Типи шкіри: як не припуститися помилок у визначенні

Встановлення діагнозу, тобто правильне визначення типу шкіри пацієнта в цей період, – перше завдання лікаря-косметолога. Для цього необхідний не лише ретельний огляд чи тестування, а й опитування. Можна скористатися, наприклад, анкетою, що містить запитання про умови життя й роботи, режим харчування, сталість циклу, наявність внутрішніх захворювань, генетичну схильність, алергічні реакції, сезонні особливості. 

Тести для визначення типу шкіри:

• Тест на жирність. Його виконують за допомогою цигаркового паперу на чистій шкірі без макіяжу чи крему через кілька годин після вмивання. Злегка натискаючи, папером проводять по чолу, носу та підборіддю, у результаті чого з’являються плями. Інтенсивність появи жирних плям визначають як слабку, помірну та виражену. 
• Ротаційно-компресійний тест. Великий палець прикладають до шкіри середньої частини обличчя і, злегка натискаючи, виконують ротаційний рух. Якщо відчувається опір ротації й тиску, тест є негативним. У випадку виникнення віяла тонких зморшечок, які після усунення тиску незабаром зникають, тест вважається слабкопозитивним. 
• Утворення шкірної складки шляхом стискання двома пальцями шкіри бічної частини обличчя. Якщо її утворити важко, шкірний тонус чудовий, якщо легко –  знижений, шкіра в’яла. Оцінку структури шкірної поверхні та пор найкраще проводити шляхом огляду крізь лампу-лупу. 

Також важливо знати, якою косметикою користується пацієнт (адже часто він помилково вважає свою шкіру жирною або сухою, хоча насправді це не так).

Інша задача – правильно підібрати індивідуальну програму догляду, що відповідає не лише типу шкіри пацієнта, а й загальному стану. На жаль, зазвичай помилки в діагностиці спричиняють невірний вибір процедур та препаратів і, щонайменше, неадекватний результат, а в найгіршому випадку – незаперечне поглиблення проблеми.

У діагностиці типу шкіри важливу роль відіграє якісне та кількісне визначення продукції сальних залоз із урахуванням характерних змін саловиділення разом з оцінкою її зовнішнього вигляду. Стисло оглянемо ознаки кожного з типів шкіри і типові помилки у визначенні. 

Сухий тип шкіри

Це шкіра з недостатнім виробленням ліпідів, гладенькою, матовою поверхнею, тонкими, майже непомітними порами, не схильна до висипань. Тест на жирність, як і ротаційно-компресійний, є негативним. Шкіра еластична, шкірну складку утворити важко. Сухий тип шкіри спостерігається лише в молодому віці, така шкіра чудово виглядає, але водночас є досить чутливою, реагує на будь-яке подразнення, не переносить мила. Вона вимагає цілеспрямованого постійного догляду, обережного ставлення, використання захисних кремів – як від сонця, так і інших чинників зовнішнього впливу. За відсутності належного догляду шкіра доволі швидко, нерідко вже в молодому віці, вкривається дрібними зморшками і в’яне. Ознаки в’янення можуть спостерігатися в 30-річному віці. 

Помилки у визначенні:

• Дегідратована шкіра. Нестача вологи може змусити пацієнта вважати свою нормальну шкіру сухою (наприклад, через відчуття стягнення та легке осередкове лущення) і замість зволоження насичувати її жирами.
• Суха себорея. Інколи через ознаки лущення і підвищену чутливість до впливу довкілля пацієнт може вважати свою шкіру сухою, хоча насправді при себореї шкіра є жирною, з порушеним епідермальним бар’єром. 
• Порушення водно-ліпідної мантії, епідермального бар’єру. В анамнезі можуть бути зазначені хронічні захворювання печінки, шлунково-кишкового тракту, схильність до алергії. У цьому випадку шкірні прояви – тонка шкіра нерівномірного забарвлення із червоними плямами, які лущаться; у кутиках рота часто з’являються мікротріщини, що є наслідком внутрішніх захворювань, і, відповідно, насамперед потрібно усунути причину.
• Чутлива шкіра з проявами куперозу. Судини розташовані поверхнево, спостерігаються телеангіектазії, ділянки подразнення. Пацієнт скаржиться на підвищену чутливість шкіри до зовнішнього впливу, непереносимість низьких температур, дискомфорт після вмивання. Ця проблема скоріше пов’язана з підвищеною трансдермальною втратою вологи, а не зниженим виробленням ліпідів.

Догляд за сухою шкірою

Догляд має бути спрямований на поповнення рівня ліпідів, запобігання дегідратації шкіри і відновлення гідроліпідної мантії. Призначаються засоби з вмістом лецитину, вітамінів А та Е, олій авокадо, кукурудзяною, маслиновою, огірочника, примули вечірньої, екстрактів липи, троянди, насіння льону, зародків вівса та пшениці, молочного гідролізату.

