Старіння шкіри: клінічні, гістологічні та функціональні ознаки

Як стверджують провідні західні, американські дослідники в галузі аnti-age медицини, 60% успіху у збереженні молодості та здоров'я залежить від нашого способу життя, ще частина – від генів і зовсім не від фінансових можливостей, а від того, як ми спимо, що їмо, чим захоплюємося. Завдяки комплексному підходу до вікових змін і ґрунтуючись на новітніх методиках у галузі естетичної косметології, фахівці (такі як дерматологи-косметологи, ендокринологи, гінекологи, геронтологи, дієтологи, а іноді потрібна й участь психологів) допомагають своїм пацієнтам запобігти або відвернути час назад.

Старіння – запрограмований процес кількісних і якісних змін, які закономірно виникають у генетичному апараті, що контролюється генами. На думку одних дослідників, старіння починається разом із заплідненням клітини, її першим поділом; за версією інших, з припиненням росту; згідно з третіми, старіння відбувається у всі вікові періоди (Гараєва З.Ш., Юсупова Л.А., Юнусова Є.І., Мавлютова Г.І., 2013). Але так чи інакше (і в цьому випадку спостергіється збіг даних зарубіжних та вітчизняних учених), процес власне старіння людини являє собою безперервне накопичення ушкоджень молекул ДНК у клітинах різних органів людського організму (Віленчик М.М., 1987; Ахтямов С.М., Бутов Ю.С., 2003) з подальшим апо- та поки що неминучим феноптозом. І шкірний покрив тіла людини не є винятком.

Старіння як таке – процес незворотній та неминучий. Тільки за загальною хронологією воно може бути природним (біологічним) і передчасним. У першому випадку має місце поступове в'янення шкірного покриву внаслідок природного згасання процесів проліферації, диференціювання та загибелі клітинних та структурних елементів. З передчасним старінням доводиться стикатися частіше, оскільки людина перебуває у відкритому середовищі, під впливом численних екзо- та ендогенних факторів, багато з яких позначаються на стані здоров'я далеко не найкращим чином, спричиняючи гостре або хронічне запалення, токсичне ураження, лавиноподібні окисні реакції тощо. До них, крім інших (сонячна радіація, алкоголь, захворювання тощо), входить навіть сімейний стан і соціальний статус конкретної людини (H. Rexbye, I. Petersen, M. Johansens, L. Klitkou, B. Jeune, K. Christensen, 2006).

Але, так чи інакше, у хронологічному порядку або під впливом агресивних агентів, у шкірі людини починають відбуватися певні зміни (Аравійська Є.Р., Соколовський Є.В., 2008), з яких можна виділити основні маркери:

• зниження кількості клітин та високоспеціалізованих ліпідів епідермального шару, внаслідок чого порушується гідратація, тобто втрата вологи, зміна екстрацелюлярного матриксу;
• зменшення концентрації водозберігаючих білково-вуглеводних комплексів в основній речовині та депресія синтезу білків, що забезпечують синтез волокон, які формують сполучнотканину строму дерми;
• найбільш розтягнута у часі «планова» заміна клітинного складу у шарах шкіри.

Зазначені зміни призводять до зниження тургору й еластичності шкірного покриву, його витончення та висушування, це, своєю чергою, призводить до висушування шкіри, що виявляється у зниженні тургору й еластичності шкірного покриву.

Шари шкіри, а разом з ними і деякі клітини шкірного шару, «спаяні» в єдине ціле за допомогою різних типів сполучних структур, наприклад, десмосом в епідермісі, «цитоплазматичних якорів» на епідермо-дермальній межі, сполучнотканинного (що складається з колагенових, еластичних та ретикулярних) волокон) і м'язового компонентів власне дерми та строми гіподерми, а також аморфної речовини. Деяку сполучну роль у загальному поєднанні, на думку Ю.Н. Кошевенка, відіграють залізистоклітинні залучення придатків шкіри — волосяних фолікулів і потових залоз.

Така властивість шкірного покриву, як еластичність, переважно забезпечує саме еластичні волокна сполучнотканинної основи. Важливу роль у збереженні еластичності й тургору шкіри відіграє клітинно-ліпідний бар'єр епідермісу, що перешкоджає трансепідермальній втраті води (TEWL) (Аравійська Є.Р., Соколовський Є.В., 2008; Zoe Diana Draelos, Lauren A.Thaman, 2006; , KW Miller, HI Maibach, 2010), сприяючи при цьому тонкому балансу між вмістом води в самому епідермальному шарі і навколишнім середовищем, а також високі вологоутримувальні властивості розчинених в основній речовині дерми мукополісахаридів (Natalia Michalun, M. Vari2090, 2009). Хоча навіть через шкіру і легені у здорової людини добовий об'єм води, що виділяється (так звані позаниркові втрати води), досягає 1,0 літра. При цьому через шкіру втрати води зазвичай перевищують такі при диханні практично вдвічі.

