Суха чи зневоднена? Мистецтво диференційної діагностики та стратегія відновлення гідробалансу

Коли до вас звертається пацієнт, який скаржиться на суху шкіру обличчя, то насамперед лікар має зрозуміти, чим цей стан спричинений. Стан шкіри – це її реакція у відповідь на вплив зовнішніх і внутрішніх факторів, які змінюють бар’єрні властивості, фізико-хімічні функції та захисні відповіді. Це призводить до формування видимих ​​естетичних дефектів.

Потрібно сказати, що на сухість шкіри скаржаться як ті, у кого знижено саловиділення, так і ті, у кого сальні залози працюють активно та жирність шкіри підвищена. І завжди скаржаться ті, хто сухою називають шкіру в’ялу, зі зниженим тонусом, маючи на увазі під сухістю дефіцит вологи в глибоких шарах. Саме в цьому випадку шкіра насправді є зневодненою.

Тому ці стани (не типи, зауважте, а стани) можна поділити на три групи:

1. Сухість шкіри, спричинена руйнуванням бар’єрних структур рогового шару (у тому числі такими інвазивними впливами, як ін’єкції, операція, апаратна дія, пілінги тощо) або дефіцитом незамінних жирних кислот.
2. Патологічна сухість шкіри, спричинена хронічними захворюваннями шкіри або загальними захворюваннями, що зачіпають ліпідний обмін (діабет, псоріаз, гіпотиреоз…).
3. Зневоднення шкіри, спричинене гормональною перебудовою (віковою) та дисфункціями підшкірних структур, що призводять до біомеханічних змін, які, своєю чергою, провокують передчасне старіння тканин.

Основні відмінності

За зневодненої шкіри пацієнти не скаржаться на стягнення, постійне відчуття сухості, почервоніння, поверхневі тонкі й численні зморшки тощо, як при сухості. Зазначають зниження тонусу, в’ялу і тьмяну шкіру, появу виражених більш глибоких і довгих зморшок, хоч і нечисленних. Кажуть, що вистачає дворазового нанесення препаратів протягом дня, але залишається відчуття, що косметичні засоби не підходять і покращення, пов’язаного з використанням косметики чи зміною косметичних засобів, пацієнти не бачать.

Їхня шкіра виглядає втомленою, іноді пастозною із загальним жовтуватим підтоном і постарілою. Неодноразово бувають ситуації, коли пацієнти (та й деякі косметологи) безрезультатно намагаються вирішити стан зневоднення шкіри різними методами, призначеними для корекції стану сухості рогового шару шкіри. Давайте розбиратися, чому безрезультатно.

Що відбувається зі шкірою?

З часом м’язи обличчя та шиї в основному не розтягуються, а спазмуються й коротшають. Ці зміни призводять до зміни м’язового тонусу, до спотворення натягу тканинного поля обличчя та шиї, до зміни положення м’язів, кісток лицьового черепа та скронево-щелепних суглобів, до міграції розташованих субмускулярно жирових відкладень, до м’язового дисбалансу. Називаються ці зміни біомеханічними. Зміна тонусу навіть одного м’яза порушує баланс усієї м’язової та кісткової структури обличчя й шиї. Це призводить до блокування роботи лімфовузлів і сприяє накопиченню зайвої рідини, провокуючи появу набряків.

Якщо стадія набряку дуже виражена, дуже тривала або регулярно відновлюється, то набряк, переходячи в застій (лімфостаз), порушує рухливість міофасціальних структур і м’яз не може виконувати свою функцію у всьому своєму обсязі та впродовж скорочення або розтягування.

Міофасціальні структури слабшають, це призводить до порушення мікроциркуляції, живлення тканин, до запуску механізму тканинного пошкодження, що змінює біохімічні, нейрофізіологічні та механічні властивості тканин за вектором запалення (набряк)-фіброз-склероз. Тканина передчасно старіє.

Вирішення проблеми

Оскільки за зневодненої шкіри основною проблемою є не порушення бар’єрної функції шкіри, а дефіцит вологи на рівні дерми, то для досягнення візуального ефекту при корекції зневодненої шкіри необхідно коригувати як стан шарів власне дерми, так і стан і положення всіх підшкірних шарів. Адже обов’язковою умовою нормального функціонування структур дерми має бути вільний (щоб нічого не заважало) рух крові, лімфи та міжклітинної рідини у всіх структурах обличчя.