Демакіяж проводиться молочком для сухої або чутливої шкіри, що містить гідрофільні олії. Для глибокого очищення використовуються м’які скраби-ексфоліанти та гомажі на основі воску і парафіну. Маски рекомендовано з вмістом олій горіха макадамії, маслинової, абрикосової, зародків пшениці, за винятком мінеральних, ненасичених жирних кислот, вітамінів А і Е, вони мають мати м’яку консистенцію і легко видалятися. Живильні маски зазвичай накладаються під  термоактивні зі слабким ступенем розігріву. Якщо немає схильності до куперозу, рекомендується парафінотерапія. При високій чутливості шкіри догляд може передбачати заспокійливі маски з ефірними оліями, азуленом, бісабололом, протеїнами пшениці. 

Додатково застосовуються іонофорез, кріомасаж, мікрострумова терапія.

В домашньому догляді рекомендовано кілька разів на тиждень використовувати скраб для чутливої шкіри з м’якими гранулами, після чого накладати маски з пом’якшувальною та живильною дією. Необхідний повноцінний раціон, багатий вітамінами групи В, А та Е, харчові добавки з есенціальними жирними кислотами.

Нормальна шкіра 

Цей тип шкіри характеризується нормальним і достатнім вмістом ліпідів, матовою поверхнею, іноді з легким, незначним полиском у середній частині обличчя. Пори тонкі, більше помітні в середній частині обличчя, однак не заповнені салом і не надто виражені. Тест на жирність у цій ділянці позитивний, у бічних зонах – слабкопозитивний, ротаційно-компресійний тест –  слабкопозитивний. Шкіра пружна, без зморшок, складку утворити можна, однак вона є еластичною. Зазвичай така шкіра добре переносить вплив зовнішніх подразників, зокрема сонця, і без косметичного догляду досить довго зберігає гарний вигляд. Лише в період 30-40 років, залежно від умов догляду, можуть спостерігатися ознаки в’янення, зокрема поява мережі дрібних зморшок. Старіння за нормальних умов відбувається поступово.

Помилки у визначенні:

• Дегідратація нормальної шкіри часто вважається наслідком нестачі ліпідів, що є причиною помилкового її віднесення до сухого типу. Неадекватне призначення косметичних засобів призводить до утворення закритих комедонів і надмірної жирності.
• Сухість, стягнення та дискомфорт після вмивання жорсткою водою з агресивним очищувальним засобом також часто сприймаються пацієнтом як ознаки сухого типу шкіри. 
• Жирний блиск, що з’являється на шкірі обличчя в спекотному та сухому приміщенні, є захисною реакцією на несприятливий вплив зовнішніх чинників, але часто помилково розцінюється пацієнтом як схильність шкіри до жирного типу.

Догляд має бути спрямований на підтримання оптимального рівня ліпідів та вологи в шкірі. Залежно від віку й сезону нормальний тип шкіри може коливатися в бік жирності або сухості. 

Демакіяж виконується засобами (мус чи гель), до складу яких входять м’які поверхнево-активні речовини (не мила). Для глибокого очищення застосовується скраб із вівсяними висівками чи порошком абрикосових кісточок, гомаж. Маски мають містити олії (авокадо, каріте, жожоба), воски (карнаубський, бджолиний), вітаміни (особливо Е і С). Серед фізіотерапевтичних методів перевагу надають дарсонвалізації, іоно- і фонофорезу, мікрострумам, вакуумному масажу, кріомасажу. 

В домашньому догляді 1-2 рази на тиждень необхідно застосовувати скраб та маску, виходячи з потреб шкіри. Креми чи емульсії краще вибирати неоклюзивні, з вмістом керамідів, поліненасичених жирних кислот, глікозаміногліканів. Після 30 років сухість шкіри може підвищуватися, при цьому косметичні процедури обмежуються вітамінними масками з пом’якшувальною і зволожувальною дією (з незначним вмістом жиру, олією каріте, мигдальною чи абрикосовою, великою кількістю води та вітамінів), паровими компресами з екстрактами меліси, ромашки.

Жирна шкіра 

Визначається за надмірним вмістом ліпідів, грубою, жирною, іноді маслянистою, структурою поверхні. Пори розширені, воронкоподібні, але порожні. Тест на жирність шкіри всього обличчя (навіть незабаром після вмивання) є позитивним. Шкіра натягнута, іноді має вигляд губки, складка утворюється важко. 

Це граничний тип між здоровою та шкірою з підвищеним саловиділенням і характерними проявами, що виникли внаслідок якісних та кількісних змін продукції сала. Як правило, ці процеси супроводжуються порушенням функції сальних залоз у волосистій частині голови. З віком інтенсивність виділення сала частково знижується, однак підвищена подразливість і схильність до запальних процесів зберігається. Шкіра грубішає, пори, хоч і порожні, розширюються, стають воронкоподібними, зяючими. Процес саловиділення нормалізується, і тест на жирність в окремих випадках може бути навіть негативним. 