Крім того, необхідно враховувати, що під впливом різного роду пускових механізмів того чи іншого генезу (наприклад, гормональної індукції) у шкірі відбувається постійне оновлення клітин, підпорядковане деяким тимчасовим обмеженням. Так, наприклад, в епідермісі молодого здорового суб'єкта повна заміна клітин відбувається протягом 4 тижнів (Natalia Michalun, M. Varinia Michalun, 2009).

Дефіцит колагенових, ретикулярних і еластичних волокон, що формується з часом, у поєднанні зі зневодненням шкіри призводить до того, що складки, які щоразу формуються, перестають розпрямлятися. Крім цього, JL Contet-Audonneau, C. Jeanmaire, G. Pauly (1998) при гістологічному вивченні зрізів шкіри в області зморшок встановили, що саме в дні шкірної складки, що сформувалася, порівняно з незалученою областю шкіри спостерігається локальне зниження товщини епідермального шару, помітне зниження білкових сполук, що зшивають клітини (наприклад, філагріна), та стоншування шару колагенових волокон.

Всі ці інволютивні зміни є негативними маркерами старіння. Зовні це відображається у вигляді зморшок, пігментації, телеангіектазій, гіпертонусу м'язів депресорів, атонією м'язів леваторів, вираженої ліподистрофією шкіри або птозуванням жирових компартментів.

Морфологічні ознаки старіння

Первинна причина старіння – це порушення й уповільнення метаболічних процесів, дезорганізація фізіологічних процесів у клітині, накопичення дефектів у молекулах ДНК, які постійно збільшуються. Морфологічні ознаки старіння – наслідок первинної причини.

Зміни при старінні стосуються всіх шарів шкіри, проте найзначніші відбуваються саме в дермі. Дерма – основний шар шкіри, що відповідає за молодість.

Однією з найбільш явних, виразних ознак хроностаріння організму є старіння шкіри, зовнішніми проявами якого є зменшення її м'якості й еластичності, підвищення жорсткості та зниження ступеня її розтяжності, що призводять до появи зморшок, зміни кольору.

Морфологічні ознаки природного старіння шкіри розвиваються поступово та починають виявлятися вже до 30 років. Однак більш виражені вікові зміни зазвичай починаються у людей старше 40 років. Відбувається ущільнення й огрубіння колагенових та еластичних волокон. Спостерігається дистрофія сполучної тканини. Ще більшою мірою ці зміни виявляють себе у людей віком понад 50 років. При цьому зменшується кількість функціонуючих капілярів та артеріол. Шкіра людей старше 60 років відрізняється суттєвим витонченням всіх шарів, в ній спостерігаються значні зміни еластичних волокон і зменшення секреторних часток великих сальних залоз. Згодом в осіб віком 75 років і більше ще більшою мірою стоншуються всі шари шкіри, в дермі відбувається атрофія волокнистих структур. Дистрофічні зміни відбуваються у сальних та потових залозах, знижується проникність стінок лімфатичних капілярів, стінки кровоносних судин склерозуються, їх кількість зменшується. Спостерігається розширення вен. Дистрофічні зміни відбуваються також у нервах. Шкіра стає шорсткою, сухою.

Морфологічні зміни при старінні шкіри є зовнішніми проявами біохімічних процесів, що забезпечують виконання різноманітних складних фізіологічних функцій шкіри – захисної, дихальної, абсорбційної, видільної, пігментоутворюючої, рецепторної (до больових подразників, тепла та холоду, вібрації, тиску, дотику). Функціональна активність біохімічних процесів клітинних елементів, субклітинних та мембранних структур шкіри багато в чому визначає нормальну життєдіяльність організму в будь-якому віці, а особливо при старінні, коли у шкірі суттєво знижується вміст гіалуронової кислоти, колагену й еластину.

Біохімічні ознаки старіння

Біохімічні зміни в клітинах при старінні, подібно до морфофізіологічних змін, однотипні і не є специфічною особливістю будь-яких спеціалізованих клітин. Причину цього, найімовірніше, слід шукати у тому, що у живої системі, різнорідної за складом і стійкості елементів, цей процес починається з особливо чутливих ланок. Далі, через взаємопов'язаність системи, виникають зміни в інших ланках, й ушкодження генералізуються, поступово призводять до зменшення загальної кількості клітин в органах і тканинах.

