Хімічні пілінги: передпроцедурне лікування та профілактика ускладнень

Починати передпілінгову підготовку необхідно, принаймні, за 2-4 тижні до процедури. Це допомагає зменшити час загоєння рани, полегшує уніфікацію пенетрації пілінгового агента, виявляє непереносимість деяких агентів, змушує пацієнта дотримуватись рекомендацій та знижує ризик ускладнень.

Під час передпілінгової підготовки проводиться контроль будь-яких інфекцій чи доклінічних стадій дерматозів, використовуються фотопротектори широкого спектра. Пацієнтам, схильним до післязапальних гіперпігментацій, необхідно призначити гідрохінон 2-4%. Можуть бути рекомендовані домашні пілінги, що містять третиноїн 0,025%, адапален 0,1%, гліколеву кислоту 6-12%, коєву кислоту, азелаїнову кислоту (ці ж агенти можуть бути використані і у пілінговому догляді). Вибір вихідного агента залежить від переваг лікаря й індивідуальних вимог пацієнта.

У пацієнтів з обтяженим анамнезом herpes simplex з серединно-глибоким і глибоким пілінгом антивірусна терапія ацикловіром або фамцикловіром рекомендована за 2 дні до початку процедури протягом 7-10 днів до повної реепітелізації.

Що потрібно для проведення процедури?

Реагенти: коректно марковані пілінгові агенти в різних концентраціях, спирт для очищення шкіри, ацетон для знежирення шкіри, холодна вода, шприц з фізіологічним розчином для зрошення очей в разі випадкового розбризкування, розчин для нейтралізації. Спеціальний нейтралізатор наводиться в описі окремих пілінгів.

Оснащення: скляна чашка або склянка, в яку наливають необхідний агент, стрічка або шапочка для фіксації волосся пацієнта, рукавички, аплікатори з бавовняним наконечником або косметичні пензлі, 2×2 бавовняні марлеві серветки, фен для охолодження, таймер (секундомір) для альфа-гідроксикислотних пілінгів.

Пілінгові агенти:

1. Альфа-гідроксикислоти:

• монокарбоксикислоти: гліколева кислота (рівень доказовості А);
•  молочна кислота (рівень доказовості В);
• бікарбоксикислоти: яблучна кислота (рівень доказовості С);
• трикарбоксикислоти: лимонна кислота (рівень доказовості С).

       2. Бета-гідроксикислоти, ВНА (саліцилова кислота) (рівень доказовості А).

       3. Трихлороцтова кислота (ТСА) (рівень доказовості А).

       4. Альфа-кетокислота (піровиноградна кислота) (рівень доказовості С).

       5. Резорцинол (рівень доказовості В).

       6. Розчин Джесснера (саліцилової кислоти 14 г, молочної кислоти 14 г, резорцинолу 14 г, етанолу до 100 мл) (рівень доказовості В).

       7. Ретиноєва кислота (рівень доказовості С).

       8. Фенол: тип шкіри І-ІІ – рівень доказовості А, тип шкіри ІІІ-ІV – рівень доказовості С.

Рівень наукової доказовості А базується на результатах добре розроблених, великих, рандомізованих, контрольованих дослідженнях, даних мета-аналізу чи систематичних оглядів і, отже, відрізняється найвищим рівнем достовірності. Рівень наукової доказовості також досить високий – він базується на когортних дослідженнях і дослідженнях типу випадок-контроль. Рівень С формується виходячи з неконтрольованих досліджень, консенсусів фахівців тощо.

Класифікація пілінгів з урахуванням глибини некрозу

• Дуже поверхневий легкий пілінг: некроз на рівні рогового шару. Використовувані агенти: ТСА 10%, гліколева кислота 30-50%, саліцилова кислота 20-30%, розчин Джесснера 1-3 шари, третиноїн 1-5%.
• Поверхневий легкий пілінг: некроз через весь епідерміс до базального шару. Використовувані агенти: ТСА 10-30%, гліколева кислота 50-70%, розчин Джесснера 4-7 шарів.
• Серединний пілінг: некроз верхньої ретикулярної дерми. Використовувані агенти: TCA 35-50%, гліколева кислота 70% + TCA 35%, 88% фенол без оклюзії, розчин Джесснера + TCA 35%, сніг вугільної кислоти + TCA 35%.
• Глибокий пілінг: некроз до середньоретикулярної дерми. Використовувані агенти: феноловий пілінг Бейкера – Гордона.

Можливі ускладнення

Правильний відбір пацієнтів, адекватна консультація, підготовка шкіри та підтримувальна медикаментозна терапія, що супроводжується належним інтра- та післяпілінговим доглядом, необхідні для задовільного косметичного результату.

Найкращий шлях уникнути ускладнень – ідентифікувати пацієнтів із групи ризику та використовувати легкі пілінги. Глибокі пілінги мають високий ризик ускладнень. Групу ризику становлять пацієнти, які:

• мають післязапальні гіперпігментації в анамнезі та келоїди;
• працюють на відкритому повітрі;
• не дотримуються рекомендацій;
• мають гіперчутливість шкіри в анамнезі, що не дозволить надалі використовувати фотозахисні засоби, гідрохінон та ін.

До найпоширеніших ускладнень належать:

• пігментні порушення: післязапальні гіперпігментації або гіпопігментації. Вони можуть бути дуже впертими та резистентними до лікування. Для їх лікування застосовують фотопротектори широкого спектру, топічні кортикостероїди, третиноїн, гідрохінон або альфа-гідроксикислоти;
• інфекції: бактеріальні (staphylococcus, streptococcus, pseudomonas), вірусні (herpes simplex) та грибкові (candida). Вони мають бути активно й адекватно проліковані;
• рубцювання рідкісні при поверхневих пілінгах. Належна передпілінгова підготовка, адекватний вибір пілінгового агента, постпілінговий догляд можуть запобігти цьому ускладненню;
• алергічні реакції;
• міліуми;
• акнеформні висипання;
• демаркаційна лінія;
• зміни текстури;
• персистуюча еритема, що зберігається понад 3 тижні після проведення пілінгу, є індикатором раннього рубцювання і має бути пролікована топічними кортикостероїдами протягом 2 тижнів;
• токсичність: зазвичай рідко, але може бути при використанні резорцинолу, саліцилової кислоти або фенолу.