Проблемна шкіра із проявами вугрової хвороби має лискучу поверхню, особливо в середній частині обличчя, грубу структуру, помірно виражені та заповнені пори. Тест на жирність у середній та бічній частинах обличчя позитивний, у цій ділянці помітні сальні пробки. Така шкіра є дуже гладенькою, без зморшок, складку утворити важко через її еластичність. Цей тип спостерігається у віці 18-30 років. У перехідний період часто виникають запальні процеси, що охоплюють сальні залози, вугрові висипання. Шкіра має непривабливий вигляд через жирний блиск і наявність закупорених пор, де накопичується забруднення. 

Як і суха, така шкіра є досить чутливою, як правило, не переносить мила та косметичних засобів на жирній основі, нерідко потерпає від подразнення, почервоніння, а іноді й лущення. На цій стадії тест на жирність може бути негативним, і якби не наявність виражених закупорених пор, можна було б віднести таку шкіру до сухого типу. У цьому випадку необхідний систематичний догляд, а за присутності ознак запалення –  індивідуально призначене лікування. 

Пацієнти з вугровою хворобою потребують лікування в дерматолога, косметолог, своєю чергою, має право на втручання лише в період сталої ремісії (поза загостренням).

Догляд має бути спрямованим на усунення надміру ліпідів. Для жирного типу шкіри підходять засоби, що містять саліцилову та лимонну кислоти, екстракти гарбуза, грейпфрута, дріжджів та букових бруньок, алое, рисову пудру, триклозан, бодягу, каолін, цинк, сірку, камфору.

Демакіяж виконується гелем, що містить екстракти меду, алое, гамамеліса, шавлії. Для глибокого очищення придатні твердий скраб, ензимний та гліколевий пілінги, маски-плівки. Маски – на основі каоліну, з екстрактами рослин та водоростей, гелеві порозвужувальні, вітамінні, протизапальні. 

В домашньому догляді значну увагу слід приділяти ранковому та вечірньому очищенню шкіри. Ефективними в цьому випадку будуть гелі, муси, пудри в комплексі з тоніками для нормалізації саловиділення, порозвужувальні маски (2-3 рази на тиждень) і, як обов’язковий завершальний етап, легкі зволожувальні засоби. 

Комбінований, або змішаний, тип 

Комбінована шкіра поєднує в собі ознаки жирної та сухої шкіри, причому ніс, чоло та підборіддя належать до жирної, а всі інші ділянки (навколо очей, щоки) – сухої чи нормальної. Для догляду косметолог обирає засоби та процедури, які нормалізують виділення шкірного сала на всіх зонах обличчя. У молодому віці – це косметика для жирного і нормального типу шкіри, після 30-35 років – нормального та сухого. Під час салонних процедур на певні ділянки обличчя можуть накладатися різноманітні за дією препарати.

Зріла шкіра 

Характеризується певними змінами, властивими будь-якому її типу, такими як втрата тонусу, еластичності, дегідратація, зморшкуватість. Залежно від домінуючого виду старіння шкіри (генетичне або фотостаріння) клінічні та гістологічні його прояви будуть відрізнятися. 

Догляд за зрілою шкірою відбувається з використанням засобів, що містять біогенні стимулятори, клітинні екстракти, фітоестрогени, антиоксиданти, високі концентрації вітамінів та мікроелементів, аміно-, гіалуронову, α-гідроксильні кислоти. Всі вони спрямовані на стимуляцію вироблення колагену та поділу клітин, поліпшення мікроциркуляції й обміну речовин. 

Висновок

Залежно від стану здоров’я організму та вибору програми догляду за шкірою обличчя відбуваються коливання в її стані, і чим чутливіше шкіра реагує, тим значнішими та численнішими будуть зміни.

Проте навіть найбільш здорова та нормальна шкіра обличчя з віком страждає через зміну реактивності в організмі: в 90% жінок у 30-35 років виявляється тенденція до її знежирення та зневоднення. Існує поняття дегідратована (зневоднена) шкіра. Такий стан може спостерігатися за будь-якого її типу. У молодих людей шкіра містить 72% води, а в осіб літнього віку наполовину менше. Кількість води залежить від віку, стану організму, професійної діяльності тощо. На виділення шкірного сала і поту впливає стан нервової системи і загалом організму, зокрема перевтома та недосипання. Тому для догляду за будь-яким типом шкіри показані ферменти-антиоксиданти (супероксиддисмутаза), теломераза, папаїн, α-гідроксильні кислоти (гліколева, виноградна, лимонна), трансдермальні переносники кисню (перфторвуглеці), гіалуронова кислота, морський колаген, екстракти водоростей, термальна вода, морські планктони. Ці засоби нормалізують рівень вологи й обмінні процеси шкіри, таким чином продовжуючи її молодість і здоров’я та запобігаючи передчасному старінню.