислоти і ступеня ушкоджувальної дії пілінгу.

На сьогодні все частіше надають перевагу використанню 15% ТСА для досягнення значних результатів за мінімальних ускладнень.

Фенол

Фенол є одним з пілінгових розчинів, використання якого на практиці має бути найбільш зваженим. Класичний глибокий феноловий (88%) пілінг проводиться в стаціонарі під наркозом і при постійному моніторингу діяльності серцево-судинної системи, оскільки фенол має токсичну дію.

У практиці косметолога активно використовується фенол менших концентрацій, але з вираженим косметичним ефектом. Варто пам’ятати, що незалежно від концентрації токсичність фенолу зберігається, тому використання його на великих площах є неприпустимим, і підбір пацієнтів має бути більш ретельним.

Феноловий пілінг спричиняє колікваційний некроз. В результаті постпілінгового періоду спостерігаються всі стадії запального процесу – запалення, ексудація, проліферація. Таким чином, відбувається реструктуризація дерми і, як наслідок, якісне поліпшення рельєфу шкіри.

Ретиноєві пілінги

Особливість ретиноєвих пілінгів – відсутність первинного шкідливого впливу на структури шкіри, що дозволяє виділити їх в окрему групу пілінгів.

До ретиноїдів відносять хімічні речовини, що взаємодіють зі специфічними ядерними рецепторами (α-, β-, γ-RARs; α-, β-, γ-RXRs) до ретиноєвої кислоти: третиноїн, ізотретиноїн, ретинальдегід, ретинол пальмітат, ретинол ацетат, b-каротин й адапален. Ці компоненти беруть активну участь в ембріогенезі, ангіогенезі, гомеостазі шкіри. Після взаємодії комплекс рецептор – ретиноїд пов’язується з певною нуклеотидною послідовністю ДНК, результатом чого є підвищення синтезу білка-регулятора транскрипції гена, що відповідає за проліферацію й диференціювання кератиноцитів, сальних залоз та ін.

Хоча ретиноєві пілінги належать до пілінгів поверхневої дії, їх результати можна порівняти з ефектами, отриманими після серединних пілінгів. Механізм дії ретиноїдів пов’язаний із впливом на функціонування клітин, зміною експресії генів, які відповідають за проліферацію та диференціювання кератиноцитів. Вони впливають на процеси десквамації, активізують синтез колагену та еластину, стимулюють ангіогенез і синтез епідермальних ліпідів клітинами шипуватого шару, будучи одними з найактивніших препаратів в антивікових програмах при корекції інволюційних змін шкіри різного генезу.

Крім того, ретиноїди пригнічують проліферацію себоцитів, що призводить до зниження саловиділення. Тому пілінги на основі ретиноєвої кислоти є препаратами вибору при акне.

Депігментуюча дія ретиноєвої кислоти пов’язана з пригніченням активності тирозинази, що дозволяє використовувати препарати на її основі при проблемах, пов’язаних із гіперпігментацією.

Тим не менш, попри їхню очевидну користь, ретиноїди при нанесенні на шкіру провокують подразнення, тому в косметології переважно використовуються попередники ретиноєвої кислоти: ретиналь, ретинол, ефіри ретинолу.

---

За матеріалами Les Nouvelles Esthetiques Україна