Істотне значення при старінні відіграють мітохондрії. Важливою особливістю мітохондрій є їхня здатність виконувати функцію спеціалізованих енергетичних центрів. У дихальному ланцюгу мітохондрій у процесі окисного фосфорилювання енергія різних сполук трансформується в енергію макроергічних фосфатних зв'язків АТФ, і стає можливим її використання для різних метаболічних процесів у клітині. Локалізація в мітохондріях у безпосередній близькості один від одного ферментативних систем циклу трикарбонових кислот, окиснення жирних кислот та амінокислот забезпечує оптимальний рівень функціональної взаємодії між системою фосфорилюючого окиснення та метаболізмом вуглеводів, жирів і білків. Одним із найбільш агресивних факторів, що призводять до стимуляції процесу старіння, є вільні радикали й інші активні форми кисню, що утворюються в організмі та здатні незворотно ушкоджувати клітини й їхній генетичний апарат.

Пошкоджувальні побічні ефекти аеробіозу посилюються при окислювальному стресі, спричиненому різними метаболічними порушеннями, збоєм сигнальних функцій, нейродегенеративними процесами, а також старінням.
Важливу роль у запобіганні утворенню активних форм кисню відіграють мітохондрії. Збільшення продуктів одноелектронного відновлення кисню може відбуватися через вичерпання ADP та накопичення ATP. При цьому швидкість споживання кисню знижується, ступінь відновленості компонентів дихального ланцюга зростає, що призводить до збільшення концентрації кисню та стимуляції неферментативного одноелектронного відновлення.

На сьогодні велика увага приділяється ролі регуляторних функцій метаболітів різних шляхів перетворення речовин, серед яких важливе місце приділяється метаболітам циклу трикарбонових кислот. Позитивні ефекти, отримані при використанні метаболітів циклу трикарбонових кислот з лікувальною метою, свідчать про можливість їх застосування з метою нормалізації внутрішньоклітинного обміну та відновлення порушених функцій організму.

Зморшки

Зморшки взагалі та зморшки обличчя зокрема з'являються пізніше, ніж зміни себорегуляції, утримання вологи та дренажу тканин. У тому випадку, якщо на тлі досить здорової, молодої шкіри, що легко й активно відновлюється після пошкоджень та стресів, зазначається формування мімічних зморшок, потрібно проаналізувати можливі причини їх появи до призначення терапії та корекції. Важливо пам'ятати, що раннє формування зморшок на кшталт «гусячих лапок» найчастіше пов'язані з порушеннями зору. Недіагностована або нескоректована короткозорість, подразнення або інфекційний процес кон'юнктиви, посттравматичні й інфекційні кератити призводять до необхідності активної, іноді обсесивної міміки кругового м'яза ока та формування стійких зморшок. Таким чином, при ранніх зморшках в області очей або передчасному старінні повіки рекомендується в першу чергу виключити офтальмологічну патологію, а потім приступати до призначення косметичних процедур і препаратів.

Ранні зморшки в області губ, виражені носогубні складки можуть свідчити про патологію прикусу. Ортодонтична корекція може надати яскраві косметичні результати. Ранні зморшки чола та перенісся характерні для постійного емоційного напруження, є ознакою психологічних проблем, а також хронічного болю. Мігрені, болі в спині, тривала посттравматична реабілітація змушують страждати, морщити лоб і в результаті призводять до формування досить глибоких і стійких зморшок у молодому віці. Судинні зміни середньої третини обличчя, атонія пор, дефекти себорегуляції, купероз часто говорять про хронічні запальні захворювання слизової носа та пазух, що також потребує активного лікування, яке проводиться оториноларингологом. У тому випадку, коли вдається виявити проблему й успішно її усунути, вікові зміни досить швидко стають менш помітними, і людина «молодшає на очах», повертаючись до свого природного темпу старіння. Основна характеристика вікових змін першого етапу – оборотність. Практично будь-які зміни, що виникли у віці 25-27 років, добре піддаються корекції і дозволяють після позбавлення від них ще кілька років успішно чинити опір природі.

Вплив гормонів

Проте в організмі людини продовжують відбуватися зміни, змінюється гормональний фон, мінеральний баланс, що знаходить своє відображення насамперед у зовнішніх проявах. У віці 30-35 років потужний естрогенний фон у жінок і не менш активний андрогенний фон у чоловіків стабілізується, у минуле йдуть «гормональні вибухи» і пов'язані з ними зовнішні прояви: передменструальне акне у жінок, запалення після гоління у чоловіків. Обличчя стає більш «фактурним» завдяки зникненню пластів жирової клітковини обличчя, що надавала рисам певну округлість та невизначеність. Деякі пацієнти трактують ці зміни, як «старіння» обличчя, особливо в тому випадку, коли стає помітніша слабкість і крихкість кісткового скелета. Одночасно під впливом зниження чутливості шкіри до естрогенів та андрогенів зменшується секреція шкірного сала, що може бути як позитивним, так і негативним. Пацієнти з жирною, проблемною шкірою задоволені тим, що їх проблеми залишилися в минулому, шкіра починає виглядати краще, не втративши при цьому свого тонусу. Пацієнтів з нормальною й особливо сухою шкірою турбує сухість, зневоднення шкіри, що легко виникає, почуття стягнутості після вмивання або прийняття душу. У тому випадку, коли на цьому етапі сухій шкірі не забезпечено адекватного догляду та захисту, можна очікувати появи дрібних зморшок не тільки в зонах активної міміки, але і в області вилиць, щік і скронь.

«Грімаси» віку

У пацієнтів з активною мімікою до 30-35 років формується звична «гримаса» або «поза обличчя», що відображає їх основні емоції. На обличчі «проступає характер» – усміхнені та доброзичливі люди помічають появу гусячих лапок «променями вгору», пацієнти, схильні до негативізму та депресії скаржаться на опущення куточків рота, заломи в області носогубних складок, стоншення верхньої губи. Спадкові особливості старіння мають значення і на цьому етапі, але сила зовнішніх факторів, способу життя й оточення набуває більшого значення. У цьому віці пацієнт може виглядати і на десять років молодше, і на десять років старше. Поєднання обтяженої спадковості, нездорового образа життя і високого рівня стресу за відсутності адекватного косметичного догляду може істотно прискорити процес старіння шкіри. Пацієнти, яким вдається підтримувати здоровий спосіб життя, уникати патологічного стресу та доглядати за шкірою адекватно її потребам, можуть зазначити значне уповільнення темпу появи вікових змін і навіть в окремих випадках бути визначені, як пацієнти з малою швидкістю старіння. Тимчасовий проміжок між 25 та 35 роками багато в чому є визначальним для того, як відбуватимуться вікові зміни надалі.

Збереження «резерву молодості» у віці можливе. Крім того, цілком можливо і його примноження. Вкрай важливо на цьому етапі виважено ставитись до корекції дефектів, максимально об'єктивізувати зміни, одночасно приділяючи увагу збереженню та гармонізації власних захисних можливостей шкіри.

Вікові зміни тіла

Вікові зміни зачіпають не лише область обличчя – шкіра та підшкірна клітковина тіла також змінюються, відбиваючи зміни гормонального фону та особливості способу життя. Найчастіше саме у віці 25–30 років зазначають перші ознаки естрогензалежної ліподистрофії, яку звично називати целюлітом. У разі поєднання кількох факторів ризику розвитку варикозної хвороби патологія може досягти стадії клінічних змін, що виявляються наявністю куперозу, варикозних вузлів, синдрому втомлених і тяжких ніг, патологічного лімфостазу. Жінки, що мають об'ємні молочні залози, зазначають птоз грудей, зміну їх форми та втрату еластичності шкіри.

На відміну від вікових змін обличчя, які відносно легко піддаються контролю у пацієнтів цього віку, зміни тіла є набагато складнішими у терапії та профілактиці. Проблема ця пов'язана з тим, що практично всі естетичні дефекти тіла тісно зчеплені із соматичними захворюваннями, особливостями гормонального фону та конституції, фертильністю, гінекологічним статусом та багатьма факторами, що важко контролювати. Тим не менш, корекція можлива, хоча досить трудомістка і може вимагати від пацієнта значних вкладень сил і часу.

Ця стаття є частиною спецпроєкту Глобальний anti-aging

Література:

Анжела Тутариш, лікар-дерматовенеролог, член «Міжнародної асоціації естетичної косметології та мезотерапії», провідний спеціаліст з anti-age медицини клініки Cellerance, сертифікований тренер методів Assufil Beauty Cellerance
Косметолог №6, 2019
KOSMETIK international journal, №4/2010, стор. 56-58
Леся Лінник, лікар-хірург вищої категорії, центр пластичної та реконструктивної хірургії FetM 
Тійна Орасмяе-Медер – лікар-косметолог, експерт з косметичної безпеки, розробник косметичних засобів та протоколів 
KOSMETIK international journal, №1 (35)